Абдулла Оджалан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Абдулла Оджалан
Абдулла Оджалан

Лідер Робітничої партії Курдистану
Нині на посаді
На посаді з

Народився 4 квітня 1949(1949-04-04) (68 років)
село Омерлі провінція Шанлиурфа, Туреччина
Національність курд
Освіта Університет Анкари (незакінчена вища)
Професія лідер Робітнича партія Курдистану, політичний активіст, ідеолог, письменник

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Абдулла Оджалан (курд. Abdullah Ocalan; нар. 4 квітня 1949, Омерлі, Шанлиурфа, Туреччина) — курдський політичний та військовий діяч.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 4 квітня 1949 у Туреччині у селі Омерлі (провінції Шанлиурфа) у селянській родині. У 1971 — 1974 роках навчався на факультеті політології Університету Анкари, але навчання не закінчив. 1974 року організував політичну групу, спочатку лівого, соціалістичного спрямування, але з національним ухилом; 1978 року вона оформилася під назвою Робітнича партія Курдистану. Незадовго до військового перевороту 1980 емігрував до Сирії, де організував бойові загони, а з 1984 почав бойові дії проти Туреччини під гаслом незалежності Курдистану.

Аж до 1998 Оджалан, користуючись заступництвом сирійської влади, жив у Дамаску; проте у жовтні 1998 році президент Сирії Хафез Асад під натиском Анкари змушений був попросити Оджалана покинути країну, і той, після безуспішних спроб знайти притулок у Росії, Італії[1] та Греції, 15 лютого 1999 був викрадений спецслужбами США, за допомогою спецслужб Ізраїлю у Кенії[2] переданий спецслужбам Туреччини та поміщений до турецької в'язниці на острові Імрали у Мармуровому морі. Засуджений до смертної кари, яка пізніше під тиском світової спільноти була замінена на довічне позбавлення волі.

У листопаді 2009 турецький уряд прийняв рішення про поліпшення умов утримання Оджалана та скасування одиночного характеру ув'язнення. 17 листопада 2009 року на острів Імрали, в одиночну в'язницю суворого режиму були переведені ще 5 членів РПК, що знаходяться під арештом[3].

З 27 липня 2011 Абдулла Оджалан позбавлений права зустрічатися зі своїми адвокатами. Через рік у турецькі засоби масової інформації просочилася інформація про те, що турецький уряд ініціював зустрічі між представниками Національної розвідувальної організації Туреччини (MIT) і Абдуллою Оджаланом.

У грудні 2012 року Оджалан попросив Анкару звільнити тисячі курдських ув'язнених та дозволити йому спілкуватися зі своїми прихильниками, що знаходяться в Іракському Курдистані.

У січні 2013-го уряд Туреччини домовився з Абдуллою Оджаланом про створення плану з врегулювання багаторічного конфлікту. За планом, бойовики РПК ​​залишать територію Туреччини в обмін на звільнення активістів, відправлених у в'язницю за звинуваченням у зв'язках з РПК, а також на закріплення у новій конституції країни принципу рівноправності всіх народів Туреччини.

23 лютого 2013 у рамках плану поетапного врегулювання курдської проблеми у Туреччині на зустріч з курдським лідером була допущена делегація у складі депутатів Великого національного зібрання Туреччини від прокурдської Партії миру і демократії. 21 березня 2013 року під час курдського національного свята Навруз Абдулла Оджалан передав через депутатів послання з історичним зверненням, у якому обґрунтував необхідність переходу від збройної боротьби до боротьби політичної.

Спроби надання політичного притулку[ред.ред. код]

4 листопада 1998 Державна Дума Федеральних Зборів Російської Федерації абсолютною більшістю голосів затвердила звернення Державної Думи ФС РФ «До Президента Російської Федерації Б. М. Єльцина про надання політичного притулку у Російській Федерації лідеру Робочої партії Курдистану Абдулли Оджалану» та направило Постанову та вказане Звернення президенту Російської Федерації Б. М. Єльцину[4], однак Постанова та Звернення Державної Думи були залишені без розгляду.

4 жовтня 1999 Цивільний суд Риму постановив надати лідеру Робочої партії Курдистану Абдулли Оджалану політичний притулок у Італії. Однак практичного значення ця постанова вже не мало, оскільки засуджений до страти курдський лідер чекав рішення своєї долі у турецькій в'язниці[5].

Твори[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]