The Game (альбом Queen)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
The GameM:
The Game.jpg
Студійний альбом
Виконавець Queen
Дата випуску 30 червня 1980
(Велика Британія і США)
Записаний червень-липень 1979, лютий-травень 1980
(Musicland Studios,
Мюнхен, Німеччина)
Жанр хард-рок
фанк
глем-рок
рок-н-рол
Тривалість 35:39
Мова англійська мова
Лейбл Elektra
(США)
EMI
(Велика Британія)
Продюсер Queen
Райнгольд Мак
Хронологія Queen
Попередній
←
Jazz
(1978)
Flash Gordon
(1980)
Наступний
→
Сингли з The Game
  1. «Crazy Little Thing Called Love»
    Випущений: 5 жовтня 1979
  2. «Save Me»
    Випущений: 25 січня 1980
  3. «Play the Game»
    Випущений: 30 травня 1980
  4. «Another One Bites the Dust»
    Випущений: 22 серпня 1980
  5. «Need Your Loving Tonight»
    Випущений: листопад 1980 (США і Японія)

The Game (укр. «Гра») — 8-й студійний альбом британського рок-гурту «Queen», випущений 30 червня 1980 року.

Історія[ред.ред. код]

Праця над альбомом «The Game» тривала з червня по липень 1979 року та з лютого по травень 1980 року, вона проходила в основному у студії «М'юзікленд» в Мюнхені. Там «Queen» відкрили для себе інженера звукозапису Райнгольда Мака (якого називали просто Мак). Гурту настільки сподобалися його ідеї, що музиканти зробили його співпродюсером, зазначивши це в коментарях на обкладинці альбому.[1] 

У жовтні 1979 року вийшов перший сингл до альбому «Crazy Little Thing Called Love» («Навіжена штучка під назвою любов»), який справив фурор: пісня була в стилі «рокабіллі», виконана в манері Елвіса Преслі. Фредді Мерк'юрі склав її у ванній, згодом коментував такими словами: «Взагалі-то я присунув піаніно прямо до свого ліжка. До того ж я часто дряпаю тексти посеред ночі, не включаючи світло». Критикам пісня сподобалася, у британському хіт-параді вона посіла #2. У лютому 1980 сингл посів #1 хіт-параду СШАБраян Мей згадував, що успіх пісні приголомшив музикантів: «Ми ж не "хіт-парадний" гурт. Ми завоювали собі репутацію не на синглах і ніколи не прагнули до цього, але, по-моєму, цей хіт залучив багато молодих шанувальників на наші концерти».[1]

25 січня 1980 року був випущений сингл «Save Me» («Врятуй мене»), він посів #11 Великій Британії, незважаючи на негативні рецензії («Фальшива музика фальшивого гурту» — заявив музичний оглядач «НМЕ»). Тим часом «Crazy Little Thing Called Love» очолювала хіт-паради по всьому світу. Крім успіху в США, пісня посіла #1 в Канаді, Мексиці, Нідерландах, Новій Зеландії та Австралії.[1] 

Великий успіх мав сингл «Another One Bites The Dust» («Ще один ковтає пил»), який склав Джон Дікон. У Британії пісня посіла лише #7 хіт-параду, однак у США вона очолила хіт-паради категорій рок, диско і навіть «чорної» музики «соул».[1]

Альбом вийшов у червні 1980 року, кількома днями пізніше випуску синглу «Play the Game» (посів #14 у британському хіт-параді). На обкладинці платівки гурт з'явився в новому образі: всі, крім Мея, були досить коротко підстрижені, а Фредді навіть відростив пишні вуса. Головний сингл «Play The Game» був розкритикований «НМЕ» словами: «Ось ще три хвилини пихатої, перенасиченої ефектами банальності, втім, як і слід було очікувати», такій же критиці піддався і весь альбом.[1] Альбом став найкоротшим за хронометражем (менше 35 хвилин) у творчості «Queen».[2]

В альбомі гурт вперше використав синтезатор, демонструючи бажання просунутися в пошуках нового. Джон Дікон коментував це рішення словами: «Ми хотіли експериментувати зі всім новим студійним обладнанням. Нам завжди подобалося пробувати нове і незвичайне під час запису альбомів. Синтезатори настільки удосконалилися, вони просунулися далеко вперед у порівнянні з першими "Мугамі", які видавали дивні звуки, і не більше. Ті синтезатори, які ми використовували, могли імітувати будь-який звук або інструмент, можна було створити цілий оркестр, натиснувши декілька кнопок. Чудово».[1]

Альбом «The Game» посів #1 у Великій Британії і США, ставши «золотим». Згодом, в США альбом став чотири рази платиновим (продано більше 4-х мільйонів копій), а в цілому світі за третину століття він розійшовся тиражем близько 10 мільйонів.[3] В США «The Game» став самим продаваним альбомом «Queen», перевершивши навіть успіх їхнього альбому «News of the World» 1977 року.

З 30 червня 1980 року по 18 грудня 1980 року на підтримку альбому «Queen» провели концертне турне «The Game Tour» по Північній Америці і Європі.[4]

Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
Allmusic 4.5/5 starsStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar half.svg[5]
Chicago Tribune 2.5/4 starsStar full.svgStar half.svgStar empty.svg[6]
Encyclopedia of Popular Music 3/5 starsStar full.svgStar full.svgStar empty.svgStar empty.svg[7]
The Guardian 4/5 starsStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar empty.svg[8]
Record Mirror 4/5 starsStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar empty.svg[9]
The Rolling Stone Album Guide 3/5 starsStar full.svgStar full.svgStar empty.svgStar empty.svg[10]
Smash Hits 3/10[11]

Список композицій[ред.ред. код]

Сторона «А»
# Назва Автор(и) Вокал Тривалість
1. «Play the Game»   Фредді Мерк'юрі Фредді Мерк'юрі 3:30
2. «Dragon Attack»   Браян Мей Фредді Мерк'юрі 4:18
3. «Another One Bites the Dust»   Джон Дікон Фредді Мерк'юрі 3:35
4. «Need Your Loving Tonight»   Джон Дікон Фредді Мерк'юрі 2:50
5. «Crazy Little Thing Called Love»   Фредді Мерк'юрі Фредді Мерк'юрі 2:44
Сторона «Б»
# Назва Автор(и) Вокал Тривалість
6. «Rock It (Prime Jive)»   Роджер Тейлор Роджер Тейлор і Фредді Мерк'юрі 4:33
7. «Don't Try Suicide»   Фредді Мерк'юрі Фредді Мерк'юрі 3:52
8. «Sail Away Sweet Sister»   Браян Мей Браян Мей і Фредді Мерк'юрі 3:33
9. «Coming Soon»   Роджер Тейлор Фредді Мерк'юрі і Роджер Тейлор 2:51
10. «Save Me»   Браян Мей Фредді Мерк'юрі 3:50

Кліпи до альбому[ред.ред. код]

  1. «Play the Game» — перший кліп «Queen», в якому Фредді знімався з вусами. На задньому плані за сценою горить вогонь, який пару раз міняє колір — один з перших серйозних спецефектів гурту. Браян Мей грає не на своїй «Red Special».
  2. «Another One Bites the Dust» — знятий у Далласі (США), в студії «Reunion», кліп імітує концертний виступ гурту.
  3. «Crazy Little Thing Called Love» — Фредді (ще без вусів) пародує Елвіса Преслі. Рок-н-рольний образ пісні доповнений професійною підтанцьовкою і викоченим на сцену мотоциклом. Браян грає на «Fender Telecaster», який потім, спеціально для цієї пісні, буде взято на деякі концерти.
  4. «Save Me»«Queen» вперше використовують анімацію, в даному випадку, в японському стилі. Сама дія відбувається на сцені.

Учасники запису[ред.ред. код]

Queen

  • Фредді Мерк'юрі – головний вокал (всі треки), бек-вокал (всі треки), клавішні (1, 7, 8), акустична гітара (5)
  • Браян Мей – електрогітара (всі треки), бек-вокал (1, 2, 4-8, 10), акустична гітара (7, 8, 10), клавішні (8, 10), головний вокал (8)
  • Роджер Тейлор – ударні (всі треки), бек-вокал (всі, крім 3), електрогітара (6, 9), клавішні (6, 9), головний вокал (6)
  • Джон Дікон – бас-гітара (всі треки), електрогітара (3), акустична гітара (4), клавішні (3)

Додатковий музикант

Виробництво

  • Райнгольд Мак – інженерінг, продюсування
  • Джош Макрей – інженерінг, продюсування

Хіт-парад і продажі[ред.ред. код]

Країна Чарти Продажі
Позиція Сертифікація Продано
Велика Британія 1 золото 100.000
Канада 1  ? 200.000
Нідерланди 1 золото 50.000
Німеччина 2 золото 250.000
Японія 5  ? ?
Норвегія 2 ? ?
Швеція 7 ? ?
США 1 4хплатина 4.000.000
Австрія 5 золото 25.000
Італія 10 ? ?
Нова Зеландія 11 ? ?

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б в г д е Полный путеводитель по музыке Queen. e-reading.club. Пітер K. Хоуген. Процитовано 17 липня 2015.  (рос.)
  2. The Game. rockfaces.ru. Процитовано 17 липня 2015.  (рос.)
  3. The Game. rock-musicland.com. Процитовано 17 липня 2015.  (рос.)
  4. The Game Tour. queenconcerts.com. Процитовано 17 липня 2015.  (англ.)
  5. The Game. Allmusic. Retrieved 19 November 2010.
  6. Kot, Greg (19 April 1992). An 18-record, 80 Million-copy Odyssey. Chicago Tribune. Процитовано 19 April 2016. 
  7. Larkin, Colin (2011). Encyclopedia of Popular Music (вид. 5th). Omnibus Press. с. 2248. ISBN 0857125958. 
  8. Petridis, Alexis (15 December 2011). Queen: Jazz; The Game; Flash Gordon; Hot Space – review. The Guardian (London). Процитовано 19 April 2016. 
  9. Record Mirror review (archived at queenarchives.com)
  10. Queen: Album Guide. Rolling Stone. Процитовано 10 June 2012. 
  11. Taylor, Steve. Albums. Smash Hits (10–23 July, 1980). с. 31. 

Примітки[ред.ред. код]