66-та гвардійська механізована дивізія (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
66-та гвардійська механізована дивізія
(1992—2000)
66 МД.png
Нарукавний знак дивізії
На службі 18 липня 1941[1] — червень 2004 (?)
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Вид БЗ МВ.svg Механізовані війська
Тип Red Army flag.svg Радянська армія
Ensign of the Ukrainian Armed Forces.svg ЗС України
Війни/битви Німецько-радянська війна
Почесні найменування Радянська гвардія Орден Червоного Прапора

Commons-logo.svg Медіафайли на Вікісховищі

66-та гвардійська механізована Полтавсько-Буковинська ордена Червоного Прапора дивізія — колишня механізована дивізія, загальновійськове з'єднання Збройних Сил СРСР і України.

Історія з'єднання[ред. | ред. код]

Дивізія сформована в липні 1941 року як 293-тя стрілецька дивізія (I формування)[1]. Воювала у складі військ Південно-Західного, Воронезького, Степового і 2-го Українського фронтів. З листопада 1942 року брала участь у Сталінградській битві. У жовтні 1942 року була включена в склад 66-ї (з квітня 1943 року 5-та гвардійська) армії і в її складі брала участь в битві на Курській дузі, звільненні Лівобережної України.

21 січня 1943 року за участь в Сталінградській битві 293-тя дивізія була перейменована у 66-ту гвардійську стрілецьку дивізію. В наказі ВГК № 34 від 21.01.1943 року значилося:

«...В боях за нашу Радянську Батьківщину проти німецьких загарбників 293-тя стрілецька дивізія показала зразки мужності, відваги, дисципліни та організованості. Ведучи безперервні бої … дивізія завдала величезних втрат фашистським військам і своїми нищівними ударами знищувала живу силу і техніку противника, нещадно громила німецьких загарбників… За проявлену відвагу в боях за Вітчизну, за стійкість … за героїзм особового складу перетворити 293-ю стрілецьку дивізію в 66-ту гвардійську стрілецьку … Перетвореній дивізії вручити гвардійське прапор…»
Оригінальний текст(рос.)
«…В боях за нашу Советскую Родину против немецких захватчиков 293-тя стрелковая дивизия показала образцы мужества, отваги, дисциплины и организованности. Ведя непрерывные бои… дивизия нанесла огромные потери фашистским войскам и своими сокрушительными ударами уничтожала живую силу и технику противника, беспощадно громила немецких захватчиков… За проявленную отвагу в боях за Отечество, за стойкость… за героизм личного состава преобразовать 293-ю стрелковую дивизию в 66-ю гвардейскую стрелковую… Преобразованной дивизии вручить гвардейское знамя…»

Після боїв під Сталінградом, у складі 32-го гвардійського стрілецького корпусу 66-та гвардійська стрілецька дивізія була перекинута під Старий Оскол.

Перед початком Курської битви 66-та гвардійська стрілецька дивізія 32-го гвардійського стрілецького корпусу 5-ї гвардійської армії знаходилася у другому ешелоні бойового порядку військ, тобто на сімдесят кілометрів північніше Прохоровки. Після запеклих боїв частини дивізії 12 липня 1943 року перейшли в контрнаступ під Прохорівкою спільно з частинами 5-ї гвардійської танкової армії.

В ході наступу на території Лівобережної України частини дивізії брали участь у визволенні Полтави, Кременчука, з ходу форсували Дніпро і захопили плацдарм на його правому березі.

З'єднання відзначилося в боях за визволення Полтави. 32-й гвардійський стрілецький корпус отримав бойовий наказ форсувати річку Ворсклу і вийти до Полтави з заходу. 66-та гвардійська дивізія першою переправилася на правий берег річки і сміливо діяла в авангарді військ. В ознаменування звільнення Полтави наказом Верховного головнокомандувача від 23 вересня 1943 року № 22 66-та гвардійська стрілецька дивізія удостоєна почесного найменування «Полтавська»[2].

У Кременчуці, куди дивізія увірвалася 29 вересня її частинами був звільнили табір військовополоненних, в якому було закатовано кілька тисяч бранців. 5 жовтня 1943-го вночі в районі села Власівка, трохи вище Кременчука, 66-та гвардійська дивізія у складі 32-го гвардійського стрілецького корпусу почала переправу з висадкою на острові Піщаному, який був прозваний «острів смерті». Після тривалих боїв на «острові смерті», приблизно 20 жовтня дивізія легко переправилася через Дніпро по понтонному мосту в районі сіл Куцеволівки і Деріївки на правий берег, де вже був створений гігантський плацдарм для розвитку наступальних боїв за Правобережну Україну.

Брала участь у Східно-Карпатській 1944 і Західно-Карпатській, Моравсько-Остравській операціях 1945.

5 квітня 1945 року за звільнення Будапешта дивізія була нагороджена орденом Червоного Прапора, а 145-му гвардійському стрілецькому полку зі складу дивізії було присвоєно почесне найменування «Будапештський» (нині 300-й окремий гвардійський механізований Будапештський полк)[1].

66-та гвардійська Полтавська Червонопрапорна стрілецька дивізія завершила бойовий шлях Великої Вітчизняної війни з'єднанням 18-ї армії 4-го Українського фронту, маючи своїми полками 145-й, 193-й, 195-й гвардійські стрілецькі, 135-й гвардійський артилерійський полки. За роки війни дивізія відзначена 13-ма подяками Верховного Головнокомандувача[1].

По завершенні німецько-радянської війни з'єднання залишалося стрілецькою дивізією Прикарпатського військового округу. Підрозділі цієї дивізії брали участь у прідушенні революції 1956 року в Угорщині (128-й гвардійській танково-самохідній полк, який розміщувався в місті Сторожинець). А у 1968 році інший підрозділ дивізії, дислокований у Садгорі, придушував революцію в Чехословаччіні[1].

У 1957 році дивізія була переформована у мотострілецьку, а в 1960-ті1980-ті роки стала навчальної мотострілецької дивізії ПрикВО. Станом на 1991 рік колишня 66-та гвардійська мотострілецька Полтавська Червонопрапорна дивізія — 110-й гвардійський окружний навчальний центр[3].

У січні 1992 року гарнізон склав присягу на вірність народу України. З формуванням Західного оперативного командування Сухопутних військ Збройних Сил України навчальний центр був переформований у 66-ту гвардійську механізовану Полтавсько-Буковинську ордена Червоного Прапора дивізію. Але в ході подальшого реформування і скорочення Збройних Сил України дивізія була переформована у 22-гу окрему механізовану бригаду без збереженням раніше присвоєних почесних найменувань і державних нагород, а потім скорочена.[4][5]

Правонаступником дивізії був 300-й окремий гвардійський механізований Будапештський полк.

Бойовий склад[ред. | ред. код]

Станом на 1943–1945 рр
Станом на 1991 рік
  • 145-й гвардійський навчальний механізований Будапештський полк,
  • 193-й гвардійський навчальний механізований полк,
  • 195-й гвардійський навчальний механізований полк,
  • 128-й гвардійський навчальний танковий полк,
  • 135-й гвардійський навчальний артилерійський полк,
  • 1292-й навчальний зенітний артилерійський полк,
  • 847-й окремий ракетний дивізіон,
  • 1262-й окремий навчальний розвідувальний батальйон,
  • 179-й окремий батальйон зв'язку,
  • 74-й окремий навчальний інженерно-саперний батальйон,
  • 780-й окремий навчальний автомобільний батальйон,
  • 435-й окремий навчальний ремонтно-відновлювальний батальйон.

Разом: 101 танк Т-64, Т-55, Т-54; 177 БМП-1; 76 БТР-70, БТР-60; 6 гармат Д-30; 3 РСЗВ БМ-21.

Командири дивізії з 1941 по 1945 рр[ред. | ред. код]

293-тя стрілецька дивізія
66-та гвардійська стрілецька дивізія
  • генерал-майор Якшин Аким Васильович (21.01.1943 — 28.10.1943),
  • генерал-майор Фролов Сергей Фролович (29.10.1943 — 09.05.1945).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Чернівецький гарнізон в роки незалежності. Музей воєнної історії краю. Чернівецький обласний центр туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді. Архів оригіналу за 25 грудень 2012. Процитовано 25 грудень 2012. 
  2. Приказ Верховного Главнокомандующего от 23 сентября 1943 года № 22. Приказы Верховного Главнокомандующего в период Великой Отечественной войны Советского Союза: Сборник. — М.: Воениздат, 1975. С. 46-47. Електронна версія на сайті Бібліотеки Михайла Грачова (рос.)
  3. А. Г. Ленский, М. М. Цыбин. Советские сухопутные войска в последний год существования СССР. Санкт-Петербург: 2001. Електронна версія на сайті «Українське військо у 20-21 сторіччі» (рос.)
  4. Про присвоєння почесного найменування "Буковинська" 66 механізованій дивізії 38 армійського корпусу Західного оперативного командування Збройних Сил України. Законодавство України (uk). Процитовано 2017-11-10. 
  5. Розформовані військові частини. www.ukrmilitary.com. Процитовано 2017-11-10. 

Література[ред. | ред. код]