ДВРЗ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
ДВРЗ
Київ
ДВРЗ
Перетин вулиць Алма-Атинської та Макаренка
Загальна інформація
Країна

Україна

Район

Дніпровський

Площа 220 га
Населення ~ 15 000
Головні вулиці

Алма-Атинська
Марганецька
Олекси Довбуша

Підприємства

Дарницький вагоноремонтний завод

Заклади освіти
та культури

Київський професійний ліцей транспорту
СЗШ №№ 11, 103
Центр культури і мистецтв Дніпровського району

Поштові індекси 02092
Транспорт
Залізнична інфраструктура

з.п. Дарниця-Депо
з.п. ДВРЗ
Київ-Ліски (вантажна)

Kyiv map dvrz 2.JPG

На карті міста

Зовнішні посилання:
В проекті OpenStreetMap пошук

ДВРЗ — місцевість у Києві, в Дніпровському районі столиці. Назву дістала від Дарницького вагоноремонтного заводу. Розміщується в східній частині Дарниці переважно вздовж вулиць Алма-Атинської (після залізничного шляхопроводу), Марганецької, Новоросійської. Населення — близько 15 тис. чоловік[1]. Мікрорайон виник 1934 року як селище Дарницького депо (згодом — ДВРЗ). Сучасна забудова і планування — з 1930 — 50-х рр.

В 2004—2010 рр. перетин Алма-Атинської вулиці та Сеноманського провулку забудовано житловими будівлями за сучасними проектами. Неофіційна назва новобудов — мікрорайон «Ліски».[2]

Географія[ред.ред. код]

Мапа місцевості. Рожевим виділена вул. Алма-Атинська, блакитним вул. Довбуша

Історія[ред.ред. код]

Історія селища Дарницького вагоноремонтного заводу починається на початку 1934 року, коли тут було споруджено перший барак-гуртожиток для будівельників заводу. Він існував під народною назвою «Бабкін барак», на честь бригадира теслярів Івана Тихоновича Бабкіна, що і керував зведенням цього тимчасового гуртожитку. Після війни цього бараку вже не існувало.[3].

Майже одночасно із першим будинком розпочалося будівництво житлових будинків вздовж Шосе ДВРЗ - майбутньої вулиці Алма-Атинської. Найдавнішими будинками селища є будинки по вулицях Алма-Атинській, №№ 36, 36-А, 99, 103, 105, 111, 113, 115, Інженера Бородіна, №№7, 9, 10, 11, 12, Волховській №№ 3, 4, 5, 6, 8, 10, 12/14, Макаренка, №№ 4, 6.

Двоповерховий будинок за сучасною адресою вулиця Алма-Атинська, 105/2, споруджений наприкінці 1934 року, є першим і найдавнішим житловим будинком селища[4].

Економіка[ред.ред. код]

З 1930-х років районоутворюючим підприємством став Дарницький вагоноремонтний завод. Наразі це найбільше українське підприємство з ремонту вантажного залізничного рухомого складу[5], на якому працює близько 1 700 співробітників[6]. Завод перебуває у державній власності.

По вулиці Олекси Довбуша розміщується Український державний центр транспортного сервісу «Ліски»[7], який виконує керування всіма вантажними контейнерами Укрзалізниці[8]. Відвантаження контейнерів відбувається на станції Київ-Ліски, що розташована поруч. Також по вулиці Олекси Довбуша знаходяться Інженерно-будівельна компанія «Малахіт»[9], логістична компанія M&S[10], інші транспортні та промислові установи.

У мікрорайоні працює низка продуктових магазинів, перукарень, кафе. Функціонує поштове відділення, заклади побутового обслуговування. Відкрито відділення Ощадбанку та Експрес-Банку.

Транспорт[ред.ред. код]

Трамвайну лінію до ДВРЗ урочисто відкрили 1 травня 1936 року[11]: одноколійна лінія з двома роз'їздами забезпечувала сполучення з сусідньою Старою Дарницею, звідки можна було іншим трамваєм або приміським електропоїздом дістатися Києва. В часи війни трамвайне господарство занепало, а колії розтягли на брухт у перші повоєнні роки. До кінця 1950-х років ДВРЗ сполучалося з містом автобусом. Восени 1959, після побудови Дарницького трамвайного депо, на ДВРЗ було проведено трамвайну колію, яка сполучила його із Дарницькою площею[12]. Згодом з ДВРЗ вагони прямували в напрямку Воскресенки та Контрактової площі.

Наразі трамвайні маршрути № 23 (ДВРЗ — просп. Алішера Навої) та № 33 (ДВРЗ — вул. Олександра Сабурова) перевозять пасажирів до найближчої станції метро — Чернігівської, а також на Воскресенку та Троєщину. Курсують також маршрутні таксі: № 211 (до Автовокзалу через станцію метро «Дружби народів») та № 555 до вул. Миколи Кибальчича (аналогічно трамваю № 33).

Соціальна сфера[ред.ред. код]

На ДВРЗ функціонує Київський професійний ліцей транспорту (раніше — ПТУ № 9, засноване 1947 року), дві середні школи (№ 11 та 103), декілька дитячих садків. Медичним забезпеченням займаються Київська міська клінічна лікарня № 11, дитяча та доросла поліклініки.

На місцевому стадіоні «Дніпровець», збудованому 1953 року і розрахованому на 500 місць[13], проводяться футбольні матчі аматорських команд міста, при спортивному комплексі функціонує дитячо-юнацька спортивна школа (ДЮСШ-21). У вересні 2009 року міська влада заявила про наміри спорудження на базі стадіону багатофункціонального спортивного комплексу, який включатиме хокейний майданчик та майданчик для ігрових видів спорту з трибунами на 1 200 місць, футбольного поля з синтетичним покриттям та плавального басейну з трибунами на 1 100 та 500 місць відповідно.[14]

Культура[ред.ред. код]

Центр культури і мистецтв Дніпровського району

Головний осередок культурного життя ДВРЗ — Центр культури та мистецтв Дніпровського району - колишній Будинок культури ДВРЗ, урочисто відкритий у березні 1954 року[15]. Тут функціонують різноманітні гуртки, театр української традиції «Дзеркало», бібліотека. Остання організована в 1935 році профспілкою Дарницького вагоноремонтного заводу, з 1954 року працює в Будинку культури ДВРЗ; книжковий фонд — 35 тис. примірників.

У мікрорайоні встановлено два монументи. Пам'ятник робітникам ДВРЗ, які загинули в роки Німецько-радянської війни виконано у вигляді двох каменів з написом «Вам, отдавшим пламень жизни ради жизни на земле»; біля каменів височить стела, під якою щороку 9 травня палає «вічний вогонь».

На площі перед вагоноремонтним заводом знаходився пам'ятник Леніну, встановлений 1959 року. Висота з п'єдесталом 6 м, статуя заввишки 3 м. Це був єдиний у Києві монумент Леніну з призначених під знос, який стояв на відкритій для огляду території — інші знаходяться переважно на території промзон[16]. Пам'ятник Леніну, який знаходився на площі перед вагоноремонтним заводом, було демонтовано 25.02.2014 року в процесі так званого «ленінопаду» — масового демонтажу пам'ятників тоталітарного минулого, що почався в процесі подій Євромайдану, і перевезено на територію заводу.

1997 року в переобладнаному приміщенні добудови до житлового будинку по вулиці Марганецькій було відкрито православний храм великомученика Пантелеймона[17] Московського патріархату. Неподалік у парку вже протягом 8 років провадиться будівництво нової церкви, яке «оживає» лише напередодні чергових виборів місцевої влади.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.