I'm Going Slightly Mad

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
I'm Going Slightly MadPicto infobox music.png
I'm Going Slightly Mad.png
Сингл Queen
з альбому Innuendo
Випущений 4 березня 1991
Формат Віниловий диск (7", 12")
CD
касета
Сторона Б Lost Opportunity
The Hitman
Записаний 1990
Жанр арт-рок
Композитор Фредді Мерк'юрі
Тривалість 4:22
Лейбл Parlophone Records
Hollywood Records
Продюсер Queen
Девід Річардс
Місця в чартах
Хронологія синглів Queen
Попередній
←
«Innuendo»
(1991)
«Headlong»
(1991)
Наступний
→
Nuvola apps kaboodle.svg Офіційне відео на YouTube

I'm Going Slightly Mad (укр. «Я злегка божеволію») — пісня британського рок-гурту «Queen» з альбому «Innuendo» 1991 року. Пісня написана Фредді Мерк'юрі, була зарахована до спільної творчості «Queen». Також свій внесок у написання лірики до пісні зробив ямайський співак та актор Пітер Стрейкер, але це не було вказанно при її виданні. Пісня вийшла як другий сингл альбому «Innuendo» у 1991 році. Лірика та музичне відео, проектують пісню як химерну, гумористичну і безтурботну.[6]

Незважаючи на той факт, що пісня носить гумористичний характер, вважається, що слова і відеокліп до пісні містять двозначні моменти, що натякають на важкий стан здоров'я вокаліста гурту — Фредді Мерк'юрі. Зокрема, мова йде про симптоми СНІДу.[7]

Пісня також містить слайд-гітарне соло у виконанні Браяна Мея. Бас-гітара Джона Дікона налаштована на низьке значення «B».

Обкладинка синглу була натхненна ілюстрацією французького художника Жана Гранвіля (як і обкладинка альбому «Innuendo» та інших синглів до нього).

Про пісню[ред. | ред. код]

Джон Дікон згадав пісню «I'm Going Slightly Mad» в листі, який навесні 1990 року надрукували на сторінках журналу «Queen Fan Club».[8] Описавши трек як «дурнуватий сингл», Дікон пролив світло на те, як створювалася пісня. Пісню написав Фредді Мерк'юрі, який спочатку вигадав назву треку. Провівши вечір з другом Пітером Стрейкером, Мерк'юрі висловив йому свою ідею для пісні, яка згідно з його задумом мала містити текст з глузливими вкрапленями у стилі Ноела Коварда. Обоє провели вечір, вигадуючи такі рядки.[9]

У книзі «Мерк'юрі і я» (1994), Джім Гаттон, партнер Мерк'юрі, навів такі спогади:

«Фредді засів разом з Пітером, вигадуючи цілу низку забавних текстів, кожен новий смішніший за попередній. Він вибухав криком, коли вигадував речі на кшталт "Я плету однією спицею" та "Останнім часом я пересуваюсь на трьох колесах". Але найважливішим поштовхом став рядок: "Гадаю, я бананове дерево". Як тільки виплеснулася ця фраза, Фредді та Стрейкера вже ніхто не міг зупинити — вони почали працювати на повну потужність. Я пішов спати і заснув під їхній сміх, що долинав аж до верхніх кімнат»[9]

У 1991 році Мерк'юрі записав скорочену версію пісні «Totally Bonkers», як послання для фан-клубу «Queen». Ця версія, тривалістю менше хвилини, відрізняється від оригінальної пісні «Queen» використанням інших інструментів, лірикою і вокалом.[8]

Відеокліп[ред. | ред. код]

Зйомки кліпу проходили з 13 по 15 лютого 1991 року, на той час стан здоров'я Мерк'юрі серйозно погіршився через СНІД, від якого помер в листопаді того ж року. Кліп — як і інші відео альбому «Innuendo», зняті Руді Долезелом і Хеннесом Роззахером з DoRo Production в студії «Limehouse» — показує учасників гурту, незвично одягнених, які ведут себе дуже дивно. Гітарист Браян Мей вбраний в костюм пінгвіна, барабанщик Роджер Тейлор їздить на триколісному велосипеді (на словах "Останнім часом я пересуваюсь на трьох колесах" ("I'm driving only three wheels these days")) і носить чайник на голові (рядок "Цей чайник википає" ("This kettle is boiling over")); за Мерк'юрі крадеться і переслідує його Елтон Джон в костюмі горили; бас-гітарист Джон Дікон зображує блазня. В середині відеокліпу у Мерк'юрі з'являється перука зі зв'язки бананів (відповідно рядку "Гадаю, я бананове дерево" ("I think I'm a banana tree")).[10]

«I'm Going Slightly Mad» — останнє відео Queen, в якому міститься значний творчий внесок Мерк'юрі. Хоча Фредді був уже дуже хворий в той час, в «I'm Going Slightly Mad» він досить рухливий, артистичний, емоційний. У «These Are the Days of Our Lives» Фредді рухався вже з трудом.

Цей кліп знято в чорно-білих тонах (яскравими елементами є тільки ковпак блазня на голові Джона Дикона і квітчаста тканина, яку підкидає Мерк'юрі); світлові ефекти кліпу і безглуздий персонаж Мерк'юрі, сильно загримований і в перуці, допомогли замаскувати хворобливий вигляд та приховати плями на обличчі Фредді, також він носив додатковий шар одягу, щоб приховати його втрату ваги. В кінці відео сходи, на які піднімається Джон Дікон, зникають, потім зникає сам Джон, залишаючи лише ковпак блазня, і екран поступово гасне.[11]

Музиканти[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Steffen Hung. Queen - I'm Going Slightly Mad. dutchcharts.nl. Процитовано 2017-06-03. 
  2. queen | full Official Chart History | Official Charts Company. Officialcharts.com. Процитовано 2017-06-03. 
  3. Steffen Hung. germancharts.com - Queen - I'm Going Slightly Mad. Germancharts.de. Процитовано 2017-06-03. 
  4. Queen - I'm Going Slightly Mad. ultratop.be. Процитовано 2017-06-03. 
  5. Jaclyn Ward. The Irish Charts - All there is to know. Irishcharts.ie. Процитовано 2017-06-03. 
  6. "Innuendo" review. Los Angeles Times. 15 лютого 1991. 
  7. Queen – Somebody to Love. zort.ru. Процитовано 17 травня 2015.  (рос.)
  8. а б The Queen Chronology: The Recording & Release History of the Band - Patrick Lemieux, Adam Unger - Google Books. Books.google.co.uk. Процитовано 2017-06-03. 
  9. а б Hutton, Jim; Wapshott, Tim (1994). Mercury and Me. Bloomsbury Pub Ltd. с. 156. ISBN 978-0747519225. 
  10. Brians Soapbox Жовтень 2009. Brianmay.com. Архів оригіналу за 2012-07-22. Процитовано 2012-01-11. 
  11. "The Queen Phenomenon". The Queen Phenomenon. 1995.

Посилання[ред. | ред. код]