Красне (Млинівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Красне
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубенський район
Рада Бокіймівська сільська громада
Код КОАТУУ 5623881602
Основні дані
Засноване 1363
Населення 312
Площа 11,73 км²
Густота населення 26,6 осіб/км²
Поштовий індекс 35135
Телефонний код +380 3659
Географічні дані
Географічні координати 50°32′12″ пн. ш. 25°21′17″ сх. д. / 50.53667° пн. ш. 25.35472° сх. д. / 50.53667; 25.35472Координати: 50°32′12″ пн. ш. 25°21′17″ сх. д. / 50.53667° пн. ш. 25.35472° сх. д. / 50.53667; 25.35472
Середня висота
над рівнем моря
209 м
Водойми річка Стир.
Місцева влада
Адреса ради 35135, Рівненська обл., Млинівський р-н, с.Вовничі, вул.Соборна,13
Карта
Красне. Карта розташування: Україна
Красне
Красне
Красне. Карта розташування: Рівненська область
Красне
Красне
Мапа

Кра́сне — село в Україні Бокіймівської сільської громади Дубенського району Рівненської області.

Село до 2016 належало до Вовницької сільської ради. Від 2016 у складі Бокіймівської сільської громади. Розташоване за 5 км від с. Вовничі, за 25 км від смт. Млинів та за 57 км від обласного центру м. Рівне.

Назва села походить від слова «красний». У давній українській мові мало значення «гарний, хороший, милий, прекрасний». Ці епітети можна застосувати і до місцини, де розташувалося село. Густий ліс підходив до самої річки Стир, у лісі водилось чимало диких звірів, роїлися дикі бджоли, а річка була багатою на рибу. Хто поселився тут, інакше як красне, це місце не називав. Невдовзі назва стала власною.

Біля річки Стир, знаходилась стоянка первісних людей періоду неоліту, а поблизу хутора Монастир був могильник.

В акті 1545 р., автором якого був Лев Іпатій, поселення зазначене під назвою Велике Красне. До нього належали просілки Больча, Кольнятичі, Ставрів, Перекладовичі. В ревізії Луцького замку 1545 р. Красне згадується як власність королеви Бони, але було в оренді Василя Янковича, а ще пізніше йому подароване.

Перша згадка про село задокументована в грамоті короля Владислава-Ягелло, короля польського, і його брата Вітовта Великого, князя литовського, котрі передали Красне Федору Даниловичу Острозькому в 1386 році.

У різний час поселенням володіли: поміщики Іван Борзобагатий (володимирський владика), князі Корецький і Богуші, у кінці 19 ст. — А. Гостинський (маршалок шляхти Дубенського повіту), Тиванов, Караваєв, Малама.

Красне причетне до визвольної війни українського народу в 1648—1654 рр. В районі хутора Монастир відбувся бій між козаками та польською шляхтою. Бій був нерівним і багато козаків загинуло. Пізніше на місці битви спорудили церкву, яка не збереглася і про яку старожили знають лише з переказів.       

На кінець ХІХ ст. у селі було 56 домогосподарств та проживало 776 осіб (за іншими даними 475), з них 5 римокатоликів. У селі працював пивоварний завод, була дерев'яна Преображенська церква, що стояла на місці старої 16 ст.

У 1906 році село Княгининської волості Дубенського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 30 верст, від волості 8. Дворів 118, мешканців 906[1].

Населення Красного в основному займалося землеробством. На поч. ХХ ст. більшість землі належала поміщикам, інша — куркулям, середнякам і біднякам.

У 1906 р. у Красному відбулися бунт селян під приводом Михайла Ожеховського проти поміщика Караваєва. Однак бунт був придушений поліцейськими.

Під час лютневої революції в Красному стояла військова частина.

У 1920 р. село стало місцем запеклої сутички між більшовиками та поляками.

У вересні 1939 р. в селі було встановлено радянську владу, а через рік був заснований колгосп ім. Будьоного.

В 1947 р. ще один — ім. Ватутіна, в 1950 р. їх об'єднали в один, а в 1958 р. включили до складу колгоспу «17 вересня».

З 25 червня 1941 р. до 22 березня 1944 р. село було окуповане фашистами: було знищено бібліотеку, закрили школу, загинули сім'ї Шиманських, коваля Феофана Турчука.

В на місцевому цвинтарі поховані в братській могилі воїни, що полягли в боях 1944 р. Село було зайняте батальйоном під командуванням Героя Радянського Союзу капітана Миколи Омеліна.

У післявоєнний час в Красному з'явилися клуб, восьмирічна школа, де навчалося до 100 дітей.

У 2007 р. село було повністю газифіковане.

На сьогодні у Красному функціонують: філія Вовницької загальноосвітньої школи І — ІІ ступенів, магазини. Після розпаювання земель колишнього колгоспу більшість селян самостійно обробляють землю. Діє новозбудована Свято-Преображенська православна церква, престольний празник на Спаса. Населення — 312 осіб, дворів — 124.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Красне //  Цимбалюк Є. Млинівщина на межі тисячоліть: Фрагменти літопису від давнини до сьогодення. — Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2001. — С. 65 — 68;
  • Красне // Цимбалюк Є. Млинівщина: погляд у минуле: Історичні дані, перекази та легенди про походження назв населених пунктів Млинівського району. — Рівне: Редакційно — видавничий відділ облуправління по пресі, 1991. — С. 15–16;
  • Красне // Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. — Канада: ВІННІПЕГ. — Т.1 : Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. -1984.- C. 556—557.

Посилання[ред. | ред. код]