Київський автобус
| Київський автобус | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Місто | Київ |
| Дата відкриття | 1925 |
| Кількість маршрутів | 90 |
| Кількість автобусних депо | 4 |
| Кількість автобусів | 624 (з них 496 — діючі) 1128 автобусів очікують на списання |
| Типи автобусів | CityLAZ-12 CityLAZ-20 МАЗ-103 МАЗ-105 МАЗ-107 МАЗ 203 МАЗ 215 Mercedes-Benz Citaro |
| Вартість проїзду | 8.00 ₴ |
| Експлуатуюча організація | КП «Київпастранс» |
| Сайт | http://kpt.kyiv.ua |
Київський автобус — автобусна система міста Києва, що діє з 10 грудня 1925 року.
Перші спроби експлуатації омнібусів — попередників автобусів — у Києві були здійснені ще наприкінці XVIII століття. Хоча в другій половині XIX століття Київ був одним із передових міст Російської імперії, у місті не було пасажирського транспорту, крім візників.
У 1879 році підприємець Левін закупив 7 омнібусів, розрахованих на перевезення 8 пасажирів, і почав їхню експлуатацію в Києві. Незважаючи на дешевизну вартості проїзду порівняно з візниками, цей вид транспорту незабаром перестав існувати. Виною всьому стали незадовільний технічний стан омнібусів і їхня нестача на вулицях. Тогочасні омнібуси можна порівняти з нинішніми вантажними «маршрутками», у яких перевозиться вдвічі більше пасажирів за їхню провізну здатність.
Наприкінці першої декади XX століття міська Дума розробила проєкт введення в експлутацію в Києві восьми автобусних ліній з передачею їх у концесію. Але реалізувати цей проєкт повною мірою не вдалося через відсутність підприємців, готових вкласти гроші в такий сумнівний і витратний захід. Тоді в Києві процвітав трамвай з розгалуженою мережею, і автобусне підприємство могло просто прогоріти.
Автобусний рух у Києві починався двічі: у 1911 і 1913 роках, але за деякий час експлуатація автобусних ліній закінчилася, і цей вид транспорту не завоював довіри у киян. Ці автобуси знаходились на території Лук'янівського трамвайного парку.
- 10 грудня 1925 року, після встановлення радянської влади в Україні, у столиці було відкрито перше регулярне автобусне сполучення за маршрутом «Пл. ІІІ Інтернаціоналу — вул. Л. Пятакова» (теперішні Європейська пл. — вул. Саксаганського). Ініціатором запуску руху був керівник Комунгоспу інженер Олександр Тирмос[1]. На маршруті працювали автобуси «Фіат» та «Daimler-Benz» (за нинішніми мірками їх можна назвати мікроавтобусами).
- У 1929 році автобусний парк Києва став поповнюватися першими радянськими автобусами, побудованими на базі вантажівок: Я-3, Я-6, АМО-4 і АМО-Ф15.
- У 1932 році до Києва почали надходити кутасті й примітивні машини ЗІС-8, а в 1938-му — досить елегантні ЗІС-16. До Другої світової війни в Києві було близько 100 автобусів, однак вони суттєво не впливали на обсяг пасажироперевезень, через постійні поломки, недосконалість конструкцій, дуже малу провізну здатність, їхню малу кількість і, врешті-решт, відсутність доріг із твердим покриттям. У 30-і роки основним видом транспорту був трамвай.
- У 1934 році біля нинішньої станції метро «Либідська» у Боєнському провулку була організована «Автобусно-таксомоторна база № 1». Туди відразу ж надійшло 20 нових автобусів із дерев'яним кузовом «ГАЗ-0330» (на 16 сидячих місць). Незважаючи на брак запчастин і самих автобусів, вони пропрацювали до початку Великої вітчизняної війни.
Слід зазначити, що автобуси тих років були фактично вантажівками, пристосованими для перевезення пасажирів.
Друга світова війна та вторгнення німецьких військ у серпні 1941 року практично повністю паралізували транспортне сполучення Києва.
- У 1945 році почалося відновлення автобусного господарства, і вже в червні 1946-го в столиці було організовано автобусний парк № 1 по вулиці Васильківській, який існує і понині. Він протягом 13 років був єдиним автобусним парком у Києві.
- У 1946 році почали надходити машини з Заводу імені Сталіна ЗІС-154. Це була перша модель, створена не на шасі вантажівки. ЗІС-154 — справжній автобус вагонної компоновки, причому з революційним рівнем комфорту для пасажирів. Саме ЗІС-154 разом із капотними машинами ГАЗ-0330, ЗІС-16 і ГЗА-51 становив автобусний парк повоєнного Києва.
- У 1951 році до Києва почали надходити вдосконалені автобуси ЗІС-155. Разом із ЗІС-154 вони на десятиліття стали основою автобусного парку в Києві.
- У 1958 році на київських маршрутах з'явилися й автобуси з емблемою ПАЗ-652. Невеликі, що вміщували 45 осіб, машини з двома вузькими дверима, були направлены на перевезення з малим пасажирообігом.
- У 1968 році цей автобус став називатися ПАЗ-672 після модернізації. Він добре прижився на вузьких вуличках приватного сектора в Совках, Мишоловці і районі Монтажник.
На маршрутах ПАЗи використовував тільки 1-й парк, де їх налічувалося понад 50 одиниць. Пізніше завод з міста Павлово, що на річці Ока, поставляв у місто нову модель ПАЗ-3205, і її ще й досі можна зустріти на не багатьох збережених ПАЗівських маршрутах, наприклад на № 12, 19, 28, 111.
- 1959 року на лівому березі Дніпра було відкрито другий автобусний парк (адреса підприємства — вул. Дружба Народів, 40). Частина автобусних маршрутів була передана на обслуговування до нововідкритого підприємства.
Автобуси перевозили пасажирів з площі Сталіна в Стару та Нову Дарницю, на Печерськ, Сталінку та у передмістя. Поступово розгалужувалася автобусна мережу Києва. Саме автобуси першими приходили на нові масиви: Соцмісто, Воскресенку, Гідропарк, Лісовий, Оболонь, Троєщину, Харківський.
- На початку 1960-х почалося масове надходження перших українських автобусів ЛАЗ-695. Швидко витісняючи застарілі ЗІС-155 і заповнюючи нові маршрути Чоколівки і Відрадного, Нивок і Борщагівки, Воскресенки і Академмістечка, нові ЛАЗи становили переважну основу парку Києва в 60-70х роках.
- У 1964 році почала надходити модель ЛАЗ-695Е. Автобус ЛАЗ-695 виявився настільки вдалим і надійним, що з деякими архітектурними та технічними змінами (695М, 695Н), продовжував залишатися головним автобусом в місті аж до середини 1970-х років. У 1980-х роках ЛАЗи разом з «Ікарусами» працювали на багатьох лініях. Навіть сьогодні легендарний затишний 695-й із вчорашнього дня зустрічається на київських лініях.
- У 1965 році в АП № 1 налічувалося 367 автобусів, з них автобусів ЛАЗ було 267 одиниць, трохи менше машин було в АП № 2. АП № 1 обслуговував 42 міських маршрути.
- Лише в 1967—1968 роках на маршрутах міста у ЛАЗу з'явилився конкурент у вигляді угорського Ikarus 620 в 1-му і 2-му парках (пізніше моделей 556 і 180) і ЛіАЗ-677 в АТП-09125 і 09123, які почали працювати на найбільш завантажених напрямках, переважно районах новобудов. Автобуси ЛіАЗ-677 не стали настільки масовими в місті, як ЛАЗ-695 або Ікаруси, але не менше 300 автобусів цієї моделі в 3, 4, 5 парках з 1968 по 1990 роки возили киян на правому березі, і лише в 2004 році останній «слон» — таке прізвисько мав серед водіїв ЛіАЗ — зійшов з дистанції.
- У 1973 році в Києві на маршруті № 49 проводилися випробування першого українського автобусного поїзда з двох зчеплених автобусів ЛАЗ-695М. Випробування такого роду будуть проведені майже через 30 років, а в 1970-ті роки з великим пасажиропотоком були покликані справлятися зчленовані Ikarus 180 (як їх називали, «Фантомас»), благо братерська допомога РЕВ надавалася без проблем.
- З середини 1970-х років угорські автобуси марки Ikarus все активніше завойовували київські вулиці, так Ikarus 556 і зчленований Ikarus 180 від 1-го і 2-го автобусних парків, стали працювати на маршрутах з великим пасажиропотоком. 180-та модель — це був екзотичний автобус із двома салонами, з'єднаними між собою гофрованим переходом.
Усі роки до міста приходили на випробування автобуси різних заводів і конструкцій, але мало хто з них залишилися в Києві так надовго, як, наприклад, знамениті Ікаруси сімейства 200. Почали надходити ці автобуси в 1973 році. Трьохдверний Ikarus 260, трохи пізніше зчленований — Ikarus 280 з чотирма дверима (у просторіччі «гармошка»). Ці жовті автобуси з величезними вікнами і просторим салоном були майже як візитка міста в 1980-х роках, настільки багато їх було, особливо на Лівому березі.
- У 1981 році був відкритий автобусний парк № 6, що став обслуговувати новий житловий масив Оболонь. Двома роками пізніше автобуси з'явилися на житломасиві Вигурівщина-Троєщина — найбільшому житловому масиві Києва, за чисельністю населення порівняний з обласним центром України. У парку в найкращі роки було 400 «Ікарусів», які обслуговували Троєщину, Оболонь, Мінський масив і Виноградар.
Пік розквіту автобуса в Києві припадає саме на середину 80-х років, коли постійно відкривалися нові маршрути і постійно поповнювався парк машин.
Якщо в 1981 році на 103 маршрути виходило 897 автобусів у годину пік, то вже в другій половині 80-х на 110 маршрутах працювало понад 1000 автобусів у годину пік.
- У 1982—1984 роках Львівський завод представив місту нову модель автобуса середнього класу ЛАЗ-4202, але невелика партія цих машин виявилася вкрай не доопрацьованою і через кілька років була списана.
- У 1989—1990 роках у 5-й парк на заміну знятому з виробництва ЛіАЗ-677 прибула партія з двадцяти нових ЛіАЗ. Ці 12-метрові машини моделі 5256, при удаваній сучасності і зручності, виявилися вкрай низької якості, і більше ніколи не закуповувалися для Києва.
- У 1990 році Київ отримав останні Ікаруси, і угорська марка стала для нас історією. Протягом трьох років машини цього класу не поставлялися до Києва взагалі.
Лише в 1992 році ЛАЗ нарешті освоїв випуск модернізованої моделі 42021, і в 1993 році ці автобуси в кількості 65 штук поповнили автобусні парки, у яких був брак машин.
Також у 1993 році почалася нова ера нашестя львівських машин до Києва. Синьо-білі машини з мотором «Рено» випробовувалися на маршруті № 3 «Ленінградська пл. — Голосіївська пл.», І за 3 наступних роки у міські парки надійшло 138 автобусів цієї моделі.
Розпад Радянського Союзу не міг не позначитися і на автобусному транспорті Києва: постійно скорочувалися випуски на існуючі маршрути, вкорочувалися довгі маршрути. Гостро відчувався брак рухомого складу: для першої половини 1990-х років картина перекошеного «Ікаруса», що від'їжджає від зупинки, на якій ще залишилося багато пасажирів, стала звичайною. Аналогічна ситуація була і з пасажирськими перевезеннями трамваєм і тролейбусом.
Критичну ситуацію, що склалася з пасажирськими перевезеннями в Києві, врятувало тільки введення таксомоторних перевезень. Першими здійснювати перевезення пасажирів без надання пільг стали автобусні парки в 1996 році. Автобуси з'являлися з трафаретами «Автобусний таксомотор», перші машини з'явилися на експресних маршрутах, які обслуговують Троєщину (№ 21к, 26е, 57е, 59е), трохи пізніше з'явилися маршрути, не повторюючі траси міського транспорту. Саме в цей важкий період на маршрути вийшли не задоволені повною мірою за містом, автобуси з міжміських трас — ЛАЗ-699Р і Ikarus 250 (загалом понад 50 одиниць). Їх використовували переважно на експресних і таксобусний маршрутах.
- У 1997 році з'явилися «ГАЗелі» і знамениті помаранчеві «Псковавто» московського ЗАТ «Автосвіт». «Маршрутки» лише доповнювали стандартний міський транспорт, але замінити його ніяк не могли.
- Середина 1990-х років характеризується відкриттям нових автобусних маршрутів, експресного переважно типу, які обслуговували «спальні» райони. Були відкриті троєщинські маршрути № 14е, 35е, 64е, 67е, 113е, 114е, 115е; раніше були відкриті експреси № 21е, 110е.
Доїжджаючи до метро практично без зупинок на 10 хвилин раніше основних маршрутів, вони користувалися великою популярністю у пасажирів, особливо в ранковий час.
У 1997 році в деяких АТП з'явилася практика випуску на звичайні маршрути автобусів в експресному режимі (зокрема, на маршрути №№ 2, 9, 90). Скоро експресні перевезення канули в лету, а їхню нішу зайняли маршрутки.
Львівський автобусний завод спеціально для потреб Києва зібрав надвеликий зчленований автобус ЛАЗ-6205. Ці машини, призначені для заміни «Ікарусів-280», так фактично і не взяли в Києві. Лише два автобуси прибуло в АТП-13028 (АП № 1), і вони недовгий час пропрацювали на автобусному маршруті № 17. Пізніше вони були передані в Васильківське АТП, а одна з машин до 2006 року працювала в Полтаві.
- У 1998 році до Києва надійшла нова партія великих автобусів ЛАЗ-52523, після неї стали надходити автобуси ЛАЗ-52527 з одинарною третьою дверцьою.
- У 2000—2001 роках були закриті «нерентабельні» маршрути № 24, 51, і після цього почалася тиха стагнація київського автобуса: закривалися маршрути, зменшувалися випуски на існуючі маршрути, не закуповувався рухомий склад у належному обсязі і потрібного типажу.
Як велика подія в 2001 році, після проведення тендеру, до міста прибули 120 багатомісних автобусів Volvo B10M[en] і «Сканія-112». Це були зчленовані моделі для приміського сполучення та не дуже годилися для напружених київських ліній. Крім того, «північне» виконання машин було без кватирок і зі слабкою вентиляцією, і влітку в них було жарко. Машини відомих шведських виробників були не нові, їх просто списали в Швеції.
Керівництво Києва періодично презентувало нові експериментальні машини: потяг «Сканія», низькопідлоговий «Соляріс», зчленований ЛАЗ великої місткості. На жаль, ці машини не стали закуповувати для роботи в Києві, пославшись на брак фінансів, просто захопившись маршрутками. А тим часом на забутих міською адміністрацією зупинках все збільшувалися натовпи народу, який примушували користуватися невместітельнимі і некерованими маршрутками.
- Лише у 2003 році КМДА оголосила тендер на закупівлю 145 автобусів, і перші машини вже почали надходити наприкінці 2003 року. За 2003—2004 роки надійшло 80 автобусів МАЗ-103, 30 — зчленованих МАЗ-105, 20 ЛАЗ-525270, 10 зчленованих ЛАЗ-А291. Трохи пізніше надійшло 5 принципово нових трьох вісних 15-метрових машин Богдан А231 черкаського заводу. Основний акцент цих поставок був зроблений на низькопідлогові машини, тобто відсутність сходинок у дверях. Це прискорює посадку-висадку пасажирів і робить їх зручнішими для пасажирів.
Водночас Львівський автобусний завод, з тріском провалив тендер 2003 року через відсутність низькопідлогових машин, на автосалоні SIA-2004 представив свій низькопідлоговий екземпляр ЛАЗ-А183. Ця була машина, яку можна назвати повноцінно низькою підлогою, на відміну від МАЗів і Богдана А231, у яких немає ступенів лише на 1 і 2 дверей. У серпні 2004 року цей лайнер проходив випробування на таксомоторному маршруті № 69Т. Уже в травні 2005 року в місто стали приходити перші серійні екземпляри.
Для оплати проїзду в Києві можна використовувати картку Kyiv Smart Card або QR-квиток.
14 липня 2018 року запроваджені нові тарифи на проїзд. Разовий проїзний квиток коштує 8 ₴. Його можна придбати на зупинках у квиткових кіосках або в салоні у кондуктора чи водія. Проїзні квитки можна купити у кіосках або касі метро (комбінований з метрополітеном). Для пільгових категорій населення передбачений безкоштовний проїзд за наявності відповідного документу.
10 грудня 2009 року були скасовані проїзні квитки на квартал та рік. Залишилися лише місячні проїзні.
Починаючи з 2018 року громадський транспорт Києва було обладнано електронними валідаторами для подальшого введення системи електронного квитка[4]. 1 листопада 2018 року електронний квиток було введено у тестовому режимі[5] паралельно зі старою системою оплати проїзду одноразовими та проїзними квитками.
1 квітня 2020 року була змінена система сплати проїзду у громадському транспорті Києва. Зокрема були введені наступні способи оплати[6]:
- одноразовий QR-квиток вартістю 8 грн (одноразові квитки старого зразка залишені в обігу до 1 січня 2021 року);
- туристичний квиток на необмежену кількість поїздок на 24 години (100 грн), 48 годин (150 грн) та 72 години (200 грн);
- проїзні квитки на визначену кількість поїздок — від 1 до 50 поїздок. Вартість кожної поїздки диференціюється пропорційно їх кількості від 8,00 грн до 6,50 грн;
- місячні проїзні квитки на всі види транспорту:
| Види проїзних квитків | Вартість проїзного квитка, грн | |||
|---|---|---|---|---|
| Для фізичних та юридичних осіб | Для студентів закладів вищої освіти | |||
| на місяць | на другу
половину місяця |
на місяць | на другу
половину місяця | |
| Без обмеження на кількості поїздок: | ||||
| на автобус-трамвай-тролейбус-фунікулер-
метрополітен-міську електричку |
1300,00 | 650,00 | 650,00 | — |
| З обмеженою кількістю поїздок: | ||||
| на автобус-трамвай-тролейбус-фунікулер-
метрополітен-міську електричку: |
||||
| — на 46 поїздок | 290,00 | 145,00 | 145,00 | — |
| — на 62 поїздки | 390,00 | 195,00 | 195,00 | — |
| — на 92 поїздки | 575,00 | 287,50 | 287,50 | — |
| — на 124 поїздки | 770,00 | 385,00 | 385,00 | — |
Проїзні квитки на визначену кількість поїздок та місячні проїзні купуються на синю картку Kyiv Smart Card.
З моменту введення системи електронного квитка пільговим категоріям пасажирів необхідно валідувати Картку Киянина для проїзду[7].
14 липня 2021 року обіг паперових квитків у міських автобусах був припинений повністю, оплата проїзду здійснюється лише електронним квитком[8].
Станом на 10 жовтня 2024 року в Києві в регулярній експлуатації використовуються такі моделі автобусів:
| Модель автобуса | АП № 2 | АП № 5 | АП № 6 | АП № 8 | Кількість[9] | |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Всього | Тільки діючі | |||||
| CityLAZ-12 (ЛАЗ А183) | ✔ | ✔ | 20 | 4 | ||
| CityLAZ-20 (ЛАЗ А292) | ✔ | ✔ | 14 | 10 | ||
| МАЗ-103 | ✔ | ✔ | 9 | 1 | ||
| МАЗ-105 | ✔ | ✔ | 4 | 3 | ||
| МАЗ-107 | ✔ | ✔ | ✔ | ✔ | 86 | 71 |
| МАЗ 203 | ✔ | ✔ | ✔ | ✔ | 232 | 213 |
| МАЗ 215 | ✔ | ✔ | ✔ | ✔ | 124 | 121 |
| Mercedes-Benz Citaro | ✔ | ✔ | ✔ | ✔ | 63 | 39 |
| MAN Lion's City | ✔ | 14 | 8 | |||
| Irisbus Citelis 12М[en] | ✔ | ✔ | ✔ | ✔ | 19 | 5 |
Більшість маршрутів Києва обслуговуються автобусами великого класу, які представлені переважно моделлю МАЗ 203. Дані автобуси зустрічаються практично на більшості маршрутів міста, починаючи від малопопулярних маршрутів, як маршрут № 2, і закінчуючи дуже популярними, як маршрут № 99 або № 114.
Автобуси особливо великого класу також зустрічаються на більшості маршрутах міста, але частіше за все розкинуті по різних маршрутах. Велика концентрація таких автобусів зустрічається на маршрутах автобусного парку № 6, який обслуговує густонаселені райони, такі як Троєщина або Виноградар. Також такі автобуси присутні і в інших парках, але в меншості. Наприклад, в автобусному парку № 2 — маршрути № 45, 51, 63, 115 та інші; в автобусному парку № 5 — маршрути № 23, 37А, 69 та інші.
Не виключено використання на маршрутах з малим потоком автобусів, як великого, так і особливо великого класів і навпаки.
На сьогоднішній день в Києві діє 4 автобусних парки:
- Автобусний парк № 2:
- Адреса: вул. Празька, 7;
- Автобусні маршрути: 11, 11д, 17, 18, 24, 28, 33, 33т, 42, 45, 48, 49, 51, 55, 62, 63, 74, 76, 81, 87, 95, 104, 108, 109, 111, 115, 117;
- Керівник (в.о.): Кухарський Анатолій Петрович.
- Автобусний парк № 5:
- Адреса: вул. Академіка Туполєва, 21;
- Автобусні маршрути: 2т, 7, 9, 14, 23, 30, 31, 32, 37, 37а, 47, 53, 57, 69, 72, 75, 78, 90, 97, 97к, 119, 120;
- Керівник: Асніс Євген Юхимович.
- Автобусний парк № 6:
- Адреса: вул. Пухівська, 6;
- Автобусні маршрути: 6, 21, 40, 41, 46, 50, 60, 70, 73, 79, 88, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 114;
- Керівник (в.о.): Крупка Сергій Олександрович.
- Автобусний парк № 8:
- Адреса: вул. Ґарета Джонса, 7\9;
- Автобусні маршрути: 1, 2, 2т, 5, 10, 12, 19, 20, 20к, 22, 27, 35, 35к, 36, 39, 43, 43к, 52, 54, 56, 59, 61, 65, 77, 91, 105, 118, 137;
- Приміські маршрути: 258;
- Керівник (в.о.): Гуртов Олег Всеволодович.
Закриті або недіючі парки:
- Автобусний парк № 1:
- Адреса: вул. Васильківська, 22;
- З 18 вересня 2015 року не бере участі у перевезеннях;
- Керівник (в.о.): Наконечний Олександр Прохорович.
- Автобусний парк № 3:
- Адреса: вул. Олекси Тихого, 111;
- З 15 липня 2011 року не бере участі у перевезеннях. Переобладнано СТОА;
- Автобусний парк № 4:
- Адреса: вул. Миколи Краснова, 25;
- З 3 вересня 2009 року не бере участі у перевезеннях;
- Автобусний парк № 7:
- Адреса: вул. Бориспільська, 15;
- З 14 лютого 2016 року не бере участі у перевезеннях. Використовується для зберігання не діючого ремонтного складу;
- Керівник (в.о.): Хмелюк Олег Михайлович.
- ↑ газета Киевский пролетарий №149 від 13.12.1925 стор. 5 ГДЕ БУДУТ ХОДИТЬ АВТОБУСЫ.
- ↑ КП «Київпастранс». Маршрутна мережа та розклад руху.
- ↑ Закривається рух трамваїв №23, 32, 33 - КП Київпастранс. kpt.kyiv.ua. Процитовано 10 листопада 2019.
- ↑ В Киеве начали устанавливать валидаторы для е-билета в транспорте - новости Киева на БЖ. БЖ (ru-RU) . 8 грудня 2017. Процитовано 18 квітня 2020.
- ↑ В Киеве в тестовом режиме ввели электронные билеты в транспорте. 112.ua. Архів оригіналу за 2 Листопада 2018. Процитовано 18 квітня 2020.
- ↑ Про встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів і вартості проїзних квитків у міському пасажирському транспорті, який працює у звичайному режимі руху. Офіційний портал КМДА - Головна (укр.). Архів оригіналу за 3 Квітня 2020. Процитовано 18 квітня 2020.
- ↑ Вечірній Київ :: Картка киянина і валідатор: правила користування для пасажирів. vechirniy.kyiv.ua (укр.). Процитовано 21 травня 2020.
- ↑ Паперові квитки для проїзду в громадському транспорті остаточно вийдуть із обігу з 14 липня 2021 року [Архівовано 3 Липня 2021 у Wayback Machine.] // Офіційний портал Києва
- ↑ Статистика рухомого складу м. Київ
- Розділ Київ на сайті Фотобус [Архівовано 6 Червня 2017 у Wayback Machine.]
- Карта Києва з маршрутами міського транспорту (маршрутки, автобуси, тролейбуси, трамваї, метро Києва). Пошук маршрутів на карті міста [Архівовано 10 Квітня 2012 у Wayback Machine.]
- Карта схема руху Автобуси та маршрутки Києва [Архівовано 4 Січня 2012 у Wayback Machine.]
- Сайт Автобуси Києва [Архівовано 14 Березня 2022 у Wayback Machine.]
- КП Київпастранс [Архівовано 23 Грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Київ придбає 25 автобусів великого класу та отримає їх до кінця року. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 24 вересня 2018. Архів оригіналу за 24 Вересня 2018. Процитовано 24 вересня 2018.
- Київ отримав 50 нових автобусів. https://uprom.info/. Національний промисловий портал. 21 жовтня 2020. Архів оригіналу за 1 Листопада 2020. Процитовано 21 жовтня 2020.