12-й окремий полк оперативного забезпечення (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
12-й окремий полк оперативного забезпечення
12 ОПОЗ.png
Нарукавний знак полку
Засновано 1 грудня 1994
Країна  Україна
Вид Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Тип Емб інж військ 1 (2016).png Інженерні війська
У складі Оперативне командування «Північ» ОК «Північ»
Гарнізон/Штаб  Житомирська область,
м.Новоград-Волинський
Гасло «Завжди попереду!»
Річниці 2013 — 45-річчя[1]
Війни/битви

Миротворча місія України в Косово
Російська агресія проти України

Командування
Поточний
командувач
полковник
Микола Борісов

12-й окремий полк оперативного забезпечення (12 ОПОЗ, в/ч А3814) — формування інженерних військ Сухопутних військ України, створене у 1994 році на базі 1591-го інженерного полку.

Історія[ред.ред. код]

Радянський період[ред.ред. код]

Військова частина була сформована як 1591-й окремий інженерний дорожньо-мостобудівельний батальйон в складі 8 танкової армії 1 вересня 1968 року.

Протягом серпня та вересня 1972 року батальйон займався ліквідацією пожеж в Московському військовому окрузі, за що був нагороджений вимпелом обкому ВЛКСМ «За мужність і відвагу на пожежі».

Згідно Директиви № 8/1123 командуючого Прикарпатського військового округу від 4 травня 1986 року, батальйон був розвернутий в 136-й інженерний дорожньо-мостобудівельний полк (військову частину 43187) та отримав завдання приступити до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

12 травня полк розташувався за 25 км від ЧАЕС, в с. Димарка Іванківського району Київської області. Військові інженери будували дороги до Прип'яті в об'їзд Чорнобиля та на Зеленому мисі, розширювали міст через річку Уж, дезактивували забруднений ґрунт, відновлювали центральне опалення в м. Чорнобиль.

За видатні заслуги у ліквідації наслідків катастрофи в грудні 1986 року полк був нагороджений Вимпелом Міністерства оборони СРСР «За мужність та військову звитягу» та перехідним Червоним прапором Військової ради Червонопрапорного Прикарпатського військового округу. Поряд з цим, за видатні заслуги військовослужбовці полку були нагороджені урядовими нагородами: орденом Червоної Зірки — полковник О. М. Іванько, підполковник М. І. Дзюман; орденом «За Службу Батьківщині» — підполковник І. І. Сидоренко, медаллю «За бойові заслуги» — старший лейтенант А. В. Сазонов.

У вересні 1988 року частина в повному складі брала участь в тактичних навчаннях під керівництвом Міністра оборони СРСР «Осінь-88». За мужність і героїзм нагороджена Вимпелом Міністра Оборони СРСР «За військову звитягу».

За часів незалежної України[ред.ред. код]

1 грудня 1994 року на підставі директиви командувача Прикарпатського військового округу 1591-й окремий інженерно дорожньо-мостобудівельний батальйон був реформований у 12-й інженерний полк.

Полк активно бере участь у різноманітних навчаннях, серед яких «Реакція-2005», «Чисте небо-2006», «Артерія-2007», «Взаємодія-2010», «Адекватне реагування-2011», «Перспектива-2012». З 2008 року та вже п'ять років поспіль частина є незмінним учасником українсько-американських командно-штабних навчань «Rapid Trident» на Яворівському загальновійськовому полігоні. Інженерно-саперна рота полку пройшла першу і другу оцінку НАТО, за результатами якої визнана сумісною з підрозділами Альянсу та ввійшла до спільного фонду оперативних сил і можливостей НАТО[2].

Військовослужбовці частини під егідою ООН виконують миротворчі завдання по всьому світу, в тому числі в Лівані, Сьєрра-Леоне та Іраку. 7 інженерів полку залучені до складу миротворчої місії в Ліберії[3]. Український підрозділ в складі міжнародного контингенту в Косово налічував 28 саперів, мінно-розшукову собаку Лайс та 13 одиниць техніки під командуванням капітана Андрія Братащука[4]. В Косово військовослужбовці розміщувалися на військовій базі КФОР «Марешаль де Латре». За бездоганне виконання службових обов'язків та активну участь в миротворчій діяльності українські інженери були нагороджені медалями НАТО, церемонія відбулась на військовій базі «Film city» за участі командуючого силами КФОР генерал-майора італійської армії Сальваторе Фаріна[5].

Неодноразово військовослужбовці брали активну участь у ліквідації наслідків погодних умов у різних місцях України, пожеж на артилерійських складах у Лозовій та Новобогданівці, відновлювали знесені повенями мости й греблі, допомагали розчищати дороги, розміновували місцевість та знищували вибухонебезпечні предмети.

Починаючи з 2006 року, силами полку було побудувано 10 мостів, зокрема за 2009—2013 роки: 96-метровий у селі Вітковичі Березнівського району на Рівненщині, 64-метровий через річку Тетерів в селі Ставки Радомишльського району на Житомирщині та 53-метровий через р. Стохід в селі Березичі Любешівського району на Волині.

У військовій частині активно займаються шефською роботою, зокрема за полком закріплені Новоград-Волинська школа-колегіум та школа-інтернат.

У грудні 2013 року, 12-й інженерний полк та 144-й окремий батальйон РХБЗ реорганізовані у 12-й окремий полк оперативного забезпечення[6].

Російсько-українська війна[ред.ред. код]

У березні 2014 року після інтервенції російських військ до Криму, особовий склад полку приступив до облаштування фортифікаційних споруд та мінно-вибухових загороджень на адміністративному кордоні з тимчасово окупованим півостровом, що дозволило тоді запобіти дестабілізації південних регіонів України.[7]

З початком війни на сході України зведені підрозділи інженерної частини тривалий час пліч-о-пліч з десантниками 95-ї окремої аеромобільної бригади тримали оборону позицій на горі Карачун, визволяли Слов’янськ і Краматорськ, будували мости через річку Сіверський Донець, які потім рятували життя багатьох українських воїнів, утримували мінні поля, облаштовували позиції та здійснювали інженерну розвідку в найнебезпечніших місцях лінії фронту. Військовослужбовці полку виконували завдання у Амвросіївці, Старогнатівці, луганському та донецькому аеропортах, Дебальцевому.[7]

Командування[ред.ред. код]

  • полковник Іванько О. М.;
  • полковник Левкович А. І.;
  • полковник Калашников В. М.;
  • полковник Лещенко Ю. І.;
  • полковник Пекельний В. Л.;
  • полковник Герега Д. М.;
  • полковник Борісов М. М.[8]

Втрати[ред.ред. код]

  • 18 вересня 2014 року під Сніжним загинув під час встановлення мінних загороджень в районі виконання бойових завдань — під Сніжним — старший сержант 12-го полку Василь Подолянчук.
  • Майоренко Станіслав Олексійович, солдат, 29.10.2015
  • Шепель Ігор Вікторович, солдат, 3 листопада 2014, під час виконання бойового завдання в зоні проведення бойових дій
  • Банчук Олег Петрович, 15 січня 2015[9]
  • Шельмук Анатолій Володимирович, прапорщик, 11 лютого 2015, помер від поранень
  • Штильов Сергій Степанович, 11 лютого 2015, солдат, помер у розташуванні військової частини під час ротації[10]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. 12-й інженерний полк, що дислокується в м. Новоград-Волинський, святкує своє 45-річчя. Сайт 8 армійського корпусу. Процитовано 22 вересня 2014. 
  2. Репід Трайдент - 2011 – інженерно-саперна рота 12-го інженерного полку готується до екзамену на професійність. Сайт 8 армійського корпусу. Процитовано 25 вересня 2014. 
  3. Новини 12 інженерного полку. Сайт міста Новоград-Волинського. Процитовано 25 вересня 2014. 
  4. Український інженерний підрозділ відправлено у Косово. Сайт 8 армійського корпусу. Процитовано 25 вересня 2014. 
  5. Украинских военных инженеров в Косово наградили медалями НАТО. Сайт 8 армійського корпусу (рос.). Процитовано 25 вересня 2014. 
  6. 8-й армійський корпус на Ukrmilitary.com
  7. а б » Полк Борісова. viysko.com.ua (uk). Процитовано 2017-06-17. 
  8. Молоді воїни склали Військову присягу
  9. Банчук Олег Петрович
  10. Штильов Сергій Степанович

Посилання[ред.ред. код]