Координати: 47°52′00″ пн. ш. 41°11′00″ сх. д. / 47.866666666667° пн. ш. 41.183333333333° сх. д. / 47.866666666667; 41.183333333333

Ростовська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ростовська область
рос. Ростовская область
   
Прапор Ростовської області Герб Ростовської області
КраїнаРосія Росія
Фед. округПівденний
Адмін. центрРостов-на-Дону
ГлаваГолубєв Василь Юрійовичd
Дата утворення13 вересня 1937
Оф. вебсайтdonland.ru​(рос.)
Географія
Координати47°52′00″ пн. ш. 41°11′00″ сх. д. / 47.866666666667° пн. ш. 41.183333333333° сх. д. / 47.866666666667; 41.183333333333
Площа100 967 км² (35-а)
  • внутр. вод2,06 %
Часовий поясMSK (UTC+3)
Населення
Чисельність4 254 613 (01.01.2013) [1] (6-а) (2006)
Густота42.2 осіб/км²
Економіка
Економ. районПівнічно-Кавказький
Коди
ISO 3166-2RU-ROS
ЗКАТО60
Суб'єкта РФ61, 161
Телефонний(+7)863
Карти

Ростовська область на карті суб'єктів Російської Федерації

Мапа
CMNS: Ростовська область у Вікісховищі

Росто́вська о́бласть (рос. Росто́вская о́бласть) — суб'єкт Російської Федерації в складі Південного федерального округу. Утворена 13 вересня 1937 року виділенням з Азово-Чорноморського краю.

Будівля адміністрації

Область має кордон на заході з Україною, на сході межує з Волгоградською областю, на півночі — з Воронезькою, на півдні — з Краснодарським і Ставропольським краями, Республікою Калмикія.

Адміністративний центр — місто Ростов-на-Дону (населення понад 1 млн осіб), великий промисловий, культурний і науковий центр, річковий порт, важливий транспортний вузол, з 2002 столиця Південного федерального округу.

Географія

[ред. | ред. код]

На території області тече одна з найбільших річок Європи — Дон (довжина 2 тисячі км), розташовано Цимлянське водосховище (об'єм 24 млрд м²). Судноплавні основні притоки Дону: річки Сіверський Донець і Манич.

Природа

[ред. | ред. код]

Історія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Історія Ростовської області

13 вересня 1937 постановою ВЦВК Азово-Чорноморський край був розділений на Краснодарський край з центром у м. Краснодарі і Ростовську область з центром у м. Ростові-на-Дону.

Керівники області

[ред. | ред. код]

Голови обласного виконавчого комітету Ростовської області

[ред. | ред. код]

Губернатори (Глави адміністрації) Ростовської області

[ред. | ред. код]

Адміністративно-територіальний поділ

[ред. | ред. код]
Докладніше: Адміністративний поділ Ростовської області

До складу Ростовської області входять 463 муніципальних утворення, у тому числі:

Міські округи

[ред. | ред. код]
№
п/п 		Міський округ ЗКАТУ
1 Ростов-на-Дону 60 401
2 Азов 60 404
3 Батайськ 60 407
4 Волгодонськ 60 412
5 Гуково 60 415
6 Донецьк 60 417
7 Звірево 60 418
8 Кам'янськ-Шахтинський 60 419
9 Новочеркаськ 60 427
10 Новошахтинськ 60 430
11 Таганрог 60 437
12 Шахти 60 440

Муніципальні райони

[ред. | ред. код]
№
п/п 		Муніципальний
район 		ОКАТО Адміністративний
центр
1 Азовський 60 201 000 місто Азов
2 Аксайський 60 201 001 місто Аксай
3 Багаєвський 60 205 000 станиця Багаєвська
4 Білокалитвинський 60 206 000 місто Біла Калитва
5 Боковський 60 207 000 станиця Боковська
6 Верхньодонський 60 208 000 станиця Казанська
7 Веселівський 60 209 000 селище Веселий
8 Волгодонський 60 212 000 станиця Романовська
9 Дубовський 60 213 000 село Дубовське
10 Єгорлицький 60 215 000 станиця Єгорлицька
11 Завітинський 60 217 000 село Завітне
12 Зерноградський 60 218 000 місто Зерноград
13 Зимовніківський 60 219 000 селище Зимовніки
14 Кагальницький 60 222 000 станиця Кагальницька
15 Кам'янський 60 223 000 смт Глибокий
16 Кашарський 60 224 000 слобода Кашари
17 Константиновський 60 225 000 місто Константиновськ
18 Красносулінський 60 226 000 місто Красний Сулін
19 Куйбишевський 60 227 000 село Куйбишево
20 Мартиновський 60 230 000 слобода Велика Мартиновка
21 Матвієво-Курганський 60 231 000 селище Матвієв Курган
22 Міллеровський 60 232 000 місто Міллерово
23 Мілютінський 60 233 000 станиця Мілютінська
24 Морозовський 60 234 000 місто Морозовськ
25 М'ясниковський 60 235 000 село Чалтир
26 Некліновський 60 236 000 село Покровське
27 Облівський 60 240 000 станиця Облівська
28 Октябрський 60 241 000 смт Каменоломні
29 Орловський 60 242 000 селище Орловський
30 Піщанокопський 60 244 000 село Піщанокопське
31 Пролетарський 60 245 000 місто Пролетарськ
32 Ремонтненський 60 247 000 село Ремонтне
33 Родіоново-Несветайський 60 248 000 слобода Родіоново-Несвітайська
34 Сальський 60 250 000 місто Сальськ
35 Семикаракорський 60 251 000 місто Семикаракорськ
36 Совєтський 60 252 000 станиця Совєтська
37 Тарасовський 60 253 000 селище Тарасовський
38 Тацинський 60 254 000 станиця Тацинська
39 Усть-Донецький 60 255 000 смт Усть-Донецький
40 Цілинський 60 256 000 селище Цілина
41 Цимлянський 60 257 000 місто Цимлянськ
42 Чертковський 60 258 000 селище Чертково
43 Шолоховський 60 211 000 станиця Вешенська

Населення

[ред. | ред. код]

Чисельність населення області за даними Росстату становить 4 254 613 чол. (2013). Щільність населення — 42,14 чол./км² (2013). Міське населення — 67,65 % (2013).

Зміна чисельності населення

[ред. | ред. код]

Все і міське населення (його частка) за даними всесоюзних і всеросійських переписів[3][4]:

Національний склад

[ред. | ред. код]

Населення — 4334,4 тис. осіб (2005, 4404,0 тис. в 2002), щільність населення — 43,0 осіб/км² (2005), питома вага міського населення — 66,7 % (2005).

Більшість населення становлять росіяни (89,3 %). Також у краї проживають українці 2,7 %, вірмени (2,5 %, більшість у М'ясниковському районі й Ростові-на-Дону), а також представники багатьох інших народів.

За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року частка українців серед чоловіків призовного віку повіту становила 31,19 %, росіян — 66,32 %


Народ Чисельність, 2002, тис.[5] Чисельність, 2010, тис.[6]
Росіяни i Козаки 3 934,8 (89,3 %) 3 795,6 (90,3 %)
Вірмени 110,0 (2,5 %) 110,7 (2,6 %)
Українці 118,5 (2,7 %) 77,8 (1,9 %)
Турки 28,3 (0,6 %) 35,9 (0,9 %)
Азербайджанці 16,5 (0,4 %) 17,9 (0,4 %)
Цигани 15,1 (0,34 %) 16,7 (0,4 %)
Білоруси 26,6 (0,6 %) 16,5 (0,4 %)
Татари 17,9 (0,4 %) 13,9 (0,3 %)
Чеченці 15,4 (0,35 %) 11,4 (0,3 %)
Корейці 11,7 (0,3 %) 11,6 (0,3 %)
Даргінці 6,7 (0,15 %) 8,3 (0,2 %)
Грузини 10,6 (0,2 %) 8,3 (0,2 %)
показані народи з чисельністю понад 3 000 осіб

Національний склад по районам за 2010 рік:[7]

росіяни вірмени українці турки
м. Ростов-на-Дону 90,1 3,9 1,5 0,0
м. Азов 95,4 1,2 1,4 0,0
м. Батайськ 90,6 2,5 1,5 0,1
м. Волгодонськ 92,7 0,6 2,8 0,1
м. Гуково 93,3 1,0 3,0 0,0
м. Донецьк 93,9 0,4 3,4 -
м. Звірево 92,4 1,4 2,1 0,0
м. Кам'янськ-Шахтинський 94,8 0,9 1,7 0,0
м. Новочеркаськ 93,8 1,6 1,7 0,0
м. Новошахтинськ 94,7 0,8 1,6 -
м. Таганрог 93,1 1,2 2,9 0,0
м. Шахти 94,1 1,8 3,3 0,0
Азовський район 89,6 2,1 1,4 1,6
Аксайський район 89,6 2,9 1,8 0,1
Багаєвський район 80,8 2,0 2,7 9,4
Білокалитвинський район 94,7 0,9 1,7 0,0
Боковський район 92,1 1,1 1,0 -
Верхньодонський район 97,2 0,3 0,6 -
Веселівський район 80,2 2,2 4,8 3,1
Волгодонський район 76,1 0,8 5,0 10,8
Дубовський район 78,9 2,0 1,5 0,3
Єгорлицький район 80,6 8,5 1,7 4,1
Завітинський район 80,4 0,4 1,0 -
Зерноградський район 90,5 1,8 2,1 1,7
Зимновікінський район 77,4 0,9 1,1 5,2
Кагальницький район 90,4 3,9 1,4 -
Каменський район 94,7 0,9 1,1 0,0
Кашарський район 95,3 0,2 1,7 0,0
Костантиновський район 92,9 1,6 1,5 0,4
Красносулінський район 94,8 1,2 1,3 0,0
Куйбишевський район 88,1 2,1 6,4 0,2
Мартиновський район 66,0 1,3 3,3 21,5
Матвєєво-Курганський район 89,6 3,0 2,9 0,0
Міллеровський район 94,2 0,7 1,7 0,8
Мілютінський район 93,5 0,4 1,8 -
Морозовський район 88,9 1,5 2,2 1,2
М'ясниковський район 39,3 56,4 1,6 0,0
Неклиновський район 92,0 2,1 2,6 0,2
Обливський район 88,9 0,8 1,1 -
Октябрський район 93,0 1,8 1,4 0,2
Орловський район 89,3 1,3 1,0 0,2
Піщанокопський район 92,4 2,6 1,0 0,2
Пролетарський район 85,3 0,9 1,2 1,7
Ремонтневський район 77,9 0,4 1,2 0,0
Родіоново-Несветайський район 89,7 4,0 2,0 0,6
Сальський район 87,1 1,2 1,3 6,1
Семикаракорський район 84,7 1,2 2,5 5,9
Совєтський район 89,7 1,0 1,1 -
Тарасовський район 93,1 1,0 2,8 -
Тацинський район 92,7 1,1 1,5 0,0
Усть-Донецький район 95,8 1,2 1,6 0,1
Цілинський район 85,1 2,9 1,4 4,6
Цимлянський район 91,4 0,9 1,9 0,5
Чертковський район 92,6 0,8 4,0 -
Шолоховський район 96,1 0,4 1,1 0,0
Ростовська область 90,3 2,6 1,9 0,9

Населені пункти

[ред. | ред. код]
Населені пункти з кількістю мешканців понад 15 тисяч (перепис 2013)[8]
Ростов-на-Дону 1103,7 Красний Сулін 40,8
Таганрог 254,8 Міллерово 37,1
Шахти 237,6 Морозовськ 27,6
Волгодонськ 170,1 Зерноград 26,8
Новочеркаськ 173,1 Семикаракорськ 23,8
Батайськ 115,7 Звєрево 23,0
Новошахтинськ 110,1 Пролетарськ 20,2
Каменськ-Шахтинський 95,3 Орловський 20,0
Азов 83,0 Зимовники 17,9
Гуково 67,2 Константиновськ 17,6
Сальськ 61,3 Єгорликська 18,0
Донецьк 50,2 Матвєєв Курган 15,7
Біла Калитва 43,6 Багаєвська 15,4
Аксай 42,7 Цимлянськ 15,0

Економіка

[ред. | ред. код]

У підсумковому рейтингу соціально-економічного розвитку мінекономрозвитку Російської Федерації Ростовська область займає 39 місце. Регіон перемістився на 8 позицій вгору в порівнянні з минулим роком.

За даними Ростовстату, за січень-листопада 2011 р. індекс виробництва в Ростовській області склав 109,4 %, у той час як середній загальноросійський показник злегка перевищує 105 %. 108,7 % склав індекс виробництва обробного сектора. Показники обсягу введення багатоквартирного житлового будівництва збільшилися на 22 % по відношенню до періоду січня-листопада 2010 року. За підсумками року в регіоні вироблено сільгосппродукції на 140 млрд рублів, індекс виробництва склав 111,5 %.[9]

У 2011 році до 2010 року ВРП в області зріс на 7,2 %. Індекс промвиробництва області в 2011 році склав 110,3 % до попереднього.[10]

Ростовська область планує у 2012 році збільшити обсяг валового регіонального продукту в порівнянні з 2011 роком на 6,4 %. У сфері сільського господарства область має намір досягти приросту валової продукції не менше ніж на 2,5 %.[10]

Промисловість

[ред. | ред. код]

На території області розвинені аграрна промисловість, харчово-переробна промисловість, важке й сільськогосподарське машинобудування, вугільна промисловість, автомобілебудування.

Мінеральна сировина включає групу паливно-енергетичних ресурсів, серед них — кам'яне вугілля Східного Донбасу, особливо антрацит, найкращий у світі по калорійності. Розробляються родовища нерудної сировини для металургії й виробництва будівельних матеріалів. Розвідані запаси газу оцінюються в 56,2 млрд м³. Лісовий фонд області незначний, представлено на 2,8 % території здебільшого лісами, що виконують водоохоронні й захисні функції.

Сільське господарство

[ред. | ред. код]
Прибирання пшениці під Білою Калитвою

Головне багатство області — її ґрунтові ресурси. У загальній структурі землі чорноземи становлять майже 65 %.

Більше 60 % валової продукції сільського господарства області виробляється у рослинництві. Першорядне значення в його структурі має зернове господарство, під яким зайнято близько половини посівних площ. Головна зернова культура — озима пшениця. Широко поширені посіви кукурудзи, рису, проса, гречки та інших круп'яних культур, сої.

Провідною технічною культурою є соняшник. На промисловій основі створено садівництво та виноградарство. Великі площі зайняті під овочівництво.

У тваринництві господарства області спеціалізуються по наступних напрямах — молочному і м'ясному скотарству, вівчарства, конярства та птахівництва.

Освіта

[ред. | ред. код]

Наукові та вищі навчальні заклади

[ред. | ред. код]

У Ростові-на-Дону

[ред. | ред. код]

В інших містах області

[ред. | ред. код]

Філії

[ред. | ред. код]

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

З 2002 року в Ростовській області проходять єдині в країні перегони на тракторах «Бізон-Трек-Шоу». У унікальних змаганнях беруть участь механізатори сільгосппідприємств з Росії та зарубіжжя. За минуле час гонки на тракторах стали справжнім спортивним святом працівників сільського господарства.

Музеї

[ред. | ред. код]

У Ростові-на-Дону

[ред. | ред. код]

В інших містах області

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ростовстат - оцінка чисельності населення станом на 01.01.2013[недоступне посилання з липня 2019]
  2. ↑ Донской край. Архів оригіналу за 19 серпня 2010. Процитовано 14 липня 2013.
  3. ↑ Переписи населения Российской империи, СССР, 15 новых независимых государств. Архів оригіналу за 14 травня 2011. Процитовано 14 липня 2013.
  4. ↑ Тома официальной публикации итогов Всероссийской переписи населения 2010 года. Архів оригіналу за 25 березня 2016. Процитовано 14 липня 2013.
  5. ↑ Информационные материалы об окончательных итогах Всероссийской переписи населения 2002 года. Архів оригіналу за 24 січня 2012. Процитовано 12 січня 2008.
  6. ↑ Информационные материалы об окончательных итогах Всероссийской переписи населения 2010 года. Архів оригіналу за 27 квітня 2012. Процитовано 14 липня 2013.
  7. ↑ Итоги::Ростовстат. rostov.gks.ru. Архів оригіналу за 15 травня 2013. Процитовано 5 травня 2016.
  8. ↑ Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских населенных пунктов, сельских населенных пунктов – районных центров и сельских населенных пунктов с населением 3 тысячи человек и более — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  9. ↑ Ростовская область оказалась на 39 месте в рейтинге минэкономразвития России. Архів оригіналу за 16 липня 2014. Процитовано 14 липня 2013.
  10. ↑ а б РИА Новости — ЮГ — Экономика — Ростовская область планирует в 2012 году увеличить ВРП на 6,4 %[недоступне посилання з червня 2019]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ростовська область
 Воронезька область  Волгоградська область
Україна Україна  Калмикія
Таганрозька затока  Краснодарський край
 Ставропольський край 		 Калмикія
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ростовська_область&oldid=43823646