Різдвяна ялинка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Прикрашення різдвяної ялинки. Марсель Рейдер[en], 1898

Різдвяна яли́нка — прикрашене дерево ялини, ялиці або сосни — символ та атрибут святкування Різдва.

Походження звичаю[ред.ред. код]

Віґґо Югансен[en]. «Світле Різдво»
Г. Дж. Овербек «Різдвяна ялинка», 1877

Звичай ставити в хатах ялинки прийшов в Україну із західноєвропейських країн, а згодом — і з Росії[1]. Ще на початку ХХ століття в більшості сіл не прикрашали ялинок чи сосонок. Масового розповсюдження це набуло після Другої світової війни[1].

Поклоніння вічнозеленому хвойному дереву існувало у багатьох давніх культурах. З XIV сторіччя «дерево добра і зла» стало частиною святкової містерії про Адама і Єву — сценки, які розігрували у Святвечір. У Біблії є кілька посилань, якими можна тлумачити визнання сосни особливим деревом. Наприклад, Книга Ісаї (60, 13):

Слава Ливану прийде до тебе;
кипарис, явір разом із сосною,
щоб прикрасити місце моєї святині,…[2]

Існує версія[Джерело?], що традиція встановлювати ялинку походить від племені гунів. За їхнім повір'ям в перший день нового року на землю сходив бог Йерлу, на честь якого і встановлювалось священне дерево. Після розгрому частина гунів оселилася в Баварії, звідки і пішла традиція.

Сучасна традиція швидко стала популярною у франко-німецькому Ельзасі в 1605 році, де ялинку прикрашали виробами з паперу та яблуками (алюзія на райське дерево):

« На Різдво в тутешніх будинках встановлюють ялинки, а на їх гілки вішають троянди з кольорового паперу, яблука, печиво, шматочки цукру і мішуру  »

Великим прихильником прикрашання ялинок був Мартін Лютер, який підтримував святкування Різдва у спокійній домашній атмосфері.

Кампанії проти різдвяної ялинки[ред.ред. код]

Журнал «Безвірник», 1931

1916 року в царській Росії Священний Синод закликав бойкотувати ялинку, як традицію, започатковану в Німеччині (ворога Росії під час Першої світової війни).

1927 року в СРСР розпочалася антирелігійна кампанія, Різдво з радянського календаря викреслили, а персонаж Дід Мороз та різдвяна ялинка впали у неласку. Газети лайливо звали персонажа «релігійним мотлохом» та знаряддям пропаганди експлуататорських класів.

Ялинка вважалась «буржуазним і релігійним пережитком»:[3]

«Скоро будет Рождество —
Гадкий праздник буржуазный,
Связан испокон веков
С ним обычай безобразный:
В лес придет капиталист,
Косный, верный предрассудку,
Елку срубит топором,
Отпустивши злую шутку»
(Сатиричний вірш 1919 р., Валентин Горянський)

З 1990-х роках у країнах Європи та Америки в рамках політики мультикультуралізму офіційно ялинку називають не «різдвяною», а «святковою». У деяких британських фірмах відмовились встановлювати різдвяні ялинки у своїх офісах, оскільки, на думку керівництва, християнські мотиви є недоречними в місцях праці. Заборона також пояснюється тим, що християнська традиція може образити почуття євреїв та арабів.[4]

Поширення по Європі та Україні[ред.ред. код]

Запалення ялинки на Софійській площі в Києві, 19 грудня 2014 року

Католицька Церква пізніше схвалила таку традицію, ялинки почали урочисто вбирати у Центральній, Північній Європі, а з XIX століття — у Франції та Англії.

В Україні ялинка з'явилась у XVIII сторіччі за наказом російського імператора Петра І[5][6]:

« Знатними і проїжджими вулицями, біля воріт і будинків, учинити деякі прикраси з древ і гілок соснових і ялинкових, чинити стрілянину з невеликих гармат і рушниць, пускати ракети і запалювати вогні. А людям убогим кожному хоча б по древу чи гілці на воротях поставити  »

У 1830-х роках ялинки встановлювались лише в будинках петербурзьких німців, проте до кінця XIX століття ця традиція вже було широко поширена на всій території Російської імперії. Спочатку її ставили тільки у містах — в селах головним залишався давній український «Дідух».

В 1916 році в розпал Першої світової війни Святійший Правлячий Синод закликав населення не ставити новорічні ялинки, як традицію, запозичену в німців. За два роки, в 1918, вже радянська влада заборонила традицію встановлення різдвяного дерева, оголосивши її буржуазною традицією, тісно пов'язаною з християнською релігією.

В 1935 році ялинку остаточно підтримала радянська влада, щоб поєднати російські та українські звичаї. Поволі ялинка стала символом не стільки Різдва, скільки Нового року — зовсім не релігійного свята.[7]

Екологічна загроза[ред.ред. код]

На сьогодні великою проблемою стало масове неконтрольовуване вирубування дерев напередодні свят. Попри намагання держави контролювати ситуацію правоохоронними органами, в Україні є багато браконьєрів, що вирубують молоді ялини, відпилюють верхівки живих ялин (після чого дерева не можуть дати повноцінне потомство) та валять великі дерева, щоб відпиляти верхівку. Окрім цього, складно контролювати і лісничих, що здійснюють вирубку ялин офіційно, — вони мають спокусу вирубувати більше дерев від запланованого. Це призводить до надмірного зниження популяції та негативного впливу на генетику хвойних лісів і лісонасаджень, оскільки для продажу обирають найкрасивіші дерева.[8]

Відтак багато громадський організацій екологічної спрямованості популяризують використання замінників вирубаних ялинок[9][10] серед яких:[8]

  • жива ялинка на подвір'ї чи вулиці
  • композиція з хвойного гілля
  • традиційний український дідух
  • жива араукарія у горщику, що може рости у квартирі багато років[11]
  • штучна ялинка.

У кінці 2008 року УГКЦ підтримала природозахисні організації та закликала вірних не купляти справжню ялинку, а користуватися штучною чи виростити і прикрашати ялинку перед власним будинком.[12].

Прикраси[ред.ред. код]

Ялинкові прикраси
Докладніше: Ялинкові прикраси

Колись на деревце чіпляли горіхи, цукерки, тістечка, кольорові паперові прикраси, солому, пір'я та ін. Зараз на гілки причіпляють скляні кольорові бамбольки, іграшки, дощик (кольоровий блискучий порізаний папір), солом'яні прикраси, мерехтливі електричні гірлянди та багато іншого

Реалізація ялинок в Україні[ред.ред. код]

Площа ялинкових плантацій по Україні — 5 тис. га. Лісогосподарські підприємства до свята нового 2011 року можуть поставити на ринок близько 5,5 мільйонів новорічних ялинок.

В середньому державними лісгоспами в Україні щорічно реалізується близько 1 млн ялинок, які вирощені на плантаціях або заготовлені в лісових масивах під час рубок догляду.

Відпуск новорічних ялинок торговим мережам, а також населенню, відбувається в кожному лісництві будь якого лісогосподарського підприємства і лише за наявності відпускного клейма та відповідних документів.

Оптові та роздрібні ціни на новорічні ялинки визначаються кожним лісгоспом окремо, в залежності від попиту та ринкової кон'юктури[13].

Охорона ялинок[ред.ред. код]

Держкомлігосп України у передноворічний період запроваджує посилені заходи охорони та збереження хвойних лісових насаджень, ялинкових селекційних плантацій і ділянок особливо цінних хвойних порід .

Організовуються спеціальні рейдові бригад із працівників лісової охорони, представників МВС та Мінприроди. В їх обов'язки входить затримка крадіїв та складання протоколів на нелегальних заготівельників ялинок.

За самовільні рубки накладається адміністративний штраф у розмірі від 5 до 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (85-170 грн.), а також відшкодування заподіяної лісу шкоди. Розмір шкоди вираховується відповідно до товщини стовбура нелегально зрубаного дерева і може сягати від 173 до 1607 гривень.

Перед святкуванням 2010 нового року до охорони новорічних ялинок було залучено 14 тисяч осіб, проведено 3900 рейдів, виявлено 8,5 тис. незаконно зрубаних ялинок, затримано 874 лісопорушника, сума накладених штрафів склала 782,2 тис. гривень, з яких сплачено 515 тис. грн., розмір відшкодованої шкоди сягнув 1966 тис. грн[13]. Основним методом для збереження ялинок – є альтернативна заміна їх на штучні, адже сучасні технології дозволяють відтворити зовнішній вигляд новорічних красунь без шкоди для навколишнього середовища. Бережіть ліси, користуйтесь штучними ялинками![14]

У мистецтві[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. а б Дванадцять місяців 1994: Настільна книга-календар Для молодшого шкільного віку /Авт.-упоряд. Скуратівський В.Т.; Ілюстрації Козіної І.П., Мягкової О.В., Павлюк С.І. - К.: Веселка, 1993.- 192 с. ISBN 5-301-01434-X
  2. Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Повний переклад. — Українське Біблійне Товариство, 1994 — 863 сторінка
  3. Елочные базары
  4. Боровський О. Рiздво на порозi / Україна молода.
  5. Ялинку в хату дідух привів… («Високий Замок», 1 січня 2009)
  6. Інший варіант історії ялинки в Росії
  7. «Дідух» чи «Ялинка»? (Богдан Стебельський, Ідеї і творчість, Торонто, 1991)
  8. а б Яка ялинка найбільш екологічна? — КліматІнфо, 26.12.2011.
  9. Олег Перегон: обычай ставить живую елку изжил себя — Мост-Харьков, 07.12.2010. (рос.)
  10. Экологи призывают отказаться от живых елок
  11. Е. Лебедева. Араукария вместо ёлки // Приусадебная газета. (рос.)
  12. УГКЦ напередодні Різдва закликала відмовитися від знищення ялинки (zaxid.net, 21 грудня 2008)
  13. а б Повідомлення прес-служби Держкомлісгоспу України 2010-12-14
  14. http://maidanua.org/lviv/news/1309852512.html

Посилання[ред.ред. код]