4 Веста: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 26: Рядок 26:
| арг_перицентру = 151,2172211176°
| арг_перицентру = 151,2172211176°
| розміри = 530 км
| розміри = 530 км
| маса = <span style="white-space:nowrap;">(2,59 ± 0,02){{e|20}} кг</span><ref name="Baer2007"/>
| маса = <span style="white-space:nowrap;">(2,59 ± 0,02){{e|20}} кг</span><ref name="Baer2007">{{cite journal |last=Baer |first=James |coauthors=Chesley, Steven R. |title=Astrometric masses of 21 asteroids, та an integrated asteroid ephemeris |journal=Celestial Mechanics та Dynamical Astronomy |volume=100 |issue=2008 |pages=27–42 |publisher=Springer Science+Business Media B.V. 2007 |url=http://www.springerlink.com/content/h747307j43863228/fulltext.pdf |format=[[PDF]] |doi=10.1007/s10569-007-9103-8 |accessdate=2008-11-11 |year=2008 |archive-date=24 лютого 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110224014158/http://www.springerlink.com/content/h747307j43863228/fulltext.pdf }}</ref>
| густина = 3,42 г/см³<ref name="Baer2007" />
| густина = 3,42 г/см³<ref name="Baer2007" />
| тяжіння на поверхні = 0,22 м/с²
| тяжіння на поверхні = 0,22 м/с²
Рядок 32: Рядок 32:
| період обертання = 5,342&nbsp;год
| період обертання = 5,342&nbsp;год
| альбедо = 0,4228
| альбедо = 0,4228
| температура = ''мін:'' 85 [[Кельвін (одиниця)|K]] (−188 [[Градус Цельсія|°C]])<br />''макс:'' 255 K (−18&nbsp;°C)<ref name="Mueller01">{{cite journal |url=http://www.esa.int/esapub/bulletin/bullet108/chapter4_bul108.pdf |author=Mueller, T. G. |coauthors=Metcalfe, L. |title=ISO та Asteroids |journal=European Space Agency (ESA) bulletin |volume=108 |pages=38 |year=2001 |accessdate=23 серпня 2010 |archive-date=25 вересня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200925223950/http://www.esa.int/esapub/bulletin/bullet108/chapter4_bul108.pdf }}</ref>
| температура = ''мін:'' 85 [[Кельвін (одиниця)|K]] (−188 [[Градус Цельсія|°C]])<br />''макс:'' 255 K (−18&nbsp;°C)<ref name="Mueller01"/>
| спектр_тип = V (Толен) <br />V (SMASS)
| спектр_тип = V (Толен) <br />V (SMASS)
| видима величина = 5,1<ref name="Pasachoff1983"/> до 8,48
| видима величина = 5,1<ref name="Pasachoff1983">{{cite book |author=Menzel, Donald H.; та Pasachoff, Jay M. |year=1983 |title=A Field Guide до the Stars та Planets |edition=2nd |publisher=Houghton Mifflin |pages=[https://archive.org/details/fieldguidetostar00menz_0/page/391 391] |location=Boston, MA |isbn=0395348358 |url=https://archive.org/details/fieldguidetostar00menz_0/page/391 }}</ref> до 8,48
| абсолютна величина = 3,20
| абсолютна величина = 3,20
| кутовий розмір = 0,70" до 0,22"
| кутовий розмір = 0,70" до 0,22"

Версія за 20:40, 5 березня 2023

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Веста (значення).
4 Веста ⚶
Веста, знята космічним апаратом «Dawn» з відстані 5200 кілометрів
Відкриття
Відкривач Генріх Ольберс
Місце відкриття Бремен
Дата відкриття 29 березня 1807
Позначення
Позначення 4 Vesta
Названа на честь Веста
Категорія малої планети Астероїд головного поясу
Орбітальні характеристики[1]
Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD)
Велика піввісь 2,361460086256 а. о.
Перигелій 2,152205932005 а. о.
Афелій 2,570714240508 а. о.
Ексцентриситет 0,088612191867
Орбітальний період 1325,468286251 д
Середня орбітальна швидкість 0,271602122611 °/д
Середня аномалія 326,5320246855°
Нахил орбіти 7,140494102347°
Довгота висхідного вузла 103,8512889221°
Аргумент перицентру 151,2172211176°
Фізичні характеристики
Розміри 530 км
Маса (2,59 ± 0,02)× 1020 кг[2]
Середня густина 3,42 г/см³[2]
Прискорення вільного падіння на поверхні 0,22 м/с²
Друга космічна швидкість 0,35 км/с
Період обертання 5,342 год
Альбедо 0,4228
Температура мін: 85 K (−188 °C)
макс: 255 K (−18 °C)[3]
Спектральний тип V (Толен)
V (SMASS)
Видима зоряна величина 5,1[4] до 8,48
Стандартна зоряна величина 3,20
Кутовий розмір 0,70" до 0,22"
CMNS: 4 Веста у Вікісховищі

4 Ве́ста (символ: ⚶) — один із найбільших об’єктів у поясі астероїдів із середнім діаметром 525 км[5]. Він був відкритий німецьким астрономом Генріхом Ольберсом 29 березня 1807 року[6] і названий на честь Вести, богині дому та вогнища в римській міфології[7].

Вважається, що Веста є другим об’єктом у поясі астероїдів як за масою, так і за об'ємом після карликової планети Церери[8][9][10], хоч значення його об'єму й перекривається з похибкою вимірювань астероїда 2 Паллада[11]. На Весту припадає близько 9% маси поясу астероїдів[12].

Для земного спостерігача Веста є найяскравішим астероїдом. Його яскравість може досягати 5,1 зоряної величини[4], і в такі моменти його слабко видно неозброєним оком.

Численні уламки Вести були викинуті в результаті зіткнень один і два мільярди років тому, які залишили два величезних кратера, що займають більшу частину південної півкулі Вести[13][14]. Уламки цих подій впали на Землю у вигляді HED-метеоритів, які є багатим джерелом інформації про Весту[15][16][17].

Найбільше інформації про поверхню Вести відомо від американського космічного апарата Dawn, який дослідив астероїд в 2011-2012 роках[18].  

Історія

Відкриття

Генріх Ольберс відкрив Палладу 1802 року, за рік після відкриття Церери. Він припустив, що ці два об'єкти можуть бути уламками зруйнованої планети. Він надіслав листа зі своєю пропозицією британському астроному Вільяму Гершелю, припускаючи, що пошук поблизу місць перетину орбіт Церери та Паллади допоможе виявити ще більше уламків. Ці перетини орбіт розташовані в сузір'ях Кита й Діви[19]. Ольберс розпочав свої пошуки 1802 року, і 29 березня 1807 року в сузір’ї Діви він виявив Весту. Це лише випадковий збіг, бо Церера, Паллада і Веста не є фрагментами більшого тіла. Оскільки 1804 року був відкритий астероїд Юнона, Веста стала четвертим об’єктом, відкритим у поясі астероїдів. Ольберг оголосив про відкриття в листі від 31 березня до німецького астронома Йоганна Шретера[20]. Оскільки Ольберс уже мав заслугу у відкритті планети (Паллада; на той час астероїди вважалися планетами), він надав честь назвати своє нове відкриття німецькому математику Карлу Фрідріху Гауссу, чиї орбітальні розрахунки дозволили астрономам підтвердити існування Церери і який обчислив орбіту нової планети за надзвичайно короткий час у 10 годин[21][22]. Гаусс вибрав римську богиню дому та вогнища Весту[23].

Назва та символ

Веста була четвертим відкритим астероїдом, цим і зумовлений номер 4 у його офіційному позначенні. Назва Веста або її національні варіанти вживаються в усіх мовах за винятком грецької та китайської. У грецькій мові астероїд називається Гестія (4 Εστία) на честь богині Гестії, давньогрецького відповідника римської богині Вести. На честь цієї давньогрецької богині названий астероїд 46 Гестія, так що в грецькій мові ці астероїди мають однакові назви й відрізняються лише номером. У китайській мові Веста називається «зорею бога вогнища» (灶神星, zàoshénxīng), що є описом ролі богині Вести і подібно до китайських назв Урана, Нептуна та Плутона.

Після свого відкриття Веста (як і Церера, Паллада та Юнона до неї) була класифікована як планета та отримала свій астрономічний символ, Gauss's version of the astronomical symbol for Vesta. Символ був запропонований Гауссом і являв собою вівтар Вести зі священним вогнем[24][25]. Після 1852 року символи астероїдів поступово вийшли з астрономічного вжитку, але в 1970-х роках символи перших чотирьох астероїдів були відроджені астрологами. Скороченим сучасним астрологічним варіантом символу Вести є Astrological version of the astronomical symbol for Vesta (U+26B6 ⚶).

За 38 років після відкриття Вести не було виявлено жодного іншого астероїда, і протягом цього часу вважалось, що у Сонячній системі одинадцять планет[26]. (Нептун був відкритий пізніше, 1846 року.) З 1845 року швидкими темпами почали відкривати нові астероїди, і до 1851 року їх вже було п’ятнадцять, кожен зі своїм символом. Стало зрозуміло, що було б недоцільно продовжувати винаходити нові планетні символи нескінченно довго, а деякі з існуючих виявилося важко швидко малювати. Тому Бенджамін Апторп Гулд запропонував пронумерувати астероїди в порядку їх відкриття та помістити цей номер у коло як загальний символ астероїда. Таким чином, четвертий астероїд, Веста, отримав символ ④. Оскільки кількість малих планет зростала, символ був об’єднаний з назвою в офіційне позначення "④ Веста". До 1858 року коло було спрощено до круглих дужок, які легше набирати: "(4) Веста". Інші розділові знаки, - такі як "4) Vesta" і "4, Vesta", також використовувалися, але здебільшого вимерли до середини XX століття[27].

Ранні дослідження

Фотометричні спостереження Вести проводилися в обсерваторії Гарвардського коледжу в 1880–1882 роках і в обсерваторії Тулузи в 1909 році. Ці та інші спостереження дозволили до до 1950-х років визначити швидкість обертання Вести. Однак ранні оцінки швидкості обертання ставилися під сумнів, оскільки було невідомо, чи пов'язані варіації кривої блиску з несиметричною формою астероїда чи з неоднорідністю його альбедо[28].

Ранні оцінки діаметра Вести варіювалися від 383 км у 1825 році до 444 км. Едвард Пікерінг у 1879 році знайшов приблизний діаметр 513 ± 17 км, що близько до сучасного значення середнього діаметра. Протягом наступного століття різні фотометричні оцінки коливались від 390 до 602 км. 1989 року за допомогою спекл-інтерферометрії було знайдено, що протягом оберту астероїда його середній розмір коливається між 498 і 548 км[29]. 1991 року за результатами спостережень покриття Вестою зорі SAO 93228 з 14 різних місць у східних США та Канаді її форма була онаближена еліпсом із розмірами приблизно 550 на 462 км[30]. Космічна місія Dawn підтвердла цей результат, визначивши, що розміри астероїда становлять 572,6 на 557,2 на 446,4 км[31].

Веста стала першим астероїдом, у якого була визначена маса. Астероїд 197 Арете кожні 18 років наближається на 0.04 а.о. до Вести. 1966 року, ґрунтуючись на спостереженнях за гравітаційними збуреннями Вести на Арете, Ганс Герц оцінив масу Вести в (1.20±0.08)×10−10 M☉[32]. Пізніше були отримані більш точні оцінки, і в 2001 році збурення 17 Фетіди були використані для розрахунку маси Вести, яка склала (1.31±0.02)×10−10 M☉[33]. Dawn визначив, що маса становить 1.3029×10−10 M☉.

Орбіта

Орбіта Вести лежить між Марсом і Юпітером у внутрішній частині поясу астероїдів, всередині люка Кірквуда на відстані 2,5 а.о. від Сонця. Його орбіта помірно нахилена (i = 7,1°, приблизно як 7° для Меркурія; менше, ніж 17° для Плутона) і помірно еліптична (e = 0,09, приблизно як у Марса)[6].

Справжні орбітальні резонанси між астероїдами малоймовірні через їхню невелику масу[34]. Однак Веста здатна захоплювати інші астероїди в тимчасові резонансні орбітальні стани 1:1 на проміжки часу до 2 мільйонів років або навіть більше, і було виявлено близько сорока таких об'єктів[35]. Декаметрові об’єкти, виявлені Dawn поблизу Вести, можуть бути такими квазісупутниками, а не справжніми супутниками[35].

Обертання

Обертання Вести відносно швидке для великого астероїда (5,342 годин) і відбувається в прямому напрямку. Північний полюс знаходиться у сузір'ї Лебедя (пряме піднесення 20 год 32 хв, схилення +48°, похибка близько 10°). Це дає нахил осі 29°[36].

Системи координат

Для відліку широти на Весті використовуються дві різні системи координат з початковими меридіанами, рознесеними на 150°. МАС встановив систему координат у 1997 році на основі фотографій телескопу Габбл, провівши головний меридіан через центр області Ольберса - темної ділянки діаметром 200 км. Коли Dawn прибув до Вести, виявилося, що розташування полюса відхиляється на 10° від визначеного МАС, що призводило до дрейфу системи координат зі швидкістю 0,06° на рік. Крім того, область Ольберса не було видно зблизька, що унеможливлювало визначення початкового меридіана з достатньою точністю. Наукові співробітники космічної місії Dawn виправили положення полюса і встановили новий початковий меридіан на відстані 4° від центру Клаудії - чітко окресленого кратера діаметром 700 метрів, що, на їхню думку, призводило до більш логічного ділення на півкулі[37]. У всіх публікаціях та картах НАСА, використовується система координат, пов'зана з кратером Клавдія. Однак робоча група МАС з картографічних координат і елементів обертання рекомендувала систему координат з виправленим полюсом, але довготою, повернутою на 150° для узгодження з раніше визначеним нульовим меридіаном, проведеним через область Ольберса[38]. Це визначення було затверджене МАС, хоча воно й порушує карти, підготовлені командою Dawn і розташовані таким чином, щоб не розділяти основних поверхневих об’єктів[37][39].  

Фізичні характеристики

Веста очима «Габбла»
Розміри перших 10 відкритих астероїдів у порівнянні з Місяцем. Веста (четверта ліворуч) є другим за розмірами астероїдом головного поясу після Паллади (друга ліворуч). Церера (крайня ліворуч), яка більше не вважається астероїдом.

Веста є другим за масою тілом у поясі астероїдів, хоч її маса складає лише 28% від маси першого тіла - Церери[2][12]. Густина Вести нижча, ніж у чотирьох планет земної групи, але вища, ніж у більшості астероїдів, а також в усіх супутників Сонячної системи, крім Іо. Площа поверхні Вести трохи менша за 900 000 км² - в півтора рази більше, ніж площа України. Всередині Веста диференційована. За розміром Веста лише трохи більше (525.4±0.2 км[5]), ніж астероїд 2 Паллада (512±3 км[40]), але вона масивніша за Палладу приблизно на 25%.

Форма Вести близька до гравітаційно рівноважного сплюснутого сфероїда[36], але велика увігнутість і виступ на південному полюсі у поєднанні з масою менше 5×1020 kg не дозволяють автоматично вважати Весту карликовою планетою відповідно до визначення планети Міжнародним астрономічним союзом[41]. Аналіз форми Вести[42] та гравітаційного поля з використанням даних, зібраних космічним апаратом Dawn, показав, що Веста не перебуває в гідростатичній рівновазі[5][43].

За оцінками, температура на поверхні становить близько −20 °C (253 K) з Сонцем над головою, опускаючись приблизно до −190 °C (83,1 K) на зимовому полюсі. Звичайна температура вдень і вночі −60 °C (213 K) і −130 °C (143 K), відповідно. Ця оцінка дана біля перигелію і може дещо змінюватись залежно від пори року[3].

Розміри Вести становлять 573×557×446 км, вона має майже сферичну форму, тому її майже класифікують як карликову планету[44]. На відміну від більшості відомих астероїдів, Веста розділена на кору, мантію та ядро, подібно до Землі[44]. Незабаром після формування почалася диференціація її внутрішньої структури: утворилося залізно-нікелеве ядро і кам'яна мантія. За рахунок тепла, що виділяється під час розпаду радіоактивних ізотопів, ядро і значна частина мантії розплавилися. Протягом наступних епох відбувалося поступове охолодження та кристалізація порід мантії і кори, що врешті-решт призвело до надзвичайної різноманітності мінералів, що складають Весту. Висновок про це можна зробити за метеоритами і малими астероїдами V-типу, родоначальницею яких є Веста.

Особливості поверхні

До прибуття космічного апарата Dawn деякі особливості поверхні Вести вже були визначені за допомогою космічного телескопа Габбла та наземних телескопів (наприклад, обсерваторії Кека)[45]. Прибуття Dawn у липні 2011 року дозволило детально дослідити складну поверхню Вести[46].

Кратери Реасільвія і Вененія

Найпомітнішими з усіх поверхневих елементів Вести є два величезні кратери, 500-кілометровий кратер Реасільвія з центром біля південного полюса та 400-кілометровий кратер Вененія[47]. Кратер Реасільвія молодший і накладається на кратер Вененія. Наукова група Dawn назвала молодший, помітніший кратер Реасільвія на честь матері Ромула і Рема та міфічної весталки[48]. Його ширина становить 95% від середнього діаметра Вести. Глибина кратера близько 19 км. Центральний пік піднімається на 23 км над найнижчою виміряною частиною дна кратера, а найвища виміряна точка валу кратера підіймається на 31 км над нижньою точкою дна кратера. За підрахунками, зіткнення викинуло близько 1% об’єму Вести, і, ймовірно, сім'я Вести та астероїди V-типу є продуктами цього зіткнення. Якщо це так, то факт виживання до теперішнього часу 10-кілометрових уламків зіткнення вказує на те, що вік кратера становить лише близько 1 мільярда років[49]. Це зіткнення також є найбільш ймовірним місцем походження /HED-метеоритів. На всі відомі астероїди V-типу разом узяті припадає лише близько 6% викинутого об’єму. Решта, ймовірно, знаходиться у вигляді невеликих фрагментів, або викинута резонансними збуреннями Юпітера через Люк Кірквуда 3:1, або збурена ефектом Ярковського чи тиском випромінювання. Спектроскопічний аналіз зображень Габбла показав, що цей кратер глибоко проник крізь кілька різних шарів кори та, можливо, в мантію, на що вказують спектральні ознаки олівіну[36].

Велика вершина в центрі Ресільвії має висоту 20-25 км і ширину 180 км[47], і, можливо, є результатом зіткнення планетарного масштабу[50].

Інші кратери

Кілька старих, деградованих кратерів мають розміри, близькі до Реасільвії та Вененеї. Feralia Planitia, показана праворуч, має розмір 270 км[51]. Серед новіших, менш деградованих кратерів найбільшими є Варронілла (158 км) і Постумія (196 км)[52].

Кратери «Сніговик»

«Сніговик» — неофіційна назва групи з трьох суміжних кратерів у північній півкулі Вести. Їхні офіційні назви від найбільшого до найменшого (із заходу на схід) — Марсія, Кальпурнія та Мінуція. Марсія — наймолодша і перетинає Кальпурнію. Мінуція — найстарша[53].

Жолоби

Більша частина екваторіального регіону Вести сформована серією паралельних западин. Найбільша називається Divalia Fossa (ширина 10-20 км, довжина 465 км). Незважаючи на те, що Веста становить всього одну сьому розміру Місяця, Divalia Fossa більша за Великий каньйон. Друга серія жолобів, нахилена до екватора, знаходиться північніше. Найбільший з північних жолобів називається Saturnalia Fossa (ширина близько 40 км, довжина понад 370 км). Вважається, що ці жолоби є великомасштабними грабенами, що виникли в результаті зіткнень, які створили кратери Реасільвію та Вененію відповідно. Це одні з найдовших долин у Сонячній системі, майже такі ж завдовжки, як Каньон Ітакса на Тефії. Такі грабени можуть утворюватись після зіткнення іншого астероїда з тілом, яке є диференційованим[54]. Диференціація Вести є однією з причин, чому вчені вважають її протопланетою[55].

Склад поверхні

Інформація про склад поверхні, отримана космічним апаратом Dawn, вказує, що більша частина поверхні Вести узгоджується зі складом говардитових, евкритових і діогенітових метеоритів (HED-метеоритів)[56][57][58]. Регіон Реасільвія найбагатший на діогеніт, який, ймовірно, сформувався на значній глибині і був оголений коли зіткнення утворило кратер. Від оголенного матеріалу мантії також можна було б очікувати присутність олівіну. Однак олівін був виявлений лише в окремих регіонах північної півкулі, а не в Реасільвії[59].

Структури утворені леткими речовинами

Місцевість, порита ямками, спостерігалася в чотирьох кратерах на Весті: Марсія, Корнелія, Нумізія та Ліцинія[60]. Ямки могли утворитись в результаті дегазації матеріалу, нагрітого ударом. Поряд із ямками в кратерах Марсія та Корнелія зустрічаються криволінійні ущелини, які, ймовірно, утворилися внаслідок короткотривалого потоку рідкої води, створеної, коли тепло від зіткнення розтопило відкладення льоду[61]. Також були виявлені гідратовані матеріали, особливо на темних ділянках поверхні[62]. Вважається, що темні ділянки покриті, в основному, вуглистими хондритами, принесеними на поверхню під час зіткнень. Вуглисті хондрити порівняно багаті ОН, пов'язаними в мінералах[58].

Геологія

Велика колекція потенційних зразків з Вести доступна для вчених, у вигляді понад 1200 HED-метеоритів, що дають уявлення про геологічну історію та структуру Вести. Дослідження астероїда (237442) 1999 TA10 Інфрачервоним телескопом IRTF, припускають, що він походить з більшої глибини Вести, ніж HED-метеорити[63].

Вважається, що Веста складається з металевого залізо-нікелевого ядра діаметром 214–226 км[5], покритого скелястою олівіновою мантією з поверхневою корою. Від появи перших багатих на кальцій і алюміній включень (перша тверда речовина в Сонячній системі, що утворилась близько 4,567 мільярдів років тому), ймовірна хронологія Вести така:[64][65][66][67][68]

Веста — єдиний відомий неушкоджений астероїд, чиї надра пройшли подібну диференціацію. Через це деякі вчені називають Весту протопланетою[69]. Однак наявність залізних метеоритів і класів ахондритів без ідентифікованих батьківських тіл вказує на те, що колись існували інші диференційовані планетезималі з магматичною історією, які зпраз зруйновані зіткненнями.

На підставі розмірів астероїдів V-типу (вважається, що це шматки кори Вести, викинуті під час великих зіткнень) і глибини кратера Реасільвія, вважається, що товщина кори становить приблизно 10 км[70]. Дані космічного корабля Dawn виявили докази того, що жолоби, які огинають Весту, можуть бути утворені розломами, спричиненими ударами. Диференційована внутрішня частина Вести означає, що вона перебувала в гідростатичній рівновазі і, отже, була карликовою планетою в минулому, але не сьогодні[47]. Удари, які створили кратери Реасільвія та Вененія, відбулися, коли Веста вже не була достатньо теплою та пластичною, щоб повернутися до рівноважної форми, що змінило її колись сферичну форму й тепер не дозволяє класифікувати її як карликову планету.

Реголіт

Поверхня Вести вкрита реголітом, відмінним від того, що є на Місяці або на дрібних астероїдах. Це тому, що тут космічне вивітрювання діє інакше. На поверхні Вести немає значних слідів нанофазного заліза, оскільки швидкості ударів на Весті надто низькі, щоб зробити плавлення гірських порід і випаровування відчутним процесом. Натомість в еволюції реголіту домінує утворення брекчій та подальше змішування яскравих і темних компонентів[71]. Темний компонент, ймовірно, пов’язаний з випаданням вуглецевого матеріалу, тоді як яскравий компонент є первинним базальтовим ґрунтом Вести[72].

Уламки

Деякі астероїди, ймовірно, є фрагментами Вести, утвореними в результаті зіткнень. Прикладами є астероїди сімʼї Вести та HED-метеорити. Встановлено, що астероїд V-типу 1929 Колаа має склад, схожий на кумулятивні евкритові метеорити, що вказує на його походження глибоко в корі Вести[16].

В даний час Веста є одним із семи відомих тіл Сонячної системи, з яких ми маємо фізичні зразки. Такими зразками з Вести є HED-метеорити, які, за оцінками, складають близько 1/16 всіх метеоритів, що падають на Землю[73]. Іншими зразками з тіл Сонячної системи є сама Земля, марсіанські метеорити, місячні метеорити та зразки, привезені з Місяця місіями Аполлон, комета Wild 2, астероїди 25143 Ітокава і 162173 Рюгу[17].

Дослідження

Відхилені проєкти

У 1981 році в Європейське космічне агентство (ЕКА) було подано пропозицію про місію на астероїд. Цей космічний апарат під назвою «Астероїдний гравітаційний оптичний і радарний аналіз» (Asteroidal Gravity Optical and Radar Analysis, AGORA) мав бути запущеним в 1990–1994 роках і виконати два обльоти великих астероїдів. Веста вважалася найкращою ціллю для цієї місії . AGORA мала досягнути поясу астероїдів за допомогою гравітаційного маневру біля Марса або за допомогою невеликого іонного двигуна. Однак ця пропозиція була відхилена ЄКА.

Тоді була розроблена спільна астероїдна місія НАСА та ЄКА для Багатоастероїдного орбітального апарату з сонячним електричним двигуном (Multiple Asteroid Orbiter with Solar Electric Propulsion, MAOSEP), і один із профілів місії включав орбіту Вести. У НАСА заявили, що не зацікавлені в місії до астероїда. Натомість ЄКА влаштувало технологічне дослідження космічного корабля з іонним приводом.

Інші місії до поясу астероїдів пропонували у 1980-х роках Франція, Німеччина, Італія та США, але жодна не була схвалена[74].

Дослідження Вести з прольотної траєкторії зі збросом на астероїд ударника було однією з цілей радянської місії «Веста», розробленої у співпраці з європейськими країнами для реалізації в 1991–1994 роках, але скасованої через розпад Радянського Союзу.

Dawn

На початку 1990-х років NASA ініціювало програму "Discovery", яка мала бути серією недорогих наукових місій. У 1996 році дослідницька група програми дала високий пріоритет місії з дослідження поясу астероїдів за допомогою космічного корабля з іонним двигуном. Фінансування цієї програми залишалося проблематичним протягом кількох років, але до 2004 року космічний апарат Dawn пройшов критичний огляд конструкції[75], і його будівництво продовжилося.

Dawn був запущений 27 вересня 2007 року. Він вийшов на орбіту навколо Вести 16 липня 2011 року[76], досліджував її 12 місяців, і покинув її 5 вересня 2012 року, полетівши далі до Церери[77]. Прибуття Dawn припало на пізнє літо в південній півкулі Вести, і кратер Реасільвія на південному полюсі був добре освітлений. Оскільки сезон на Весті триває одинадцять місяців, північна півкуля стала добре видимою під кінець перебування космічного апарату на Весті[78].

НАСА/DLR опублікували зображення з оглядової орбіти, з двох високих орбіт (60–70 м/піксель) і з низької картографічної орбіти (20 м/піксель). Опубліковані дані включали відео, атласи та цифрові моделі рельєфу[79][80][81][82][83][84].

Дані Dawn також були використані для розрахунку точної маси та гравітаційного поля Вести. Точне вимірювання неоднорідності гравітаційного поля (компонента J2) дало оцінку діаметра ядра близько 220 км[79].

Дані Dawn знаходяться у відкритому доступі на веб-сайті Університету Каліфорнії в Лос-Анджелесі[85].

Видимість

Великий розмір і світла поверхня роблять Весту найяскравішим астероїдом, і іноді її можна побачити неозброєним оком на темному небі без світлового забруднення. Під час опозицій її яскравість може досягати зоряної величини 5,1[4], хоч в інших опозиціях може бути й тьмянішою за 6[86][87] (в залежності від положення Вести на її нахиленій еліптичній орбіті).

Навіть у сполученні з Сонцем (у найвіддаленішій від Землі точці своєї орбіти) Веста матиме зоряну величину близько 8,5, чого длостатньо для спостереження її в бінокль[87].

Примітки

  1. ↑ База даних малих космічних тіл JPL: 4 Веста (англ.) . Процитовано 2014.04.30. Останнє спостереження 2013.03.30.
  2. ↑ а б в Baer, James; Chesley, Steven R. (2008). Astrometric masses of 21 asteroids, and an integrated asteroid ephemeris. Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy. 100 (1): 27—42. Bibcode:2008CeMDA.100...27B. doi:10.1007/s10569-007-9103-8.
  3. ↑ а б Mueller, T. G.; Metcalfe, L. (2001). ISO and Asteroids (PDF). ESA Bulletin. 108: 38. Bibcode:2001ESABu.108...39M. Архів (PDF) оригіналу за 11 вересня 2005.
  4. ↑ а б в Menzel, Donald H. & Pasachoff, Jay M. (1983). A Field Guide to the Stars and Planets (вид. 2nd). Boston, MA: Houghton Mifflin. с. 391. ISBN 978-0-395-34835-2.
  5. ↑ а б в г Russell, C. T. та ін. (2012). Dawn at Vesta: Testing the Protoplanetary Paradigm (PDF). Science. 336 (6082): 684—686. Bibcode:2012Sci...336..684R. doi:10.1126/science.1219381. PMID 22582253. S2CID 206540168. Архів оригіналу (PDF) за 27 лютого 2019. PDF copy
  6. ↑ а б JPL Small-Body Database Browser: 4 Vesta. Архів оригіналу за 26 September 2021. Процитовано 1 June 2008.
  7. ↑ In Depth - 4 Vesta. NASA Solar System Exploration. Процитовано 13 грудня 2022.
  8. ↑ Dawn Mission Overview. NASA. Процитовано 14 August 2011.
  9. ↑ Lang, Kenneth (2011). The Cambridge Guide to the Solar System. Cambridge University Press. с. 372, 442. ISBN 9780521198578.
  10. ↑ Russell, C. T. та ін. (2011). Exploring the smallest terrestrial planet: Dawn at Vesta (PDF). EPSC Abstracts. 2011 EPSC-DPS Joint Meeting. Т. 6. EPSC-DPS2011-97-3. Архів (PDF) оригіналу за 20 березня 2012.
  11. ↑ Marsset, M., Brož, M., Vernazza, P. et al. The violent collisional history of aqueously evolved (2) Pallas. Nat Astron 4, 569–576 (2020). https://doi.org/10.1038/s41550-019-1007-5
  12. ↑ а б Pitjeva, E. V. (2005). High-Precision Ephemerides of Planets—EPM and Determination of Some Astronomical Constants (PDF). Solar System Research. 39 (3): 176—186. Bibcode:2005SoSyR..39..176P. doi:10.1007/s11208-005-0033-2. S2CID 120467483. Архів оригіналу (PDF) за 31 October 2008.
  13. ↑ Jutzi, M.; E. Asphaug; P. Gillet; J.-A. Barrat; W. Benz (14 February 2013). The structure of the asteroid 4 Vesta as revealed by models of planet-scale. Nature. 494 (7436): 207—210. Bibcode:2013Natur.494..207J. doi:10.1038/nature11892. PMID 23407535. S2CID 4410838.
  14. ↑ Cook, Jia-Rui. Dawn Reality-Checks Telescope Studies of Asteroids. Архів оригіналу за 2 May 2014. Процитовано 30 April 2014.
  15. ↑ McSween, H. Y.; R. P. Binzel; M. C. De Sanctis та ін. (27 November 2013). Dawn; the Vesta-HED connection; and the geologic context for eucrite, diogenites, and howardites. Meteoritics & Planetary Science. 48 (11): 2090–21–4. Bibcode:2013M&PS...48.2090M. doi:10.1111/maps.12108.
  16. ↑ а б Kelley, M. S. та ін. (2003). Quantified mineralogical evidence for a common origin of 1929 Kollaa with 4 Vesta and the HED meteorites. Icarus. 165 (1): 215—218. Bibcode:2003Icar..165..215K. doi:10.1016/S0019-1035(03)00149-0.
  17. ↑ а б Vesta. NASA/JPL. 12 July 2011. Архів оригіналу за 29 June 2011. Процитовано 30 July 2011.
  18. ↑ Mission > Mission Status – Dawn Mission. JPL. Архів оригіналу за 11 May 2013. Процитовано 6 September 2012.
  19. ↑ Littmann, Mark (2004). Planets Beyond: Discovering the Outer Solar System. Courier Dover Publications. с. 21. ISBN 978-0-486-43602-9. {{cite book}}: Проігноровано |work= (довідка)
  20. ↑ Lynn, W. T. (February 1907). The discovery of Vesta. The Observatory. 30: 103—105. Bibcode:1907Obs....30..103L.
  21. ↑ Dunnington, Guy Waldo; Gray, Jeremy; Dohse, Fritz-Egbert (2004). Carl Friedrich Gauss: Titan of Science. The Mathematical Association of America. с. 76. ISBN 978-0-88385-547-8.
  22. ↑ Rao, K. S.; Berghe, G. V. (2003). Gauss, Ramanujan and Hypergeometric Series Revisited. Historia Scientiarum. 13 (2): 123—133.
  23. ↑ Schmadel, Lutz D. (2003). Dictionary of Minor Planet Names: Prepared on Behalf of Commission 20 Under the Auspices of the International Astronomical Union. Springer. с. 15. ISBN 978-3-540-00238-3.
  24. ↑ von Zach, Franz Xaver (1807). Monatliche correspondenz zur beförderung der erd- und himmels-kunde. Т. 15. с. 507.
  25. ↑ Carlini, Francesco (1808). Effemeridi astronomiche di Milano per l'anno 1809.
  26. ↑ Wells, David A. (1851). Bliss, George Jr. (ред.). The Planet Hygiea. Annual of Scientific Discovery for the year 1850, quoted by spaceweather.com archives, 2006-09-13. Процитовано 1 June 2008.
  27. ↑ Hilton, James L. When Did the Asteroids Become Minor Planets? (Звіт). Архів оригіналу за 24 March 2008 — через U.S. Naval Observatory website, particularly the discussion of Gould, B. A. (1852). On the Symbolic Notation of the Asteroids. Astronomical Journal. 2: 80. Bibcode:1852AJ......2...80G. doi:10.1086/100212. and immediate subsequent history. Also, the discussion of C. J. Cunningham (1988) Introduction to Asteroids explains the parenthetical part.
  28. ↑ McFadden, L. A.; Emerson, G.; Warner, E. M.; Onukwubiti, U.; Li, J.-Y. Photometry of 4 Vesta from its 2007 Apparition. Proceedings, 39th Lunar and Planetary Science Conference. League City, Texas. Bibcode:2008LPI....39.2546M. 10–14 March 2008
  29. ↑ Hughes, D. W. (September 1994). The Historical Unravelling of the Diameters of the First Four Asteroids. Quarterly Journal of the Royal Astronomical Society. 35 (3): 331. Bibcode:1994QJRAS..35..331H.
  30. ↑ Povenmire, H. (September 2001). The January 4, 1991 Occultation of SAO 93228 by Asteroid (4) Vesta. Meteoritics & Planetary Science. 36 (Supplement): A165. Bibcode:2001M&PSA..36Q.165P. doi:10.1111/j.1945-5100.2001.tb01534.x.
  31. ↑ Dawn-NASA-NSSDCA-Spacecraft-Details. Архів оригіналу за 23 May 2022. Процитовано 16 December 2022.
  32. ↑ Hertz, Hans G. (19 April 1968). Mass of Vesta. Science. 160 (3825): 299—300. Bibcode:1968Sci...160..299H. doi:10.1126/science.160.3825.299. PMID 17788233. S2CID 2555834.
  33. ↑ Kovačević, A. (January 2005). Determination of the mass of (4) Vesta based on new close approaches. Astronomy and Astrophysics. 430 (1): 319—325. Bibcode:2005A&A...430..319K. doi:10.1051/0004-6361:20035872.
  34. ↑ Christou, A. A. (2000). Co-orbital objects in the main asteroid belt. Astronomy and Astrophysics. 356: L71—L74. Bibcode:2000A&A...356L..71C.
  35. ↑ а б Christou, A. A.; Wiegert, P. (January 2012). A population of Main Belt Asteroids co-orbiting with Ceres and Vesta. Icarus. 217 (1): 27—42. arXiv:1110.4810. Bibcode:2012Icar..217...27C. doi:10.1016/j.icarus.2011.10.016. ISSN 0019-1035. S2CID 59474402.
  36. ↑ а б в Thomas, P. C. та ін. (1997). Vesta: Spin Pole, Size, and Shape from HST Images. Icarus. 128 (1): 88—94. Bibcode:1997Icar..128...88T. doi:10.1006/icar.1997.5736.
  37. ↑ а б Hand, Eric (2012). Space missions trigger map wars. Nature. 488 (7412): 442—443. Bibcode:2012Natur.488..442H. doi:10.1038/488442a. PMID 22914145.
  38. ↑ IAU WGCCRE Coordinate System for Vesta | USGS Astrogeology Science Center. Astrogeology.usgs.gov. 15 листопада 2013. Процитовано 25 червня 2014.
  39. ↑ Li, Jian-Yang; Mafi, Joseph N. Body-Fixed Coordinate Systems for Asteroid (4) Vesta (PDF). Planetary Data System. Архів (PDF) оригіналу за 6 листопада 2015.
  40. ↑ Carry, B. та ін. (2009). Physical properties of (2) Pallas. Icarus. 205 (2): 460—472. arXiv:0912.3626v1. Bibcode:2010Icar..205..460C. doi:10.1016/j.icarus.2009.08.007. S2CID 119194526.
  41. ↑ The IAU draft definition of "planet" and "plutons". IAU. August 2006. Архів оригіналу за 9 January 2010. Процитовано 16 December 2009. (XXVI)
  42. ↑ Fu, R. R.; Hager, B. H.; Ermakov, A.I.; Zuber, M.T. (2013). Early Viscous Relaxation of Asteroid Vesta and Implications for Late Impact-Driven Despinning (PDF). 44th Lunar and Planetary Science Conference (1719): 2115. Bibcode:2013LPI....44.2115F. Архів (PDF) оригіналу за 26 липня 2014.
  43. ↑ Asmar, S. W.; Konopliv, A. S.; Park, R. S. та ін. (2012). The Gravity Field of Vesta and Implications for Interior Structure (PDF). 43rd Lunar and Planetary Science Conference (1659): 2600. Bibcode:2012LPI....43.2600A. Архів (PDF) оригіналу за 20 жовтня 2013.
  44. ↑ а б In Depth | 4 Vesta. NASA Solar System Exploration. Процитовано 24 серпня 2022.
  45. ↑ Zellner, N. E. B.; Gibbard, S.; de Pater, I. та ін. (2005). Near-IR imaging of Asteroid 4 Vesta (PDF). Icarus. 177 (1): 190—195. Bibcode:2005Icar..177..190Z. doi:10.1016/j.icarus.2005.03.024. Архів оригіналу (PDF) за 23 November 2008.
  46. ↑ Jaumann, R. та ін. (2012). Vesta's Shape and Morphology. Science. 336 (6082): 687—690. Bibcode:2012Sci...336..687J. doi:10.1126/science.1219122. PMID 22582254. S2CID 206540010.
  47. ↑ а б в Schenk, P. та ін. (2012). The Geologically Recent Giant Impact Basins at Vesta's South Pole. Science. 336 (6082): 694—697. Bibcode:2012Sci...336..694S. doi:10.1126/science.1223272. PMID 22582256. S2CID 206541950.
  48. ↑ Rheasilvia – Super Mysterious South Pole Basin at Vesta is Named after Romulus and Remus Roman Mother. Universe Today. 21 September 2011. Процитовано 23 September 2011.
  49. ↑ Binzel, R. P. та ін. (1997). Geologic Mapping of Vesta from 1994 Hubble Space Telescope Images. Icarus. 128 (1): 95—103. Bibcode:1997Icar..128...95B. doi:10.1006/icar.1997.5734.
  50. ↑ Karimi, S; Dombard, A.J. (2016). On the possibility of viscoelastic deformation of the large south polar craters and true polar wander on the asteroid Vesta. Journal of Geophysical Research. 121 (9): 1786—1797. Bibcode:2016JGRE..121.1786K. doi:10.1002/2016JE005064.
  51. ↑ Garry, W.B.; Sykes, M.; Buczkowski, D.L. та ін. (March 2012). Geologic Mapping of Av-10 Oppia Quadrangle of Asteroid 4 Vesta (PDF). 43rd Lunar and Planetary Science Conference, held 19–23 March 2012 at The Woodlands, Texas. id.2315. Bibcode:2012LPI....43.2315G. LPI Contribution No. 1659. Архів (PDF) оригіналу за 24 квітня 2014.
    —Garry, W.B.; Sykes, M.; Buczkowski, D.L. та ін. (April 2012). Geologic Mapping of Av-10 Oppia Quadrangle of Asteroid 4 Vesta (PDF). Geophysical Research Abstracts. EGU General Assembly 2012, held 22–27 April 2012 in Vienna, Austria. Т. 14. с. 5711. Bibcode:2012EGUGA..14.5711G. EGU2012-5711-1. Архів (PDF) оригіналу за 8 квітня 2014.
  52. ↑ Nomenclature Search Results / Target: VESTA / Feature Type: Crater, craters. Gazetteer of Planetary Nomenclature. IAU.
  53. ↑ Williams, D. A.; Yingst, R. A.; Garry, W. B. (December 2014). Introduction: The geologic mapping of Vesta. Icarus. 244: 1—12. Bibcode:2014Icar..244....1W. doi:10.1016/j.icarus.2014.03.001. hdl:2286/R.I.28071.
    —Williams, D. A. та ін. (December 2014). The geology of the Marcia quadrangle of asteroid Vesta: Assessing the effects of large, young craters. Icarus. 244: 74—88. Bibcode:2014Icar..244...74W. doi:10.1016/j.icarus.2014.01.033. hdl:2286/R.I.28061. S2CID 5505009.
  54. ↑ Buczkowski, D.L.; Raymond, C.A.; Williams, D.A. та ін. (2012). Large-scale troughs on Vesta: A signature of planetary tectonics. Geophysical Research Letters. 39 (18): L18205. Bibcode:2012GeoRL..3918205B. doi:10.1029/2012GL052959.
  55. ↑ Asteroid's troughs suggest stunted planet (Пресреліз). American Geophysical Union. 26 September 2012. AGU Release No. 12-42. Архів оригіналу за 29 вересня 2012. Процитовано 25 November 2012.
  56. ↑ De Sanctis, M. C. та ін. (2012). Spectroscopic Characterization of Mineralogy and Its Diversity Across Vesta. Science. 336 (6082): 697—700. Bibcode:2012Sci...336..697D. doi:10.1126/science.1219270. PMID 22582257. S2CID 11645621.
  57. ↑ Prettyman, T. H. та ін. (2012). Elemental Mapping by Dawn Reveals Exogenic H in Vesta's Regolith. Science. 338 (6104): 242—246. Bibcode:2012Sci...338..242P. doi:10.1126/science.1225354. PMID 22997135. S2CID 206542798.
  58. ↑ а б Reddy, V. та ін. (2012). Color and Albedo Heterogeneity of Vesta from Dawn. Science. 336 (6082): 700—704. Bibcode:2012Sci...336..700R. doi:10.1126/science.1219088. PMID 22582258. S2CID 1326996.
  59. ↑ Ammannito, E.; M. C. De Sanctis; E. Palomba та ін. (2013). Olivine in an unexpected location on Vesta's surface. Nature. 504 (7478): 122—125. Bibcode:2013Natur.504..122A. doi:10.1038/nature12665. PMID 24196707. S2CID 4464889.
  60. ↑ Denevi, B. W. та ін. (2012). Pitted Terrain on Vesta and Implications for the Presence of Volatiles. Science. 338 (6104): 246—249. Bibcode:2012Sci...338..246D. CiteSeerX 10.1.1.656.1476. doi:10.1126/science.1225374. PMID 22997131. S2CID 22892716.
  61. ↑ Scully, J. E. C.; Yin, A.; Russell, C. T. та ін. (December 2014). Geomorphology and structural geology of Saturnalia Fossae and adjacent structures in the northern hemisphere of Vesta (PDF). Icarus. 244: 23—40. Bibcode:2014Icar..244...23S. doi:10.1016/j.icarus.2014.01.013. hdl:2286/R.I.28070. Архів (PDF) оригіналу за 21 липня 2018.
    —Scully, J. E. C. та ін. (2014). Sub-curvilinear gullies interpreted as evidence for transient water flow on Vesta (PDF). 45th Lunar and Planetary Science Conference (1777): 1796. Bibcode:2014LPI....45.1796S.
  62. ↑ De Sanctis, M. C. та ін. (2012). Detection of Widespread Hydrated Materials on Vesta by the vir Imaging Spectrometer on Board Thedawnmission. The Astrophysical Journal Letters. 758 (2): L36. Bibcode:2012ApJ...758L..36D. doi:10.1088/2041-8205/758/2/L36.
  63. ↑ A look into Vesta's interior. Max-Planck-Gesellschaft. 6 January 2011.
  64. ↑ Ghosh, A.; McSween, H. Y. (1998). A Thermal Model for the Differentiation of Asteroid 4 Vesta, Based on Radiogenic Heating. Icarus. 134 (2): 187—206. Bibcode:1998Icar..134..187G. doi:10.1006/icar.1998.5956.
  65. ↑ Righter, K.; Drake, M. J. (1997). A magma ocean on Vesta: Core formation and petrogenesis of eucrites and diogenites. Meteoritics & Planetary Science. 32 (6): 929—944. Bibcode:1997M&PS...32..929R. doi:10.1111/j.1945-5100.1997.tb01582.x. S2CID 128684062.
  66. ↑ Drake, M. J. (2001). The eucrite/Vesta story. Meteoritics & Planetary Science. 36 (4): 501—513. Bibcode:2001M&PS...36..501D. doi:10.1111/j.1945-5100.2001.tb01892.x.
  67. ↑ Sahijpal, S.; Soni, P.; Gagan, G. (2007). Numerical simulations of the differentiation of accreting planetesimals with 26Al and 60Fe as the heat sources. Meteoritics & Planetary Science. 42 (9): 1529—1548. Bibcode:2007M&PS...42.1529S. doi:10.1111/j.1945-5100.2007.tb00589.x. S2CID 55463404.
  68. ↑ Gupta, G.; Sahijpal, S. (2010). Differentiation of Vesta and the parent bodies of other achondrites. J. Geophys. Res. Planets. 115 (E8): E08001. Bibcode:2010JGRE..11508001G. doi:10.1029/2009JE003525.
  69. ↑ Cook, Jia-Rui C. (29 March 2011). When Is an Asteroid Not an Asteroid?. NASA/JPL. Архів оригіналу за 29 June 2011. Процитовано 30 July 2011.
  70. ↑ Yamaguchi, A.; Taylor, G. J.; Keil, K. (1995). Metamorphic History of the Eucritic Crust of 4 Vesta. Meteoritical Society. 30 (5): 603. Bibcode:1995Metic..30..603Y.
  71. ↑ Pieters, C. M.; Ammannito, E.; Blewett, D. T. та ін. (2012). Distinctive space weathering on Vesta from regolith mixing processes. Nature. 491 (7422): 79—82. Bibcode:2012Natur.491...79P. doi:10.1038/nature11534. PMID 23128227. S2CID 4407636.
  72. ↑ McCord, T. B.; Li, J. -Y.; Combe, J. -P. та ін. (2012). Dark material on Vesta from the infall of carbonaceous volatile-rich material. Nature. 491 (7422): 83—86. Bibcode:2012Natur.491...83M. doi:10.1038/nature11561. PMID 23128228. S2CID 2058249.
  73. ↑ Rayman, Marc (8 April 2015). Now Appearing At a Dwarf Planet Near You: NASA's Dawn Mission to the Asteroid Belt (Промова). Silicon Valley Astronomy Lectures. Foothill College, Los Altos, CA. Архів оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 7 липня 2018.
  74. ↑ Ulivi, Paolo; Harland, David (2008). Robotic Exploration of the Solar System: Hiatus and Renewal, 1983–1996. Springer Praxis Books in Space Exploration. Springer. с. 117—125. ISBN 978-0-387-78904-0.
  75. ↑ Russell, C. T.; Capaccioni, F.; Coradini, A. та ін. (October 2007). Dawn Mission to Vesta and Ceres (PDF). Earth, Moon, and Planets. 101 (1–2): 65—91. Bibcode:2007EM&P..101...65R. doi:10.1007/s11038-007-9151-9. S2CID 46423305. Архів (PDF) оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 13 June 2011.
  76. ↑ Vega, Priscilla; Brown, Dwayne (16 July 2011). NASA's Dawn Spacecraft Enters Orbit Around Asteroid Vesta. NASA. Процитовано 17 July 2011.
  77. ↑ Dawn has Departed the Giant Asteroid Vesta. NASA JPL. NASA. 5 September 2012. Процитовано 5 September 2012.
  78. ↑ Mid-continent Research for Education and Learning: McREL (27 September 2010). Dawn Mission: Mission. Dawn Journal. Процитовано 29 March 2011.
  79. ↑ а б Russell, C. T. та ін. (2013). Dawn completes its mission at 4 Vesta. Meteoritics & Planetary Science. 48 (11): 2076—2089. Bibcode:2013M&PS...48.2076R. doi:10.1111/maps.12091.
  80. ↑ Roatsch, Thomas та ін. (2012). High resolution Vesta High Altitude Mapping Orbit (HAMO) Atlas derived from Dawn framing camera images. Planetary and Space Science. 73 (1): 283—286. Bibcode:2012P&SS...73..283R. doi:10.1016/j.pss.2012.08.021.
  81. ↑ Roatsch, Thomas та ін. (2013). High-resolution Vesta Low Altitude Mapping Orbit Atlas derived from Dawn Framing Camera images. Planetary and Space Science. 85: 293—298. Bibcode:2013P&SS...85..293R. doi:10.1016/j.pss.2013.06.024.
  82. ↑ NASA's Journey Above Vesta. DLR Institute of Planetary Research video with NASA JPL imagery. NASA. 16 September 2011. Процитовано 18 September 2011.
  83. ↑ DLR public Dawn products site. Архів оригіналу за 16 October 2015.
  84. ↑ NASA Dawn.
  85. ↑ Dawn Public Data. Dawn [website]. Univ. California, Los Angeles. Процитовано 6 March 2015.
  86. ↑ Yeomans, Donald K.; Chamberlin, Alan B. Horizons Ephemeris. JPL Solar System Dynamics. Процитовано 9 January 2010.
  87. ↑ а б James, Andrew (2008). Vesta. Southern Astronomical Delights. Процитовано 6 November 2008.

Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "Souami_Souchay_2012", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "Vesta-POE", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "lc", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "SkyLive4Vesta", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "tax", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "iras", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "Hubble", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "lastofkind", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "GravitySim", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "Cook2014b", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "annuaire-1808", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "Canovai1810", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "IAU-draft2006", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "Schäfer2014", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "Kneissl2014", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "Takeda1997", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "pr2011-138", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "Dawntimeline", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "SkyTelescope2007a", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "SkyTelescope2007b", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "MPC-eph", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "NightSkyOnline", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "flanders", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "surfacecalc", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "volumecalc", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "Horizons2021", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Посилання


3 Юнона       ·       4 Веста       ·       5 Астрея


Активні



Минулі
Прольотні
Орбітальні
Спускні
Ударні
Повернення зразків
Заплановані
Запропоновані
Скасовані
Пов'язані
  • Космічні апарати розташовані в хронологічній послідовності за запуском. Курсив позначає діючі місії. † позначає невдалі місії.
    • Перегляд цього шаблону
      Тематичні сайти
    Словники та енциклопедії
    Довідкові видання
    Нормативний контроль
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=4_Веста&oldid=38702048