Гуам
|
|||||
Гімн: Fanohge Chamoru | |||||
Столиця | Хагатна | ||||
---|---|---|---|---|---|
Офіційні мови | англійська, чаморро | ||||
Форма правління | Представницька демократія | ||||
- Президент | Джо Байден (D) | ||||
- Губернатор | Лу Леон Герреро (D) | ||||
- Лейтенант-губернатор | Джош Теноріо (D) | ||||
- Делегат у Конгресі | Майкл Сан Ніколас (D) | ||||
Площа | |||||
- Загалом | 541,3 км² | ||||
- Внутр. води | negligible % | ||||
Населення | |||||
- перепис 2015 | 161,785 | ||||
- Густота | 320/км² (37а) | ||||
ВВП (ПКС) | 2010 р., оцінка | ||||
- Повний | $4.6 млрд | ||||
- На душу населення | $28,700 | ||||
Валюта | Долар США (USD )
| ||||
Часовий пояс | (UTC+10) | ||||
Коди ISO 3166 | 316 / GUM / GU | ||||
Домен | .gu | ||||
Телефонний код | ++1-671 | ||||
|
Гуа́м (чам. Guåhån, англ. Territory of Guam) — найбільший з Маріанських островів у західній частині Тихого океану, з заходу омивається Філіппінським морем. Є організованою неінкорпорованою територією США.
Площа острова — 540 км²; столиця Гаґатна; уряд — губернатор, що всенародно обирається, з 2018 р. — Лу Леон Герреро й однопалатний законодавчий орган; населення — 167 772 (оцінка, липень 2018 року); мови: англійська, чаморро (одна із західних малайсько-полінезійських мов).
Історія[ред. | ред. код]
Гуам був заселений одним з індонезійських народів, чаморро, близько 3,5 тисяч років тому. До початку XVI століття, коли експедиція Магеллана відкрила Гуам (в 1521), у чаморро вже почало утворюватися ранньокласове суспільство. Чаморро ділилися на три основних соціальних шари: вождів, рядових мешканців і рабів.
Гуам оголосили колонією Іспанії 1565 року. З 1600 року острів використовували іспанські галеони, які прямували з Мексики на Філіппіни, для відпочинку команд і поповнення провіанту. У результаті почалося фізичне змішання аборигенів-чаморро з іспанцями, мексиканцями та філіппінцями, які входили до складу команд іспанських галеонів. Фактична іспанська колонізація, що супроводжувалася християнізацією чаморро, почалася з 1668 року, з прибуттям на острів католицьких проповідників. Період з 1670 по 1695 ознаменувався серією бунтів чаморро, пригнічених іспанськими солдатами. Чисельність чаморро, особливо чоловіків, сильно скоротилася. Це призвело до подальшого змішання чаморро з іспанцями, філіппінцями та мексиканцями. Однак у чаморро збереглися своя мова і деякі звичаї.
США завоювали острів під час Іспано-американської війни у 1898 році і отримали його за підписаною в тому ж році Паризькою мирною угодою. Після цього Гуам служив уже перевальною базою для американських суден, які вирушали з Філіппін або на Філіппіни. Під час Другої світової війни Гуам зазнав нападу збройних сил імператорської Японії в битві за Гуам (1941) через три години після атаки на Перл-Гарбор. Гуам здався японським військам 10 грудня. У розпал війни на острові були розквартировані приблизно 19 000 японських солдатів і матросів. Морська піхота США захопила Гуам 21 липня 1944 під час Гуамської операції, через 13 днів після початку битви за визволення острова від японських загарбників.
Географія[ред. | ред. код]
Гуам простягнувся вздовж Маріанської западини. За 340 км на південний захід від Гуаму розташована найглибша точка світового океану — «Безодня Челленджера». Острів витягнутий з півночі на південь на 50 км, ширина в найвужчій середній частині — 12 км. Рельєф північної частини острова різко відрізняється від південної. Північна частина — це вапнякове плато, складене коралами. На північному заході й півночі плато круто обривається до берега. Південна частина острова — вулканічного походження й має горбистий рельєф. Найвища точка — гора Ламлі (406 м). Пагорби складені лавами, а також кварцитами й глинистими сланцями. Є виходи гранітів і пісковиків.
Ґрунти острова — родючі фералітні, місцями малопотужні. Північна частина Гуаму вкрита саванною рослинністю. Вологі тропічні ліси трапляються лише в долинах річок і на схилах пагорбів південної частини острова. Уздовж узбережжя — гаї кокосових пальм. Тваринний світ Гуаму бідний. Водяться гризуни (щури, миші), кажани. У лісах трапляються олені, завезені іспанцями з Філіппін. Раніше на острові водилося досить багато птахів; наразі більшість з них винищені завезеною в 1940-х рр. змією — коричневою бойгою. Вона має слабку отруту й безпечна для людей, однак стала справжнім лихом. Змії знищили майже всіх птахів і часто замикають дроти високої напруги[1]. Раніше на Гуамі змій не було, зараз щільність змій одна з найвищих у світі — 2000 на квадратний кілометр. Для запобігання поширенню отруйних змій (коричнева бойга) на територію острова будуть скидати отруєних мишей[2].
Клімат[ред. | ред. код]
Клімат острова тропічний мусонний. Середньодобова температура цілий рік становить 26—27 °C. Сезон дощів триває з травня по листопад. Найсприятливіший період для туризму — з грудня до травня. Найбільша кількість опадів — у серпні (410 мм), найменша — у квітні (55 мм). У сухий зимово-весняний період (з січня по квітень) дмуть північно-східні вітри. Річна кількість опадів перевищує 2000 мм.
У літній дощовий період острів потерпає від тайфунів. Вони тут утворюються й набирають сили, завдають шкоди острову, а потім прямують до берегів Південно-Східної Азії. Гуам іноді називають Алеєю тайфунів (англ. Typhoon Alley). Один з найпотужніших тайфунів 1962 року зруйнував майже всі будівлі на Гуамі. 1976 року по острову вдарив тайфун Памела, який завдав шкоди Гуаму на пів мільярда доларів. З цього часу були посилені будівельні норми, дерев'яні конструкції та стовпи були значною мірою замінені бетонними.[3][4]
8 грудня 2002 року на острів обрушився ще один потужний тайфун, Понгсона. Швидкість вітру досягала 232 км/год, а швидкість максимальних поривів вітру — 278 км/год. Збиток від урагану перевищив 700 мільйонів доларів, проте завдяки вжитим раніше заходам загинула лише одна жінка (отримала поранення від уламків скла і померла від серцевого нападу).[5] [6]
Клімат Гуаму | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Рік |
Абсолютний максимум, °C | 34,4 | 33,9 | 33,9 | 35,6 | 34,4 | 35 | 35 | 34,4 | 33,9 | 33,9 | 33,3 | 32,8 | 35,6 |
Середній максимум, °C | 29,6 | 28,7 | 30,1 | 30,8 | 31,6 | 31,6 | 31,1 | 30,8 | 30,9 | 31,1 | 31 | 30,4 | 30,9 |
Середня температура, °C | 26,9 | 26,7 | 27,3 | 28,1 | 28,3 | 28,4 | 27,9 | 27,7 | 27,7 | 27,9 | 28 | 27,6 | 27,7 |
Середній мінімум, °C | 23,4 | 23,2 | 24,1 | 24,7 | 25,2 | 25,2 | 24,7 | 24,6 | 24,5 | 24,8 | 24,9 | 24,6 | 24,6 |
Абсолютний мінімум, °C | 18,9 | 18,3 | 18,9 | 20 | 21,1 | 21,1 | 21,1 | 21,1 | 21,1 | 19,4 | 20 | 20 | 18,3 |
Норма опадів, мм | 100.6 | 96 | 59.7 | 72.1 | 108.7 | 196.9 | 290.8 | 406.4 | 344.9 | 298.2 | 205.2 | 158.5 | 2338.1 |
Кількість сонячних годин | 176,7 | 186,0 | 217,0 | 213,0 | 220,1 | 195,0 | 155,0 | 142,6 | 132,0 | 133,3 | 135,0 | 142,6 | 2048,3 |
Кількість днів з опадами | 18,8 | 15,7 | 16,8 | 17,0 | 19,3 | 22,6 | 24,7 | 25,3 | 24,3 | 25,1 | 23,4 | 22,1 | 254,9
|
Джерело: NOAA (normals)[7] |
Політичний устрій[ред. | ред. код]
Гуам має офіційний статус «Неприєднаної організованої території США». Керується на підставі Органічного закону острова Гуам, ухваленого конгресом США в 1950 році. Цей закон надав острову право на місцеве самоврядування та оголосив його жителів громадянами (nationals) США. Столиця острова — Хагатна.
Виконавча влада здійснюється губернатором (обирається населенням Гуаму на 4-річний термін), який призначає місцевий уряд. Гуам має одного делегата у палаті представників США, але він не має права голосу. Законодавчий орган — Законодавчі збори, що складається з 15 сенаторів (обираються населенням на 2-річний термін).
У Гуамі існує рух за повну незалежність від США, але більшість жителів Гуаму воліють зберегти нинішній статус в модифікованому вигляді, отримавши ширшу автономію.
Адміністративний устрій[ред. | ред. код]
Гуам розділений на 19 муніципалітетів (муніципальних сіл):
№ | Муніципалітет | Регіон [8] |
Площа, км² |
Населення, осіб (2010) |
Густота, осіб/км² |
---|---|---|---|---|---|
1 | Аган'я-Хейтс | Центральний | 2,68 | 3808 | 1420,90 |
2 | Агат | Південний | 27,19 | 4917 | 180,84 |
3 | Асан | Центральний | 14,35 | 2137 | 148,92 |
4 | Баррігада | Центральний | 21,96 | 8875 | 404,14 |
5 | Чалан-Паго-Ордот | Центральний | 14,73 | 6822 | 463,14 |
6 | Дедедо | Північний | 79,16 | 44 943 | 567,75 |
7 | Хагатна | Центральний | 2,33 | 1051 | 451,07 |
8 | Інараджан | Південний | 48,82 | 2273 | 46,56 |
9 | Мангілао | Центральний | 26,45 | 15 191 | 574,33 |
10 | Меризо | Південний | 16,39 | 1850 | 112,87 |
11 | Монгмонг-Тото-Маїте | Центральний | 4,79 | 6825 | 1424,84 |
12 | Піті | Центральний | 19,26 | 1454 | 75,49 |
13 | Санта-Рита | Південний | 41,89 | 6084 | 145,24 |
14 | Сінаяна | Центральний | 2,20 | 2592 | 1178,18 |
15 | Талофофо | Південний | 45,81 | 3050 | 66,58 |
16 | Тамунінг | Північний | 14,66 | 19 685 | 1342,77 |
17 | Уматак | Південний | 16,63 | 782 | 47,02 |
18 | Йїго | Північний | 91,71 | 20 539 | 223,96 |
19 | Дзон'я | Південний | 52,53 | 6480 | 123,36 |
Всього | 543,52 | 159 358 | 293,20 |
Військові бази[ред. | ред. код]
Гуам — найбільша стратегічна військова база США в Тихому океані[9]. Військові бази (військово-морська, військово-повітряна, база берегової охорони та т. ін.) займають близько 160 км² (29 % від загальної площі острова) і включають такі об'єкти:
- Військово-морська база Гуам,
- Сектор берегової охорони Гуам,
- База ВПС Андерсен,
- Апра-Харбор,
- Військові склади Ordnance Annex,
- Станції зв'язку ВМС США,
- Об'єднані штаби ВМС, ВПС, берегової охорони.
Більша частина військовослужбовців США зосереджена на авіабазі Андерсен і військово-морській базі Апра-Харбор.
В жовтні 2020 року на острові розпочались роботи зі спорудження бази корпусу морської піхоти США «Кемп Блаз» (англ. Camp Blaz). Введена в експлуатацію в січні 2023 року[10].
Населення[ред. | ред. код]
Чисельність населення — 180,9 тис. (Оцінка на липень 2010);
Річний приріст — 1,3 %;
Народжуваність — 18,1 на 1000; Смертність — 4,6 на 1000;
Середня тривалість життя — 75 років у чоловіків, 81 рік у жінок;
Етно-расовий склад: чаморро — 37,3 % (59 381 особа), чуукці — 7,0 % (11 230 осіб), інші народи Океанії — 5,0 % (7 971 особа), філіппінці — 26,3 % (41 944 осіб), інші народи Азії — 5,9 % (9 437 осіб), змішаного походження — 9,4 % (14 929 осіб), європейці — 7,1 % (11 321 особа), афроамериканці — 1,0 % (1 540 осіб), інші — 1,0 % (1 605 осіб) (за переписом 2010 року)[11];
Мови: англійська — 43,6 % (63238 осіб), Чаморро — 17,8 % (25827 осіб), Філіппінські мови — 21,2 % (30720 осіб), Мови Океанії — 10,0 % (14441 особа), азійські мови — 6,3 % (9192 осіб), інші мови — 1,1 % (1651 осіб) (за переписом 2010 року)[11];
Грамотність — 99 %;
Міське населення — 93 %.
Туристичні зони[ред. | ред. код]
Північний район Гуаму найменше заселений на острові. Його найменше відвідують туристи. Більша частина регіону зайнята військовими базами США. Тут же розташований Рітідіан-Біч (Ritidian Beach), який вважається найкрасивішим пляжем Гуаму. Центральний регіон — найгустіше населений і найбільш відвідуваний туристами. Саме тут розташована столиця Гуаму, а також головний, і по суті єдиний туристичний центр острова — Тумон. 90 % туристів проводять свою відпустку там. Південний регіон — наймальовничіший на острові, але найменш розвинений. У цьому районі найкраще збереглася культура корінних жителів Гуаму — чаморро. Туристів тут приваблюють Кокосовий острів[en] і пляжі затоки Талофофо[en]. Тихоокеанські пляжі Талофофо можуть бути цікаві серферам і кайт-серферам, особливо в сезон вітрів. Зокрема, саме в південній частині острова висадився Магеллан під час своєї навколосвітньої подорожі. На острові збереглися пам'ятки історії. Це — стародавні наскельні малюнки й традиційні житла аборигенів чаморро, що заселили острів приблизно 3,5 тис. років тому, свідоцтва колишнього панування іспанців, а також пам'ятники Другої світової війни. Береги Гуама, дарують любителям дайвінгу можливість оглянути коралові рифи та досліджувати остови затонулих кораблів. Крім того, любителі активного відпочинку можуть зайнятися віндсерфінгом і парасейлінгом, пограти в гольф.
Транспорт і зв'язок[ред. | ред. код]
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. |
Місцевий транспорт представлений головним чином автобусами-шаттлами, що курсують від різних районів острова до основних торгових та інших центрів. Серед автобусів є двоповерхові. Вартість проїзду становить $2, проїзний на день коштує $5, на тиждень — $8. Працюють дві компанії, кожна з яких приймає тільки власні проїзні, тож варто звертати увагу на те, чий саме автобус під'їхав до зупинки. Одна з компаній має також екскурсійний маршрут по острову, що триває чотири години та коштує $25. Таксі широко доступні. Середній тариф становить $3 за першу милю, і $0,6 за кожні наступні чверть милі[джерело?].
Рух правосторонній. Вуличний рух надзвичайно спокійний і законослухняний. Прийнято фанатичне дотримання ПДР, а також взаємна ввічливість і поступливість (іноді навіть зайва). Пішохід має перевагу всюди. При цьому, на дорогах слід побоюватися пішоходів і водіїв — японців, які звикли до лівостороннього руху і праворульних машин. Дороги в основному хороші — з крайнього півдня до півночі на машині можна неспішно проїхати за 3 години (стосується траси вздовж східного узбережжя). Стан траси вздовж Тихоокеанського (західного) узбережжя трохи гірший.
Острів пов'язаний з рештою світу 12 оптоволоконними кабелями Інтернету[12].
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- У серіалі «Загублені» пасажири рейсу «Аджира» летіли на літаку, який мав здійснити посадку на Гуам.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Змія, яка завоювала острів. Архів оригіналу за 17 лютого 2011. Процитовано 8 квітня 2016.
- ↑ Для запобігання поширенню змій на острів Гуам скинуть більше 2000 отруєних мишей. Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 8 квітня 2016.
- ↑ Guam Catastrophe Model. Risk Management Solutions. Архів оригіналу за 7 лютого 2011. Процитовано 16 червня 2007.
- ↑ Winds. PacificWorlds.com. Архів оригіналу за 27 серпня 2007. Процитовано 16 червня 2007.
- ↑ Federal Emergency Management Agency (2003). Update on Recovery Efforts in Guam and Rota following Super Typhoon Pongsona. Архів оригіналу (DOC) за 30 вересня 2006. Процитовано 29 червня 2007.
- ↑ John J. Kelly Jr. (2003). Super Typhoon Pongsona Service Assessment (PDF). United States Department of Commerce. Архів оригіналу (PDF) за 27 вересня 2006. Процитовано 7 жовтня 2006.
{{cite web}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|df=
(довідка) - ↑ NOWData – NOAA Online Weather Data. National Oceanic and Atmospheric Administration. Архів оригіналу за 31 жовтня 2012. Процитовано 17 листопада 2012.
- ↑ アーカイブされたコピー. Архів оригіналу за 31 жовтня 2007. Процитовано 31 грудня 2007.
- ↑ Страны и народы. Том 16, 1981.
- ↑ Emma Helfrich (26 січня 2023). Marine Corps Activates Sprawling New Base On Highly Strategic Guam. The War Zone. The Drive.
- ↑ а б Перепис населення (2010)[недоступне посилання]
- ↑ Greg's Cable Map. Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 8 квітня 2016.
Література[ред. | ред. код]
- (рос.) Малаховский К. В. Гуам // Страны и народы. Австралия и Океания. Антарктида / Редкол. П. И. Пучков (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1981. — 301 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ґуам // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гуам
- Guam : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 11 May. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
|
|
|
|
Координати: 13°30′ пн. ш. 144°48′ сх. д. / 13.500° пн. ш. 144.800° сх. д.