Jazz (альбом Queen)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
'Jazz'Picto infobox music.png
Jazz.jpeg
Студійний альбом Queen
Дата випуску 10 листопада 1978
Записаний Липень — Жовтень 1978
  • Mountain Studios, Монтре, Швейцарія
  • Super Bear Studios, Ніцца, Франція
Жанри хард-рок, прогресивний рок, хеві-метал
Тривалість 44:44
Лейбли EMI, Parlophone (Європа)
Elektra, Hollywood (США)
Продюсери Queen і Рой Томас Бейкер
Хронологія Queen
Попередній
Попередній
News of the World
(1977)
Live Killers
(1979)
Наступний
Наступний
Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
Allmusic 4/5 starsStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar empty.svg[1]
Creem (unfavourable)[2]
Robert Christgau (C+)[3]
Q 4/5 starsStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar empty.svg[4]
Rolling Stone (unfavourable)[5]
The Rolling Stone Album Guide 2/5 starsStar full.svgStar empty.svgStar empty.svgStar empty.svg[6]

Jazz (укр. «Джаз») — сьомий студійний альбом британського рок-гурту «Queen». Цей альбом вийшов у листопаді 1978 року і одразу після виходу його розкритикували, але, не зважаючи на це, альбому вдалося стати платиновим у кількох країнах. Платівка являє собою суміш диско, ритм-енд-блюзу і хард-року. Для обкладинки альбому Роджер Тейлор запропонував використати малюнок із Берлінської стіни. Хоч альбом і має назву «Jazz», але в ньому нема джазових пісень.

Про альбом[ред.ред. код]

Передісторія[ред.ред. код]

Напочатку 1978 року «Queen» найняли нового бухгалтера — Пітера Чанта, і з його допомогою заснували власну продюсерську компанію «Куїн Продакшнз Лтд», а також дочірні — музкомпанію «Куїн М'юзік Лтд» та кінокомпанію «Куїн Філмз Лтд». Чант ознайомився зі станом фінансів групи і порадив своїм новим клієнтам провести рік за межами Великобританії. (Відповідно до британського податкового законодавства, якщо платник податків проводить 300 днів у році за кордоном, він звільняється від сплати податків). «Queen» опинилася на порозі «податкового заслання».

Новий бухгалтер «Queen» Пітер Чант порадив музикантам провести роботу над новим студійним альбомом у двох різних країнах, щоб не підпасти під оподаткування у жодній з них: таким чином, уладнавши свої податкові проблеми в Британії, не вступити в конфлікт з іноземними фінансовими інспекторами. Розробивши план своєї праці поза межами своєї країни, «Queen» відбули з Британії 9 квітня 1978-го до Стокгольму на перший концерт свого двомісячного європейського турне, яке завершилося на початку травня чотирма заловими виступами (два в «Бінглі-Холл», у Стаффорді, два в «Емпайр-Пул», в лондонському районі Уемблі).

В ході турне «Queen» виступали в Західному Берліні, і Роджер Тейлор з Браяном Меєм скористалися можливістю перетнути Берлінську стіну через знаменитий КПП «Чарлі» і познайомитися зі Східним Берліном. Поїздка справила глибоке враження. Перебуваючи у Східному Берліні, Браян помітив намальоване кимось зображення на стіні: слово «джаз» і багато концентричних кіл навколо нього. Мей відразу вирішив, що цей символ відмінно лягає на музику, яку група планувала записати. Надалі художники зі студії «Крім» довели до досконалості цей графічний образ на обкладинці альбому.

Прибувши до Лондона для концертів на Уемблі «Queen» отримали дві нагороди: від читачів двох газет — «Дейлі Мейл» і «Дейлі Міррор», які назвали їх «кращою британською рок-групою».

Запис альбому[ред.ред. код]

Відразу після концертів Роджер Тейлор і Джон Дікон вилетіли до Швейцарії, щоб почати працювати в студії «Маучтен». У двох інших членів групи залишалися ще справи в Британії.

Дружина Брайана Мея — Кріссі чекала першої дитини, і подружня пара пробула в Британії до народження сина Джиммі 15 липня (у лютому у Джона і Вероніки Дікон народився другий син, Майкл). Потім Браян вилетів до Канади, щоб відсвяткувати 19 липня свій 31-й день народження з друзями в Торонто, перед тим як вирушити до Швейцарії. Тим часом Фредді Мерк'юрі залишився в Британії, допомагаючи продюсувати альбом «This One's On Me» своєму другові-акторові Пітеру Стрейкеру. Співпродюсером Фредді (він вклав 20 000 доларів) у цьому альбомі був Рой Томас Бейкер, який прийняв запрошення продюсувати новий альбом гурту — «Jazz» («Джаз»). Запис матеріалу для сьомого за рахунком альбому «Queen» тривав з липня по вересень 1978 року і пройшов в студіях «Маунтен» у швейцарському місті Монтре і «Супербеар» у французькому курортному місті Ніцца.

В альбомі «Jazz» групі не вдалося знову досягти успіху «A Night at the Opera», в той же час «Queen» абсолютно не вписувалася у новомодні музичні течії. «Queen» перебували в замішанні: «Ми наскрізь були просякнуті всіма цими багатодоріжковими альбомними трюками», — говорив Мерк'юрі. — «Нам було потрібно щось інше».

За складовою музика платівки була сумішшю диско, джазу, ритм-енд-блюзу і хард-року. На наступний рік група отримала величезний податковий рахунок від британської податкової інспекції, він був заснований на сукупних доходах за всі попередні роки. Радники «Куїн» вирішили, що фінінспектор почекає, і група викупила студію «Маунтен» у її колишніх голландських власників. Коли Девід Річардс, штатний звукоинженер студії, поцікавився у музикантів, що вони збиралися зробити зі студією, Фредді радісно відповів: «Скинути в озеро, дорогенька, а ти як думав?».

Під час роботи над платівкою група відзначила два дні народження, що додало радісний настрій процесу. 26 липня Роджеру Тейлору виповнилося 29 років, і він влаштував величезне свято в готелі в Монтре для друзів, які прилетіли чартерним рейсом. До моменту 32-річчя Фредді 5 вересня, для записів, группа перемістилася до Ніцци. Під час записів в Ніцці через це місто пройшла велогонка "Тур де Франс», яка надихнула Фредді на «Bicycle Race». Ще до закінчення роботи над альбомом було вирішено, що дві найбільш комерційні пісні - «Fat Bottomed Girls» Мея і «Bicycle Race» Меркьюрі слід випустити на синглі з двома сторонами А. Для розкрутки синглу, було вирішено, що для відеокліпу треба зібрати зграю оголених дівчат і запустити їх у велосипедну гонку. Було зроблено дзвінки у всі відомі агентства із запрошенням манекенниць, які могли б не тільки зробити стриптиз, але і вміли кататися на велосипеді. 17 вересня на лондонському стадіоні в Уїмблдоні з'явилися шістдесят п'ять оголених дівчат, щоб знятися в кліпі американського відеорежисера Денніса Ді Веллас, а також продефілювати повз численних фотографів-оформлювачів. Велосипеди безкоштовно надала фірма «Халфордс» (потім вона відмовилася взяти назад використані у зйомках сідла і зажадала від групи плату за їх заміну).

Кольоровий знімок цієї велогонки також був на плакаті, який додавався до альбому (він був заборонений в США, замість нього в диск вкладалася картка-замовлення, на яку поштою можно було отримати плакат), також було зроблено ще один знімок дівчини, зі спини; він був поміщений на обкладинку синглу і на рекламний плакат. До повного здивування групи та її фірми грамзапису, 13 жовтня, коли сингл надійшов у продаж, піднялася буря протестів громадськості, і більш пізні варіанти оформлення зображували ту ж дівчину, але вже в домальованих трусиках (на деяких обкладинках і з бюстгальтером).

З точки зору групи, гонка, відео і фотографії представляли собою нешкідливий, хоча і грубуватий, жарт, принаймні не більше порнографічну, ніж знамениті оголені дівиці з третьої сторінки бульварної «Сан», що стали вже до того часу мало не загальнонаціональної пам'яткою. Але поп-преса (особливо поп-видання більш політизованого характеру) була іншої думки і обрушилася на групу зі шквалом звинувачень в «сексплуатаціі». Сингл «Bicycle Race / Fat Bottomed Girls» піднявся до 11-го місця британського хіт-параду.

У групи майже не було часу звертати увагу на весь цей галас, тому що 28 жовтня з Франції музиканти вилетіли прямо в Даллас, штат Техас, звідки почалося велике американське турне, що протривало до кінця року. Пізніше Брайан Мей визнав, що оголені велосипедистки стали невдалим ходом: «Через це ми втратили частину публіки. "Як ви могли піти на таке? Це ж суперечить духовності вашої музики ". Я можу відповісти, що плоть - невід'ємна сторона людської сутності, так само як духовність і інтелект. Нам було забавно. Я не збираюся приносити вибачення. Вся музика обертається навколо сексу, іноді дуже відверто. Наша - ні. В нашій музиці секс присутній побічно або в жартівливій формі, однак він присутній». Під час презентації з приводу випуску альбому при збігу 400 гостей опівночі в Новому Орлеані на День Всіх Святих: в програми веселощів входили оголені дами-борці на грязьовий майданчику, карлики, духові оркестри, зулуські танцюристи, традиційні джаз-банди, карибські шамани-вуду, стриптизерки, бальні танцюристи і акробати на одноколісному велосипеді (оголені чи ні, ми не знаємо). Також були присутні самі скандально відомі «групи», підігнані для задоволення керівництва компаній грамзапису. Прес-агент «Куїн» Тоні Брейнсбі прибув на святкування на літаку, забитому британськими журналістами, і незабаром газети по всьому світу зарясніли статтями про гігантську тусовку. Нарешті, 10 листопада «Jazz» надійшов у продаж у Британії, і рецензії були самими лайливими. «Якщо у вас є глухий родич, ось йому подарунок на Різдво», - відписала НМЕ, а критик «Саундз» міркував так: «Я б дуже хотів любити "Куїн" так само, як і на початку сімдесятих, але це завдання стає все більше непосильним». Публіці були байдужі ці думки. Диск вийшов на 2-е місце в альбомному списку і пробув у ньому півроку. До часу виходу наступного синглу «Do not Stop Me Now» у січні 1979 знайшовся один об'єктивний критик: «Що б там не говорили, Фредді володіє одним з прекрасних голосів в року, і "Куїн" знає, як інтелігентно переходити з акорду на акорд», так писала «Рекорд Міррор».

Список пісень[ред.ред. код]

Side one
# Назва Автор(и) Тривалість
1. «Mustapha»   Freddie Mercury 3:01
2. «Fat Bottomed Girls»   Brian May 4:16
3. «Jealousy»   Mercury 3:14
4. «Bicycle Race»   Mercury 3:01
5. «If You Can't Beat Them»   John Deacon 4:15
6. «Let Me Entertain You»   Mercury 3:01
Side two
# Назва Автор(и) Тривалість
1. «Dead on Time»   May 3:23
2. «In Only Seven Days»   Deacon 2:30
3. «Dreamer's Ball»   May 3:30
4. «Fun It»   Roger Taylor 3:29
5. «Leaving Home Ain't Easy»   May 3:15
6. «Don't Stop Me Now»   Mercury 3:29
7. «More of That Jazz»   Taylor 4:16

Учасники запису[ред.ред. код]

Опис пісень[ред.ред. код]

Mustapha

Автором пісні є Фредді Мерк'юрі. Вона співається не на англійській, а на арабській мові. Слова пісні не можна перекласти, вони лише звучать по-арабськи. Зрозумілими є лише такі слова: «Mustapha», «Ibrahim» і фрази «Allah, Allah, Allah will pray for you», «salaam aleikum» і «aleikum salaam». Вживу Мерк'юрі співав цю пісні перед «Bohemian Rhapsody».

Fat Bottomed Girls

«Fat Bottomed Girls» написана Меєм, вокал було розподілено між автором пісні і Фредді Мерк'юрі. Ця композиція визвала протести феміністок, бо група співала, що світом керують «товстозаді дівки».

Jealousy

Автором «Jealousy» є Фредді Мерк'юрі. Група вперше і востаннє використала у пісні такий музичний інструмент як ситара.

Bicycle Race

«Bicycle Race» вийшла як сингл разом із «Fat Bottomed Girls». Пісня скандально відома завдяки відеокліпу, який був заборонений у кількох країнах.

If You Can't Beat Them

Одна із самих хард-рокових пісень, написаних Джоном Діконом. Композиція була однією із найулюбленіших живих пісень групи наприкінці 70-их років.

Let Me Entertain You

Фредді Мерк'юрі присвятив її публіці. Слова «we'll sing to you in Japanese» є посиланням на пісню «Tro Torriate» із альбому «A Day at the Races».

Dead On Time

Пісня включає одні із найшвидших і найагресивніших рифів і складні барабанні проходи Тейлора. Так як на записі пісня зіграна дуже швидко, глядачі заочно вирішили, що це був би один із найкращих «живих» номерів, хоча, вживу пісня ніколи не виконувалася. Мей грав тільки фрагменти соло із цієї пісні в рамках «Джаз-туру». Вона нагадує пісню «Keep Yourself Alive» із однойменного з назвою групи дебютного альбому. В останньому приспіві є слова «Keep Yourself Alive», а в текстах пісень, що додаються до альбому, ці слова написані великими буквами.

Пісня закінчується звуками грому, за якими йде голос Фредді з криком «You`re Dead!». А грім був записаний Меєм на переносний рекордер під час сильної грози.

In Only Seven Days

«In Only Seven Days» схожа на попередню пісню Дікона «Spread Your Wings». Дікон також зіграв на акустичній та електрогітарі.

Dreamer's Ball

«Dreamer's Ball» — це данина Мея Елвісу Преслі, який помер за рік до того.

Fun It

«Fun It» — це трек у стилі фанк з елементами диско. Автором пісні є Тейлор, який також заспівав її і зіграв на більшості музичних інструментів.

Leaving Home Ain't Easy

«Leaving Home Ain't Easy» — балада, написана і заспівана Меєм.

Don't Stop Me Now

Автором «Don't Stop Me Now» є Фредді Мерк'юрі. Ця пісня потрапила до десятки найкращих пісень Великобританії і це одна із найпопулярніших пісень гурту. «Don't Stop Me Now» була визнана найкращою піснею водіїв у Великій Британії.

More of that Jazz

Автором цього треку є Тейлор. Пісня є коментарем автора про жорстоке тогочасне суспільство. Тейлор зіграв майже на усіх інструментах і заспівав сам пісню і в деяких місцях від брав дуже високі ноти. У треці є уривки з таких пісень як: «Dead on Time», «Bicycle Race», «Mustapha», «If You Can't Beat Them», «Fun It» і «Fat Bottomed Girls» із цього альбому.

Чарти[ред.ред. код]

Країна Чарти Продажі
Найвища позиція Тижні Сертифікація
Португалія 1
Франція 2 Золото 220.000
Велика Британія 2 27 Платина 500.000
Канада 3 Платина 200.000
Нідерланди 4 Платина 100.000
Німеччина 5 Золото 450.000
Японія 5 Золото 200.000
Норвегія 6 11
Швеція 6 7 Платина 80.000
США 6 17 Платина 1.500.000
Австрія 8 28 Золото 35.000
Італія 36 100.000
Швейцарія Платина 60.000

Сингли[ред.ред. код]

Fat Bottomed Girls/ Bicycle Race (Подвійна A-сторона) Дата виходу — Велика Британія 13 жовтня 1978 / US 24 жовтня 1978 Найвища позиція у чартах — Велика Британія No.11 / США No. 24

Don't Stop Me Now / Б-сторона In Only Seven Days (UK) / More Of That Jazz (US) Дата виходу — Велика Британія 26 січня 1978 / США 20 січня 1978 Найвища позиція у чартах — Велика Британія No.9 / США No.86

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Jazz (альбом Queen) на сайті Allmusic. (англ.)
  2. Creem review (archived at queenarchives)
  3. «CG: Queen». Robert Christgau. Процитовано 11 January 2012. 
  4. Q, February 2006, p.108.
  5. By Dave Marsh (8 February 1979). «Jazz | Album Reviews». Rolling Stone. Процитовано 11 January 2012. 
  6. «Queen: Album Guide». Rolling Stone. Процитовано 10 June 2012. 


музика Це незавершена стаття про музику.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.