Транспорт Києва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Київ має розвинену транспортну інфраструктуру, яку складають автомобільні дороги, залізниця, водні шляхи сполучення та мости, серед яких особливу роль грають мости через Дніпро.

У Києві розвинені автомобільні перевезення, метрополітен, трамвай, тролейбус. Також працює фунікулер та міська електричка.

Зміст

Автомобільні дороги і автомобільний транспорт[ред.ред. код]

Загальні відомості[ред.ред. код]

Через Київ проходять три автомобільних траси міжнародного значення:

Загальна довжина автотранспортних магістралей, розташованих у межах міста, тобто проспектів, вулиць, бульварів тощо становить близько 2000 км. Більшість їх проклали за часів Радянської влади, і на той час вони цілком відповідали вимогам пропускної спроможності, але тепер, за умов постійного зростання кількості одиниць автотранспорту (1 млн на 01.09.2008), їхня пропускна здатність виявляється недостатньою, унаслідок чого затори у Києві, особливо у години пік, стали повсякденним явищем. Попри проведені недавно реконструкції та розширення проїзної частини (Севастопольська площа, проспект Валерія Лобановського, Деміївська площа, бульвар Дружби Народів, Міст Патона, Дарницька площа, Солом'янська вулиця та інших), за нинішньою організацією руху, і низькою культурою водіїв затори регулярно виникають як на головних магістралях, так і на найближчих вулицях, які намагаються використовувати за для об'їзду.

Основні автотранспортні магістралі

Покриття

Переважна більшість доріг має асфальтове покриття, яке, на жаль, нині в задовільному стані перебуває лише на головних магістралях і нещодавно прокладених або реконструйованих дорогах.

Бруківка — дорожнє покриття з кругляка збереглося лише на деяких центральних вулицях, а також на ряді вулиць на околицях, зокрема на таких:

Автостанції[ред.ред. код]

Для забезпечення міжнародного, міжміського та приміського автобусного сполучення в Києві функціонує сім автостанцій, а саме:

Сьогодні вони не мають можливості забезпечити відправку необхідної кількості автобусів міжміського та приміського сполучення, адже за добу до столиці прибуває приблизно 24 тисячі 276 вантажних автомобілів (з них автобусів — 10 тисяч 404 одиниці). Тоді як щоденно автостанції міста можуть забезпечити відправку приблизно 2 тис. 900 автобусів[2].

У 2017 році Київська міська державна адміністрація має намір закрити центральний автовокзал та автостанції «Поділ», «Південна».

У 20182019 роках також планується закриття автостанцій «Дарниця» і «Дачна».

При цьому найближчим часом планується відкриття нової автостанції «Теремки» з облаштуванням на її території залів очікування, кімнати «матері і дитини», готелю, магазинів і кафе і запуском до неї шатлів від станції метрополітену «Теремки»[3].

Залізниця[ред.ред. код]

Вежа з годинником на Приміському вокзалі

Стислі історичні відомості[ред.ред. код]

Першою залізницею, прокладеною до Києва була ділянка Балта — Київ, що є продовженням залізниці Одеса — Балта. Її будівництво розпочато у 1866 році і завершено до 1870 року. Тоді була прокладено залізницю Курськ — Київ, що була введена в експлуатацію після завершення будівництва залізничного мосту через Дніпро (див. Дарницький міст). Регулярний рух поїздів було відкрито 18 лютого 1870 року.

Сьогоденні залізниці[ред.ред. код]

Залізниці Києва мають п'ять магістральних напрямів: Фастівське (південний захід), Коростенське (північний захід), Ніжинське (північний схід), Гребінківське (південний схід) і Миронівське (південь); Миронівський напрям — одноколійний, а також «Північне Кільце», що прямує через ст. Київ-Петрівка і Київ-Дніпровський від ст. Київ-Волинський і ст. Святошин до ст. Дарниця. Усі магістральні залізниці електрифіковані змінним струмом, напругою у контактній мережі 25 кВ. Крім магістральних, існує залізниця від станції Київ-Петрівка до Вишгорода і чимало місцевих залізничних колій промислового призначення.

Залізничні станції, які працюють у межах міста[ред.ред. код]

Усі станції належать до Південно-Західної залізниці. Станції, не відзначені як вантажні або технічні, є головними пунктами приміських електропоїздів.

Залізничні вокзали[ред.ред. код]

Київ-Пасажирський[ред.ред. код]

Докладніше: Київ-Пасажирський
Київ-Пасажирський XIX століття
  • Перший вокзал у Києві був споруджений за проектом архітектора Вишневського в 18681870 роках та був трохи віддаленим від нині існуючого на північний захід, наприкінці теперішньої вул. Старовокзальної. Нинішній будинок Центрального вокзалу був споруджений у 19271932 роках за проектом архітектора Вербицького, відновлено після Другої світової війни. У 2001 році було проведена масштабна реконструкція вокзалу на станції Київ-Пасажирський, побудований Південний вокзал. Об'єкт здано 24.08.2001, проте добудова велася ще протягом трьох років.
  • Зараз на цій станції існує три вокзали: Центральний, Приміський і Південний. Південний та Центральний вокзали з'єднані між собою мостовим переходом, який знаходиться над коліями. Вони становлять єдине ціле.
  • Вокзал на ст. Київ-Пасажирський обслуговує усі потяги (внутрішні і міжнародні), маршрути яких проходять через Київ. З Приміського вокзалу вирушають поїзди приміські і міжобласні, у напрямі Фастова і Коростеня. Приміські електропоїзди Ніжинського, Гребінківського і Миронівського напрямів найчастіше вирушають з Північних платформ.
  • Центральний і Приміський вокзали розташовані біля Вокзальної площі, на протилежному боці знаходяться Північні платформи. Південний вокзал має вихід на вул. Івана Огієнка, Георгія Кірпи, Ползунова. Біля Приміського вокзалу знаходиться Kiev Metro First Line logo.svg  ст. метро «Вокзальна»

Дарниця[ред.ред. код]

Докладніше: Дарниця (станція)
  • В минулі часи на цій станції був залізничний вокзал, що обслуговував приміські потяги та деякі поїзди далекого сполучення. Грав найважливішу роль у пасажирських залізничних перевезеннях для лівобережної частини Києва.
  • Нині перебуває у стані реконструкції, точні терміни завершення якої невідомі. Зараз діє Приміський вокзал станції «Дарниця»

Караваєві Дачі[ред.ред. код]

  • Реконструкція Караваєвих Дач, де вокзалу не було, була започаткована на початку 2003 року. Вокзал здано в дію у 2005 році, а повністю завершено у 2006 році.
  • Знаходиться на мосту між вул. Індустріальною і Чоколівським бульваром.
  • Має 2 входи/виходи, квиткові каси, зал очікування, 3 посадкові платформи, 5 колій і тунель із виходом на вул. Ушинського.
  • Обслуговує електропотяги приміського і міжобласного сполучення.

Інші вокзали[ред.ред. код]

Авіаційний транспорт[ред.ред. код]

Водні шляхи сполучення[ред.ред. код]

  • Нині мають більш історичне, ніж практичне значення.
  • У часи заснування Києва вибір географічного місцеположення багато в чому був обумовлений наявністю великої транспортної артерії — р. Дніпро, через яку пролягав древній торговий шлях «З варягів в греки». Водний транспорт мав важливе стратегічне значення до появи залізниць, залишаючись єдиним видом транспорту для перевезення великих вантажів.
  • За часів Київської Русі судноплавною рікою у Києві був не лише Дніпро, але ще Либідь і Почайна. Численні дрібні річки, що були на території сучасного міста Київ і зазвичай пересихаючі наприкінці літа, дали назви вулицями і навіть цілим районам: Наводниця, Глубочиця, Клов, Сирець. Нині всі дрібні річки посохли чи пішли під землю. Либідь тече у колекторі і використовується для відведення стічних вод, її підземні притоки створюють великі проблеми для будівництва метрополітену. Від Почайни залишився каскад озер на Оболоні, а у її старому гирлі, у районі річкового порту, як колись розміщується гавань.
  • За часів СРСР Дніпром здійснювалася регулярна навігація. Ходили як вантажні судна, так виконувалися і пасажирські рейси, як далекого сполучення, так і приміські («річковий трамвай», він же — «водний трамвай»).
  • Нині пасажирські рейси Дніпром вважаються нерентабельними — виконуються переважно прогулянкові і туристичні. Проте задля транспортування великих вантажів фарватер Дніпра як і раніше використовується.
  • Річковій вокзал розташовано неподалік Поштової площі. Причали раніше розташовувалися вздовж набережної — від Поштової площі до ст. метро Дніпро.
  • У Києві також є свій суднобудівний завод — «Ленінська кузня», розташований на Рибальському півострові.

Мости через р. Дніпро[ред.ред. код]

Докладніше: Мости Києва
  • Історично Київ був заснований на правому березі р. Дніпро, у роки Радянської влади він став розширюватися також за рахунок будівництва нових житлових масивів на лівому березі Дніпра (село Дарниця було приєднано до Києва ще 1923 року). Нині лівобережна частина Києва становить близько третини всього міста Київ у тому числі за рахунок новобудов на масивах Вигурівщина-Троєщина і Позняки. Тому мости через Дніпро мають важливе стратегічне значення не тільки для країни, але й життя міста.
  • Нині існує 7 мостів, що пов'язують лівий і правий береги, з них 2 залізничних і 5 автотранспортних. Двома автотранспортними здійснюється також рух поїздів метро.
  • З 2012 року ведеться будівництво Подільського мостового переходу.

Історичні відомості[ред.ред. код]

  • Перший капітальний міст через Дніпро був споруджений в 1853 року — так званий Ланцюговий міст. Будівництво металевого залізничного мосту почалося 1870 року під керівництвом військового інженера А. Є. Струве — Дарницький міст на кесонному фундаменті. Другий залізничний міст, що був побудований це Подільський або Петровський у 1916 році(відбудований 1929 року). У районі нинішнього мосту Патона існував також так званий Наводницький міст понтонної конструкції, який дав назву вулицями Старонаводницькій і Новонаводницькій. Під час Другої світової війни всі мости через р. Дніпро були зруйновані. Після звільнення Києва (6.11.1943) було споруджено тимчасові дерев'яні мости. Історичну інформацію про нинішні мости див. у підрозділах.

Автотранспортні мости[ред.ред. код]

Міст ім. Є. О. Патона[ред.ред. код]

Докладніше: Міст Патона
  • Введений в дію у 1953 році.
  • Металевий, суцільнозварний, балочної конструкції, на кесонній основі. Довжина — 1543 м, складається з 26-ти прольотів. Ширина проїзній частині — 21 м.
  • Свою назву отримав на честь академіка Є. О. Патона, що брав особисто участь у проектуванні та будівництві
  • Є найстарішим з нинішніх автотранспортних мостових переходів, що сполучає лівий і правий береги Києва.
  • Мостом пролягала трамвайна колія, через яку здійснювався регулярний рух трамваїв між центром і лівобережними районами — Дарницею, Русанівкою і Воскресенським масивом. В червні 2004 року лінія закрита, демонтована і замінена додатковою автомобільною реверсною смугою руху за для збільшення пропускної здатності мосту в годину пік. Однак заплановано після здійснення реконструкції мосту трамвайну лінію відновити.

Московський міст[ред.ред. код]

Докладніше: Московський міст
  • Відкритий у грудні 1976 року.
  • Складається з трьох частин: вантового мосту через Дніпро довжиною 816 м, мосту через р. Десенка і шляхопроводу над проспектом Героїв Сталінграду (Оболонь) довжиною 55 м. Має по чотири смуги для руху автотранспорту у кожному напрямку.
  • Знаходиться у північній частині Києва, південніше масиву Оболонь. Поєднує правобережну частину міста з масивами Вигурівщина-Троєщина і Райдужний.
  • Мостом 1983 року прокладено тролейбусну лінію (маршрути № 29, 30).

Залізничні мости[ред.ред. код]

Дарницький міст[ред.ред. код]

Докладніше: Дарницький міст
  • Спорудження розпочалося 1870 року. Під час Другої світової війни зруйновано, а після звільнення Києва відновлено у 1949 році. Потребує капітального ремонту.
  • Довжина — близько 1,5 км.
  • Є основним залізничним мостом, що зв'язує правий і лівий береги Києва. За допомогою нього здійснюється регулярне залізничне сполучення у східному напрямі (Харків, Полтава, Суми, Москва тощо). Також через нього здійснюється транзитне сполучення багатьох міжнародних поїздів.
  • Знаходиться у районі між Видубичами (правий берег) і ж/м Березняки (лівий берег).

Подільський (Петрівський) міст[ред.ред. код]

Докладніше: Петрівський міст
  • Споруджений в 19161917 роках. Відновлено у 19281929 рр. Під час Другої світової війни зруйновано, а після її завершення, у 1945 році, відновлено.
  • Мостом прокладена лише одна залізнична колія.
  • Міст є допоміжним — нині його використовують переважно для вантажних залізничних перевезень, крім курсуючих кілька разів на добу через станцію Київ-Петрівка приміських електропотягів.

В недалекому майбутньому мостом проходитиме одна з ліній міського електропоїзду.

Комбіновані мости[ред.ред. код]

Міст Метро[ред.ред. код]

Докладніше: Міст Метро
  • Відкритий 5 листопада 1965 року.
  • Являє собою двох'ярусну конструкцію для руху поїздів метро (верхній ярус) і автотранспорту (нижній ярус).
  • Знаходиться поблизу місця розташування зруйнованого Ланцюгового мосту.
  • Є продовженням Броварського проспекту — частини траси E95.

Південний міст[ред.ред. код]

  • Один з київських довгобудів. Будівництво мосту розпочалося 1983 року, а введення в експлуатацію відбулося тільки в початку 90-х.
  • Найдовший, найширший і найвищий перехід у Києві. Довжина — приблизно 1 км, ширина — 40 м.
  • Мостом проходить лінія метро (Kiev Metro Third Line logo.svg  Сирецько-Печерська лінія).
  • Розташований на півдні міста (внаслідок чого і отримав свою назву). Поєднує вул. Саперно-Слобідську, Столичне шосе, станції метро Видубичі (правий берег) з проспектом Бажана (лівий берег, масиви Харківський, Позняки). Частина траси E40.

Залізнично-автомобільний мостовий перехід[ред.ред. код]

  • Будівництво залізничної частини завершено у вересні 2010 року, автомобільна частина введена в грудні 2010 року, та березні 2011 року.
  • Довжина — 1066 метрів, довжина автомобільних під'їздів — 15 кілометрів.
  • Міст має 2 залізничні колії і шість смуг руху автотранспорту (по три в кожну сторону).

Громадський транспорт[ред.ред. код]

Метрополітен[ред.ред. код]

Трамвай[ред.ред. код]

Докладніше: Київський трамвай

Тролейбус[ред.ред. код]

Автобус[ред.ред. код]

Докладніше: Київський автобус

Міська електричка[ред.ред. код]

Маршрутне таксі[ред.ред. код]

Велосипедна інфраструктура[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. «Киев. Энциклопедический справочник». Издание второе. Главная редакция УРЕ, 1985 г.
  2. Карти, плани і схеми Києва 1894–2006 років
  3. Офіційний сайт Південно-Західної залізниці

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Зеркалов Д. В. Транспорт України: Довідник. У двох книгах. Кн. 1. К.: Основа, 2002. — 462 с.
  • Зеркалов Д. В. Транспорт України: Довідник. У двох книгах. Кн. 2. К.: Основа, 2003. — 564 с.