ß

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Есцет)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ß
Łacińska litera ẞ.PNG
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові
і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Ð,ð Ď,ď Đ,đ È É Ê
Ë Ē Ė Ę Ě Ə Ĝ
Ğ Ġ Ģ Ĥ Ħ Ì Í
Î Ï Ī Į İ,i I,ı IJ
Ĵ Ķ Ǩ Ƙ Ļ
Ł Ĺ Ľ Ŀ Ñ Ń Ņ
Ň Ɲ Ƞ Ŋ Ò Ó
Ô Õ Ö Ø Ő Œ Ơ
Ɋ ʠ Ŕ Ř Ɍ ß
ſ Ś Ŝ Ş Š Þ Ţ
Ť Ŧ Ⱦ Ƭ Ʈ Ù
Ú Û Ü Ū Ŭ Ů Ű
Ų Ư Ŵ Ý Ŷ
Ÿ Ɏ Ƴ Ƶ Ȥ
Ź Ż Ž        

Знак або ß — літера німецької абетки. Вона позначається як есце́т (нім. Eszett, [ɛsˈt͜sɛt] або гостра S (нім. scharfes S)[1][2]; у повсякденні носії німецької мови також називають її подвійна S (нім. Doppel-S), горбувата S (нім. Buckel-S), S-наплічник (нім. Rucksack-S), трійчаста S (нім. Dreierles-S) чи S-крендель (нім. Ringel-S).

ß служить для передачі глухого ясенного фрикативного приголосного звуку [s]. Це єдина буква латинської абетки, що сьогодні використовується виключно для запису німецької мови та її діалектів, і присутня у стандартному правописі німецької мови, у деяких варіантах правопису нижньонімецької мови, а також у минулому в деяких формах запису сорбських мов.

З історичного погляду буква ß походить від лігатури з літер ſ «довга s» (літера старого німецького алфавіту) та z[3]. Крім того, важливою для вигляду есцета у звичних сьогодні шрифтах антиква була також лігатура з ſ і s, що також використовувалася до XVIII сторіччя в інших мовах[4].

Літеру ß використовують на письмі сьогодні лише в німецькій і нижньонімецькій мовах, однак не у швейцарському варіанті німецької мови[5] та не в Ліхтенштейні. Носії німецької в Бельгії[6], Данії (Північний Шлесвіг)[7], Італії (Південний Тіроль)[8] та Намібії[9] використовують «ß» на письмі за правилами дійсного правопису в Німеччині та Австрії. Так само відбувається й у Люксембурзі[10].

До того ж ß використовують у текстах Середньовіччя та раннього нового часу як скорочення для валюти шилінг[11], а «ßo» позначає міру шок (нім. Schock) — давнє німецьке позначення числа 60.

З 29 червня 2017 року велика ß — ẞ — є складовою частиною державного німецького правопису[12]. Її запровадження в німецьку абетку дискутувалося з кінця XIX сторіччя.

Походження[ред. | ред. код]

Szlig.svg

За давньоверхньонемецького пересування приголосних у VII-VIII століттях германські звуки /t/ і // змінилися на щілинний приголосний /s/ і африкат /ts/, які спочатку обидва передавалися на письмі за допомогою zz. Починаючи з давньоверхньонімецької мови, для кращого розрізнення звуків почали використовувати sz для /s/ і tz для /ts/.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Словник Duden про ß (нім.)
  2. Атлас розмовної німецької мови (нім.)
  3. див. розділ Походження.
  4. див. розділ Лігатура ſs в антикві.
  5. Schweizerische Bundeskanzlei: Leitfaden zur deutschen Rechtschreibung 2008. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013.  (нім.)
  6. Deutschsprachige Gemeinschaft in Belgien: Zuständigkeiten (нім.)
  7. Сайт німецькомовної газети „Der Nordschleswiger“ (Данія). Архів оригіналу за 17 грудня 2007.  (нім.)
  8. Landmaus Nr 12
  9. Beispieltext: Lehrplan für Deutsch als Muttersprache Klassen 4 — 7; Republic of Namibia: Ministry of Education, Arts and Culture (нім.)
  10. Ministerin für Erziehung und Berufsausbildung, Mady Delvaux-Stehres: Communiqué — Neuregelung der deutschen Rechtschreibung im luxemburgischen Schulsystem. 3 серпня 2005. Архів оригіналу за 17 жовтня 2011.  (нім.)
  11. Abkürzungen von Münzen GenWiki, станом на 9 вересня 2012. (нім.)
  12. див. розділ Велика літера.

Джерела[ред. | ред. код]