Очікує на перевірку

Збройні сили Швеції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Збройні сили Швеції
Försvarsmakten
Герб Збройних сил Швеції
Герб Збройних сил Швеції
Військовий прапор Швеції
Військовий прапор Швеції
Види збройних сил
Сухопутні війська
Повітряні сили
Військово-морські сили
Територіальна оборона
Національна ОРА
Штаб Стокгольм
Командування
Міністр оборониПол Йонсон (з 18 жовтня 2022)
Командувачгенерал Мікаель Біден (з 1 жовтня 2015)
Людські ресурси
Вік18-47 років[1]
ПризовНема
Населення у
призовному віці		2 065 782 чол.
1 995 451 жін., віком 16–49
Придатних для
військової служби		1 709 592 чол.
1 649 875 жін., віком 15–49
Щорічно досягають
призовного віку		58 937 чол.
56 225 жін.
Активні службовці14 000 (2011 р.)[2]
Резерв10 600 резерву й 15 300 запасу (2011 р.)[2]
Витрати
Бюджет6460 млн дол. США (2012 р.)[3]
Відсоток у ВВП1,35 % (2009)[4]
Історія
Військова історія Швеції
Однострої та звання
Військові звання Швеції
Збройні сили Швеції у Вікісховищі

Збройні сили Швеції (швед. Försvarsmakten) — сукупність військ Королівства Швеція, призначених для захисту свободи, незалежності та територіальної цілісності держави, що складаються від 1994 року у спільну структуру службових галузей: Сухопутні війська Швеції (Шведська Армія, швед. Svenska armén), Військово-морські сили (швед. Svenska marinen) і Повітряні сили (швед. Svenska flygvapnet), а також Територіальна оборона Швеції і Національна оборонна радіо-агенція. Загальна кількість — 25 000 осіб.

Збройні сили є агентством Уряду Швеції (швед. Myndighet), що відповідальне за операції Збройних сил Швеції. Основне завдання Збройних сил Швеції полягає в підготовці, організації та розгортання збройних сил як усередині країни, так і за кордоном, зберігаючи при цьому довгострокову здатність захистити Швецію в разі інтервенції. Верховний головнокомандувач (швед. Överbefälhavaren), генерал-полковник або прапор-офіцер командир шведських збройних сил, є найбільш високопоставленим професійним офіцером на дійсній службі. Верховний Головнокомандувач своєю чергою підзвітний через міністра оборони урядові Швеції (швед. Regeringen).

Збройні сили більше як століття побудовані на поняттях військового обов'язку і територіальної оборони, підтримки давньої національної політики неприєднання, нейтралітету. До кінця Холодної війни майже всі чоловіки, які досягли віку придатності до військової служби були призвані до лав армії. Влітку 2010 р. у мирний час призов припинили, і реформували на систему Добровольчої армії. Проте в 2018 р. призов на строкову службу знову відновили для чоловіків та жінок, а Швеція стала другою країною Європи (після Норвегії) де існує гендерно-нейтральний призов. Деякі підрозділи шведських збройних сил у цей час є на розгортанні в Афганістані відповідно дій Міжнародних сил сприяння безпеці (ISAF — англ. International Security Assistance Force) і в Косово. До того ж Швеція сприяє разом з військовими спостерігачами різних країн служити у контингенті ЄС один раз на три роки.

Історія

[ред. | ред. код]

Збройні сили (ЗС) складаються з сухопутних військ, ПС і ВМС. Вище керівництво здійснює уряд, безпосереднє — головнокомандувач Збройними силами. Загальна чисельність ЗС близько 68 тис. осіб (1977 р.). Комплектуються вони за законом про військову повинність. Термін дійсної військової служби в сухопутних військах 7,5-15 місяців, у ВПС — 8-15 місяців, у ВМС 10-17,5 місяців.

  • Сухопутні війська (близько 46 тис. осіб) мають 50 піхотних, артилерійських, бронетанкових та інших навчально-мобілізаційних полків і окремих батальйонів, на базі яких у воєнний час розгортаються бригади й окремі батальйони.
  • Повітряні сили (близько 10 тис. осіб) налічують понад 30 різних ескадрилей (близько 600 бойових літаків) і 10 вертолітних груп (по 2-4 вертольоти в кожній).
  • Військово-морські сили (близько 12 тис. осіб) мають 17 підводних човнів, 6 ескадрених міноносців, 6 фрегатів, близько 40 торпедних катерів, 16 патрульних катерів, 3 мінних загороджувачі, понад 30 різних тральників, коло 65 мобільних і стаціонарних частин берегової артилерії. Військово-морські бази: Хорсфьорд (Стокгольмські шхери), Карлскруна, Гетеборг й інші. Багато укриттів для кораблів перебувають в скелях. Зброя у всіх видів ЗС шведського та іноземного виробництва.

Політика суворого шведського нейтралітету зумовила високий рівень готовності Швеції до бойових дій, але у зв'язку з припиненням холодної війни в 1990-х роках збройні сили даної країни були скорочені.

Від 2018 року через російську збройну агресію та фактичне загострення Другої холодної війни у Швеції мають намір збільшити чисельність армії з 50 тисяч до 120 тисяч військовослужбовців до 2035 року, а також збільшити загальний оборонний бюджет з 53 млрд крон ($6.5 млрд) на рік до 115 млрд.[6]

Доктрина

[ред. | ред. код]
Докладніше: Міжнародні відносини Швеції

Шведські збройні сили мають чотири основні завдання[7]:

  • Захист територіальної цілісності Швеції;
  • Захист країни у разі нападу іноземної держави.
  • Підтримка громадянського суспільства у разі стихійних лих (повінь тощо).
  • Для розгортання сил у міжнародних операціях на підтримання миру.

Швеція прагне мати можливість залишатися нейтральною в разі війни[8]. Проте, Швеція співпрацює з іншими закордонними країнами. Як член Європейського Союзу, Швеція виступає як провідна країна для бойових груп ЄС[9], а також має співробітництво та спільні навчання з НАТО в рамках членства у Партнерстві заради миру і в Раді Євро-Атлантичного Партнерства[10]. У 2008 р. розпочата співпраця між Північними країнами на розширення можливості спільних дій, і це призвело до створення Північного оборонного співробітництва (NORDEFCO — англ. Nordic Defence Cooperation)[11][12]. При розширенні військового співробітництва заради оборонних позицій у 2009 р. Швеція заявила, що не залишиться пасивною у разі, якщо Північні країни або члени Європейського Союзу піддаватимуться нападу[13].

Нещодавні політичні шведські рішення підкреслили волю до участі в міжнародних операціях, що стали короткостроковими навчаннями та придбанням досвіду[14][15][16]. Однак, після 2008 р. збройного конфлікту у Південній Осетії черговий раз переконали в цьому. До цього часу більшість підрозділів не може бути мобілізована протягом одного року, якщо виникне така необхідність. У 2009 році міністр оборони Швеції заявив, що в майбутньому всі збройні сили повинні бути повністю мобілізовані протягом одного тижня[17].

Юстина Ґотковська, фахівець аналітичного центру східних досліджень (пол. Ośrodek Studiów Wschodnich im. Marka Karpia) вважає, що військові навчання Аврора-17, які відбувались 11-29 вересня 2017 року водночас з Російсько-білоруськими навчаннями Захід-2017, окрім того, що стали одними з найбільших навчань з 1993 року, мали послужити чітким сигналом про готовність Збройних сил Швеції стати на захист країни у випадку збройної агресії з боку Росії. Сценарій навчань істотно відрізнявся від попередніх років, та був побудований навколо задачі захисту країни від нападу іншої (на відміну від контртерористичних навчань попередніх років). Під час навчань були відпрацьовані сценарії отримання військової допомоги з боку союзників та країн-членів НАТО[18].

Навчання Аврора-17 стали важливим етапом реалізації оборонної стратегії на 2016—2020 ухваленої в 2015 році. Ця стратегія кардинально змінила напрям розвитку збройних сил: з експедиційного корпусу в бік збройних сил, зосереджених на обороні власної країни[18].

Головнокомандувачі збройних сил Швеції

[ред. | ред. код]
Головнокомандувачі Шведських збройних сил Дата призначення
Улоф Тьорнелль (швед. Olof Thörnell) 8 грудня 1939
Хельг Юнг (швед. Helge Jung) 1 квітня 1944
Нільс Сведлунд (швед. Nils Swedlund) 1 квітня 1951
Торстен Рапп (швед. Torsten Rapp) 1 жовтня 1961
Стіг Сюнергрен (швед. Stig Synnergren) 1 жовтня 1970
Леннарт Юнг (швед. Lennart Ljung) 1 жовтня 1978
Бенгт Густафсон (швед. Bengt Gustafsson) 1 жовтня 1986
Уве Вікторін (швед. Owe Wiktorin) 1 липня 1994
Юхан Хедерстедт (швед. Johan Hederstedt) 1 липня 2000
Хокан Сюрен (швед. Håkan Syrén) 1 січня 2004
Сверкер Йорансон (швед. Sverker Göranson) 1 січня 2009
Мікаель Біден (швед. Micael Bydén) 1 жовтня 2015

Склад збройних сил Швеції

[ред. | ред. код]

Сухопутні війська

[ред. | ред. код]
Докладніше: Сухопутні війська Швеції

Військово-морські сили

[ред. | ред. код]
Докладніше: Військово-морські сили Швеції

Повітряні сили

[ред. | ред. код]
Докладніше: Повітряні сили Швеції

Миротворча діяльність Збройних сил Швеції

[ред. | ред. код]

Миротворча діяльність здійснюється шведськими військами в «блакитних шоломах» в рамках Організації Об'єднаних Націй (ООН). З кінця 2001 р. Швеція є членом Міжнародних сил сприяння безпеці (ISAF), що функціонують під егідою ООН в Афганістані, бере участь у миротворчій місії ООН і ОБСЄ в Грузії, місії ООН в Індії та Пакистані, а також миротворчих операціях у Косово, на Близькому Сході, Непалі, Сомалі, Судані. У 1994 р. Швеція приєдналася до програми «Партнерство заради миру», створеної за ініціативи НАТО, в рамках якої є асоціативним членом Ради Євроатлантичного Співробітництва (РЄАС). У форматі даної організації здійснюється спільна миротворча діяльність на Балканах, в Афганістані, а також боротьба з міжнародним тероризмом. На території Швеції знаходяться навчальні центри програми Партнерство заради миру (швед. Kungsäng, на північ від Стокгольма), де відбувається підготовка миротворчих сил, фахівців з рятувальних та гуманітарних операцій.


Участь Збройних Сил Швеції у операціях в світі (квітень 2008 р.)[19]
Діаграма, що показує розмір збройних сил Швеції у 1965—2010 рр.: Жовтий = число повітряних сил, синій = кількість піхотних полків; червоний = кількість артилерійських полків, зелений = число берегової артилерії та десантних полків.

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Офіцер ЗС Швеції
    Офіцер ЗС Швеції
  • Солдати ЗС Швеції
    Солдати ЗС Швеції

Критика

[ред. | ред. код]

У 2008 р. у статті на основі докторської дисертації, вчений Карл Іден (швед. Karl Ydén) з університету Гетеборгу дав аналіз в описі шведських збройних сил, щодо кар'єри для реєстрових офіцерів у першу чергу у мирний час, бюджетні витрати (кошти платників податків), дослідження фактичних військових дій, характер управління військами командуванням, організація розвитку армії і флоту, ступінь ефективності використання ресурсів у війську тощо. Що мало неабияке значення для прийняття рішень Уряду Швеції та законодавчої ініціативи Риксдагу[20][21].

Див. також

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Збройні сили Швеції

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SFS 2010:448. Lag (1994:1809) om totalförsvarsplikt. Stockholm: Department of Justice. Lag (1994:1809) om totalförsvarsplikt. Архів оригіналу за 17 грудня 2010. Процитовано 13 листопада 2010. (швед.)
  2. ↑ а б Försvarsmaktens budgetunderlag för 2011Försvarsmaktens budgetunderlag för 2011 (PDF). Högkvarteret. 1 березня 2010. Архів оригіналу (PDF) за 28 липня 2013. Процитовано 12/11/2012. (швед.)
  3. ↑ Försvar och samhällets krisberedskap, Förslag till statens budget för 2012 [Архівовано 30 березня 2014 у Wayback Machine.] (швед.)
  4. ↑ Based on: International Monetary Fund. World Economic Outlook Database, October 2010. World Economic Outlook Database, October 2010. Архів оригіналу за 18 листопада 2011. Процитовано 13 листопада 2010. Currency conversion was based on the exchange rate of 2010-11-13. (англ.)
  5. ↑ 10 стран, отказавшихся от воинского призыва за последние 5 лет. Военное образование. 07.03.2012. Архів оригіналу за 5 грудня 2012. Процитовано 21 січня 2013. (рос.)
  6. ↑ Багатоходівка Путіна: Швеція подвоює армію і військові витрати. http://milnavigator.com.ua/. Military Navigator. 23 лютого 2018. Архів оригіналу за 26 лютого 2018. Процитовано 24 лютого 2018.
  7. ↑ Försvarets fyra huvuduppgifter[недоступне посилання] (швед.)
  8. ↑ «Sverige är militärt alliansfritt. Denna säkerhetspolitiska linje, med möjlighet till neutralitet vid konflikter i vårt närområde, har tjänat oss väl.» Sveriges säkerhetspolitik [Архівовано 19 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (швед.)
  9. ↑ Nordic Battlegroup - Försvarsmakten. Mil.se. 19 січня 2009. Архів оригіналу за 3 червня 2009. Процитовано 5 серпня 2009. (англ.)
  10. ↑ Sverige och NATO [Архівовано 13 червня 2011 у Wayback Machine.] (швед.)
  11. ↑ Nordic defence cooperation - Försvarsmakten. Mil.se. 6 березня 2009. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 5 серпня 2009. (англ.)
  12. ↑ Background to cooperation - Försvarsmakten. Mil.se. 6 березня 2009. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 5 серпня 2009. (англ.)
  13. ↑ Ett användbart försvar [Архівовано 25 лютого 2015 у Wayback Machine.], last paragraph (швед.)
  14. ↑ Försvarsreformen [Архівовано 1 червня 2008 у Wayback Machine.] (швед.)
  15. ↑ Our task - Försvarsmakten. Mil.se. 25 вересня 2007. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 5 серпня 2009. (англ.)
  16. ↑ The Swedish military service system - Försvarsmakten. Mil.se. 28 вересня 2007. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 5 серпня 2009. (англ.)
  17. ↑ Ett användbart försvar [Архівовано 25 лютого 2015 у Wayback Machine.] (швед.)
  18. ↑ а б Justyna Gotkowska (20 вересня 2017). Aurora: Sweden’s response to Zapad?. Ośrodek Studiów Wschodnich im. Marka Karpia. Архів оригіналу за 28 вересня 2017. Процитовано 28 вересня 2017.
  19. ↑ Insatser i välden — Försvarsmakten". Försvarsmakten. 2008. Läst 2008-04-23. [Архівовано 2008-04-15 у Wayback Machine.] (швед.)
  20. ↑ Ph.D. thesis in «War and the career system» (Війна і системи просування на службі), Dagens Nyheter by professor Mats Alvesson, researcher of military organization at Lunds University, and Karl Ydén at the University of Göteborg. (англ.)
  21. ↑ Karriärstyrda officerare skapar inkompetent försvar ((швед.)) . DN.se. 6 листопада 2008. Архів оригіналу за 8 жовтня 2011. Процитовано 5 серпня 2009. (швед.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Мельник Олексій, Чернова Алла, «Нові виклики та загрози вимагають нових підходів до оборони: досвід Швеції», журнал «Національна безпека і оборона», № 1, 2009 р., вид. ЦЕНТР РАЗУМКОВА — С. 36-39;
  • Пашков Михайло, «Шведська модель безпеки, миролюбний, добре озброєний нейтралітет», журнал «Національна безпека і оборона», № 1, 2009 р., вид. ЦЕНТР РАЗУМКОВА — С. 40-43;
  • Мартов И. Вооруженные Силы Швеции (рус.) // Зарубежное военное обозрение. — М.: «Красная Звезда», 1999. — В. 631. — № 10. — С. 6-11. — ISSN 0134-921X (рос.)
  • «Швеция» — Большая советская энциклопедия (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Збройні_сили_Швеції&oldid=41956019