Пободайло Степан Данилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пободайло Степан Данилович
Степан Пободайло.jpg
Наказний гетьман Степан Пободайло
Псевдо Подобайло
Народився близько 1600
Носівка, Чернігівська область
Помер 1654(1654)
Національність українець
Діяльність військовослужбовець
Титул наказний гетьман Лівобережної України (від 1652)
Військове звання чернігівський полковник (1651)
Конфесія православний

Степа́н Данилович Побода́йло (інколи зустрічається написання прізвища як Подобайло, приблизно в 1600, Носівка — 1654, Бихов) — український військовий діяч, чернігівський полковник (1651), наказний гетьман Лівобережної України (від 1652).

Гвардієць Адама Киселя, згодом — сподвижник Богдана Хмельницького, брав участь у ключових битвах Українсько-Польської війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився на рубежі XVI–XVII століть в містечку Носівка, що у Чернігівському воєводстві Речі Посполитої, походив з дрібної чернігівської шляхти. У 1630-х роках, після призначення носівським старостою Адама Киселя, зарахований до складу драгунів. Супроводжував Адама Киселя як член військової гвардії.

1648 року, після початку Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького, Степан Пободайло перейшов у лави повстанців. Козацький полковник Мартин Небаба звернув увагу на досвідченого носівця і доручив йому командувати основною Чернігівською сотнею. 1649 року Мартин Небаба став полковником Чернігівського полку, а Степан Пободайло — сотником Чернігівської сотні.

1651 року належав до групи козацької старшини, яка сформувала опозицію до Білоцерківської угоди 1651 року, і, фактично, до самого гетьмана Богдана Хмельницького. 1654 року брав участь у переговорах з Московією у Переяславі.

1654 року загинув у війні за Велике князівство Литовське у битві під Старим Биховим.

Фундатор відбудови православного Троїцько-Іллінського монастиря у Чернігові, куди й привезли на поховання загиблого.

Родинні зв'язки[ред. | ред. код]

  • син Василь був Стародубським сотником (1660) [1]
  • онуки Яким і Йосип. Писались не Пободайлами, а Василенками (за іменем свого батька), а також носили прізвисько Бідні. Брати отримали маєтність від чернігівського полковника Якова Лизогуба (1697), на яку отримали підтвердження від гетьмана Івана Скоропадського у 1712 році. Яким Василенко Бідний користувався гербом Янина та 1718 року згадується в чині значного військового товариша. Від них з братом походить рід Василенків-Бідних, пізніше отримали підтвердження дворянського титулу від російського уряду.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]