Токмак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Токмак
Tokmak gerb.png Flag of Tokmak.svg
Герб Токмака Прапор Токмака
Токмак
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Запорізька область
Район/міськрада Токмацька міська рада
Код КОАТУУ 2311000000
Засноване 1784 як селище Великий Токмак
Статус міста з 1938 року
Населення 32 563 (01.02.2014)[1]
Площа 32.46 км²
Густота населення 1008 осіб/км²
Поштові індекси 71700
Телефонний код +380-6178
Координати 47°14′56″ пн. ш. 35°42′11″ сх. д. / 47.24889° пн. ш. 35.70306° сх. д. / 47.24889; 35.70306Координати: 47°14′56″ пн. ш. 35°42′11″ сх. д. / 47.24889° пн. ш. 35.70306° сх. д. / 47.24889; 35.70306
Висота над рівнем моря 40 м
Водойма р. Токмачка
День міста 20 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Великий Токмак
До станції 3 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 130 км
 - автошляхами 98,8 км
До Києва
 - автошляхами 614 км
Міська влада
Адреса 71700, Запорізька обл., м. Токмак, вул. Революційна, 45
Веб-сторінка Токмацька міськрада
Міський голова Котелевський Ігор Вікторович

Токма́к (до 1962 — Великий Токмак) — місто Запорізької обл., розташоване над річкою Токмак, адміністративний центр Токмацького району. Колишній центр Мелітопольського повіту Таврійської губернії.

Історія[ред.ред. код]

Стародавні часи[ред.ред. код]

Території Токмацького району були заселені ще з доби неоліту. Про це свідчать розкопки декількох поселень та курганів поблизу міста, де знайдені поховання епохи бронзи (ІІІ—І тисячоріччя до н. е.), скіфів (IV ст. до н. е.), сармат (ІІІ—ІІ ст. до н. е.) і кочівників (Х—ХІІ до н. е.).

Заснування[ред.ред. код]

Інтенсивне заселення краю почалося після 1791 року, коли на березі ріки Токмак поселилося кілька родин нащадків запорожських козаків і державних селян з Полтавщини. Токмак швидко зростав, чому сприяв торговельний шлях, який проходив через місто Токмак—Старий Чумацький шлях. Поселення одержало назву Великий Токмак від назви ріки (біля неї серед буйного різнотрав'я у свій час татари випасали коней; звідси й татарська назва ріки — Токмак — ситий, нагодований).

Царат[ред.ред. код]

Вознесенська церква

Під час Кримської війни у селі розташовувався військовий шпиталь, у 1854-56 рр. було поховано 281 воїнів, померлих від ран та хвороб.

У 1861 році поселення увійшло до складу Бердянського повіту Таврійської губернії. Його жителі займалися землеробством, скотарством, торгівлею й ремеслами. Товари реалізовувалися на весняній (9 травня) і осінній (1 жовтня) ярмарках, куди прибували купці з Москви, Курська, Бердянська.

Уже на початку ХХ ст. на дев'яти токмацьких підприємствах налічувалося близько 1 тис. робітників. Найбільшими з них були заводи з виробництва сільськогосподарських машин засновані в 1882 році І. І. Фуксом і в 1885 році — І. В. Клейнером.

Подальшому економічному розвитку сприяло будівництво під'їзних колій, які з'єднали містечко зі станцією Пришиб на лінії ХарківСевастополь.

Напередодні Першої світової війни місцеві фабриканти й купці побудували залізничну колію ЦарекостянтинівкаФедорівка, а на ній станцію Великий Токмак, яка сприяла росту торгівлі й розвитку міста в цілому.

Почали працювати машинобудівний і чавуноливарний заводи Бергера й Загореліна. Але значна частина населення займалася землеробством. На той час у Великому Токмаку працювала невелика друкарня, дві фотомайстерні, земська лікарня на 15 ліжок, 5 початкових шкіл. На початку XX сторіччя Великий Токмак — один із найбільших населених пунктів Північної Таврії, де відділення Азово-Донського комерційного банку сприяло росту експортно — закупівельних операцій хліба, товариство «Тріумф» початок випуск нафтових двигунів, успішно розвивався гончарний промисел. 1918 року у Великому Токмаку була встановлена радянська влада.

Визвольні змагання[ред.ред. код]

Радянська влада[ред.ред. код]

Адміністративний будинок, згодом — відділення КДБ, центр міста

Почалося налагодження виробництва, у приміщенні, де розмістилися партійний комітет і виконком Ради (нинішній будинок швейної фабрики), було відкрито бібліотеку. Виконком організував курси з ліквідації неграмотності, почали роботу інфекційні відділення й 2 аптеки. 23 березня 1921 року м. Великий Токмак стало центром Великотокмацького повіту. У ті роки військовим комісаром тут працював С. О. Ковпак, у роки громадянської війни командир підрозділу чапаєвської дивізії, а в роки Німецько-радянської війни — командир легендарного партизанського загону, генерал-майор, двічі Герой Радянського Союзу.

Постановою Всеукраїнського Комітету від 7 березня 1923 року було утворено Великотокмацький район із центром у Великому Токмаку, який став селищем міського типу.

У 1923–1927 роках завод «Красний прогрес» випускав серійний триколісний трактор першої радянської конструкції «Запорожець». За оригінальну конструкцію і його високу продуктивність колектив заводу був визнаний гідним почесного диплома І ступеня. Це був перший державний завод сільськогосподарських машин. У 30-і роки завод випускає 75% нафтових двигунів малої потужності в СРСР. На ньому почав свою трудову діяльність ще один знаменитий токмачанин Олександр Георгійович Івченко — пізніше генеральний конструктор КБ «Прогрес», академік АН України, Герой Соціалістичної Праці, винахідник поршневих, турбореактивних і турбогвинтових двигунів для літаків різних типів. З 1935 року заводу присвоєне ім'я С. М. Кірова.

Швидкими темпами розвивалася промисловість, збільшувався обсяг виробництва. Фахівців різного профілю готовили механічний технікум, Школа медичних сестер і Школа колгоспних бухгалтерів, діяло 8 клубів, 2 кінотеатру, 13 загальноосвітніх шкіл.

Голодомор та репресії[ред.ред. код]

Друга світова війна[ред.ред. код]

Пам'ятник «Солдат у вибуху»

7 жовтня 1941 року радянські війська полишили Великий Токмак.

У період фашистської окупації 1941–1943 рр. у місті активно діяв партизанський загін під керівництвом В. Г. Акулова й І. К. Щави й підпільна партизанська група, організована Г. Ф. Буркутом, В. В. Веретенніковим і В. О. Федюшиним. 20 вересня 1943 року передові частини Другої гвардійської армії звільнили Великий Токмак від німецько-фашистських військ. Подвиг знаменитих визволителів увінчаний вдячними токмачанами в пам'ятниках, меморіалах, братських могилах.

Повоєнні роки[ред.ред. код]

Незалежність[ред.ред. код]

Соціально-економічна інформація[ред.ред. код]

Автобусна станція «Токмак».

Токмак розташований за 98 км від облцентру, автошлях Р37 та E105.

Загальна площа міста Токмак і Токмацького району становить — 1474,9 км² (м. Токмак — 32,4 км², Токмацький район — 1442,5 км²).

Чисельність населення міста Токмак і Токмацького району — 65,25 тис. ос. (м. Токмак — 36,76 тис. ос., Токмацький район — 28,49 тис. ос.).

Місто Токмак перебуває на перехресті автомобільних доріг державного значенния: Кам'янка-ДніпровськаВасилівка—Токмак—Бердянськ Р37 і обласного: НовомиколаївкаОріхів—Токмак—Мелітополь Т 0401 і ГуляйполеПологи—Токмак—Мелітополь.

У місті є залізнична станція Великий Токмак Придніпровської залізниці, яка перебуває на залізничному напрямку Луганськ—Токмак—Мелітополь—Сімферополь.

5 вересня 2002 року місто Токмак територіально поділений на 8 мікрорайонів: «Короленко», «Калінінський», «Лівий Берег», «Рижок», «Залізничний», «Ахраміївка», «Ковальський», «Центральний». На території Токмацького району функціонує 12 сільських рад.

Культура[ред.ред. код]

Пам'ятник Богдану Хмельницькому

Як і всі міста області, Токмак живе повнокровним культурним життям. У ньому діють міський будинок культури, міський краєзнавчий музей, громадський народний музей ВАТ «Півддизельмаш», 3 публічні бібліотеки, дитяча музична й художня школи.

У міському Будинку культури діє 21 колектив художньої самодіяльності, 6 клубних формувань із числом учасників понад 300 людей.

Звання «народний» мають хор української пісні «Таврійські зірки», фольклорний колектив «Веселка», колектив естрадного танцю «Аеліта». Дитячий колектив естрадного танцю «Динозаврик» має звання «зразковий». Роботи самодіяльних майстрів декоративно-ужиткового мистецтва — вишивальниць Мелай В. М., Федан З. П., лозоплетіння — Олизько В. Д. демонструвалися на виставках у м. Запоріжжя, м. Києві.

Книжковий фонд бібліотек централізованої системи нараховує 112700 екземплярів, щорічно бібліотеки обслуговують понад 42 тис. читачів, книговидача становить 140830 екземплярів книг, в бібліотеках міста працюють Інтернет-центри для читачів з безкоштовним доступом до Інтернету, пункти доступу громадян до офіційної інформації про органи державної влади. У міському краєзнавчому музеї зберігається 17307 експонатів, у державному музеї — 8485 експонатів. У місті налічується 47 пам'яток історії й мистецтва. Контингент початкових спеціалізованих художніх навчальних закладів, до яких відноситься дитяча музична й художня школи, налічує понад 340 учнів. Робота педагогічних колективів націлена на розвиток здібностей, талантів дітей, задоволення їх інтересів і духовних запитів і потреб у професійнім визначенні. Гордістю шкіл естетичного виховання й міста є інструментальний ансамбль викладачів під керівництвом І.Лобуря, вокальний ансамбль викладачів музичних шкіл Токмака й Молочанська (керівник Локотков Сергій), естрадний ансамбль учнів (керівник Крутько В. В.), танцювальний ансамбль «Екіпаж» лауреат обласних конкурсів. Найкращі учні як художньої, так і музичної шкіл — лауреати, дипломанти й учасники обласних, регіональних конкурсів і фестивалів.

На території міста виходить 3 газети, працює місцеве радіомовлення, які всебічно висвітлюють життя міста, проблеми й досягнення його жителів.

У 2012 р. відкрито етнографічний комплекс «Український двір XIX ст.» з культурно-розважальним парком: кузнею, ставком і млином на ньому, церквою, музеєм побуту XIX ст., сіновалом.

Персоналії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Саєнко В. М. Токмацькі витоки родини Єфименків. (До 170-літньої річниці від народження П. С. Єфименка). // Музейний вісник [ЗКМ]. — Вип. 4. — Запоріжжя, 2004. — С.88-92.
  • Саєнко В. М. Токмаччина під час Східної (Кримської) війни. 1853–1856 рр. — Токмак: Gutenbergpress, 2008 — 67 с.

Посилання[ред.ред. код]