Нормандська операція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нормандська операція
Invasion of Normandy
Операція «Оверлорд»
Approaching Omaha.jpg
Висадка військ американської 1-ої піхотної дивізії.
Плацдарм «Омаха». Ранок 6 червня
Дата: 6 червня25 липня 1944
Місце: Нормандія, Франція
Результат: Рішуча перемога союзників.
Відкриття Другого фронту в Західній Європі.
Сторони
US flag 48 stars.svg США
Flag of the United Kingdom.svg Великобританія
Canadian Red Ensign 1921-1957.svg Канада
Flag of Free France 1940-1944.svg Вільна Франція
Flag of Australia.svg Австралія
Flag of New Zealand.svg Нова Зеландія
Flag of Poland.svg Військо Польське на Заході
Flag of Norway.svg Норвегія
Flag of German Reich (1935–1945).svg Третій Рейх
Командувачі
US flag 48 stars.svg Дуайт Ейзенхауер
US flag 48 stars.svg Омар Бредлі
Flag of the United Kingdom.svg Бернард Монтгомері
Flag of the United Kingdom.svg Артур Теддер
Flag of the United Kingdom.svg Траффорд Ли-Меллорі
Flag of the United Kingdom.svg Бертрам Рамсей
Flag of Free France 1940-1944.svg Шарль де Голль
Flag of German Reich (1935–1945).svg Герд фон Рундштедт
Flag of German Reich (1935–1945).svg Ервін Роммель
Flag of German Reich (1935–1945).svg Фрідріх Долльман
Flag of German Reich (1935–1945).svg Ганс фон Зальмут
Військові сили
175 000 10 000
Втрати
близько 10 000[1][2] з них:
US flag 48 stars.svg 6 603 (2 499 — загиблих)
Flag of the United Kingdom.svg 2 700
Canadian Red Ensign 1921-1957.svg 1 074 (359 — загиблих)
від 4 000 до 9 000 [3]


Норма́ндська опера́ція (англ. Invasion of Normandy) — стратегічна операція, яка була проведена 6 червня25 липня 1944 військами союзників (США, Великою Британією, Канадою тощо), як перша частина стратегічної операції «Оверлорд» під час Другої світової війни в північно-західній Франції.

З початком Нормандської операції було відкрито Другий фронт. Найважливіша її особливість — величезні масштаби, велика чисельність висаджених військ та залучених сил на морі і в повітрі, які визначалися метою операції — створити самостійний фронт проти нацистської Німеччини. Подальшим завданням військ, що були висаджені, ставилося звільнення Франції і наступ на Німеччину із заходу[4].

Планування та підготовка операції[ред.ред. код]

«Атлантичний Вал» (виділений зеленим кольором)
   Третій Рейх, його союзники та окуповані зони
   Союзники

Передумови операції[ред.ред. код]

Фредерік Морган — автор плану вторгнення союзників у Франції

Нормандська десантна операція ретельно планувалася і готувалася дуже тривалий час. Початок розробки плану висадки союзних військ у Франції було остаточно покладено в серпні 1943, після того, як президент США Франклін Делано Рузвельт і прем'єр-міністр Великобританії Вінстон Черчилль зустрілися на конференції у Квебеку. Лідери США, Великобританії та Канади домовилися про концентрацію основної частини союзних військ у Великобританії і про розробку плану вторгнення до північно-західної Європи. Попередня дата початку вторгнення була встановлена на травень 1944 р., крім цього, тоді ж операції було присвоєне кодове найменування «Оверлорд» та був створений об'єднаний англо-американський штаб з його розробки. Головою штабу було призначено генерал-лейтенанта Фредеріка Моргана. Але бі́льшу частину плану висадки союзних військ продумав британський фельдмаршал Бернард Монтгомері[5].

Хід операції[ред.ред. код]

У подальшому, після успішної висадки десанту і опанування своїми плацдармами війська повинні були здійснити прорив оборони противника на східному фланзі (в області Кана). Таким чином, Монтгомері передбачав, зв'язавши основні сили німців у вказаній зоні активними бойовими діями канадської і британської армій на сході, водночас, силами американських корпусів під командуванням генерала Омара Бредлі здійснити глибокий прорив на західному фланзі плацдарму, вийти на оперативний простір, і в подальшому оволодити усією північною Нормандією, у тому числі важливим морським портом Шербур. Після завершення активної фази операції «Нептун», союзники планували продовжити наступ, який повинний був продовжуватися по широкій дузі північніше Луари, з виходом до передмістя Парижу на 90-у добу операції.

Наступним кроком після завершення операції «Оверлорд» планувалося, взаємодіючи з військами, які будуть висаджені на півдні Франції, відрізати війська Вермахту в південно-західній Франції, прорвати лінію Зігфрида і вторгнутися на територію Німеччини.

Операція «Нептун»[ред.ред. код]

Докладніше у статті Операція «Нептун»

До кінця дня 6 червня в англійському і американському секторах було висаджено 5 піхотних, 3 повітряно-десантних дивізії і танкова бригада, загальним складом близько 200 тис. солдатів і офіцерів. Їм удалося захопити берегову смугу завглибшки від 3 до 5 км, щоправда, не по всьому фронту. Плацдарми були повністю звільнені від противника лише 7 червня. На другій і на третій день, тобто 7 і 8 червня, англо-американські війська закріплювалися на плацдармі, паралельно продовжувалася висадка нових ешелонів військ. Наприкінці третьої доби на узбережжі вже знаходилися 8 піхотних, танкова, 3 повітряно-десантних дивізії та значна кількість засобів посилення.

Вранці 9 червня війська перейшли в наступ з метою об'єднання ділянок висадки. До 12 червня це завдання було виконане, єдиний плацдарм мав ширину по фронту близько 80 км і глибину 13-18 км. Нині на узбережжі знаходилися 16 піхотних і 3 бронетанкових дивізії — всього 326517 чоловік, 54186 бойових і транспортних машин і 104428 т військового спорядження[6]. Почалося тривале і планомірне накопичення військ на побережжі.

Американські війська почали наступ у північно-західному напрямку на півострів Котантен, англійські — у напрямку на Кан. Підтримуючи їх, лінкори вели вогонь на дистанції до 17 миль, крейсера — на дистанції 10-12 миль. Союзні повітряні патрулі безперервно прикривали район вторгнення і територію на глибину 100—120 км. У районі висадки постійно знаходилося 300—400 кораблів і суден, по фарватерах від контрольного району щодня слідувало в середньому до 16 конвоїв[7] — всього біля 150 суден, не рахуючи бойових кораблів та десантних барж.

Зона висадки союзників у Франції
Висадка військ
Штучний порт «Малберрі»
Положення сил сторін на плацдармі. 18-30 червня 1944
Положення сил сторін на плацдармі. 1-24 липня 1944

Організація постачання військ[ред.ред. код]

До кінця червня, тобто через три тижні після початку висадки, плацдарм був розширений до 100 км по фронту і на 20-40 км в глибину. На плацдармі знаходилися головні сили 1-ою американської, 2-ою англійської і частина 1-ої канадської армій. На початок липня в Нормандії було зосереджено 13 американських, 11 англійських і 1 канадська дивізій загальною чисельністю близько 1 млн чоловік, 183,5 тис. бойових і транспортних машин і 650 тис. т військових вантажів, значна частина союзної тактичної авіації.

В середньому щодня перший тиждень в район висадки приходили 25 суден типу «Ліберті», 38 різних каботажних суден, 9 одиниць військового транспорту, 40 десантних суден-танконосіїв, 75 десантних барж-танконосіїв, 20 великих десантних суден для піхоти.

Так, на другий день прибуло 98 суден і великих десантних барж, на третій день — 216. Ця цифра була близька до середньої кількості суден, які прибували щодня протягом всього наступного тижня. На п'ятий день підійшли 29 суден типу «Ліберті», 44 каботажні, 31 для перевезення танків, 81 танко-десантне судно, 10 військових транспортів, 28 піхотно-десантних суден — всього 223[8]. Про загальні масштаби перевезень дають уявлення такі цифри: до 24 дня вторгнення в район висадки було зроблено 4257 рейсів великих суден, з них 570 суден типу «Ліберті», 180 військових транспортів, 788 каботажних суден, 905 десантних суден-танконосіїв, 1442 десантні баржі-танконосії, 372 великих десантних судна для піхоти. Крім цього, було здійснено декілька тисяч рейсів десантних барж, буксирів, поромів, танкерів, допоміжних, рятувальних і госпітальних суден[9].

Американські десантники у французькому селі. 8 червня 1944

Спорудження портів[ред.ред. код]

Зайняті морською піхотою порт Курсель і гавань Пір-ан-Бессен були приведені в порядок, і на 10-й день вторгнення їх пропускна спроможність досягла 1000 т в добу.

19 червня, тобто на 14-й день вторгнення, на ділянці «Джуно» і «Омаха» була доставлена більшість великих кесонів і зовнішні головні частини плавучих пірсів гаваней «Малберрі». Але шторм, який трапився незабаром наніс значний збиток цім портам. І хоча, незавершені споруди в гаванях «Малбері» сильно постраждали, але все ж витримали натиск хвиль, і за ними відстоялися 155 суден і барж, понад 800 суден різних типів було викинуто на берег і пошкоджено. 320 з 650 танко-десантних суден вийшли з ладу. Союзний флот за ці дні зазнав більших втрат, ніж від протидії з боку німців, які протягом першого місяця операції знищили і пошкодили 261 судно, тобто в 3 рази менше.

Після заняття Гавра і Бреста через Ла-Манш були прокладені трубопроводи для подачі до Нормандію рідкого палива. До робіт по їх прокладці приступили через декілька днів після початку вторгнення. Надалі труби протягнулися по французькій території на сотні кілометрів[10]. Пропускна спроможність всіх трубопроводів була доведена до 5000 т рідкого палива на добу.

Заняття Шербура[ред.ред. код]

Докладніше у статті Битва за Шербур

24 червня американські війська, просуваючись по півострову Котантен, притиснули німецькі частини між мисами Ла-Хог і Барфлер, з Шербуром в центрі, захоплення якого передбачалося з суші за сприяння кораблів. Удосвіта 25 червня з Портленду вийшла ескадра у складі американських лінкорів «Невада» і «Арканзас», крейсерів «Тускалуза», «Куїнсі», англійських крейсерів «Глазго» і «Ентерпрайз», есмінців і тральщиків[11]. Біля полудня з дистанції 50 каб., маневруючи на протичовновому зигзагу, кораблі відкрили по батареях вогонь, що коригувався літаками.

Обстріл німецьких батарей продовжувався три години. За цей час було випущено близько 3 тис. снарядів, з них 376 305-мм і 356-мм калібрів. Зазнавши серйозних пошкоджень та великих втрат в особовому складі, берегові батареї в основному замовкли. Під прикриттям корабельної артилерії тральщики приступили до очищення від мін підходів до порту Шербур, гарнізон якого наступного дня капітулював.

Заняття Кан[ред.ред. код]

Англійські війська поступово просувалися до Кана. 7 липня його атакували 2200 важких і середніх бомбардувальників, що скинули 7 тис. т бомб. Після другої атаки з повітря вранці 9 липня англійці зайняли північно-західну частину міста, і лише 18 липня після масованого удару 2 тис. важких і середніх бомбардувальників Кан був зайнятий повністю. Велику підтримку військам подала артилерія лінкорів.

Таким чином, на момент завершення Нормандської операції 25 липня на плацдармі в Північно-Західній Франції знаходилися вже чотири армії: 1-а і 3-я американські, 2-а англійська і 1-а канадська — всього 37 дивізій, з них 27 піхотних, 3 повітряно-десантних та 7 бронетанкових. В північно-західній Франції їм протистояли 29 не повністю укомплектованих німецьких дивізій, які мали на озброєнні близько 900 танків і штурмових гармат і не більше 500 літаків.

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Райан Корнелиус Самый длинный день. Высадка десанта союзников в Нормандии = Ryan, C. The Longest Day: June 6, 1944. — New York: Simon & Schuster, 1944 / Пер. с англ. В. П. Викторова. — М.: Центрполиграф, 2004. — 303 с. — 7000 прим. — ISBN 5–9524–0880-Х (рос.)
  • Badsey, Stephen. Normandy 1944: Allied Landings and Breakout. Osprey Campaign Series #1. Botley, Oxford: Osprey Publishing, 1990. ISBN 978-0850459210.
  • D'Este, Carlo. Decision in Normandy: The Unwritten Story of Montgomery and the Allied Campaign. London: William Collins Sons, 1983. ISBN 0002170566.
  • Ford, Ken. D-Day 1944 (3): Sword Beach & the British Airborne Landings. Osprey Campaign Series #105. Botley, Oxford: Osprey Publishing, 2002. ISBN 978-1841763668.
  • Ford, Ken. D-Day 1944 (4): Gold & Juno Beaches. Osprey Campaign Series #112. Botley, Oxford: Osprey Publishing, 2002. ISBN 978-1841763682.
  • Herington, John. Air Power Over Europe, 1944—1945, 1st edition (Official History of Australia in the Second World War Volume IV). Canberra: Australian War Memorial 1963.
  • Holderfield, Randal J., and Michael J. Varhola. D-Day: The Invasion of Normandy, June 6, 1944. Mason City, Iowa: Savas Publishing, 2001. ISBN 1882810457, ISBN 1882810465.
  • Neillands, Robin. The Battle of Normandy, 1944. London: Cassell, 2002. ISBN 0304358371.
  • Rozhnov, Konstantin. Who won World War II?. BBC News, 5 May 2005.
  • Stacey, C.P. Canada's Battle in Normandy: The Canadian Army's Share in the Operations, 6 June-1 September 1944. Ottawa: King's Printer, 1946.
  • Tute, Warren, John Costello, Terry Hughes. D-Day. London: Pan Books Ltd, 1975. ISBN 0330244183.
  • Whitlock, Flint. The Fighting First: The Untold Story of The Big Red One on D-Day. Boulder, Colo.: Westview Press, 2004. ISBN 081334218X.
  • Zaloga, Steven J. D-Day 1944 (1): Omaha Beach. Osprey Campaign Series #100. Botley, Oxford: Osprey Publishing, 2003. ISBN 978-1841763675.
  • Zaloga, Steven J. D-Day 1944 (2): Utah Beach & the US Airborne Landings. Osprey Campaign Series #104. Botley, Oxford: Osprey Publishing, 2004. ISBN 978-1841763651.
  • Zetterling, Niklas. Normandy 1944: German Military Organisation, Combat Power and Organizational Effectiveness. Winnipeg: J.J. Fedorowicz Publishing Inc., 2000. ISBN 0921991568.

Посилання[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. «Frequently Asked Questions for D-Day and the Battle of Normandy (casualties)». Ddaymuseum.co.uk. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  2. «The Landings in Normandy — Veterans Affairs Canada». Vac-acc.gc.ca. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2009-06-06. 
  3. http://www.ddaymuseum.co.uk/faq.htm
  4. Белли В. А., Пензин К. В. Боевые действия в Атлантике и на Средиземном море. — М. : Воениздат, 1967. — 480 с.
  5. Отрывок из доклада Монтгомери о Нормандском сражении Заметка в газете «Британский союзник» от 26 января 1947
  6. Вторая мировая война 1939—1945 гг. Военно-исторический очерк, стр. 648.
  7. G. E. Creasy. The Navies Part in the Victory in Europe. «R.U.S.I.», 1946, № 561.
  8. К. Эдвардс. Операция «Нептун», стр. 341; С. Э. Морисон. Вторжение во Францию и Германию 1944—1945, стр. 179.
  9. К. Эдвардс. Операция «Нептун», стр. 340.
  10. К. Эдвардс. Операция «Нептун», стр. 399.
  11. С. S. Alden. The United States Navy. New-York, 1945, p. 189.