Бортничі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бортничі
Київ
Бортничі

Північно-східна частина місцевості
Загальна інформація
Країна

Flag of Ukraine.svg Україна

Район

Дарницький

Населення 5510 (на 1971)
Географічні координати 50°22′59″ пн. ш. 30°41′47″ сх. д. / 50.38306° пн. ш. 30.69639° сх. д. / 50.38306; 30.69639Координати: 50°22′59″ пн. ш. 30°41′47″ сх. д. / 50.38306° пн. ш. 30.69639° сх. д. / 50.38306; 30.69639
Головні вулиці

Світла, Євгенія Харченка, Івана Дяченка

Заклади освіти
та культури

сзш №280, № 305

Поштові індекси 02088
Транспорт
Станції метрополітену:

Kiev Metro Third Line logo.svg «Бориспільська»

Зовнішні посилання:
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Карта
Бортничі. Карта розташування: Київ
Бортничі
Бортничі
Бортничі (Київ)

Бо́ртничі — колишнє селище, на теперішній час є частиною міста Києва в Дарницькому районі. До 1988 року входило до складу Бориспільського району Київської області у статусі селища міського типу.

Історія[ред.ред. код]

Історична місцевість розташована у південно-східній частині Києва (проїзд — вул. Світлою).

Згадується в 1508 році як бортна земля, яку її власник Салтан Альбертович продавав Микільському монастирю. Назва походить від давньослов'янського слова «борть» — дуплисте дерево, в якому гніздилися бджоли (звідси — бортник, давня назва пасічників).

Як селище Бортничі згадані у 1598 році, у різні часи входили складу до Київської губернії (1708-1781), Київського намісництва (1781-1796), Чернігівської губернії (1796-1923), Бориспільського району Київської округи (1923-1932), Бориспільського району Київської області (1932-1988).

За даними 1885 року, Бортничі, колишнє державне село при озерах Млинному та Тинниці, 135 дворів, 1032 мешканці, православна церква, 2 постоялих будинки, лавка, вітряк. Село входило до складу Броварської (з 1903 року - Микільсько-Слобідської) волості Остерського повіту.

З 1935 року  входило до приміської смуги Києва. 1932 року у Бортничах налічувався 741 двір, проживало 3229 мешканців.

На початку 1970-х років село Бортничі було центром однойменної сільської ради, до складу якої також входило село Щасливе. Населення становило 5510 мешканців. На той час у селі існувала центральна садиба радгоспу «Бортничі».

21 грудня 1987 року здобуло статус селища міського типу. 26 серпня у 1988 році селище міського типу Бортничі було включено до складу міста Києва.

На території мікрорайону знаходиться дві школи та два дитсадочки, музична школа.

У дорадянський час на місці теперішньої церкви на вулиці Левадній, збудованої 1944 року, існувала давніша Покровська церква.

До присвоєння назв вулицям поділялося на багато кутків: у старій частині існували кутки Мостова (нині однойменна вулиця), Став (кінцева частина вулиці Левадної), Слобода (Левадний провулок), Орохів (вулиця Березнева), Березняки (вулиця Гоголя), Вигін (вулиця Млинна), у новій — кутки Каланчак (північна частина), Гора (південна частина), Демидівка (східна частина, нині вулиця Демидівська), Борова (нині вулиця Борова), Гаті (вулиця Лермонтова) та Угольня (південно-східна околиця).

Бортницьке поселення[ред.ред. код]

Бортничі є поселенням пізнього періоду трипільської культури біля однойменного села Бориспільського району Київської області на високій піщаній терасі Дніпра. Досліджувалось Вікентієм Хвойкою у 1912 році і радянськими археологами у 1949 році. На території поселення виявлено залишки жител землянкового типу, в яких знайдено знаряддя праці (кам'яні зернотерки, крем'яні ножі і скребачки, глиняні прясла), уламки глиняного посуду, прикрашеного вірьовочним орнаментом, глиняні людські фігурки та інше. Жителі поселення займалися землеробством і скотарством.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]