Ранні міграції людства: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 127: Рядок 127:


=== Поширення Євразією ===
=== Поширення Євразією ===
{{see|Пізній палеоліт|Тундростеп|Змішування архаїчних та сучасних людей|Мустьєрська культура}}
Вважається, що популяція, яка досягла Південної Азії внаслідок [[Теорії прибережних міграцій|прибережної міграції]], лишилась там орієнтовно на 10 тисяч років - між 60 і 50 тис. років тому, перш ніж поширитись далі Євразією.
Вважається, що популяція, яка досягла Південної Азії внаслідок [[Теорії прибережних міграцій|прибережної міграції]], лишилась там орієнтовно на 10 тисяч років - між 60 і 50 тис. років тому, перш ніж поширитись далі Євразією.
Поширення ранніх людей на початку [[Пізній палеоліт|Пізнього палеоліту]], спричинило появу великих популяційних груп [[Старий світ|Старого світу]] і [[Палеоіндіанці|Америк]].
Поширення ранніх людей на початку [[Пізній палеоліт|Пізнього палеоліту]], спричинило появу великих популяційних груп [[Старий світ|Старого світу]] і [[Палеоіндіанці|Америк]].
Рядок 140: Рядок 141:


==== Європа ====
==== Європа ====
{{main|Європейська рання сучасна людина|Оріньяцька культура|Ґраветтська культура|Мистецтво Пізнього палеоліту}}
{{see|Поширення гомінідів Європою}}
Вважається, що [[Людина розумна|анатомічно сучасна людина]] досягла Європи бл.40 тис. років тому з Центральної Азії та Середнього Сходу в результаті адаптації до полювання на великого звіра фауни післяльодовикового степу.<ref>Oppenheimer, Stephen "Out of Eden: Peopling of the World" (Robinson; New Ed edition (March 1, 2012))</ref>
Вважається, що [[Людина розумна|анатомічно сучасна людина]] досягла Європи бл.40 тис. років тому з Центральної Азії та Середнього Сходу в результаті адаптації до полювання на великого звіра фауни післяльодовикового степу.<ref>Oppenheimer, Stephen "Out of Eden: Peopling of the World" (Robinson; New Ed edition (March 1, 2012))</ref>
[[Неандерталець|Неандертальці]] були присутні на Середньому Сході та Європі. Ареали проживання популяцій неандертальців та сучасних людей на деяких територіях накладались один на одного (наприклад на Іберійському півострові та на Середньому Сході) і популяції сучасних людей, які переселялись (також відомих як "кроманьйонці" або європейська рання сучасна людина) до певної міри зхрещувались з ними. . Interbreeding may have contributed Neanderthal genes to palaeolithic and ultimately modern Eurasians and Oceanians.
[[Неандерталець|Неандертальці]] були присутні на Середньому Сході та Європі. Ареали проживання популяцій неандертальців та сучасних людей на деяких територіях накладались один на одного (наприклад на Іберійському півострові та на Середньому Сході) і популяції сучасних людей, які переселялись (також відомих як "кроманьйонці" або європейська рання сучасна людина) до певної міри зхрещувались з ними. Таке змішування може бути причиною генів неандертальців у мешканців Євразії та Океанії часів палеоліту та сучасності.


An important difference between Europe and other parts of the inhabited world was the northern latitude. Archaeological evidence suggests humans, whether Neanderthal or Cro-Magnon, reached sites in Arctic Russia by 40,000 years ago.<ref>{{Cite journal}}</ref>
An important difference between Europe and other parts of the inhabited world was the northern latitude. Archaeological evidence suggests humans, whether Neanderthal or Cro-Magnon, reached sites in Arctic Russia by 40,000 years ago.<ref>{{Cite journal}}</ref>
Рядок 149: Рядок 152:
Humans colonised the environment west of the Urals, hunting reindeer especially,<ref name="Hoffecker, J 2006">{{Cite book|title=A Prehistory of the North: Human Settlements of the Higher Latitudes|last=Hoffecker|first=J.|year=2006|publisher=Rutgers University Press|location=New Jersey|page=101|isbn=}}</ref> but were faced with adaptive challenges; winter temperatures averaged from {{Convert|−20|to|−30|°C|°F}} while fuel and shelter were scarce. They travelled on foot and relied on hunting highly mobile herds for food. These challenges were overcome through technological innovations: production of tailored clothing from the pelts of fur-bearing animals; construction of shelters with hearths using bones as fuel; and digging of “ice cellars” into the permafrost for storing meat and bones.<ref name="Hoffecker, J 2006" /><ref>{{Cite book|title=Desolate landscapes: Ice-Age settlement in Eastern Europe|last=Hoffecker|first=John F.|year=2002|publisher=Rutgers University Press|location=New Brunswick|pages=158–162, 217–233}}</ref>
Humans colonised the environment west of the Urals, hunting reindeer especially,<ref name="Hoffecker, J 2006">{{Cite book|title=A Prehistory of the North: Human Settlements of the Higher Latitudes|last=Hoffecker|first=J.|year=2006|publisher=Rutgers University Press|location=New Jersey|page=101|isbn=}}</ref> but were faced with adaptive challenges; winter temperatures averaged from {{Convert|−20|to|−30|°C|°F}} while fuel and shelter were scarce. They travelled on foot and relied on hunting highly mobile herds for food. These challenges were overcome through technological innovations: production of tailored clothing from the pelts of fur-bearing animals; construction of shelters with hearths using bones as fuel; and digging of “ice cellars” into the permafrost for storing meat and bones.<ref name="Hoffecker, J 2006" /><ref>{{Cite book|title=Desolate landscapes: Ice-Age settlement in Eastern Europe|last=Hoffecker|first=John F.|year=2002|publisher=Rutgers University Press|location=New Brunswick|pages=158–162, 217–233}}</ref>


A [[Мітохондріальна ДНК|mitochondrial DNA]] sequence of two Cro-Magnons from the Paglicci Cave in Italy, dated to 23,000 and 24,000 years old (Paglicci 52 and 12), identified the [[Мітохондріальна ДНК|mtDNA]] as Haplogroup N, typical of the latter group.<ref>{{Cite journal}}</ref>{{multiple image
A [[Мітохондріальна ДНК|mitochondrial DNA]] sequence of two Cro-Magnons from the Paglicci Cave in Italy, dated to 23,000 and 24,000 years old (Paglicci 52 and 12), identified the [[Мітохондріальна ДНК|mtDNA]] as Haplogroup N, typical of the latter group.<ref>{{Cite journal| doi = 10.1073/pnas.1130343100|date=May 2003|author1=Caramelli, D |author2=Lalueza-Fox, C |author3=Vernesi, C |author4=Lari, M |author5=Casoli, A |author6=Mallegni, F |author7=Chiarelli, B |author8=Dupanloup, I |author9=Bertranpetit, J |author10=Barbujani, G |author11=Bertorelle, G | title = Evidence for a genetic discontinuity between Neandertals and 24,000-year-old anatomically modern Europeans| volume = 100| issue = 11| pages = 6593–6597| issn = 0027-8424| pmid = 12743370| pmc = 164492| journal = Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America| bibcode=2003PNAS..100.6593C}}</ref>
⚫
<!-- Essential parameters -->|header='''Migration of modern humans into Europe, based on simulation by Currat & Excoffier (2004)<ref name=Currat>{{cite journal |vauthors=Currat M, Excoffier L |year=2004 |title=Modern Humans Did Not Admix with Neanderthals during Their Range Expansion into Europe |journal=PLoS Biol |volume=2 |issue=12 |page=e421 |doi=10.1371/journal.pbio.0020421 |pmc=532389 |pmid=15562317}}</ref><br />
(YBP=Years before present)|align=center|direction=horizontal|width=170


{{multiple image
<!-- Image 1 -->|image1=Cro-Magnon range 37,500 ybp.svg|width1=|alt1=|caption1='''Up to 37,500 YBP'''
<!-- Essential parameters -->
⚫
| header = '''Migration of modern humans into Europe, based on simulation by Currat & Excoffier (2004)<ref name=Currat>{{cite journal |vauthors=Currat M, Excoffier L |year=2004 |title=Modern Humans Did Not Admix with Neanderthals during Their Range Expansion into Europe |journal=PLoS Biol |volume=2 |issue=12 |page=e421 |doi=10.1371/journal.pbio.0020421 |pmc=532389 |pmid=15562317}}</ref><br />
(YBP=Years before present)
| align = center
| direction = horizontal
| width = 170


<!-- Image 1 -->
<!-- Image 2 -->|image2=Cro-Magnon range 35,000 ybp.svg|width2=|alt2=|caption2='''Up to 35,000 YBP'''
| image1 = Cro-Magnon range 37,500 ybp.svg
| width1 =
| alt1 =


<!-- Image 3 -->|image3=Cro-Magnon range 32,500 ybp.svg|width3=|alt3=|caption3='''Up to 32,500 YBP'''
| caption1 = '''Up to 37,500 YBP'''


<!-- Image 2 -->
<!-- Image 4 -->|image4=Cro-Magnon range 30,000 ybp.svg|width4=|alt4=|caption4='''Up to 30,000 YBP'''}}The expansion of modern human population is thought to have begun 45,000 years ago, and may have taken 15,000–20,000 years for Europe to be colonized.<ref name="Maca01">{{Cite journal}}</ref><ref>{{Cite journal}}</ref>
| image2 = Cro-Magnon range 35,000 ybp.svg
| width2 =
| alt2 =
| caption2 = '''Up to 35,000 YBP'''


<!-- Image 3 -->
⚫
During this time the Neanderthals were slowly being displaced. Because it took so long for Europe to be occupied, it appears that humans and Neanderthals may have been constantly competing for territory. The Neanderthals had larger brains, and were larger overall, with a more robust or heavily built frame, which suggests that they were physically stronger than modern ''Homo sapiens''. Having lived in Europe for 200,000 years, they would have been better adapted to the cold weather. The anatomically modern humans known as the Cro-Magnons, with widespread trade networks, superior technology and bodies likely better suited to running, would eventually completely displace the Neanderthals, whose last refuge was in the [[Піренейський півострів|Iberian peninsula]]. After about 25,000 years ago the fossil record of the Neanderthals ends, indicating that they had become extinct. The last known population lived around a cave system on the remote south-facing coast of [[Гібралтар|Gibraltar]] from 30,000 to 24,000 years ago.
| image3 = Cro-Magnon range 32,500 ybp.svg
| width3 =
| alt3 =
| caption3 ='''Up to 32,500 YBP'''


<!-- Image 4 -->
From the extent of linkage disequilibrium, it was estimated that the last Neanderthal gene flow into early ancestors of Europeans occurred 47,000–65,000 years [[Років тому|BP]]. In conjunction with archaeological and fossil evidence, the gene flow is thought likely to have occurred somewhere in Western Eurasia, possibly the Middle East.<ref name="sank12datein">{{Cite journal}}</ref> Studies show a higher Neanderthal admixture in East Asians than in Europeans.<ref name="meyer12highcov">{{Cite journal}}</ref><ref name="wall13higher">{{Cite journal}}</ref> North African groups share a similar excess of derived alleles with Neanderthals as do non-African populations, whereas Sub-Saharan African groups are the only modern human populations that generally did not experience Neanderthal admixture.<ref name="Quinto2012-b">{{Cite journal}}</ref> The Neanderthal-linked haplotype B006 of the dystrophin gene has also been found among nomad pastoralist groups in the Sahel and Horn of Africa, who are associated with northern populations. Consequently, the presence of this B006 haplotype on the northern and northeastern perimeter of Sub-Saharan Africa is attributed to gene flow from a non-African point of origin.<ref>{{Cite journal}}</ref>
| image4 = Cro-Magnon range 30,000 ybp.svg
| width4 =
| alt4 =
| caption4 ='''Up to 30,000 YBP'''
}}

{{further|Neanderthal extinction hypotheses|Archaic human admixture with modern humans}}
The expansion of modern human population is thought to have begun 45,000 years ago, and may have taken 15,000–20,000 years for Europe to be colonized.<ref name=Maca01>{{cite journal |vauthors=Maca-Meyer N, González AM, Larruga JM, Flores C, Cabrera VM |title=Major genomic mitochondrial lineages delineate early human expansions |journal=BMC Genet. |volume=2 |issue= 1|page=13 |year=2001 |pmid=11553319 |pmc=55343 |doi=10.1186/1471-2156-2-13}}</ref><ref>{{cite journal |vauthors=Currat M, Excoffier L |title=Modern humans did not admix with Neanderthals during their range expansion into Europe |journal=PLoS Biol. |volume=2 |issue=12 |pages=e421 |date=Dec 2004 |pmid=15562317 |pmc=532389 |doi=10.1371/journal.pbio.0020421 }}</ref>

⚫
During this time the Neanderthals were slowly being displaced. Because it took so long for Europe to be occupied, it appears that humans and Neanderthals may have been constantly competing for territory. The Neanderthals had larger brains, and were larger overall, with a more robust or heavily built frame, which suggests that they were physically stronger than modern ''Homo sapiens''. Having lived in Europe for 200,000 years, they would have been better adapted to the cold weather. The anatomically modern humans known as the Cro-Magnons, with widespread trade networks, superior technology and bodies likely better suited to running, would eventually completely displace the Neanderthals, whose last refuge was in the [[Піренейський півострів|Iberian peninsula]]. After about 25,000 years ago the fossil record of the Neanderthals ends, indicating that they had become extinct. The last known population lived around a cave system on the remote south-facing coast of [[Гібралтар]] from 30,000 to 24,000 years ago.

From the extent of linkage disequilibrium, it was estimated that the last Neanderthal gene flow into early ancestors of Europeans occurred 47,000–65,000 years [[Років тому|BP]]. In conjunction with archaeological and fossil evidence, the gene flow is thought likely to have occurred somewhere in Western Eurasia, possibly the Middle East.<ref name="sank12datein" /> Studies show a higher Neanderthal admixture in East Asians than in Europeans.<ref name=meyer12highcov>{{cite journal | last=Meyer | first=M. |author2=Kircher, M. |author3=Gansauge, M.T. |author4=Li, H. |author5=Racimo, F. |author6=Mallick, S. | title=A High-Coverage Genome Sequence from an Archaic Denisovan Individual | journal=Science | year=2012 | volume=338 | issue=6104 | pages=222–226 | doi=10.1126/science.1224344 | pmid=22936568 | pmc=3617501|display-authors=etal|bibcode=2012Sci...338..222M }}</ref><ref name=wall13higher>{{cite journal | last=Wall | first=J.D. |author2=Yang, M.A. |author3=Jay, F. |author4=Kim, S.K. |author5=Durand, E.Y. |author6=Stevison, L.S. | title=Higher Levels of Neanderthal Ancestry in East Asians than in Europeans | journal=Genetics | year=2013 | volume=194 | issue=1 | pages=199–209 | doi=10.1534/genetics.112.148213| pmid=23410836 |display-authors=etal|pmc=3632468 }}</ref> North African groups share a similar excess of derived alleles with Neanderthals as do non-African populations, whereas Sub-Saharan African groups are the only modern human populations that generally did not experience Neanderthal admixture.<ref name=Quinto2012-b>{{cite journal | last=Sánchez-Quinto | first=F. |author2=Botigué, L.R. |author3=Civit, S. |author4=Arenas, C. |author5=Ávila-Arcos, M.C. |author6=Bustamante, C.D. | title=North African Populations Carry the Signature of Admixture with Neandertals | journal=PLoS ONE | year=2012 | volume=7 | issue=10 | pages=e47765 | doi=10.1371/journal.pone.0047765 | pmid=23082212 | pmc=3474783|display-authors=etal|quote=We found that North African populations have a significant excess of derived alleles shared with Neandertals, when compared to sub-Saharan Africans. This excess is similar to that found in non-African humans, a fact that can be interpreted as a sign of Neandertal admixture. Furthermore, the Neandertal's genetic signal is higher in populations with a local, pre-Neolithic North African ancestry. Therefore, the detected ancient admixture is not due to recent Near Eastern or European migrations. Sub-Saharan populations are the only ones not affected by the admixture event with Neandertals.|bibcode=2012PLoSO...747765S }}</ref> The Neanderthal-linked haplotype B006 of the dystrophin gene has also been found among nomad pastoralist groups in the Sahel and Horn of Africa, who are associated with northern populations. Consequently, the presence of this B006 haplotype on the northern and northeastern perimeter of Sub-Saharan Africa is attributed to gene flow from a non-African point of origin.<ref>{{cite journal|author=Yotova, Vania|display-authors=etal|title=An X-linked haplotype of Neandertal origin is present among all non-African populations|journal=Molecular Biology and Evolution|date=2011|volume=28|issue=7|pages=1957–1962|quote=Of 1,420 sub-Saharan chromosomes, only one copy of B006 was observed in Ethiopia, and five in Burkina Faso, one among the Rimaibe and four among the Fulani and Tuareg, nomad-pastoralists known for having contacts with northern populations (supplementary table S1, Supplementary Material online). B006 only occurrence at the northern and northeastern outskirts of sub-Saharan Africa is thus likely to be a result of gene flow from a non-African source.|doi=10.1093/molbev/msr024|pmid=21266489}}</ref>


==== East and North Asia ====
==== East and North Asia ====
{{see|Mongoloid#Genetic_research}}
"Tianyuan Man", an individual who lived in China c. 40,000 years ago, showed substantial Neanderthal admixture.
"Tianyuan Man", an individual who lived in China c. 40,000 years ago, showed substantial Neanderthal admixture.
A 2017 study of the ancient DNA of Tianyuan Man found that the individual is closely related to modern East Asian populations, but not a direct ancestor.<ref>Yang et al., "40,000-Year-Old Individual from Asia Provides Insight into Early Population Structure in Eurasia", Current Biology Volume 27, Issue 20, pp. 3202–3208.e9, 23 October 2017, {{DOI|10.1016/j.cub.2017.09.030}}.</ref>
A 2017 study of the ancient DNA of Tianyuan Man found that the individual is closely related to modern East Asian populations, but not a direct ancestor.<ref>Yang et al., "40,000-Year-Old Individual from Asia Provides Insight into Early Population Structure in Eurasia", Current Biology Volume 27, Issue 20, pp. 3202–3208.e9, 23 October 2017, {{DOI|10.1016/j.cub.2017.09.030}}.</ref>
A 2013 study found Neanderthal introgression of 18 genes within the chromosome 3p21.31 region (HYAL region) of East Asians. The introgressive haplotypes were positively selected in only East Asian populations, rising steadily from 45,000 years ago until a sudden increase of growth rate around 5,000 to 3,500 years ago. They occur at very high frequencies among East Asian populations in contrast to other Eurasian populations (e.g. European and South Asian populations). The findings also suggests that this Neanderthal introgression occurred within the ancestral population shared by East Asians and Native Americans.<ref name="dinch3">{{Cite journal}}.</ref>
A 2013 study found Neanderthal introgression of 18 genes within the chromosome 3p21.31 region (HYAL region) of East Asians. The introgressive haplotypes were positively selected in only East Asian populations, rising steadily from 45,000 years ago until a sudden increase of growth rate around 5,000 to 3,500 years ago. They occur at very high frequencies among East Asian populations in contrast to other Eurasian populations (e.g. European and South Asian populations). The findings also suggests that this Neanderthal introgression occurred within the ancestral population shared by East Asians and Native Americans.<ref name=dinch3>{{cite journal| last=Ding|first=Q.|author2=Hu, Y.|author3= Xu, S.|author4= Wang, J.|author5= Jin, L.| title=Neanderthal Introgression at Chromosome 3p21.31 was Under Positive Natural Selection in East Asians| journal=Molecular Biology and Evolution| year=2014| origyear=Online 2013 | volume=31 |issue=3 |pages=683–695| doi=10.1093/molbev/mst260 | pmid=24336922}}.</ref>


A 2016 study presented an analysis of the population genetics of the [[Айни|Ainu]] people of northern Japan as key to the reconstruction of the early peopling of East Asia. The Ainu were found to represent a more basal branch than the modern farming populations of East Asia, suggesting an ancient (pre-Neolithic) connection with northeast Siberians.<ref>Jeong et al., "Deep History of East Asian Populations Revealed Through Genetic Analysis of the Ainu", Genetics. 2016 Jan;202(1):261–272. {{DOI|10.1534/genetics.115.178673}}.</ref>
A 2016 study presented an analysis of the population genetics of the [[Айни|Ainu]] people of northern Japan as key to the reconstruction of the early peopling of East Asia. The Ainu were found to represent a more basal branch than the modern farming populations of East Asia, suggesting an ancient (pre-Neolithic) connection with northeast Siberians.<ref>Jeong et al., "Deep History of East Asian Populations Revealed Through Genetic Analysis of the Ainu", Genetics. 2016 Jan;202(1):261–272. {{DOI|10.1534/genetics.115.178673}}.</ref>
Рядок 178: Рядок 209:
Peng, Y. et al. The ADH1B Arg47His polymorphism in East Asian populations and expansion of rice domestication in history. BMC Evolutionary Biology 10, 15 (2010).</ref>
Peng, Y. et al. The ADH1B Arg47His polymorphism in East Asian populations and expansion of rice domestication in history. BMC Evolutionary Biology 10, 15 (2010).</ref>


{{see|Ancient North Eurasians}}
Mitochondrial haplogroups A, B and G originated about 50,000 years ago, and bearers subsequently colonized [[Сибір|Siberia]], [[Доісторична Корея|Korea]] and [[Історія Японії|Japan]], by about 35,000 years ago. Parts of these populations migrated to North America during the [[Останній льодовиковий максимум|Last Glacial Maximum]].
Mitochondrial haplogroups A, B and G originated about 50,000 years ago, and bearers subsequently colonized [[Сибір|Siberia]], [[Доісторична Корея|Korea]] and [[Історія Японії|Japan]], by about 35,000 years ago. Parts of these populations migrated to North America during the [[Останній льодовиковий максимум|Last Glacial Maximum]].


Версія за 15:27, 15 березня 2019

Ця стаття в процесі редагування певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач Sthelen.aqua (внесок, журнали) о 15:27 UTC (2765431 хвилину тому).
Можливі хвилі міграції з Африки і зворотні міграції на цей континент, а також місця розташування основних знахідок предків людини та археологічних ділянок (López et al. 2015).

Ранні міграції людства - найбільш ранні міграції та розширення ареалу архаїчної та сучасної людини по різних континентах, які почалися 2 мільйони років тому міграцією "з Африки" Homo erectus. Після цієї початковою міграції відбулися міграції інших архаїчних людей, включно з H. heidelbergensis, які жили бл. 500 тис. років тому та ймовірно були предками і денисівської людини, і неандертальців. Вважається, що ранні гомініди "перетинали суходольні мости, які пізніше стали вкриті водою" (History Alive, надр. 2004, TCI).

Homo sapiens розселилися Африкою невдовзі після виділення в окремий вид, бл. 300 тис. років тому.[1] "Теорія африканського походження людини" припускає, що анатомічно сучасні люди за межами Африки є нащадками популяції Homo sapiens, які мігрувала зі Східної Африки десь 70 тис. років тому та поширилася вздовж південного берега Азії до Океанії раніше за 50 тис. років тому. Сучасні люди поширились Європою бл. 40 тис. років тому.

Відомо, що мігруючі популяції сучасних людей змішувались з місцевими різновидами архаїчних людей, тому сучасні нам людські групи незначною мірою є нащадками (менше 10% внеску) регіональних підвидів архаїчних людей.[2]

Після останнього льодовикового максимуму, північно-євразійські популяції мігрували до Америк бл. 20 тис. років тому. Північна Євразія була заселена не раніше 12 тис. років тому, на початку Голоцену. Арктична Канада та Гренландія були заселені палеоескімосами бл. 4 тис. років тому. І нарешті Полінезія була заселена 2 тис. років тому, експансією австронезійців.

Ранні люди (до Homo sapiens)

Див. також: Ранні експансії гомінідів за межі Африки
Файл:Homo erectus new.JPG
Реконструкція Homo erectus (Музей Землі Вестфалії, Герне, Німеччина, 2006).

Найраніші люди розвинулись з предків-австралопітекоподібних десь 3 млн. років тому, найбільш ймовірно у Східній Африці, довкола Кенійської рифтової долини, де були знайдені найстаріші відомі кам'яні знаряддя. Кам'яні знаряддя, нещодавно відкриті на ділянці Шангчжен (Shangchen) у Китаї та датовані 2,12 млн.років тому, вважаються найбільш раннім відомими свідченням гомінідів за межами Африки, випереджаючи Дманісі у Грузії на 300 тис. років.[3]

Homo erectus

Докладніше: Людина прямоходяча та Олдувайська культура

У періоді між 3 і 2 млн.років тому, Homo поширились по Східній Африці та до Південної Африки (Telanthropus capensis), але не до Західної Африки. Бл. 1,9 млн.років тому, Homo erectus мігрувала з Африки через Левантійський коридор і Сомалійський півострів до Євразії. Цю міграцію повязують з роботою Сахарського насосу, бл. 1,9 млн.років тому. Homo erectus поширився по більшій частині Старого світу, досягнувши аж до Південносхідної Азії. Це поширення прослідковується за олдувайською кам'яною індустрією, яка 1,3 млн. років тому простягалась на північ аж до 40-ї паралелі (Сяочанліянг (спрощ.: 小长梁; кит. трад.: 小長梁; піньїнь: Xiǎochángliáng)).

Ключовими ділянками свідчення цієї ранньої міграції з Африки є Ріват у Пакистані (~2 млн.років тому?[4]), Убейдія у Леванті (1,5 млн.років тому) і Дманісі на Кавказі (1,81 ± 0,03 млн. років тому, p = 0.05[5]).

Китай був заселений десь 1,66 млн. років тому, на підставі кам'яних артефактів знайдених у долині Ніхеван (Nihewan).[6] Археологічна ділянка Сіходу (西侯渡) у провінції Шаньсі містить найбільш ранні відомі свідчення освоєння вогню Homo erectus, що датуються 1,27 млн. років тому.[7]

Південно-Східну Азію (острів Ява) ранні люди досягли бл. 1,7 млн. років тому (Мегантроп). Західну Європу було вперше заселено бл. 1,2 млн. років тому (Атапуерка).[8]

Роберт Беднарік запропонував контроверсійну теорію, що Homo erectus могли будувати плоти та перетинати океани.[9]

Після H. erectus

Докладніше: Клектонська культура, Мікок та Мустьєрська культура
Докладніше: Вимирання неандертальців
Поширення денисівської людини та неандертальців після 500 тис. років тому
Відомий ареал неандертальців з окремими популяціями у Європі та на Кавказі (синій), Близькому Сході (оранжевий), Узбекистані (зелений) і в регіоні Алтаю (фіолетовий)

Через мільйон років після виокремлення, H. erectus почав розподіл на нові види. H. erectus є хроновидом і ніколи не вимирав, тому його "пізнє виживання" є предметом таксономічного звичаю. Вважається, що пізні форми H. erectus існували до близько 500 тис. років тому або до 143 тис.років тому найпізніше,[10] з похідними формами, такими як H. antecessor у Європі бл.800 тис. років тому та H. heidelbergensis у Африці бл. 600 тис. років тому. Остання в свою чергу поширилась східною Африкою (H. rhodesiensis) та до Євразії, де стала предком неандерталькців і денисівської людини.

H. heidelbergensis, неандертальці та денисівці поширились на північ вище 50-ї паралелі (Ерсхем Піт, Боксгроув бл.500 тис. років тому, Свонскомб Херітедж Парк 400 тис. років тому, Денисова печера 50 тис. років тому). Припускається, що неандертальці могли досягнути межі Арктики бл. 32 тис. років тому, коли їх витіснили з їх більш ранніх територій H. sapiens, на підставі розкопок 2011 року на ділянці Бузовая в Уральських горах (Республіка Комі, 65°01′ пн. ш. 57°25′ сх. д. / 65.02° пн. ш. 57.42° сх. д. / 65.02; 57.42).[11]

Вважається, що інші архаїчні види людей поширились в цей час Африкою, хоча скам'янілостей знайдено мало. Їх присутність припускається на основі ознак схрещування з сучасними людьми, які знаходять у геномі африканських народів.[12][13][14][15] Homo naledi, знайдений у Південній Африці 2013 року та попередньо датований бл. 300 тис. років тому, може бути скам'янілістю-доказом існування таких архаїчних видів людей.[16]

Неандертальці поширились на Близький Схід та Європу, а той час як денисовці ймовірно поширились Центральною та Східною Азією аж до Південно-Східної Азії та Океанії. Існують свідчення, що денисовці схрещувались з неандертальцями у Центральній Азії, де перетинались їх ареали.[17]

Найбільш ймовірним вважається, що H. sapiens розвинулась з африканського підвиду H. antecessor бл. 300 тис. років тому.[18]

Homo sapiens

Early modern human migrations based on the distribution of mitochondrial haplogroups.

Поширення Африкою

Докладніше: Макро-гаплогрупа L (мтДНК) та Африка на південь від Сахари

Вважається, що Homo sapiens (анатомічно сучасна людина) виникла бл. 300 тис. років тому, на основі термолюмінісцентного датування артефактів з Джебель-Ірхуд, Марокко, результати якого були надруковані 2017 року.[19] До цього, найстарішими відомими залишками анатомічно сучасної людини тривалий час вважалися залишки Омо, розкопані між 1967 і 1974 роками у Національному парку Омо, Ефіопія, і датовані 200 тис. років тому.[20]

Ранні сучасні люди поширились до Західної Євразії, Центральної, Західної та Південної Африки з часу їх виділення у вид. Хоча таке раннє поширення у Євразію, ймовірно, не було успішним,[21][17] поширення до Південної і Центральної Африки мали наслідком найбільш ранніх за часом відмінностей у сучасній людські популяції. Раннє поширення сучасної людини на південь від Сахари, ймовірно, спричинили припинення пізньої Ашельської культури (Культура Фаурсміт) бл. 130 тис. років тому, хоча деякі дослідники припускають дуже пізнє співіснування архаїчної та сучасної людини (аж до 12 тис. років тому), зокрема у Західній Африці.[22]

Предки сучасних койсанських народів поширилися до Південної Африки не пізніше 150 тис. років тому, можливо навіть раніше 260 тис. років тому,[23] і на початок так званої MIS 5 "мегапосухи" 130 тис. років тому існувало два кластери популяції предків у Африці, які були носіями мтДНК гаплогрупи L0 у південній Африці, що є предками койсанських народів, і носіями гаплогрупи L1-6 у центральній/східній Африці, які є предками решти людства. Існувала значна зворотня міграція носіїв гаплогрупи L0 у східну Африку між 120 і 75 тис. років тому.[24]

Поширення у центральну Африку предків центрально-африканських популяцій збирачів (африканських пігмеїв) найбільш ймовірно відбулося раніше 130 тис. років тому, і точно раніше 60 тис. років тому.[25]

Ситуація у Західній Африці важко піддається інтерпретації з огляду на малу кількість виявлених скам'янілостей. Ймовірно Homo sapiens досягнули західну Сахельську зону до 130 тис. років тому, а тропічні Західно-Африканські археологічні ділянки, які пов'язують з H. sapiens, з'явились лише після 130 тис. років тому. На відміну від решти Африки, архаїчні ділянки Середньої Кам'яної доби існували тут дуже довго, аж до межі Голоцену (12 тис. років тому), вказуючи на можливість виживання археантропів та їх пізню гібридизацію з H. sapiens у Західній Африці.[22]

Раннє поширення Північною Африкою

Докладніше: Теорія африканського походження людини#Північне поширення
Докладніше: Теорія Сахарського насосу

Популяції H. sapiens мігрували до Леванту та Європи між 130 і 115 тисяч років тому, а можливо і у більш ранніх хвилях, аж до 185 тис. років.[21] Вважається, що ці ранні міграції не призвели до тривалої колонізації та відкотились бл. 80 тис. років тому.[17] Існує ймовірність, що ця перша хвиля експансії досягла Китаю (або навіть Північної Америки[сумнівно — обговорити][26]) не пізніше 125 тис. років тому, але вимерла, не залишивши сліду у геномі сучасних нам людей.[17]

Також існують певні докази на користь того, що сучасні люди полишили Африку не пізніше 125 тис. років тому двома різними шляхами: через долину Ніла на Середній Схід, принаймні до сучасного Ізраїлю (Кафзех: 120–100 тис. років тому); та другий шлях через сучасну Баб-ель-Мандебську протоку Червоного моря (яка в той час була набагато мілкіша та вужча), перетнувши її до Аравійського півострова і розселившись по території сучасних ОАЕ (125 тис. років тому)[27] and Oman (106,000 years ago)[28], а потім, ймовірно, далі мігрували на Індійський субконтинент (Джавалпурам: 75 тис. років тому). Незважаючи на те, що в цих трьох місцях ще не знайдені людські залишки, видима схожість між кам'яними знаряддями, знайденими у Джебел Файя,, зі знаряддями з Джавалпурама та деякими африканськими дозволяє припустити, що їх творці всі були сучасними людьми .[29] Ці знахідки можуть підтримати твердження, що сучасна людина прибула з Африки у південний Китай бл. 100 тис. років тому (печера Чжижень, Чжиженьдун, місто Чунцзо: 100 тис. років тому;[30] та люцзянський гомінід (провінція Люцзян): контроверсійно датований 139–111 тис. років тому[31]). Результати датування зубів з Лунадонг (долина Бубінг, Гуансі-Чжуанський автономний район, південний Китай), які включають правий верхній другий корінний зуб та лівий нижній другий корінний зуб, вказують на те, що ці зуби можуть мати вік 126 тис. років.[32][33]

Оскільки ці попередні виходи з Африки не залишили слідів у результатах генетичного аналізу на основі Y-хромосоми та на основі мтДНК (які представляють лише незначну частину людського генетичного матеріалу), ймовірно ті сучасні люди не вижили або вижили лише у незначній кількості та були асимільовані нашими основними предками. Поясненням їх вимирання (або малого генетичного сліду) може бути теорія катастрофи вулкана Тоба (74 тис. років тому). Однак, деякі дослідники доводять, що вплив цієї катастрофи на людську популяцію не був драматичним.[34]

Азіатський центр походження та поширення мтДНК-гаплогрупи L3 також припускається на основі виявлених скам'янілостей, схожих дати формування L3 та її похідних клад M і N, поширених Євразією (~71 тис. років тому), віддаленого розташування у Південно-Східній Азії найстаріших субклад M і N, та порівняного віку батьківської гаплогрупи DE. Таким чином пропонується, що після початкової міграції з Африки ранньої анатомічно сучасної людини бл. 125 тис. років тому, повністю сучасні жінки - носії L3-гаплогрупи мігрували назад до місця виникнення материнської гаплогрупи у Євразії бл. 70 тис. років тому разом з чоловіками - носіями батьківської гаплогрупи E, виникнення якої також припускається в Євразії. Також припускається, що ці нові евразійські роди значною мірою замінили старі автохтонні чоловічі та жіночі африканські роди.[35]

Прибережна міграція

Докладніше: Теорії прибережних міграцій
Докладніше: Теорія африканського походження людини, Змішування архаїчної та сучасної людини та Архаїчна людина у Південно-Східній Азії
Оглядова мапа заселення світу ранніми людьми під час Пізнього палеоліту, виконана в парадигмі Південного поширення.

Так зване "нещодавнє поширення" сучасних людей розпочалося бл.70 тис.років тому; саме воно призвело до триваючого розселення сучасних людей по всьому світу.

Невелика група людей (що ймовірно нараховувала менше 1000 людей), що були носіями мітохондріальної гаплогрупи L3, з популяції, яка населяла Східну Африку,[36][37] перетнула Червоне море через Баб-ель-Мандеб, і досягла сучасного Ємену, десь після 75 тис. років тому.[38] Нещодавній перегляд історичних доказів також надав підтримку існуванню більш північного шляху через Сінай/Ізраїль/Сирію (Левант).[17] Їх нащадки поширились вздовж прибережного маршруту довкола Аравії та Персії до Індійського субконтиненту не пізніше 55 тис. років тому. Сценарій прибережної міграції у періоді між бл. 70 і 50 тисячами років тому асоціюється з появою мітохондріальних гаплогруп M і N, які обидві є похідними від L3.

Фрагмент щелепи з вісьмома зубами, знайдений у печері Міслія, Ізраїль, був датований бл.185 тис. років тому. Шари грунту у цій печері, які були датовані між 250 і 140 тис. років тому, містили знаряддя левалуазького типу, що може змістити датування першої міграції на ще більш ранній період, якщо ці знаряддя будуть пов'язані зі знахідками щелеп сучасної людини.[39][40]

На своєму шляху H. sapiens змішувалися з неандертальцями та денисівською людиною,[41], свідченням чого є те, що ДНК денисівської людини складає 0,2% ДНК мешканців суходольної Азії та корінних американців.[42]

Океанія

Міграції продовжувались вздовж узбережжя Азії до Південно-Східної Азії і Океанії, і Австралія була колонізована не пізніше 50 тис. років тому.[43] Досягнувши Австралії, H. sapiens вперше поширився далі, ніж H. erectus.

Спадок денисівської людини прослідковується у меланезійців, австралійських аборигенів та у менших розкиданих груп народів Південно-Східної Ахії, таких як Маманва, негритоського народу на Філіппінах, що дозволяє припустити схрещення у Східній Азії, де жила Денисівська людина.[44][45][46] Денисівська людина могла перетнути лінію Воллеса, і Воллесія могла стати її останнім рефугіумом.[47][48] Homo erectus перетнув протоки Ломбок[en], досягнувши острова Флорес, але не досягли Австралії.[49]

Мапа показує ймовірне поширення суші і води в часи останнього льодовикового максимуму, 20 тис. років тому, коли рівень моря, ймовірно, був на 110 метрів нижчим, ніж сьогодні.

Коли рівень моря був значно нижчим, більшість морської Південно-Східної Азії утворювало одну масу суходолу, відому як Зонда. Міграція продовжувалась на південний схід прибережним маршрутом до проток між Зонда та Сахул (континентального суходолу, який включав сучасні Австралію та Нову Гвінею. Діри у лінії Вебера становлять до 90 км у ширину,[50], тому міграція до Австралії та Нової Гвінеї потребувала б навичок плавання морем. Міграція також продовжувалась вздовж берега, повернувши врешті-решт на північний схід до Китаю та досягнувши Японії, після чого вона повернула всередину континенту. Свідченням цього є патерн мітохондріальних гаплогруп, які походять від гаплогрупи M, та у Y-хромосомній гаплогрупі C.

Розшифровка генома аборигена зі старого зразка волосся у Західній Австралії виявила, що ця особа була нащадком людей, які мігрували до Східної Азії між 75 і 62 тис. років тому. Це підтримує теорію одиничної міграції до Австралії та Нової Гвінеї до прибуття сучасних азійців (між 38 і 25 тис. років тому) та їх пізнішої міграції до Північної Америки.[51] Вважається, що ця міграція сталась бл. 50 тис. років тому, до того, як Австралія та Нова Гвінея були відділені зростанням рівня моря бл. 8 тис. років.[52][53] Це підтримується датуванням свідчень найстарішого відомого поселення в Австралії 50–60 тис. років тому,[43][54] найстаріших відомих залишків людини - 40 тис. років тому,[43] найстарішими відомими залишками людини, датованими принаймні 65 тис. років тому[55] та вимиранням Австралійської мегафауни між 46 і 15 тис. років тому, яке на думку Тіма Фланнері сталося внаслідок діяльності людини[56] аналогічно до того, що відбулося в Америках. Предметом дискусії залишається, чи продовжувалось в Австралії використання знарядь Кам'яної доби.[57]

Поширення Євразією

Докладніше: Пізній палеоліт, Тундростеп, Змішування архаїчних та сучасних людей та Мустьєрська культура

Вважається, що популяція, яка досягла Південної Азії внаслідок прибережної міграції, лишилась там орієнтовно на 10 тисяч років - між 60 і 50 тис. років тому, перш ніж поширитись далі Євразією. Поширення ранніх людей на початку Пізнього палеоліту, спричинило появу великих популяційних груп Старого світу і Америк.

На заході популяції Пізнього палеоліту асоціюються з мітохондріальною гаплогрупою R та її похідними, які поширені в Азії та Європі, зі зворотньою міграцією гаплогрупи M1 до Північної Африки та Сомалійського півострову декілька тисячоліть тому.

Датування присутності людини у Європі вважається точним після 40 тис. років тому, та ймовірно 43 тис. років тому,[58] коли вона швидко замінила там популяцію неандертальців. Сучасні європейці мають спадок неандертальців, але вважається, що значне змішування між неандертальцями та сучасною людиною завершилось не пізніше 47 тис. років тому, тобто відбувалось до прибуття сучасної людини в Європу.[59]

На основі дослідження мітохондріального ДНК вважається, що сучасна людина пройшла принаймні через одне генетичне пляшкове горло, коли була значно зменшена різноманітність геному. Генрі Гарпендінг (Henry Harpending) припустив, що люди поширились з географічно обмеженої території бл. 100 тис. років тому, пройшли через генетичне пляшкове горло, а потім бл. 50 тис. років тому розпочалось різке зростання географічно розкиданих популяцій, починаючи з Африки і поширившись і інші місця.[60] Існують кліматологічні та геологічні свідчення на користь пляшкового горла. Вибух вулкану Тоба створив холодний період тривалістю 1000 років (це було найбільшим вулканічним виверженням Четвертинного періоду, можливо зменшивши людські популяції до кількох тропічних рефугіумів. Припускається, що загальна популяція людини зменшувалась до 15 тисяч. У таких умовах генетичний дрифт та ефект засновника могли максимізуватись. Більша різноманітність серед африканських геномів може частково завдячувати більшій кількості африканських рефугіумів під час тривання катастрофи Тоба.[61]

Однак, нещодавній огляд підкреслює, що гіпотеза про один виток неафриканських популяцій менше узгоджується з аналізом стародавнього ДНК, ніж гіпотеза про багато джерел з генетичним змішуванням по Євразії.[17]

Європа

Докладніше: Європейська рання сучасна людина, Оріньяцька культура, Ґраветтська культура та Мистецтво Пізнього палеоліту
Докладніше: Поширення гомінідів Європою

Вважається, що анатомічно сучасна людина досягла Європи бл.40 тис. років тому з Центральної Азії та Середнього Сходу в результаті адаптації до полювання на великого звіра фауни післяльодовикового степу.[62] Неандертальці були присутні на Середньому Сході та Європі. Ареали проживання популяцій неандертальців та сучасних людей на деяких територіях накладались один на одного (наприклад на Іберійському півострові та на Середньому Сході) і популяції сучасних людей, які переселялись (також відомих як "кроманьйонці" або європейська рання сучасна людина) до певної міри зхрещувались з ними. Таке змішування може бути причиною генів неандертальців у мешканців Євразії та Океанії часів палеоліту та сучасності.

An important difference between Europe and other parts of the inhabited world was the northern latitude. Archaeological evidence suggests humans, whether Neanderthal or Cro-Magnon, reached sites in Arctic Russia by 40,000 years ago.[63]

Cro-Magnon are considered the first anatomically modern humans in Europe. They entered Eurasia by the Zagros Mountains (near present-day Iran and eastern Turkey) around 50,000 years ago, with one group rapidly settling coastal areas around the Indian Ocean and one group migrating north to steppes of Central Asia.[64] Modern human remains dating to 43–45,000 years ago have been discovered in Italy[65] and Britain,[66] with the remains found of those that reached the European Russian Arctic 40,000 years ago.[67][68]

Humans colonised the environment west of the Urals, hunting reindeer especially,[69] but were faced with adaptive challenges; winter temperatures averaged from −20 to −30 °C (−4 to −22 °F) while fuel and shelter were scarce. They travelled on foot and relied on hunting highly mobile herds for food. These challenges were overcome through technological innovations: production of tailored clothing from the pelts of fur-bearing animals; construction of shelters with hearths using bones as fuel; and digging of “ice cellars” into the permafrost for storing meat and bones.[69][70]

A mitochondrial DNA sequence of two Cro-Magnons from the Paglicci Cave in Italy, dated to 23,000 and 24,000 years old (Paglicci 52 and 12), identified the mtDNA as Haplogroup N, typical of the latter group.[71]

Migration of modern humans into Europe, based on simulation by Currat & Excoffier (2004)[72]
 (YBP=Years before present)
Up to 37,500 YBP
Up to 35,000 YBP
Up to 32,500 YBP
Up to 30,000 YBP
Докладніше: Neanderthal extinction hypotheses і Archaic human admixture with modern humans

The expansion of modern human population is thought to have begun 45,000 years ago, and may have taken 15,000–20,000 years for Europe to be colonized.[73][74]

During this time the Neanderthals were slowly being displaced. Because it took so long for Europe to be occupied, it appears that humans and Neanderthals may have been constantly competing for territory. The Neanderthals had larger brains, and were larger overall, with a more robust or heavily built frame, which suggests that they were physically stronger than modern Homo sapiens. Having lived in Europe for 200,000 years, they would have been better adapted to the cold weather. The anatomically modern humans known as the Cro-Magnons, with widespread trade networks, superior technology and bodies likely better suited to running, would eventually completely displace the Neanderthals, whose last refuge was in the Iberian peninsula. After about 25,000 years ago the fossil record of the Neanderthals ends, indicating that they had become extinct. The last known population lived around a cave system on the remote south-facing coast of Гібралтар from 30,000 to 24,000 years ago.

From the extent of linkage disequilibrium, it was estimated that the last Neanderthal gene flow into early ancestors of Europeans occurred 47,000–65,000 years BP. In conjunction with archaeological and fossil evidence, the gene flow is thought likely to have occurred somewhere in Western Eurasia, possibly the Middle East.[59] Studies show a higher Neanderthal admixture in East Asians than in Europeans.[75][76] North African groups share a similar excess of derived alleles with Neanderthals as do non-African populations, whereas Sub-Saharan African groups are the only modern human populations that generally did not experience Neanderthal admixture.[77] The Neanderthal-linked haplotype B006 of the dystrophin gene has also been found among nomad pastoralist groups in the Sahel and Horn of Africa, who are associated with northern populations. Consequently, the presence of this B006 haplotype on the northern and northeastern perimeter of Sub-Saharan Africa is attributed to gene flow from a non-African point of origin.[78]

East and North Asia

Докладніше: Mongoloid#Genetic_research

"Tianyuan Man", an individual who lived in China c. 40,000 years ago, showed substantial Neanderthal admixture. A 2017 study of the ancient DNA of Tianyuan Man found that the individual is closely related to modern East Asian populations, but not a direct ancestor.[79] A 2013 study found Neanderthal introgression of 18 genes within the chromosome 3p21.31 region (HYAL region) of East Asians. The introgressive haplotypes were positively selected in only East Asian populations, rising steadily from 45,000 years ago until a sudden increase of growth rate around 5,000 to 3,500 years ago. They occur at very high frequencies among East Asian populations in contrast to other Eurasian populations (e.g. European and South Asian populations). The findings also suggests that this Neanderthal introgression occurred within the ancestral population shared by East Asians and Native Americans.[80]

A 2016 study presented an analysis of the population genetics of the Ainu people of northern Japan as key to the reconstruction of the early peopling of East Asia. The Ainu were found to represent a more basal branch than the modern farming populations of East Asia, suggesting an ancient (pre-Neolithic) connection with northeast Siberians.[81] A 2013 study associated several phenotypical traits associated with Mongoloids with a single mutation of the EDAR gene, dated to c. 35,000 years ago.[82]

Докладніше: Ancient North Eurasians

Mitochondrial haplogroups A, B and G originated about 50,000 years ago, and bearers subsequently colonized Siberia, Korea and Japan, by about 35,000 years ago. Parts of these populations migrated to North America during the Last Glacial Maximum.

Last Glacial Maximum

Eurasia

Around 20,000 years ago, approximately 5,000 years after the Neanderthal extinction, the Last Glacial Maximum forced northern hemisphere inhabitants to migrate to several shelters (known as refugia) until the end of this period. The resulting populations are then presumed to have resided in such refuges during the LGM to ultimately reoccupy Europe where archaic historical populations are considered their descendants. The composition of European populations was later altered by further migrations, notably the Neolithic expansion from the Middle East, and still later the Chalcolithic population movements associated with Indo-European expansion. A Paleolithic site on the Yana River, Siberia, at 71°N, lies well above the Arctic Circle and dates to 27,000 radiocarbon years before present, during glacial times. This site shows that people adapted to this harsh, high-latitude, Late Pleistocene environment much earlier than previously thought.[83]

The African Epipaleolithic Kebaran culture is believed to have reached the Near East about 18,000 years ago, introducing the bow and arrow. [citation needed]

Americas

Schematic illustration of the Beringia migration based on matrilineal genetics: Arrival of Central Asian populations to the Beringian Mammoth steppe c. 25,000 years ago, followed by a "swift peoplling of the Americas" [citation needed] c. 15,000 years ago.

Paleo-Indians originated from Central Asia, crossing the Beringia land bridge between eastern Siberia and present-day Alaska.[84] Humans lived throughout the Americas by the end of the last glacial period, or more specifically what is known as the late glacial maximum, no earlier than 23,000 years before present.[84][85][86][87] Details of Paleo-Indian migration to and throughout the American continent, including the dates and the routes traveled, are subject to ongoing research and discussion.[88]

The routes of migration are also debated. The traditional theory is that these early migrants moved when sea levels were significantly lowered due to the Quaternary glaciation,[85][88] following herds of now-extinct pleistocene megafauna along ice-free corridors that stretched between the Laurentide and Cordilleran ice sheets.[89] Another route proposed is that, either on foot or using primitive boats, they migrated down the Pacific coast to South America as far as Chile.[90] Any archaeological evidence of coastal occupation during the last Ice Age would now have been covered by the sea level rise, up to a hundred metres since then.[91] The recent finding of indigenous Australasian genetic markers in Amazonia supports the coastal route hypothesis.[92][93]

Міграції Голоцену

Етнографічна карта основних світових групи населення до початку ери колоніалізму (включає результат досучасних міграцій у Середньовіччі, у т.ч. міграції банту, австронезійців, угорців, арабів, слов'ян, вікінгів, турків і монголів). 4-е видання "Meyers Konversationslexikon" (1885–1892).
Докладніше: Міграції людей до сучасної доби, Мезоліт та Прабатьківщина

Початок Голоцену визначають 12 тис. років тому, після завершення Останнього льодовикового максимуму. Під час голоценового кліматичного оптимуму, який розпочався бл. 9 тис. років тому, почалася міграція людських популяцій, які до того були географічно обмежені у рефугіумах. До цього часу більшість частин земної кулі вже були заселені H. sapiens; але значні території, які були вкриті льодовиками, тепер змогли були повтоно заселені.

У цьому періоді відбувається перехід від Мезоліту до Неоліту по всій помірній кліматичній зоні. The Neolithic subsequently gives way to the Bronze Age in Old World cultures and the gradual emergence of the historical record in the Near East and China beginning around 4,000 years ago.

Large-scale migrations of the Mesolithic to Neolithic era are thought to have given rise to the pre-modern distribution of the world's major language families such as the Niger-Congo, Nilo-Saharan, Afro-Asiatic, Uralic, Sino-Tibetan or Indo-European phyla. The speculative Nostratic theory postulates the derivation of the major language families of Eurasia (excluding Sino-Tibetan) from a single proto-languages spoken at the beginning of the Holocene period.

Євразія

Докладніше: Неолітична революція, Індоєвропейська міграція та Гіпотези прауральської батьківщини

Оприлюднені 2014 року результати аналізу геному залишків стародавніх людей дозволяють припустити, що сучасне корінне населення Європи значною мірою є нащадками трьох виокремлених родів: "західні мисливці-збирачі", які походять від кроманьйонців Європи, ранні європейські фермери, які прийшли в Європу з Близького Сходу під час неолітичної революції і стародавні північні євразійці, які поширились у Європу в рамках індоєвропейської міграції.[94]

Афроазійську прабатьківщину розміщують у Африці або Азії.

Sub-Saharan Africa

Вважається, що нілоти виокремились від більш ранньої undifferentiated Eastern Sudanic unity by the 3rd millennium BCE. The development of the Proto-Nilotes as a group may have been connected with their domestication of livestock. The Eastern Sudanic unity must have been considerably earlier still, perhaps around the 5th millennium BCE (while the proposed Nilo-Saharan unity would date to the Upper Paleolithic about 15kya). The original locus of the early Nilotic speakers was presumably east of the Nile in what is now South Sudan. The Proto-Nilotes of the 3rd millennium BCE were pastoralists, while their neighbors, the Proto-Central Sudanic peoples, were mostly agriculturalists.[95]

The Niger-Congo phylum is thought to have emerged around 6,000 years ago in West or Central Africa. Its expansion may have been associated with the expansion of Sahel agriculture in the African Neolithic period, following the desiccation of the Sahara in c. 3900 BCE.[96] The Bantu expansion has spread the Bantu languages to Central, Eastern and Southern Africa, partly replacing the indigenous populations of these regions. Beginning about 3,000 years ago, it reached South Africa about 1,700 years ago.[97]

Тихий океан

Докладніше: Австронезійські народи
Мапа розселення австронезійців

Острови Тихого океану були заселені між бл. 1600 р. до н.е. і 1000 р. н.е. Народ Лапіта, які отримали назву від археологічної ділянки у Лапіта, Нова Каледонія, де їх характерні глиняні вироби були вперше відкриті, був народом, який розмовляв австронезійською та поселився у Ближній Океанії (в першу чергу на архіпелазі Бісмарка у у Папуа-Новій Гвинеї, та на Соломонових островах) бл. 1500 р. до н.е., де відбулося деяке змішування з наявним папуанським населенням. Після того, як вони отримали навички довгих морських подорожей, вони вирушили у 'Віддалену Океанію', ймовірно заселивши Вануату та Нову Каледонію бл. 1200 р. до н.е., потім Фіджі, Самоа та Тонга. На початок 1 тисячоліття до н.е., ця західна частина Полінезії була розкиданою павутиною вдалих популяцій, які оселилися на берегах островів та жили морем. До початку нової ери Мікронезія була повністю заселена; а тропічна східна Полінезія, включно з Таїті, була ймовірно заселена до 700 р.н.е. Останнім регіоном Полінезії, який було досягнуто, ймовірно стала Нова Зеландія, ймовірно десь бл. 1300 р.н.е.[98]

Кариби

Кариби були одним з останніх місць, заселених людиною в Америках. Найстаріші залишки людини відомі з Великих Антильських островів (Куба та Еспаньйола) і датуються між 4000–3500 рр. до н.е.; порівняння у техніці виготовлення знарядь дозволяють припустити, що ці люди прийшли через Юкатанську протоку з Центральної Америки. Існує також багато доказів, що пізніші мігранти десь 2000 року до н.е. і пізніше прийшли з Південної Америки через регіон Оріноко. Нащадки цих мігрантів включають предків народів Таїно іКалінаго (острівні Кариби). [99]

Арктика

Докладніше: Арктичні народи

Останнім регіоном, який був постійно заселений міграцією людини, стала Арктика.

Найбільш ранніми мешканцями центральної та східної Арктики Півічної Америки вважаються представники так званої Арктичної традиції малих знарядь[en] (AST), яка існувала бл. 2500 років до н.е. AST cскладалася з декількох культур палеоескімосів, включно з культурами Індепенденс та Додорсетською культурою.[100][101]

Інуїти є нащадками культури Туле, яка виникла з західної Аляски бл. 1000 р. н.е. та поступово витіснила Дорсетську культуру.[102][103]

Див. також

Примітки

  1. ↑ Schlebusch et al., "Southern African ancient genomes estimate modern human divergence to 350,000 to 260,000 years ago", Science, 28 Sep 2017, DOI:10.1126/science.aao6266, Fig. 3
  2. ↑ Архаїчні домішки різного походження відомі у Європі та Азії (неандертальці), Південносхідній Азії та Меланезії (денисівська людина) та у Західній та Південній Африці. Пропорція змінюється в залежності від регіону, але не перевищує 10%: У Євразії вона оцінюється у 1–4% (вища оцінка у 3,4–7,3% дається у праці Lohse, K.; Frantz, L.A.F. (2014). "Neandertal Admixture in Eurasia Confirmed by Maximum-Likelihood Analysis of Three Genomes". Genetics. 196 (4): 1241–1251. DOI:10.1534/genetics.114.162396); у меланезійців оцінюється у 4–6% (Reich et al. (2010). "Genetic history of an archaic hominin group from Denisova Cave in Siberia". Nature. 468 (7327): 1053–1060. DOI:10.1038/nature09710.
  3. ↑ Zhu, Zhaoyu; Dennell, Robin; Huang, Weiwen; Wu, Yi; Qiu, Shifan; Yang, Shixia; Rao, Zhiguo; Hou, Yamei; Xie, Jiubing; Han, Jiangwei; Ouyang, Tingping (2018). Hominin occupation of the Chinese Loess Plateau since about 2.1 million years ago. Nature. 559 (7715): 608—612. doi:10.1038/s41586-018-0299-4. PMID 29995848.
  4. ↑ Out of Africa I: The First Hominin Colonization of Eurasia. Vertebrate Paleobiology and Paleoanthropology. Springer. 2010. ISBN 978-90-481-9035-5.
  5. ↑ Garcia, T.; Féraud, G.; Falguères, C.; de Lumley, H.; Perrenoud, C.; Lordkipanidze, D. (2010). Earliest human remains in Eurasia: New 40Ar/39Ar dating of the Dmanisi hominid-bearing levels, Georgia. Quaternary Geochronology. 5 (4): 443—451. doi:10.1016/j.quageo.2009.09.012.
  6. ↑ R. Zhu et al. (2004), New evidence on the earliest human presence at high northern latitudes in northeast Asia.
  7. ↑ Rixiang Zhu; Zhisheng An; Richard Pott; Kenneth A. Hoffman (June 2003). Magnetostratigraphic dating of early humans in China (PDF). Earth-Science Reviews. 61 (3–4): 191—361. Bibcode:2003ESRv...61..191A. doi:10.1016/S0012-8252(02)00110-1. Архів оригіналу (PDF) за 24 липня 2011. {{cite journal}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  8. ↑ Hopkin M (26 березня 2008). 'Fossil find is oldest European yet'. Nature News. doi:10.1038/news.2008.691.
  9. ↑ Bednarik RG (2003). Seafaring in the Pleistocene. Cambridge Archaeological Journal. 13 (1): 41—66. doi:10.1017/S0959774303000039.
    ScienceNews summary
  10. ↑ Homo erectus soloensis, знайдений на острові Ява, вважається найбільш пізнім відомими представником H. erectus. Спочатку його датували 50-40 тис. років тому, але дослідження 2011 року відсунуло дату вимирання H. e. soloensis принаймні до 143 тис. років тому, а ймовірно і раніше 550 тис. років. Див. Indriati E, Swisher CC III, Lepre C, Quinn RL, Suriyanto RA, et al. 2011 The Age of the 20 Meter Solo River Terrace, Java, Indonesia and the Survival of Homo erectus in Asia. PLoS ONE 6(6): e21562. DOI:10.1371/journal.pone.0021562.
  11. ↑ Ewen Callaway An Arctic refuge for Neanderthals? 12 May 2011 (nature.com).
  12. ↑ Xu, D. та ін. (2017). Archaic Hominin Introgression in Africa Contributes to Functional Salivary MUC7 Genetic Variation. Molecular Biology and Evolution. 34 (10): 2704—2715. doi:10.1093/molbev/msx206. PMC 5850612. PMID 28957509.
  13. ↑ Hammer, M.F.; Woerner, A.E.; Mendez, F.L.; Watkins, J.C.; Wall, J.D. (2011). Genetic evidence for archaic admixture in Africa. Proceedings of the National Academy of Sciences. 108 (37): 15123—15128. Bibcode:2011PNAS..10815123H. doi:10.1073/pnas.1109300108. PMC 3174671. PMID 21896735.
  14. ↑ Callaway, E. (26 July 2012). Hunter-gatherer genomes a trove of genetic diversity. Nature. doi:10.1038/nature.2012.11076.
  15. ↑ Lachance, J.; Vernot, B.; Elbers, C.C.; Ferwerda, B.; Froment, A.; Bodo, J.M. та ін. (2012). Evolutionary History and Adaptation from High-Coverage Whole-Genome Sequences of Diverse African Hunter-Gatherers. Cell. 150 (3): 457—469. doi:10.1016/j.cell.2012.07.009. PMC 3426505. PMID 22840920.
  16. ↑ Dirks, Paul HGM; Roberts, Eric M.; Hilbert-Wolf, Hannah; Kramers, Jan D.; Hawks, John; Dosseto, Anthony; Duval, Mathieu; Elliott, Marina; Evans, Mary; Grün, Rainer; Hellstrom, John; Herries, Andy IR; Joannes-Boyau, Renaud; Makhubela, Tebogo V.; Placzek, Christa J.; Robbins, Jessie; Spandler, Carl; Wiersma, Jelle; Woodhead, Jon; Berger, Lee R. (9 травня 2017). The age of Homo naledi and associated sediments in the Rising Star Cave, South Africa. eLife. 6. doi:10.7554/eLife.24231. PMC 5423772. PMID 28483040.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  17. ↑ а б в г д е Lopez, Saioa; van Dorp, Lucy; Hellenthal, Garrett (2016). Human Dispersal Out of Africa: A Lasting Debate. Evolutionary Bioinformatics. 11s2 (Suppl 2): 57—68. doi:10.4137/EBO.S33489. ISSN 1176-9343. PMC 4844272. PMID 27127403.
  18. ↑ Callaway, Ewen (2016). Oldest ancient-human DNA details dawn of Neanderthals. Nature. 531 (7594): 296—286. Bibcode:2016Natur.531..296C. doi:10.1038/531286a. PMID 26983523.
  19. ↑ David Richter та ін. (8 June 2017). The age of the hominin fossils from Jebel Irhoud, Morocco, and the origins of the Middle Stone Age. Nature. 546 (7657): 293—296. Bibcode:2017Natur.546..293R. doi:10.1038/nature22335. PMID 28593967. "Тут ми повідомляємо про вік, визначених термолюмінісцентним датуванням нагрітих вогнем артефактів з кремнію, які були знайдені при розкопках археологічної ділянки Середньої Кам'яної доби у Джебель-Ірхуд, Марокко, і які прямо пов'язуються зі щойно виявленими залишками H. sapiens. Середньозважений вік цих артефактів та скамянілостей Середньої Кам'яної доби визначено на рівні 315 ± 34 тис. років тому. Це значення підтримується перерахованими урановими серіями з резонансом спіну електрону, які дають вік 286 ± 32 тис.років для зубу решток гомініну Irhoud 3."; Smith TM, Tafforeau P, Reid DJ та ін. (April 2007). Earliest evidence of modern human life history in North African early Homo sapiens. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 104 (15): 6128—33. Bibcode:2007PNAS..104.6128S. doi:10.1073/pnas.0700747104. PMC 1828706. PMID 17372199.
  20. ↑ Mcdougall, I.; Brown, H.; Fleagle, G. (Feb 2005). Stratigraphic placement and age of modern humans from Kibish, Ethiopia. Nature. 433 (7027): 733—736. Bibcode:2005Natur.433..733M. doi:10.1038/nature03258. ISSN 0028-0836. PMID 15716951.
  21. ↑ а б Є пропозиція датувати присутність ранньої сучасної людини за межами Африки аж до 177 тис. років тому. Див. Hershkovitz et al., "The earliest modern humans outside Africa", Science 26 Jan 2018: Vol. 359, Issue 6374, pp. 456–459 DOI:10.1126/science.aap8369
  22. ↑ а б Eleanor Scerri, "The Stone Age Archaeology of West Africa", African History, 2017, DOI:10.1093/acrefore/9780190277734.013.137.
  23. ↑ Schlebusch et al., "Southern African ancient genomes estimate modern human divergence to 350,000 to 260,000 years ago" Science, 28 Sep 2017, DOI:10.1126/science.aao6266. Estimated split times given in the source cited (in kya): Human-Neanderthal: 530–690, Deep Human [H. sapiens]: 250–360, NKSP-SKSP: 150–190, Out of Africa (OOA): 70–120.
  24. ↑ Rito T, Richards MB, Fernandes V, Alshamali F, Cerny V, Pereira L, Soares P., "The first modern human dispersals across Africa", PLoS One 2013 Nov 13; 8(11):e80031. DOI:10.1371/journal.pone.0080031. "By ~130 ka two distinct groups of anatomically modern humans co-existed in Africa: broadly, the ancestors of many modern-day Khoe and San populations in the south and a second central/eastern African group that includes the ancestors of most extant worldwide populations. Early modern human dispersals correlate with climate changes, particularly the tropical African “megadroughts” of MIS 5 (marine isotope stage 5, 135–75 ka) which paradoxically may have facilitated expansions in central and eastern Africa, ultimately triggering the dispersal out of Africa of people carrying haplogroup L3 ~60 ka. Two south to east migrations are discernible within haplogroup L0. One, between 120 and 75 ka, represents the first unambiguous long-range modern human dispersal detected by mtDNA and might have allowed the dispersal of several markers of modernity. A second one, within the last 20 ka signalled by L0d, may have been responsible for the spread of southern click-consonant languages to eastern Africa, contrary to the view that these eastern examples constitute relicts of an ancient, much wider distribution."
  25. ↑ Jarvis JP, Scheinfeldt LB, Soi S, Lambert C, Omberg L, Ferwerda B, et al. (2012) Patterns of Ancestry, Signatures of Natural Selection, and Genetic Association with Stature in Western African Pygmies. PLoS Genet 8(4): e1002641. DOI:10.1371/journal.pgen.1002641. López Herráez D, Bauchet M, Tang K, Theunert C, Pugach I, Li J, et al. (2009) Genetic Variation and Recent Positive Selection in Worldwide Human Populations: Evidence from Nearly 1 Million SNPs. PLoS ONE 4(11): e7888. DOI:10.1371/journal.pone.0007888. Tishkoff SA, Reed FA, Friedlaender FR, Ehret C, Ranciaro A, Froment A, Hirbo JB, Awomoyi AA, Bodo JM, Doumbo O, Ibrahim M, Juma AT, Kotze MJ, Lema G, Moore JH, Mortensen H, Nyambo TB, Omar SA, Powell K, Pretorius GS, Smith MW, Thera MA, Wambebe C, Weber JL, Williams SM (2009). The Genetic Structure and History of Africans and African Americans. Science. 324 (5930): 1035—1044. Bibcode:2009Sci...324.1035T. doi:10.1126/science.1172257. PMC 2947357. PMID 19407144. (Supplementary Data) Quintana-Murci et al. 2008. Maternal traces of deep common ancestry and asymmetric gene flow between Pygmy hunter–gatherers and Bantu-speaking farmers 'Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America'. 105(5): 1599, fig. 3. Patin E, Laval G, Barreiro LB, Salas A, Semino O, Santachiara-Benerecetti S, Kidd KK, Kidd JR, Van der Veen L, Hombert JM, Gessain A, Froment A, Bahuchet S, Heyer E, Quintana-Murci L (2009). Inferring the Demographic History of African Farmers and Pygmy Hunter–Gatherers Using a Multilocus Resequencing Data Set. PLoS Genetics. 5 (4): e1000448. doi:10.1371/journal.pgen.1000448. PMC 2661362. PMID 19360089.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) "We studied the branching history of Pygmy hunter–gatherers and agricultural populations from Africa and estimated separation times and gene flow between these populations. The model identified included the early divergence of the ancestors of Pygmy hunter–gatherers and farming populations ~60,000 years ago, followed by a split of the Pygmies' ancestors into the Western and Eastern Pygmy groups ~20,000 years ago."
  26. ↑ Holen, Steven R. (2017). A 130,000-year-old archaeological site in southern California, USA. Nature. 544 (7651): 479—483. Bibcode:2017Natur.544..479H. doi:10.1038/nature22065. PMID 28447646.
  27. ↑ Lawler, Andrew (2011). Did Modern Humans Travel Out of Africa Via Arabia?. Science. 331 (6016): 387. Bibcode:2011Sci...331..387L. doi:10.1126/science.331.6016.387. PMID 21273459.
  28. ↑ Trail of 'Stone Breadcrumbs' Reveals the Identity of One of the First Human Groups to Leave Africa ScienceDaily (Nov. 30, 2011)
  29. ↑ Ознаки більш раннього виходу людини з Африки
  30. ↑ Liu, Wu та ін. (2010). Human remains from Zhirendong, South China, and modern human emergence in East Asia. Proceedings of the National Academy of Sciences. 107 (45): 19201—19206. Bibcode:2010PNAS..10719201L. doi:10.1073/pnas.1014386107. PMC 2984215. PMID 20974952. (the authors seem to accept that the individual has African recent ascentry, but with Asian archaic human admixture). Див. також Robin Dennell, Two interpretations of the Zhirendong mandible described by Liu and colleagues, Nature Volume: 468, 25 November 2010, pages: 512–513, DOI:10.1038/468512a; Brief comments at Modern Humans Emerged Far Earlier Than Previously Thought, Fossils from China Suggest, ScienceDaily (Oct. 25, 2010) https://www.sciencedaily.com/releases/2010/10/101025172924.htm; and Oldest Modern Human Outside of Africa Found: http://news.nationalgeographic.com/news/2010/10/101025-oldest-human-fossil-china-out-of-africa-science/
  31. ↑ Shena, Guanjun та ін. (2002). U-Series dating of Liujiang hominid site in Guangxi, Southern China. Journal of Human Evolution. 43 (6): 817—829. doi:10.1006/jhev.2002.0601. PMID 12473485.
  32. ↑ Lunadong fossils support theory of earlier dispersal of modern man
  33. ↑ Callaway, Ewen (2015). Teeth from China reveal early human trek out of Africa. Nature. doi:10.1038/nature.2015.18566. Процитовано 23 жовтня 2015.
  34. ↑ Balter, Michael (2010). Of Two Minds About Toba's Impact. Science. 327 (5970): 1187—1188. Bibcode:2010Sci...327.1187B. doi:10.1126/science.327.5970.1187-a. PMID 20203021.
  35. ↑ Vicente M. Cabrera (2017). Carriers of mitochondrial DNA macrohaplogroup L3 basic lineages migrated back to Africa from Asia around 70,000 years ago. bioRxiv 233502. {{cite bioRxiv}}: Cite використовує застарілий параметр |authors= (довідка); Перевірте значення |biorxiv= (довідка)
  36. ↑ Zhivotovsky; Rosenberg, NA; Feldman, MW та ін. (2003). Features of Evolution and Expansion of Modern Humans, Inferred from Genomewide Microsatellite Markers. American Journal of Human Genetics. 72 (5): 1171—1186. doi:10.1086/375120. PMC 1180270. PMID 12690579.
  37. ↑ Stix, Gary (2008). The Migration History of Humans: DNA Study Traces Human Origins Across the Continents. Процитовано 14 June 2011.
  38. ↑ Armitage, Simon J.; Jasim, Sabah A.; Marks, Anthony E.; Parker, Adrian G.; Usik, Vitaly I.; Uerpmann, Hans-Peter (2011). Hints Of Earlier Human Exit From Africa. Science. 331 (6016): 453—456. Bibcode:2011Sci...331..453A. doi:10.1126/science.1199113. PMID 21273486. Процитовано 1 травня 2011.
  39. ↑ Scientists discover oldest known modern human fossil outside of Africa: Analysis of fossil suggests Homo sapiens left Africa at least 50,000 years earlier than previously thought. ScienceDaily (англ.). Процитовано 27 січня 2018.
  40. ↑ Ghosh, Pallab (2018). Modern humans left Africa much earlier. BBC News (брит.). Процитовано 27 січня 2018.
  41. ↑ Dennell, Robin; Petraglia, Michael D. (2012). The dispersal of Homo sapiens across southern Asia: how early, how often, how complex?. Quaternary Science Reviews. 47: 15—22. Bibcode:2012QSRv...47...15D. doi:10.1016/j.quascirev.2012.05.002.
  42. ↑ Prüfer, Kay та ін. (2013). The complete genome sequence of a Neanderthal from the Altai Mountains. Nature. 505 (7481): 43—49. Bibcode:2014Natur.505...43P. doi:10.1038/nature12886. PMC 4031459. PMID 24352235.
  43. ↑ а б в Bowler, James M. та ін. (2003). New ages for human occupation and climatic change at Lake Mungo, Australia. Nature. 421 (6925): 837—840. Bibcode:2003Natur.421..837B. doi:10.1038/nature01383. PMID 12594511.
  44. ↑ Callaway, Ewen (22 September 2011), First Aboriginal genome sequenced, Nature, doi:10.1038/news.2011.551
  45. ↑ Reich та ін. (2011), Denisova Admixture and the First Modern Human Dispersals into Southeast Asia and Oceania, The American Journal of Human Genetics, 89 (4): 516—528, doi:10.1016/j.ajhg.2011.09.005, PMC 3188841, PMID 21944045
  46. ↑ Choi, Charles (22 September 2011), Now-Extinct Relative Had Sex with Humans Far and Wide, LiveScience
  47. ↑ Cooper A.; Stringer C.B. (2013), Did the Denisovans Cross the Wallace Line, Science, 342 (6156): 321—333, Bibcode:2013Sci...342..321C, doi:10.1126/science.1244869, PMID 24136958
  48. ↑ Salleh, Anna (18 жовтня 2013). Humans dated ancient Denisovan relatives beyond the Wallace Line. ABC Science.
  49. ↑ First Mariners – Archaeology Magazine Archive. Archive.archaeology.org. Retrieved on 2013-11-16.
  50. ↑ Pleistocene Sea Level Maps. Fieldmuseum.org. Процитовано 23 вересня 2010.
  51. ↑ Rasmussen, M та ін. (Oct 2011). An Aboriginal Australian genome reveals separate human dispersals into Asia. Science. 334 (6052): 94—98. Bibcode:2011Sci...334...94R. doi:10.1126/science.1211177. PMC 3991479. PMID 21940856.
  52. ↑ Hudjashov G, Kivisild T, Underhill PA та ін. (May 2007). Revealing the prehistoric settlement of Australia by Y chromosome and mtDNA analysis. Proc Natl Acad Sci USA. 104 (21): 8726—8730. Bibcode:2007PNAS..104.8726H. doi:10.1073/pnas.0702928104. PMC 1885570. PMID 17496137.
  53. ↑ Wade, Nicholas (8 травня 2007). From DNA Analysis, Clues to a Single Australian Migration. Australia: Nytimes.com. Процитовано 1 травня 2011.
  54. ↑ Clarkson, Chris; Smith, Mike; Marwick, Ben; Fullagar, Richard; Wallis, Lynley A.; Faulkner, Patrick; Manne, Tiina; Hayes, Elspeth; Roberts, Richard G.; Jacobs, Zenobia; Carah, Xavier; Lowe, Kelsey M.; Matthews, Jacqueline; Florin, S. Anna (June 2015). The archaeology, chronology and stratigraphy of Madjedbebe (Malakunanja II): A site in northern Australia with early occupation. Journal of Human Evolution. 83: 46—64. doi:10.1016/j.jhevol.2015.03.014. hdl:1773/33254. PMID 25957653.
  55. ↑ Clarkson, Chris; Jacobs, Zenobia; Marwick, Ben; Fullagar, Richard; Wallis, Lynley; Smith, Mike; Roberts, Richard G.; Hayes, Elspeth; Lowe, Kelsey; Carah, Xavier; Florin, S. Anna; McNeil, Jessica; Cox, Delyth; Arnold, Lee J.; Hua, Quan; Huntley, Jillian; Brand, Helen E. A.; Manne, Tiina; Fairbairn, Andrew; Shulmeister, James; Lyle, Lindsey; Salinas, Makiah; Page, Mara; Connell, Kate; Park, Gayoung; Norman, Kasih; Murphy, Tessa; Pardoe, Colin (19 July 2017). Human occupation of northern Australia by 65,000 years ago. Nature. 547 (7663): 306—310. Bibcode:2017Natur.547..306C. doi:10.1038/nature22968. PMID 28726833.
  56. ↑ Flannery, Tim (2002), "The Future Eaters: An Ecological History of the Australasian Lands and People" (Grove Press)
  57. ↑ Mellars, Paul (11 August 2006). Going East: New Genetic and Archaeological Perspectives on the Modern Human Colonization of Eurasia. Science. 313 (5788): 796—800. Bibcode:2006Sci...313..796M. doi:10.1126/science.1128402. PMID 16902130.
  58. ↑ Fossil Teeth Put Humans in Europe Earlier Than Thought. The New York Times. 2 листопада 2011.
  59. ↑ а б Sankararaman, S.; Patterson, N.; Li, H.; Pääbo, S.; Reich, D; Akey, J.M. (2012). The Date of Interbreeding between Neandertals and Modern Humans. PLoS Genetics. 8 (10): e1002947. doi:10.1371/journal.pgen.1002947. PMC 3464203. PMID 23055938.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  60. ↑ Harpending, Henry; Cochran, Gregory (2009). The 10,000 Year Explosion (PDF). Basic Books. с. 214. ISBN 978-0-465-00221-4. Процитовано 1 грудня 2015.
  61. ↑ Ambrose, Stanley (1998). Late Pleistocene human population bottlenecks, volcanic winter, and differentiation of modern humans. Journal of Human Evolution. 34 (6): 623—651. doi:10.1006/jhev.1998.0219. PMID 9650103.
  62. ↑ Oppenheimer, Stephen "Out of Eden: Peopling of the World" (Robinson; New Ed edition (March 1, 2012))
  63. ↑ {{cite journal}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)
  64. ↑ Atlas of human journey: 45–40,000. Genographic Project. National Geographic Society. 1996–2010.
  65. ↑ {{cite journal}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)
  66. ↑ {{cite journal}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)
  67. ↑ {{cite journal}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)
  68. ↑ Mamontovaya Kurya:an enigmatic, nearly 40000 years old Paleolithic site in the Russian Arctic (PDF).
  69. ↑ а б Hoffecker, J. (2006). A Prehistory of the North: Human Settlements of the Higher Latitudes. New Jersey: Rutgers University Press. с. 101.
  70. ↑ Hoffecker, John F. (2002). Desolate landscapes: Ice-Age settlement in Eastern Europe. New Brunswick: Rutgers University Press. с. 158—162, 217—233.
  71. ↑ Caramelli, D; Lalueza-Fox, C; Vernesi, C; Lari, M; Casoli, A; Mallegni, F; Chiarelli, B; Dupanloup, I; Bertranpetit, J; Barbujani, G; Bertorelle, G (May 2003). Evidence for a genetic discontinuity between Neandertals and 24,000-year-old anatomically modern Europeans. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 100 (11): 6593—6597. Bibcode:2003PNAS..100.6593C. doi:10.1073/pnas.1130343100. ISSN 0027-8424. PMC 164492. PMID 12743370.
  72. ↑ Currat M, Excoffier L (2004). Modern Humans Did Not Admix with Neanderthals during Their Range Expansion into Europe. PLoS Biol. 2 (12): e421. doi:10.1371/journal.pbio.0020421. PMC 532389. PMID 15562317.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  73. ↑ Maca-Meyer N, González AM, Larruga JM, Flores C, Cabrera VM (2001). Major genomic mitochondrial lineages delineate early human expansions. BMC Genet. 2 (1): 13. doi:10.1186/1471-2156-2-13. PMC 55343. PMID 11553319.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  74. ↑ Currat M, Excoffier L (Dec 2004). Modern humans did not admix with Neanderthals during their range expansion into Europe. PLoS Biol. 2 (12): e421. doi:10.1371/journal.pbio.0020421. PMC 532389. PMID 15562317.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  75. ↑ Meyer, M.; Kircher, M.; Gansauge, M.T.; Li, H.; Racimo, F.; Mallick, S. та ін. (2012). A High-Coverage Genome Sequence from an Archaic Denisovan Individual. Science. 338 (6104): 222—226. Bibcode:2012Sci...338..222M. doi:10.1126/science.1224344. PMC 3617501. PMID 22936568.
  76. ↑ Wall, J.D.; Yang, M.A.; Jay, F.; Kim, S.K.; Durand, E.Y.; Stevison, L.S. та ін. (2013). Higher Levels of Neanderthal Ancestry in East Asians than in Europeans. Genetics. 194 (1): 199—209. doi:10.1534/genetics.112.148213. PMC 3632468. PMID 23410836.
  77. ↑ Sánchez-Quinto, F.; Botigué, L.R.; Civit, S.; Arenas, C.; Ávila-Arcos, M.C.; Bustamante, C.D. та ін. (2012). North African Populations Carry the Signature of Admixture with Neandertals. PLoS ONE. 7 (10): e47765. Bibcode:2012PLoSO...747765S. doi:10.1371/journal.pone.0047765. PMC 3474783. PMID 23082212. We found that North African populations have a significant excess of derived alleles shared with Neandertals, when compared to sub-Saharan Africans. This excess is similar to that found in non-African humans, a fact that can be interpreted as a sign of Neandertal admixture. Furthermore, the Neandertal's genetic signal is higher in populations with a local, pre-Neolithic North African ancestry. Therefore, the detected ancient admixture is not due to recent Near Eastern or European migrations. Sub-Saharan populations are the only ones not affected by the admixture event with Neandertals.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  78. ↑ Yotova, Vania та ін. (2011). An X-linked haplotype of Neandertal origin is present among all non-African populations. Molecular Biology and Evolution. 28 (7): 1957—1962. doi:10.1093/molbev/msr024. PMID 21266489. Of 1,420 sub-Saharan chromosomes, only one copy of B006 was observed in Ethiopia, and five in Burkina Faso, one among the Rimaibe and four among the Fulani and Tuareg, nomad-pastoralists known for having contacts with northern populations (supplementary table S1, Supplementary Material online). B006 only occurrence at the northern and northeastern outskirts of sub-Saharan Africa is thus likely to be a result of gene flow from a non-African source.
  79. ↑ Yang et al., "40,000-Year-Old Individual from Asia Provides Insight into Early Population Structure in Eurasia", Current Biology Volume 27, Issue 20, pp. 3202–3208.e9, 23 October 2017, DOI:10.1016/j.cub.2017.09.030.
  80. ↑ Ding, Q.; Hu, Y.; Xu, S.; Wang, J.; Jin, L. (2014) [Online 2013]. Neanderthal Introgression at Chromosome 3p21.31 was Under Positive Natural Selection in East Asians. Molecular Biology and Evolution. 31 (3): 683—695. doi:10.1093/molbev/mst260. PMID 24336922..
  81. ↑ Jeong et al., "Deep History of East Asian Populations Revealed Through Genetic Analysis of the Ainu", Genetics. 2016 Jan;202(1):261–272. DOI:10.1534/genetics.115.178673.
  82. ↑ Traits affected by the mutation are sweat glands, hair thickness and breast tissue. Kamberov et al., "Modeling Recent Human Evolution in Mice by Expression of a Selected EDAR Variant", Cell Volume 152, Issue 4, pp. 691–702, 14 February 2013, DOI:10.1016/j.cell.2013.01.016. Journalistic report: East Asian Physical Traits Linked to 35,000-Year-Old Mutation, NYT, 14 February 2013. East Asian genetics shows a number of concentrated alleles suggestive of selection pressures. This concerns the genes EDAR, ADH1B, ABCC1, and ALDH2 in particular. The East Asian types of ADH1B are associated with rice domestication and would thus have arisen after the c. 11,000 years ago. Peng, Y. et al. The ADH1B Arg47His polymorphism in East Asian populations and expansion of rice domestication in history. BMC Evolutionary Biology 10, 15 (2010).
  83. ↑ {{cite journal}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)
  84. ↑ а б Wells, Spencer; Read, Mark (2002). The Journey of Man – A Genetic Odyssey (Digitised online by Google books). Random House. с. 138—140. ISBN 978-0-8129-7146-0. Процитовано 21 листопада 2009.
  85. ↑ а б Fitzhugh, Drs. William; Goddard, Ives; Ousley, Steve; Owsley, Doug; Stanford., Dennis. Paleoamerican. Smithsonian Institution Anthropology Outreach Office. Архів оригіналу за 5 січня 2009. Процитовано 15 січня 2009.
  86. ↑ A DNA Search for the First Americans Links Amazon Groups to Indigenous Australians. Smithsonian.com. Smithsonian Institution. Процитовано 28 серпня 2015.
  87. ↑ {{cite journal}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)
  88. ↑ а б Atlas of the Human Journey-The Genographic Project. National Geographic Society. 1996–2008. Архів оригіналу за 1 травня 2011. Процитовано 27 січня 2017.
  89. ↑ The peopling of the Americas: Genetic ancestry influences health. Scientific American. Процитовано 17 листопада 2009.
  90. ↑ {{cite journal}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)[недоступне посилання з 01.09.2015]
  91. ↑ 68 Responses to "Sea will rise 'to levels of last Ice Age'". Center for Climate Systems Research, Columbia University. Процитовано 17 листопада 2009.
  92. ↑ accessed 26th October 2015 Genetic studies link indigenous peoples in the Amazon and Australasia Science Daily, July 21, 2015.
  93. ↑ {{cite journal}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)
  94. ↑ Gibbons, Ann (4 September 2014). Three-part ancestry for Europeans. Science. American Association for the Advancement of Science. Архів оригіналу за 11 October 2014. Процитовано 30 October 2014. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  95. ↑ John Desmond Clark, From Hunters to Farmers: The Causes and Consequences of Food Production in Africa, University of California Press, 1984, p. 31
  96. ↑ Igor Kopytoff, The African Frontier: The Reproduction of Traditional African Societies (1989), 9–10 (cited afer Igbo Language Roots and (Pre)-History, A Mighty Tree, 2011).
  97. ↑ {{cite journal}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)
  98. ↑ Pacific migrations – Te Ara Encyclopedia of New Zealand.
  99. ↑ Fagan, B.M. (2007). People of the earth: An introduction to world prehistory. Upper Saddle River, NJ: Pearson Prentice Hall
  100. ↑ Hoffecker, John F. (2005). A prehistory of the north: human settlement of the higher latitudes. Rutgers University Press. с. 130. ISBN 978-0-8135-3469-5.
  101. ↑ Gibbon, pp. 28–31
  102. ↑ Rigby, Bruce. 101. Qaummaarviit Historic Park, Nunavut Handbook (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 травня 2006. Процитовано 2 жовтня 2009. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  103. ↑ Wood, Shannon Raye (April 1992). Tooth Wear and the Sexual Division of Labour in an Inuit Population (PDF). Department of Archaeology University of Saskatchewan. Simon Fraser University. Процитовано 2 жовтня 2009.

Подальше читання

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ранні_міграції_людства&oldid=24675383