Арденнська операція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Арденнська операція
(Операція «Вахт ам Райн»)
Західний фронт
Друга світова війна
Bundesarchiv Bild 183-1985-0104-501, Ardennenoffensive, Grenadiere in Luxemburg.jpg
Бій в Арденнських лісах (22 грудня 1944 року)
Дата: 16 грудня 194425 січня 1945
Місце: Арденни, Бельгія, Люксембург
Результат: Перемога англо-американських військ
Сторони
США США
Велика Британія Велика Британія
Третій Рейх Третій Рейх
Командувачі
USA48st Дуайт Д. Ейзенхауер
Велика Британія Бернард Монтгомері
Третій Рейх Герд фон Рундштедт
Західний фронт, 15 грудня 1944

Арде́ннська опера́ція (Операція «Вахт ам Райн», нім. Wacht am Rhein — Вахта на Рейні) — контрнаступ німецьких військ в Арденнах проти англо-американських армій. В Арденнській операції німецьке командування розраховувало прорвати фронт на стику англійських і американських військ, завдати удару в напрямі Льєж — Антверпен, вийти на узбережжя і, оточивши приморську групу армій, знищити її і примусити західні держави до замирення, що дало б йому змогу зміцнити Східний фронт.

Розпочавши наступ 16 грудня, німецькі війська за 8 днів прорвали оборону союзників і вклинилися на глибину 90—100 км. Виникла небезпека повторення Дюнкерка. Охоплене тривогою, англо-американське командування через Черчілля 6 січня 1945 звернулось до Й. В. Сталіна з проханням про негайну допомогу. Наступ Радянської Армії, намічений на 20 січня, розпочався 12 січня. Він змусив німецьке командування припинити дії в Арденнах, перекинути на Східний фронт 5-у і 6-у танкові армії, а тим часом англо-американське командування стабілізувало фронт.

Союзне командування швидко перекинуло до ділянки прориву великі сили військ та авіації, 3-я американська армія завдала успішний контрудар (розпочато 22 грудня) на Бастонь. Наступ німецьких військ було зупинено. 1 січня 1945 німецькі війська розпочали наступ в районі Страсбурга з метою відволікання сил союзників. Хоча німців вдалося зупинити, становище на Західному фронті на початку січня залишалося напруженим. 6 січня англійський прем'єр-міністр У.Черчілль звернувся за допомогою до Радянського уряду. Вірний союзницьким зобов'язанням, СРСР прийшов на допомогу США та Англії. 12 січня радянські війська на 8 днів раніше наміченого терміну перейшли в наступ у Східній Пруссії і Польщі. Німецьке командування було змушене відмовитися від подальших спроб наступу на заході і почало перекидання військ звідти на радянсько-німецький фронт (з 12 по 31 січня було перекинуто 7 дивізій). Німецький наступ закінчилося провалом, і вермахт тільки даремно витратив ресурси, які могли б стати в нагоді для оборони Німеччини від вторгнення союзників.

У США ця операція називається  — «Битва за Виступ» (англ. Battle of the Bulge), а у Великобританії — «Битва в Арденнах» (англ. Battle of Ardennes). Назва «Battle of the Bulge» часто некоректно перекладається у російських джерелах як «Битва при Бульже».

До кінця 1944 року вермахт програв практично всі битви на Західному фронті і війська антигітлерівської коаліції вже дісталися до кордонів Німеччини. На Німеччину регулярно відбувалися масовані авіанальоти союзної авіації, що руйнували її військову промисловість, інфраструктуру та міста.

Між тим ситуація, в якій Гітлер ставив все на карту, була для нацистської Німеччини катастрофічною. Після літньо-осінніх боїв Червона армія, зробивши ривок зі Східної Білорусі, стояла біля воріт рейху. На заході союзні війська звільнили влітку Нормандію і Південну Францію, Бельгію, восени наступаючи через Вогезські гори, звільнили більшу частину Ельзасу та Лотарингії (північний схід Франції) і вийшли до Рейну, а також готувалися до вирішального наступу у внутрішні райони країни.

З кінця грудня 1944 року, після поразки в Арденнах, вермахт вже був абсолютно нездатний на великі наступальні операції, а міг лише проводити дрібні контратаки які вже не могли змінити стратегічної обстановки в Європі (наприклад, контратаки в Ельзасі в січні 1945 року, і на озері Балатон в Угорщині в березні 1945-го). Стратегічна ініціатива безповоротно перейшла до союзників.

Прямим наслідком поразки німецьких військ в Арденнах стало вторгнення військ союзників у Західну Німеччину (див. Маас-Рейнська операція).

Передісторія[ред.ред. код]

Американській розвідці стало все відомо про плани німецького наступу ще в листопаді 1944 року, так як вона використовувала систему дешифрування німецьких радіограм «ULTRA», до того ж за рахунок повітряної розвідки вони знали про всі переміщення німецьких військ та їх концентрації на схід від Арденн. Армійська розвідка 3-ї армії поставила до відома вищестояще командування, Верховного Головнокомандувача військами союзників Дуайта Ейзенхауера який у своїх мемуарах відзначив наступне: «ми не помилялися ні щодо місця його нанесення, ні щодо неминучості такого кроку з боку супротивника. Більш того, що стосується загального реагування на ці дії противника, то в даному випадку у Бредлі і у мене був давно узгоджений план дій у відповідь».

Таким чином американське командування заздалегідь підготувався до відбиття наступу противника, розташувавши великі мобільні угруповання своїх військ до північ і на південь від Арденн, а в самих Арденнах — навмисно послабило оборону, залишивши там 28-ю і 106-у піхотні дивізії. Все сталося саме так, як розраховували американські командувачі — німецькі війська пішли в атаку в Арденнах, де союзники навмисно послабили оборону, а коли німці прорвалися майже на 100 км на захід — американські війська атакували їх своїми мобільними угрупованнями 1-ої і 3-еї армій з флангів — з півночі та півдня, поставивши німців під загрозу оточення. Зрозуміло, чим може закінчитися для німців такий наступ у формі «клину», коли їх з півночі і півдня одночасно атакують мобільні сили супротивника — «котлом», тобто оточенням. Це наочно показано на двох картах Арденнскої операції; перша карта показує наступ вермахту з 16 грудня по 25 грудня, а друга карта — контрнаступ союзників з 25 грудня 1944 р. до кінця січня 1945 р., часткове оточення, відступ і поразку німецьких військ. Таким чином, німецьке командування допустило серйозну помилку, розпочавши наступ в Арденнах — «це був наступ зневірених».

1-а американська армія зайняла позиції в північній частині Арденн між містами Санкт-Віт і Льєж. Деякі її частини та підрозділи 9-ї армії вели бої в Хюртгенском лісі та на річці Рур, на цій ділянці фронту де вони вклинилися на територію Німеччини і створили плацдарм 50 км в ширину і 40 км у глибину. У Арденнах на бельгійсько-німецькому кордоні розташовувався 8-й американський корпус з 3-ї армії. На південь від Арденн інші частини 3-а армії вклинилася в лінію Зігфрида, створивши плацдарм на східному березі річки Саар . Тут відбувалося зосередження військ для відновлення наступу на Саарську область. Правіше 3-ї армії, 7-а армія займала фронт, який тягнувся від річки Саар у східному напрямку, впираючись у Рейн у районі Карлсруе. Частини 7-ї армії в кінці листопада — початку грудня звільнили північні райони Ельзасу та Лотарингії і вийшли до кордонів Німеччини і до Верхнього Рейну. 1-а французька армія 22 листопада звільнила Страсбург, і на захід від Рейну в Ельзасі у німців залишалися війська тільки в районі міста Кольмар. Союзники готувалися до нового наступу.

Початок німецького наступу: 16 — 25 грудня 1944[ред.ред. код]

Наступ німецьких війск в Арденнах: 16-25 грудня 1944.

Наступ німецьких військ (6-а танкова армія СС, 5-а танкова армія і 7-а польова армії, об'єднані в групу армій «В» під командуванням фельдмаршала В. Моделя) почалося вранці 16 грудня 1944 р., і до 25 грудня німці просунулися на 90 км вглиб оборони.

Першою метою німців, зрозуміло, були мости через річку Маас, яка відділяла Арденни від решти частини Бельгії і без захоплення яких подальший наступ було неможливим через географічних особливостей місцевості. Потім вони планували наступати на Антверпен, через порт якого проходило постачання 21-ї групи армій і на столицю Бельгії — Брюссель. Німецьке командування найбільше розраховувало на свою важку бронетехніку (танки Тигр-VI і Тигр-VIB), на майже 5-кратне перевага в артилерії (до 20% артилерійського парку німців складалося з самохідних артустановок) і мінометах, і нельотну погоду — через постійні снігопади і сильну хмарність авіація союзників кілька днів не могла діяти і це тимчасово зводило нанівець перевагу в повітрі союзників. Брак палива для бронетехніки і армійського автотранспорту німці розраховували поповнити за рахунок захоплення трофейного палива у союзників на складах у містах Льєж і Намюр. Мости через Маас оборонялися частинами 30-го британського корпусу і були заміновані саперами і готові до підриву на випадок, якщо виникне загроза їх захоплення німцями.

Важливим моментом, який не дозволив Німеччини провести максимальну концентрацію сил, були дії Червоної Армії на фронтах радянсько-німецької війни. Ось що пише з цього приводу відомий англійський історик Ліддел Гарт: «Командири, яким було доручено вести наступ, незабаром, дуже розчарувалися, коли дізналися, що вони не отримають додаткових сил частин підкріплення, які їм обіцяли, через загрозливі удари росіян на Сході»

Література[ред.ред. код]