A Night at the Opera

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
A Night At The OperaM:
A Night At The Opera.jpg
Студійний альбом
Виконавець Queen
Дата випуску 21 листопада 1975
Велика Британія
2 грудня 1975
США
Записаний серпень-листопад 1975 («Sarm»,
«Roundhouse Studios»,
«Trident Studios»,
«Olympic Studios»,
«Scorpio and Lansdowne»,
«Rockfield»,
«Monmouthshire»)
[1][2]
Жанр прогресивний рок[3][4]
поп[4]
хеві-метал[4]
хард-рок[3]
Тривалість 43:10
Лейбли EMI (Велика Британія)
Elektra (США)
Продюсер Рой Томас Бейкер
Queen
Хронологія Queen
Попередній
←
Sheer Heart Attack
(1974)
A Day at the Races
(1976)
Наступний
→
Сингли з A Night at the Opera
  1. «Bohemian Rhapsody»
    Випущений: 31 жовтня 1975
  2. «You're My Best Friend»
    Випущений: 18 травня 1976

«A Night at the Opera» (укр. «Ніч в опері») — четвертий студійний альбом британського рок-гурту «Queen», випущений 21 листопада 1975 року «EMI Records» у Великій Британії і «Elektra Records» в Сполучених Штатах. Спродюсований Роем Томасом Бейкером і «Queen», це був найдорожчий альбом, коли-небудь записаний під час його випуску. Альбом отримав свою назву від однойменного фільму братів Маркс, який гурт дивився одного разу вночі в студійному комплексі під час запису.[5][6] «A Night at the Opera» включає в себе широкий спектр стилів, включаючи балади, пісні в стилі вар'єте, хард-рок-треки і вплив прогресивного року.

Альбом був переломним і фінансовим успіхом, очолюючи «UK Albums Chart» чотири тижні поспіль. Він досяг четвертого місця в чарті «Billboard 200» і став першим в США платиновим альбомом. Світові продажі альбому складають більше шести мільйонів копій. Він також випустив найуспішніший сингл гурту у Великій Британії «Bohemian Rhapsody», який став їх першим «номером один» у Великій Британії і одним з найбільш продаваних синглів у Великій Британії і в світі. Критики його часто вважають найкращим альбомом «Queen» і одним з найкращих альбомів, коли-небудь створених.[7][8]

Композиції[ред.ред. код]

Сторона «А»[ред.ред. код]

Death on Two Legs (Dedicated to...)

«Death on Two Legs» можна називати листом ненависті Фредді Мерк'юрі до першого менеджера «Queen» Нормана Шеффілда, який протягом декількох років вважав, що він погано поводився з гуртом і зловживав своєю роллю їхнього менеджера з 1972 по 1975 рік. Шеффілд заперечував обвинувачення в своїй автобіографії під назвою «Life on Two Legs: Set The Record Straight» 2013 року і згадав копії первинних договорів про менеждмент 1972 року, між Шеффілдом і «Queen», які були включені в книгу як докази його захисту.[9] Хоча ніде в пісні його не згадують напряму, прослухавши її на «Trident Studios» тоді, коли альбом готувався до виходу в світ, Шеффілд обурився й подав у суд на гурт та на лейбл за дифамацію. У результаті справу уладнали, не доводячи до судового слухання, але це підтвердило, що пісня стосується саме його.[10]

Під час живих виступів Мерк'юрі зазвичай присвячував пісню «реальному виродку-джентльмену», хоча цей рядок був підданий цензурі у версії, яка з'явилася на їх альбомі «Live Killers» у 1979 році. Крім концертного альбому, він сказав, що пісня була присвячена «виродку, якого я знав».

У документальному фільмі «Класичні альбоми» про те, як створювалася «A Night at the Opera», Браян Мей стверджував, що гурт спочатку дещо вразила гіркота слів Мерк'юрі, й казав що Мерк'юрі був «настільки мстивим, що йому (Мею) було ніяково їх співати».[11] Після того, як пісня була зібрана до купи, було вирішено, що «автор повинен мати свій шлях», і пісня була записана так як була написана.[12]

Як і у випадку з «Bohemian Rhapsody», більшість партій гітари у цій пісні були спочатку відтворені на фортепіано Мерк'юрі, щоб продемонструвати Браяну Мею, як йому потрібно грати на гітарі. «Death on Two Legs» залишилася у списках пісень живих виступів до гастролів «The Game Tour» 1980 року, а потім була виключена. Однак введення на фортепіано було відтворено під час гастролей «Hot Space Tour» і «The Works Tour».

Lazing on a Sunday Afternoon

Докладніше: Lazing on a Sunday Afternoon

«Lazing on a Sunday Afternoon» — ще одна пісня Мерк'юрі. Він грав на фортепіано й виконував увесь вокал. Головна вокальна партія була проспівана в студії і відтворена в навушниках, які поставили у відро, звідки її вже записував мікрофон, і це надало їй глухого мегафонного звучання. Гітарне соло теж, кажуть, було записано на вокальній доріжці, оскільки інших доріжок для запису не було, як пояснював продюсер Рой Томас Бейкер у документальному фільмі «Класичні альбоми».

I'm in Love with My Car

Докладніше: I'm in Love with My Car

«I'm in Love with My Car» входить до числа найбільш відомих пісень Роджера Тейлора в каталозі «Queen». Мей спочатку сприйняв пісню як жарт — він думав, коли прослухав демо-версію, що Тейлор це не всерйоз.

Тейлор зіграв на гітарах в оригінальному демо-записі, але пізніше вони були перезаписані Меєм на його «Red Special». Провідні вокали були виконані Тейлором як в студійній версії, так і на всіх випущених живих версіях.[13] Ревіння двигуна в кінці післі Тейлор записав зі своєї тодішньої машини — «Alfa Romeo». Натхненням для слів був один із дорожників гурту, Джонатан Гарріс, чий «Triumph TR4» був, вочевидь, «любов'ю його життя». Пісня присвячена йому — в альбомі мовиться «Присвячується Джонатану Гаррісу, хлопцю-гонщику до кінця».

Коли дійшло до випуску першого сингла альбому, Тейлор настільки пишався своєю піснею, що вблагав Мерк'юрі (автора першого сингла «Bohemian Rhapsody»), щоб пісня була на стороні «Б», і, як кажуть, зачинився в шафі, доки Мерк'юрі не згодився. Це рішення згодом стало причиною чималого внутрішнього тертя в гурті, бо, хоча пісня була тільки на зворотньому боці, вона принесла Тейлору такі ж гонорари від видавців, як Мерк'юрі від головної пісні.[14]

Пісня часто гралася вживу протягом 1977-81 років. Тейлор співав її за ударними, в той час як Мерк'юрі грав на фортепіано і надавав бек-вокал. Пісня гралася під час «Queen + Paul Rodgers Tour» у 2005 році і «Rock the Cosmos Tour» у 2008 році. Тейлор також грав пісню під час своїх концертів з гуртом «The Cross» і на сольних турах, де замість ударних він грав на ритм-гітарі.

You're My Best Friend

Докладніше: You're My Best Friend

«You're My Best Friend» була першим синглом «Queen», написаним Джоном Діконом. Він склав її, коли вчився грати на піаніно. Він грав на електричному піаніно «Wurlitzer» (який Мерк'юрі назвав «жахливим» інструментом в інтерв'ю) під час запису, наклавши потім бас. Пісня була присвячена його дружині, Вероніці Тетцлафф. Пісня потрапила у «топ-10» хітів.

'39

Докладніше: '39

«'39» була спробою Мея створити «науково-фантастичний скіфл». «'39» — це розповідь про групу дослідників космосу, які приступають до того, що, з їхньої точки зору, є багаторічним вояжем. Однак після їх повернення вони розуміють, що пройшло сто років, через ефект уповільнення часу згідно спеціальної теорії відносності Ейнштейна, і близькі, яких вони залишили, тепер всі мертві або зістарені.

Мей співав пісню в альбомі, з додаванням бек-вокалу Мерк'юрі і Тейлора. Під час живих виступів головний вокал виконував Мерк'юрі.[15] Мей, жартуючи, попросив басиста Джона Дікона зіграти на контрабасі, але через пару днів він побачив Дікона в студії з цим інструментом, який вже навчився грати на ньому.[16]

Оскільки «Queen» назвали свої альбоми «A Night at the Opera» і «A Day at the Races» на честь двох з найпопулярніших фільмів «братів Маркс», останній з братів, що був живий, Граучо Маркс запросив «Queen» відвідати його в своєму будинку в Лос-Анджелесі в березні 1977 року (за п'ять місяців до його смерті). Гурт подякував йому виконавши а капелу «'39».[17]

Джордж Майкл виконав «'39» на концерті «The Freddie Mercury Tribute Concert» 20 квітня 1992 року.[18] Майкл назвав її своєю улюбленою піснею «Queen», стверджуючи, що він виконував її в лондонському метро, під час своїх вуличних виступів.[19]

Нещодавно «Queen» включила пісню до списку пісень своїх недавніх турів з Адамом Ламбертом, і до Адама, з Полом Роджерсом; для всіх цих турів, починаючи 2005 року, вона виконується так само, як і Меєм в альбомі.[20][21]

Sweet Lady

Докладніше: Sweet Lady

«Sweet Lady» — викривлений швидкий рокер, написаний Меєм. Ця пісня має незвичний роковий розмір 3/4 метри (що переходить в 4/4 метри у бріджі). Тейлор пригадує, що партія ударника в ній — найскладніша з усіх, які йому доводилося записувати.

Seaside Rendezvous

Докладніше: Seaside Rendezvous

«Seaside Rendezvous», написана Мерк'юрі, примітна своєю глузливою секцією інструментального бріджу, яка починається приблизно на 0:51 хвилині пісні. Секція повністю виконується Мерк'юрі і Тейлором, з використанням тільки їхніх голосів. Мерк'юрі імітує дерев'яні духові інструменти, включаючи кларнет, а Тейлор, в основному латунні інструменти, в тому числі туби і труби, і навіть казу; під час цієї секції Тейлор потрапляє в найвищу ноту на альбомі — до третьої октави. Сегмент із чечіткою виконали Мерк'юрі та Мей на пульті змішувача, одягнувши наперстки на пальці. Мерк'юрі грає як на фортепіано, так і на тріскучому салунному піаніно.

Сторона «Б»[ред.ред. код]

The Prophet's Song

Докладніше: The Prophet's Song

«The Prophet's Song» склав Мей (робоча назва «Люди Землі»). В передачі «In the Studio with Redbeard», яка виставила на світ «A Night at the Opera», Мей пояснив, що написав пісню після того, як йому приснився великий потоп, коли він одужував під час запису альбому «Sheer Heart Attack», і цей потоп став джерелом частини слів. Він кілька днів складав усе докупи, включно з вокальним каноном, що його проспівав Мерк'юрі. Вокальний, а пізніше інструментальний канон, було записано з використанням перших зразків пристрою затримки стрічки. Це важкий і темний номер з сильним впливом прогресивного року й надскладною основною вокальною партією. Він триває понад 8 хвилин — це також найдовша студійна пісня «Queen» (не рахуючи безіменний інструментальний трек з «Made in Heaven»).

Як було сказано Меєм у документальному фільмі про альбом, ефект пришвидшення, який програється по середині гітарного соло, був досягнутий за допомогою приставляння однієї котушки із стрічкою до іншої, в той час як первинна стрічка була призупинена.

Сон, який мав Мей, стосується Всесвітнього потопу, а текст пісні посилається на Біблію та Ковчег Ноя.

Love of My Life

Докладніше: Love of My Life

Пісня «Love of My Life» була написана для дівчини Мерк'юрі, Мері Остін, з якою він зустрічався на той час; композиція має безліч кавер-версій, включаючи виконання гуртами «Extreme», «Scorpions» та Елейн Пейдж. Мерк'юрі виконав гру на піаніно (включаючи класичне соло) та всі вокали, котрі були досягнуті із блискучою точністю мультитрековості. Мей виконав гру на арфі (награючи акорд за акордом і передаючи результат далі, аби сформувати цільну частину), акустичній гітарі «Gibson Hummingbird» (яку він купив у Японії) та електрогітарі «Red Special».

Зрештою Браян Мей перередагував пісню таким чином, аби її можна було награти на 12-струнній акустичній гітарі під час виступів вживу.

Пісня «Love of My Life» настільки часто запитувалася фанами на концертах, що Мерк'юрі нерідко зупинявся і давав аудиторії співами самостійно. Це було особливо тепло прийнято на концертах в Південній Америці, де гурт вирішив випустити пісню як сингл. Під час виконання пісні гурту із Полом Роджерсом (особливо при соло Браяна), Роджерс майже не співав рядки і давав аудиторії виконувати пісню за нього, таким чином продовжуючи традицію.

Good Company

Докладніше: Good Company

Пісня «Good Company» написана і виконана Меєм, котрий забезпечив весь вокал і награв музику на банджо-укулеле «Genuine Aloha».[22]

Запис примітний тим, що являє собою продумане відтворення джаз-гурту в стилі діксіленд, створений гітарою Мея «Red Special» і підсилювачем «Deacy Amp». Браян Май складав пісню на банджо-укулеле, але замість нього записав пісню звичайним укулеле. Фредді Мерк'юрі не брав участі в записі пісні, зробивши її однією з небагатьох пісень «Queen», в якій не було Фредді Мерк'юрі.

Bohemian Rhapsody

Докладніше: Bohemian Rhapsody

«Bohemian Rhapsody» була написана Мерк'юрі з першим гітарним соло, складеним Меєм. Всі частини на піаніно, бас-гітарі та барабанах, а також підготування вокалу, були придумані Мерк'юрі в буденному режимі та записані «у блоках» у нотатнику (використовуючи назви нот замість партитури). Інші учасники записали свої відповідні інструменти без поняття про те, як їхні треки будуть використані в остаточному варіанті. Відома оперна секція спочатку мала на меті бути лише короткою інтерлюдією «Галілео», яка пов'язувала баладу та тверду порцію цієї пісні.

Інтерлюдія сповнена «неясних класичних персонажів: Скарамучча, клоун з комедії дель арте, астроном Галілео; Фігаро, головний персонаж Бомарше із «Севільського цирульника» і «Весілля Фігаро...»; Вельзевул, ідентифікований в християнському Новому Завіті як сатана, «Князь Демонів», але арабською мовою як «Володар мух». Також є слово «Бісмілляг» на арабській, яке є іменником з фрази в Корані; «Bismi-llahi r-rahmani r-rahiim», що означає «В ім'я Бога, самого милостивого, самого милосердного».[23]

Під час запису пісня була відома в гурті під лаконічною назвою «Fred's Thing», остаточна назва пісні з'явилася лише під час останніх сесій.

Незважаючи на те, що у 1975 році пісня була звичайним синглом і спочатку отримувала змішані критичні огляди, вона стала дуже популярною, очолюючи чарти по всьому світу (де вона залишалася безпрецедентні дев'ять тижнів у британському чарті) і широко вважається однією з найбільш значних рок-пісень в історії.[24]

Після смерті Фредді Мерк'юрі, 9 грудня 1991 року у Великій Британії та 5 вересня 1991 року в США, на подвійній «A»-стороні разом з «These Are the Days of Our Lives» вийшов повторний реліз пісні на синглі.

God Save the Queen

У 1974 році Мей опублікував кавер-версію пісні «God Save the Queen», британського національного гімну, перед гастролями гурту «Sheer Heart Attack Tour». Він зіграв на фортепіано, яке було змінено пізніше, і додав кілька шарів гітар.[12] Після того, як пісня була завершена, вона виконувалася на завершенні практично кожного концерту «Queen». Під час запису треку, Мей награв на піаніно чернеткову версію музики для Роя Томаса Бейкера. На той час він називав свою навичку гри на піаніно підноміналами.[12] Він виконував пісню наживо на даху Букінгемського палацу для золотого ювілею королеви у 2002 році.[25]

Мей заявив, що він виконав пісню на даху Букінгемського палацу як данину поваги версії Джимі Хендрікса пісні «The Star-Spangled Banner».

Гітарне нашарування — одна з відмінних технік Мея, як рок-гітариста. Він сказав, що ця техніка була розроблена під час пошуку скрипкового звучання. Мей заявляв, що для таких треків, він може використовувати «до 30-ти» шарів, використовуючи невеликий підсилювач під назвою «Deacy Amp», створений Діконом, а потім випущений комерційно, як підсилювач «Brian May» компанією «Vox».

Прийом і спадщина[ред.ред. код]

Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
AllMusic 5/5 starsStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar full.svg[26]
Chicago Tribune 3/4 starsStar full.svgStar full.svgStar empty.svg[27]
Encyclopedia of Popular Music 4/5 starsStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar empty.svg[28]
Pitchfork Media 8.9/10[29]
PopMatters 9/10[30]
Q (1993) 3/5 starsStar full.svgStar full.svgStar empty.svgStar empty.svg[31]
Q (2006) 5/5 starsStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar full.svg[32]
The Rolling Stone Album Guide 3/5 starsStar full.svgStar full.svgStar empty.svgStar empty.svg[33]
Uncut 5/5 starsStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar full.svg[34]
The Village Voice B–[35]

Більшість британських музичних журналів не помістили критичних оглядів «A Night at the Opera», бо гурт затягнув ремікшування альбому до останнього, тож не розіслав ні дисків, ні стрічок представникам медіа до офіційного випуску альбому. Рей Фокс-Каммінг спробував дати огляд альбому в журналах «Record Mirror» і «Disc» на основі одного прослуховування на вечоринці для преси, чого, як визнає він, «зовсім не досить» для формування критичної думки. Однак, він описав свої перші враження як «чудовий стрімкий потік музики, в якому одна пісня метушливо змінюється іншою… Оркестрові ефекти, усі голосами, приголомшливі, але напливають надто швидко, щоб їх можна було б оцінити після одного прослуховування». Фокс-Каммінг зазначив, що в альбомі виділяються три речі: «Death on Two Legs», «The Prophet Song» і «Bohemian Rhapsody», і що лише один трек поганий — «Sweet Lady». Він підсумувавав, що «загалом альбом „A Night at the Opera“ швидший, імпозантніший й складніший від „Sheer Heart Attack“, але гурт не занесло».[36]

Коли, через 4 місяці, альбом виходив у США, Кріс Ніколсон із «Rolling Stone» сказав, що, хоча їм також властива спільна для інших гуртів важкого металу тяга до «маніпулятивної динаміки», «Queen» у своєму жанрі еліта й поставили себе окремо від інших, залучаючи «неочікувані ефекти: акустичний рояль, арфу, а капельний вокал і відсутність синтезаторів. Разом із гарними піснями».[37] Роберт Крістгау, пишучи в «The Village Voice», відчував, що альбом «насправді не паскудить жодної із півдюжини еклектичних мод, в яких змішуєся високохудоджнє й важке... й отримує на виході достатній пародійний тон, щоб відчути, що тут є більше, ніж чує вухо. Можливо, якщо вони зроблять когерентний шедевр, я збагну, що то таке».[38] «Winnipeg Free Press» писав: «Потенціал гурту практично безмежний, показуючи так, що „Queen“ судилося врешті-решт зайняти своє місце між невеличкою жменькою справді значних колективів, що працюють в сьогоднішньому року».[39]

У ретроспективному огляді для «AllMusic» Стівен Томас Ерлвайн назвав альбом «свідомо безглуздим й роздутим шедевром важкого року» та «прог-роком із почуттям гумору, а також динамікою». Ерлвайн відчував, що «Queen» «ніколи не здійснили свій підхід краще будь-де».[3] Історик прогресивного року Стівен Лем у книзі «Citizens of Hope and Glory: The Story of Progressive Rock» заперечував, що сам альмом є прогресивним роком. Він писав: «Хоча далеко не прогресивний рок, це був найграндіозніший та найамбіційніший альбом гурту на той час, повний чудових пісень та з впливом прогресивноо року». Він говорив, що альбом був «чистим символом найвідаленіших околиць руху прогресивного року».[40]

У 1992 році «Mojo» назвав альбом «імперською екстраваганзою, рогом достатку», а «Queen» «гуртом голодних до слави індивідуалістів, готових змагатись один поперед одного, у величній круговерті дружби й втіхи».[41] У огляді 2006 року для «Q» Пол Різ зауважив, що хоча «A Night at the Opera» «вийшов того ж року як архи-соульний пастиш Бові „Young Americans“ та слизького художнього рок-альбому „Roxy“ „Siren“, альбом „Queen“ рідко проголошують одним із цих стилів. Але він був, і є, настільки ж яскравим, сміливим й сповненим радості від власних можливостей». Відчуваючи, що «Queen» «ніколи не наблизилися до створення чогось кращого, ніж четвертий альбом», Різ робить висновок, що «пізніші альбоми виставлять на показ відсутніть душі й серця в музиці „Queen“; вони будуть тільки шкарлупою, без почуттів. Гурт обрав себе на посаду визначних розважальників, і цей стрімголовий потік експериментування більше не повториться. Але „A Night at the Opera“ залишається славетним, монументальним. Це найбільша екставаганза британського року».[42] У 2007 році Кріс Джонс із «BBC Music» відзначив розмаїття музикальних стилів альбому: «„Sheer Heart Attack“ натякнув на добре знання салонних балад 19 століття, регтайу та Джимі Гендрікса. „A Night at the Opera“ додав до цієї суміші оперу, трад(иційний) джаз, важкий метал та багато іншого». Він зробив висновок, що альбом «залишається їхньою найкращою годиною».[43]

У 2011 вийшла ремастована версія ранніх альбомів «Queen», що породило ще одну хвилю рецензій від критиків. Журнал «Uncut» сказав, що ці записи «довели: у гурту немає ліміту своїх можливостей» і заключив, що «альбом „A Night at the Opera“ забезпечив за собою миттєвий статус класики, вміщуючи навіть не одну, а дві монументальні епопеї („Bohemian Rhapsody“, „The Prophet's Song“) та переповнюючись грандіозним достатком композицій».[44] Домінік Леоне із «Pitchfork» прокоментував: «Діяли без обмежень, витрат не економили: із альбомом „A Night at the Opera“ „Queen“ забрався на вершину гори».[45] ЕйДжей Рамірез із «PopMatters» написав: «Розпочинаючи із прямого зловісного високо-драматичного треку „Death on Two Legs“ (відплата за нещодавнє усунення управління гурту, в якій Мерк'юрі випльовує на мішені свого гніву отруєні інвективи), альбом розширюється до калейдоскопу стилів, починаючи від джазу 1920-х і оповідань космічного фолку до найякіснішого сучасного поп-року. Напредиво, дивуючи слухавчів переходом між жанрами, жодна із композицій не входить в дисонанс із іншими. Натомість „Queen“ досяг успіху в цьому, оскільки повитягував для свого альбому всі найкращі трюки зі скрині історії шоу-бізнесу, аби донести сміх, розбите серце і пишність, та поставити все це у спектакль, який би досяг аудиторії у ідеально вірний момент». За спостереженням Раміреза «саме усвідомлення того, настільки унікальне звучання має платівка, тягне [альбом] у царство справжньої досконалості... Альбом „A Night at the Opera“, який захоплює дух і спонукає до створення своїх слухачів, однозначно залишається одним із найкращих альбомів гурту „Queen“».[46]

За час виходу перших трьох альбомів «Queen» уже мали низку хітових композицій, але «A Night at the Opera» був їх першим великим успіхом. У 1990 році Мей сказав у інтерв'ю «BBC Radio Two»: «У „A Night at the Opera“ ми в деякому сенсі повернулися до філософії „Queen II“. У нас була впевненність, бо ми мали хіт. Також ми мали щось на кшталт майже відчаю, бо ми були повні банкроти на тому етапі. Знаєте, у нас були хітові записи, але в нас не було жодних грошей і, якщо б „A Night at the Opera“ не мав величезного успіху, я думаю, що ми б просто щезли десь у глибинах океану. Тому ми створювали цей альбом, знаючи, що це питання життя чи смерті... кожен з нас особисто хотів реалізувати свій потенціал як творців, продюсерів і всього такого».[47]

Відзнаки[ред.ред. код]

У 1977 році «Bohemian Rhapsody» отримала дві премії «Греммі» за «Найкращу постановку вокалу в дуеті, групі або хорі» і «Найкраще вокальне аранжування».[48]

Публікація Країна Рейтинг Рік Позиція
1001 альбом, які варто прослухати, перш ніж ви помрете США 1001 альбом, який варто прослухати, перш ніж ви помрете[49] 2005 *
ABC Австралія Опитування: Тoп-100 альбомів[50] 2007 28
BBC Велика Британія Опитування: Toп-100 альбомів[51] 2006 9
Channel 4 Велика Британія Опитування: 100 найкращих альбомів[52] 2005 13
Classic Rock Велика Британія 100 найкращих рок-альбомів[53] 2001 25
100 найкращих британських рок-альбомів всіх часів[54] 2006 17
200 найкращих альбомів 70-х (20 найкращих альбомів 1975 року)[55] 2006 *
Kerrang! Велика Британія Опитування: 100 найкращих британських рок-альбомів всіх часів[56] 2005 19
NME Велика Британія Опитування: 100 найкращих альбомів всіх часів[57] 2006 19
Q Велика Британія 50 найкращих британських альбомів всіх часів[58] 2004 17
Rolling Stone Мексика Опитування: 100 найкращих альбомів всіх часів[59] 2004 11
США Опитування: Топ-100 альбомів[60] 2002 82
США 500 найкращих альбомів всіх часів[61] 2003 231
Virgin Велика Британія Опитування: Топ-1000 альбомів всіх часів[62] 1998 87

(*) позначає неупорядковані списки

Перевидання[ред.ред. код]

Альбом був вперше перевиданий в США на «Hollywood Records» 3 вересня 1991 року зі двома бонусами-реміксами в рамках повного перевидання всіх альбомів «Queen».

30 квітня 2002 року альбом знову був випущений на DVD-Audio з 5.1-канальним мікшуванням в об'ємному звуці Dolby Digital і DTS.[63] Він також включає в себе оригінальне відео 1975 року до «Bohemian Rhapsody».

21 листопада 2005 року він знову був перевиданий на «Hollywood Records» під каталоговим номером 2061-62572-2, щоб відсвяткувати 30-річчя альбому і його першого синглу «Bohemian Rhapsody». Цей реліз супроводжувався диском DVD-Video з тим же самим треком, в якому представлені оригінальні відеоролики, старі і нові концертні кадри (в тому числі «'39» з туру проекту «Queen + Пол Роджерс» і Браяна Мея на даху Букінгемського палацу, який грає «God Save the Queen») і звуковий коментар всіх чотирьох учасників гурту.

8 листопада 2010 року звукозаписна компанія «Universal Music» оголосила про випуск ремастованого і розширеного перевидання альбому, яке було випущене в травні 2011 року. Це стало частиною нової угоди між «Queen» і «Universal Music», що означало, що асоціація «Queen» з «EMI Records» підійшла до кінця після майже 40 років. Згідно «Universal Music», всі альбоми «Queen» повинні бути ремастовані і перевидані у 2011 році. До вересня 2012 року програму перевидання було завершено.[64] Поряд з цим вийшов 5.1-канальний реліз альбому на Blu-ray Audio.

Тур[ред.ред. код]

Докладніше: A Night at the Opera Tour

Список пісень[ред.ред. код]

Сторона «А»
# Назва Автор(и) Вокал Тривалість
1. «Death on Two Legs (Dedicated to...)»   Фредді Мерк'юрі Фредді Мерк'юрі 3:43
2. «Lazing on a Sunday Afternoon»   Фредді Мерк'юрі Фредді Мерк'юрі 1:08
3. «I'm in Love with My Car»   Роджер Тейлор Роджер Тейлор 3:05
4. «You're My Best Friend (Queen song)»   Джон Дікон Фредді Мерк'юрі 2:50
5. « '39»   Браян Мей Браян Мей 3:30
6. «Sweet Lady»   Браян Мей Фредді Мерк'юрі 4:01
7. «Seaside Rendezvous»   Фредді Мерк'юрі Фредді Мерк'юрі 2:13
Сторона «Б»
# Назва Автор(и) Вокал Тривалість
8. «The Prophet's Song»   Браян Мей Фредді Мерк'юрі 8:21
9. «Love of My Life»   Фредді Мерк'юрі Фредді Мерк'юрі 3:38
10. «Good Company»   Браян Мей Браян Мей 3:26
11. «Bohemian Rhapsody»   Фредді Мерк'юрі Фредді Мерк'юрі 5:57
12. «God Save the Queen»   народна музика, аранжування Браян Мей інструментал 1:11

Кліпи до альбому[ред.ред. код]

  1. «Bohemian Rhapsody» — гурт використовував розкладання зображення через призму і суміщення осіб музикантів. Незважаючи на те, що пісню багато разів переробляли, і, за словами Браяна Мея, вона вже всіх дістала до моменту своєї появи; саме «Bohemian Rhapsody» принесла «Queen» справжню популярність.
  2. «You're My Best Friend» — на роялі грає Джон Дікон, а Фредді Мерк'юрі співає, спершись на свій мікрофон. Один з найбільш спокійних кліпів гурту на романтичну пісню Дікона.
  3. «Love of My Life» — кліп був зроблений до варіанту з гітарним супроводом, а не до альбомної версії. Відео було записано у 1979 році і являє собою концертний виступ зі студійним звуком.

Учасники запису[ред.ред. код]

Queen

  • Фредді Мерк'юрі — головний вокал (1, 2, 4, 6-9, 11), бек-вокал (1-9, 11), піаніно (1-3, 7, 9, 11)
  • Браян Мей — електрогітара (всі, крім 7), бек-вокал (1, 3-6, 8, 10, 11), акустична гітара (5, 8, 9), головний вокал (5, 10), кото (8), арфа (9), укулеле (10)
  • Роджер Тейлор — ударні (1-4, 6-8, 10-12), бек-вокал (1, 3-8, 11), перкусія (2, 5, 7, 9, 11, 12), головний вокал (3), електрогітара (3)
  • Джон Дікон — бас-гітара (1-4, 6-11), електричне піаніно (4), контрабас (1, 5)[2]

Виробництво

  • Рой Томас Бейкер — продюсування
  • Майк Стоун — інженерінг
  • Гарі Лайонс — інженерінг
  • Джон Гарріс — керуючий обладнанням
  • Девід Коста — арт-директор
  • Рік Картін і Браян Палмер — окрема подяка
  • Джон Рід — менеджмент

Чарти[ред.ред. код]

Тижневі чарти[ред.ред. код]

Чарт (1975–76) Позиція
Австралія 1[65]
Австрія 9[66]
Канада 2[67]
Нідерланди 1[68]
Франція 16[69]
Німеччина 5[70]
Японія 9[71]
Нова Зеландія 1[72]
Норвегія 4[73]
Швеція 10[74]
Велика Британія 1[75]
США 4[76]

Тижневі чарти (перевидання)[ред.ред. код]

Чарт (2005) Позиція
Франція 11[69]
Японія 67[77]
Португалія 23[78]
Іспанія 77[79]
Чарт (2011) Позиція
Бельгія (Фландрія) 96[80]
Бельгія (Валлонія) 88[81]
Японія 73[82]
Велика Британія 96[83]

Чарти на кінець року[ред.ред. код]

Чарт (1976) Позиція
Австралія 4[65]
Канада 15[84]
Франція 88[85]
Японія 22[86]
Велика Британія 12[87]
США 8[88]

Сертифікації[ред.ред. код]

Аргентина (CAPIF) Платина 60.000^
Аргентина (CAPIF)
реліз Hollywood Records
Платина 60.000^
Австрія (IFPI Австрія) Золото 25.000*
Канада (Music Canada) 3×Платина 300.000^
Франція (SNEP) Золото 553.600
Німеччина (BVMI) Платина 500.000^
Нідерланди (NVPI) Платина 100.000^
Польща (ZPAV)
Перевидання 2008 року лейблом Agora SA
Платина 20.000*
Швейцарія (IFPI Швейцарія) Платина 50.000^
Велика Британія (BPI) Золото 100.000^
США (RIAA) 4×Платина 4.000.000^
(*) — показники продажів, засновані тільки на сертифікації
(^) — дані про постачання, засновані тільки на сертифікації

Джерела[ред.ред. код]

  1. albumlinernotes.com/A_Night_At_The_Opera.html
  2. а б http://www.queensongs.info/album-analysis/a-night-at-the-opera
  3. а б в Erlewine, Stephen Thomas. Queen – A Night at the Opera. AllMusic. 
  4. а б в James E. Perone, ред. (2012). The Album: A Guide to Pop Music's Most Provocative, Influential, and Important Creations. Praeger Publishers Inc. ISBN 978-0-313-37906-2. «the album includes integrations of progressive rock, pop, and heavy metal» 
  5. "The Story of Bohemian Rhapsody", BBC, dir. Carl Johnston, First broadcast 4 грудня 2004
  6. David R. Fuller (7 січня 2010). Roger Taylor Interview 1976 — через YouTube. 
  7. A Night at the Opera - Queen. AllMusic. «... and Queen never bettered their approach anywhere else.» 
  8. '39 - Queen. AllMusic. «...it was considered by some to be the Sgt. Pepper album of its era.» 
  9. Sheffield, Norman (2013). Life on Two Legs: Set the Record Straight. Trident Publishing. ISBN 978-0-95751-331-0. 
  10. Sheffield (2013). p. 239.
  11. 03-17-1977 Circus Magazine.
  12. а б в Classic Albums, "A Night at the Opera", VH1
  13. I'm In Love With My Car UltimateQueen 27 серпня 2011
  14. Blake, Mark (25 листопада 2013). Is This the Real Life?: The Untold Story of Queen. Da Capo Press — через Google Books. 
  15. nelson vladimir martinez sustayta (6 грудня 2012). Queen 39' Live At Earls Court 1977 HD — через YouTube. 
  16. Brian May. Queen Legends. 
  17. Queen: The Ultimate Illustrated History of the Crown Kings of Rock. p.96. Voyageur Press, 2009
  18. Jones, Lesley-Ann (2011). Freddie Mercury. London: Hodder & Stoughton. с. 334. ISBN 978-1-44473-368-6. 
  19. A Night At The Opera Архівовано 10 May 2015 у en:Wayback Machine. QueenZone.com 6 липня 2011
  20. Queen + Adam Lambert Set List: Calgary, Saddledome. Queen Online. Процитовано 22 жовтня 2014. 
  21. Queen + Paul Rodgers Live In The Ukraine. Youtube. Процитовано 7 березня 2016. 
  22. Queen – A Night At The Opera 4 серпня 2011
  23. Jones, Lesley-Ann (2012). Freddie Mercury. London: Hodder & Stoughton. с. 142. ISBN 9781444733679. 
  24. Chiu, David (27 грудня 2005). Unconventional Queen Hit Still Rocks After 30 Years. The New York Times. Процитовано 5 жовтня 2008. 
  25. Fire at Palace doesn't stop pop party. BBC News. 3 червня 2002. Процитовано 23 квітня 2010. 
  26. [http://www.allmusic.com/album/a-night-at-the-opera-main-entry-r2218701(англ.) A Night at the Opera]. AllMusic. Процитовано 17 лютого 2012.
  27. Kot, Greg (19 April 1992). An 18-record, 80 Million-copy Odyssey. Chicago Tribune. Процитовано 19 квітня 2016. 
  28. Larkin, Colin (2011). Encyclopedia of Popular Music (вид. 5th). Omnibus Press. с. 2248. ISBN 0-85712-595-8. 
  29. Leone, Dominique. Queen reviews. Pitchfork. 24 березня 2011. Процитовано 14 грудня 2011.
  30. Ramirez, AJ (8 червня 2011). In the Lap of the Gods: The First Five Queen Albums. PopMatters. Архів оригіналу за 26 листопада 2013. Процитовано 19 квітня 2016. 
  31. Review: A Night at the Opera. Q (London): 143. Грудень 1993. Процитовано 15 квітня 2013. 
  32. Review: A Night at the Opera. Q (London): 108. Лютий 2006. Архів оригіналу за 12 січня 2014. Процитовано 21 липня 2013. 
  33. DeCurtis, Anthony; Henke, James; George-Warren, Holly, ред. (1992). The Rolling Stone Album Guide (вид. 3rd). Random House. с. 570. ISBN 0-679-73729-4. 
  34. Queen – The First Five Albums. Uncut: 96. Листопад 2005. Процитовано 19 квітня 2016. 
  35. Christgau, Robert (1 березня 1976). Christgau's Consumer Guide. The Village Voice (New York). Процитовано 15 квітня 2013. 
  36. Fox-Cumming, Ray (15 листопада 1975). Queen's Operatic Outing. Record Mirror & Disc: 40. 
  37. Nicholson, Kris (8 квітня 1976). Queen: A Night at the Opera. Rolling Stone (210): 76–77. 
  38. Christgau, Robert (1 березня 1976). Christgau's Consumer Guide. The Village Voice (New York). Процитовано 2 лютого 2018. 
  39. A Night At The Opera Winnipeg Free Press. Процитовано 4 серпня 2011
  40. Lambe, Stephen (2013). Citizens of Hope and Glory: The Story of Progressive Rock (вид. 2nd). The Hill, Stroud: Amberley Publishing. с. 58. ISBN 978-1-4456-0737-5. Процитовано 25 серпня 2015. 
  41. Review: A Night at the Opera. Mojo: 27. Липнь 2002. Процитовано 15 квітня 2013. 
  42. Rees, Paul (Лютий 2006). Royal Flush. Q: 108. 
  43. Jones, Chris (2007). Review: Queen – A Night at the Opera. BBC Music. Процитовано 2 лютого 2018. 
  44. Cavanagh, David (Березень 2011). Queen – The First Five Albums. Uncut: 96. Процитовано 2 лютого 2018. 
  45. Leone, Dominique (24 березня 2011). Queen: Reissues Album Review. Pitchfork. Процитовано 2 лютого 2018. 
  46. Ramirez, AJ (8 червня 2011). In the Lap of the Gods: The First Five Queen Albums. PopMatters. Процитовано 2 лютого 2018. 
  47. Purvis, George (2007). Queen: Complete Works. London: Titan Group Publishing. с. 44. ISBN 9780857685513. 
  48. Queen – Artist – Grammy.com. Grammy Awards database search. Процитовано 4 листопада 2017. 
  49. Rocklist.net...Steve Parker...1001 Albums.. 
  50. The Top 100 ABC poll
  51. Top 100 Albums. BBC Radio 2. Broadcast 28 серпня 2006. Archived at rocklistmusic.co.uk
  52. 100 Greatest Albums. Channel 4. Процитовано 21 листопада 2006. . Archived at besteveralbums.com
  53. The 100 Greatest Rock Albums Ever. Classic Rock. Грудень 2001. Archived at rocklistmusic.co.uk
  54. Rocklist.net...Steve Parker...More Classic Rock Lists.. 
  55. Classic Rock/Metal Hammer, «The 200 Greatest Albums of the 70s», березень 2006
  56. The 100 Best British Rock Albums Ever!. Kerrang!. 19 лютого 2005. Archived at rocklistmusic.co.uk
  57. «Oasis album voted greatest of all time». The Times. 1 червня 2006
  58. Q - 5o best British albums ever! (липень 2003). 
  59. Rolling Stone (Mexico), «The 100 Greatest Albums of All Time», грудень 2004
  60. «Readers' Top 100 Albums». Rolling Stone. Issue 907 (17 жовтня 2002). Archived at rocklistmusic.co.uk
  61. News. 
  62. Maung, Carole Aye. «Beatles albums are top 3 of all time». Daily Mirror. 7 вересня 1998. Retrieved 23 August 2010. Archived at TheFreeLibrary.com.
  63. QuadraphonicQuad - DVD-Audio Titles of Note. 
  64. Queen catalog complete on SHM-SACD. PS3SACD.com. 31 липня 2012. Процитовано 1 серпня 2012. 
  65. а б Kent, David (1993) (doc). Australian Chart Book 1970–1992. Australian Chart Book, St Ives, N.S.W
  66. Steffen Hung. Queen – A Night at the Opera. austriancharts.at. Процитовано 4 серпня 2011. 
  67. Results – RPM – Library and Archives Canada. Collectionscanada.gc.ca. Процитовано 4 серпня 2011. 
  68. Steffen Hung. Queen – A Night at the Opera. dutchcharts.nl. Процитовано 4 серпня 2011. 
  69. а б Le Détail des Albums de chaque Artiste. Infodisc. Процитовано 1 жовтня 2016. 
  70. charts.de. charts.de. Процитовано 4 серпня 2011. 
  71. a-クイーン [Yamachan Land (Japanese Chart Archives) – Albums Chart Daijiten – Queen] (Japanese). Original Confidence. 30 грудня 2007. Процитовано 1 квітня 2012. 
  72. Steffen Hung. Queen – A Night at the Opera. charts.org.nz. Процитовано 4 серпня 2011. 
  73. Steffen Hung. Queen – A Night at the Opera. norwegiancharts.com. Процитовано 4 серпня 2011. 
  74. Steffen Hung. Queen – A Night at the Opera. swedishcharts.com. Процитовано 4 серпня 2011. 
  75. Queen – A Night at the Opera. Chart Stats. Процитовано 4 серпня 2011. 
  76. allmusic ((( A Night at the Opera > Charts & Awards > Billboard Albums ))). allmusic.com. Процитовано 1 квітня 2012. 
  77. クイーン-リリース-ORICON STYLE-ミュージック [Highest position and charting weeks of A Night at the Opera (2005 remaster) by Queen]. oricon.co.jp (Japanese). Oricon Style. Процитовано 4 лютого 2012. 
  78. Steffen Hung. Queen – A Night at the Opera. portuguesecharts.com. Процитовано 4 серпня 2011. 
  79. Simon & Garfunkel – Bridge Over Troubled Water (40th Anniversary Edition) (ASP). spanishcharts.com. Hung Medien. Процитовано 4 лютого 2012. 
  80. ultratop.be Queen – A Night at the Opera (ASP). Hung Medien (Dutch). Ultratop. Процитовано 4 лютого 2012. 
  81. ultratop.be Queen – A Night at the Opera (ASP). Hung Medien (French). Ultratop. Процитовано 4 лютого 2012. 
  82. クイーン-リリース-ORICON STYLE-ミュージック [Highest position and charting weeks of A Night at the Opera (2011 remaster) by Queen]. oricon.co.jp (Japanese). Oricon Style. Процитовано 4 лютого 2012. 
  83. Chart Stats – Album chart for 26/03/2011. The Official Charts Company. Процитовано 4 лютого 2012. 
  84. RPM Top 100 Albums of 1976. RPM. Архів оригіналу за 1 вересня 2012. Процитовано 24 лютого 2012. 
  85. Les Albums (CD) de 1976 par InfoDisc (PHP) (French). infodisc.fr. Архів оригіналу за 21 травня 2012. Процитовано 24 лютого 2012. 
  86. Japanese Year-End Albums Chart 1976 (Japanese). Oricon. Процитовано 1 квітня 2012. 
  87. Complete UK Year-End Album Charts. Архів оригіналу за 19 травня 2012. Процитовано 3 березня 2012. 
  88. Top Pop Albums of 1976. billboard.biz. Процитовано 24 лютого 2012. 

Посилання[ред.ред. код]