Красне (Млинівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Красне
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Млинівський
Рада/громада Вовницька сільська рада
Код КОАТУУ 5623881602
Основні дані
Засноване 1363
Населення 312
Площа 11,73 км²
Густота населення 26,6 осіб/км²
Поштовий індекс 35135
Телефонний код +380 3659
Географічні дані
Географічні координати 50°32′12″ пн. ш. 25°21′17″ сх. д. / 50.53667° пн. ш. 25.35472° сх. д. / 50.53667; 25.35472Координати: 50°32′12″ пн. ш. 25°21′17″ сх. д. / 50.53667° пн. ш. 25.35472° сх. д. / 50.53667; 25.35472
Середня висота
над рівнем моря
209 м
Місцева влада
Адреса ради 35135, Рівненська обл., Млинівський р-н, с.Вовничі, вул.Соборна,13 , тел. 76-2-87
Карта
Красне is located in Україна
Красне
Красне
Красне is located in Рівненська область
Красне
Красне

Кра́снесело в Україні, в Млинівському районі Рівненської області.

Село належить до Вовницької сільської ради. Розташоване за 5 км від с. Вовничі, за 25 км від районного центру смт. Млинів та за 57 км від обласного центру м. Рівне.

Назва села походить від слова «красний». У давній українській мові мало значення «гарний, хороший, милий, прекрасний». Ці епітети можна застосувати і до місцини, де розташувалося село. Густий ліс підходив до самої річки Стир, в лісі водилось чимало диких звірів, роїлися дикі бджоли, а річка була багатою на рибу. Хто поселився тут, інакше як красне, це місце не називав. Невдовзі назва стала власною.

Археологи стверджують, що на місці села, біля річки Стир, знаходилась стоянка первісних людей періоду неоліту, а поблизу хутора Монастир був могильник.

В акті 1545 р., автором якого був Лев Іпатій, поселення зазначене під назвою Велике Красне. До нього належали просілки Больча, Кольнятичі, Ставрів, Перекладовичі. В ревізії Луцького замку 1545 р. Красне згадується як власність королеви Бони, але було в оренді Василя Янковича, а ще пізніше йому подароване.

Перша згадка про село задокументована в грамоті короля Владислава-Ягелло, короля польського, і його брата Вітовта Великого, князя литовського, котрі передали Красне Федору Даниловичу Острозькому в 1386 році.

У різний час поселенням володіли: поміщики Іван Борзобагатий (володимирський владика), князі Корецький і Богуші, в кінці 19 ст. — А. Гостинський (маршалок шляхти Дубенського повіту), Тиванов, Караваєв, Малама.

Красне причетне до визвольної війни українського народу в 1648 – 1654 рр. В районі хутора Монастир відбувся бій між козаками та польською шляхтою. Бій був нерівним і багато козаків загинуло. Пізніше на місці битви спорудили церкву, яка не збереглася і про яку старожили знають лише з переказів.       

На кінець ХІХ ст. у селі було 56 домогосподарств та проживало 776 осіб (за іншими даними 475), з них 5 римокатоликів. У селі працював пивоварний завод, була дерев’яна Преображенська церква, що стояла на місці старої 16 ст.

Населення Красного в основному займалося землеробством. На поч. ХХ ст. більшість землі належала поміщикам, інша – куркулям, середнякам і біднякам.

У 1906 р. у Красному відбулися бунт селян під приводом Михайла Ожеховського проти поміщика Караваєва. Однак бунт був придушений поліцейськими.

Під час лютневої революції в Кросному стояла військова частина.

У 1920 р. село стало місцем запеклої сутички між частинами Першої Кінної Армії та білополяками, в результаті якої було чимало жертв.

У вересні 1939 р. в селі було встановлено радянську владу, а через рік був заснований колгосп ім. Будьоного. В 1947 р. ще один — ім. Ватутіна, в 1950 р. їх об’єднали в один, а в 1958 р. включили до складу колгоспу «17 вересня».

З 25 червня 1941 р. до 22 березня 1944 р. село було окуповане фашистами: було знищено бібліотеку, закрили школу, загинули сім’ї Шиманських, коваля Феофана Турчука.

В на місцевому цвинтарі поховані в братській могилі воїни, що полягли в боях 1944 р. Село було зайняте батальйоном під командуванням Героя Радянського Союзу капітана Миколи Омеліна.

У післявоєнний час в Красному з’явилися клуб, восьмирічна школа, де навчалося до 100 дітей.

Серед відомих вихідців з села варто назвати Володимира Павловича Бовчалюка, лауреата Державної премії УРСР.

У 2007 р. село було повністю газифіковане.

На сьогодні у Красному функціонують: філія Вовницької загальноосвітньої школи І – ІІ ступенів, магазини. Після розпаювання земель колишнього колгоспу більшість селян самостійно обробляють землю. Діє новозбудована Свято-Преображенська православна церква, престольний празник на Спаса. Населення — 312 осіб, дворів — 124.

Посилання[ред.ред. код]

  • Погода в селі Красне
  • Список використаних джерел: 1. Красне //  Цимбалюк Є. Млинівщина на межі тисячоліть: Фрагменти літопису від давнини до сьогодення. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2001. – С. 65 – 68; 2. Красне // Цимбалюк Є. Млинівщина: погляд у минуле: Історичні дані, перекази та легенди про походження назв населених пунктів Млинівського району. – Рівне: Редакційно – видавничий відділ облуправління по пресі, 1991. – С. 15–16; 3. Красне // Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. - Канада: ВІННІПЕГ. - Т.1 : Краєзнавчий словник - від найдавніших часів до 1914 року. -1984.- C. 556-557.


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.