Гвіздець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Гвіздець
POL Gwoździec COA.svg
Герб
Країна Україна Україна
Область/АРК Івано-Франківська область Івано-Франківська область
Район/міськрада Коломийський район
Рада Гвіздецька селищна рада
Код КОАТУУ: 2623255200
Основні дані
Перша згадка 15 грудня 1373 р.
Магдебурзьке право 1785
Статус із 1940 року
Площа 2,22 км²
Населення 1931 (01.01.2011)[1]
Густота 870 осіб/км²
Поштовий індекс 78260
Телефонний код +380 3433
Географічні координати 48°34′31″ пн. ш. 25°16′59″ сх. д. / 48.57528° пн. ш. 25.28306° сх. д. / 48.57528; 25.28306Координати: 48°34′31″ пн. ш. 25°16′59″ сх. д. / 48.57528° пн. ш. 25.28306° сх. д. / 48.57528; 25.28306
Водойма річки Чорнява, Діброва
Відстань
Найближча залізнична станція: Гвіздець
До райцентру:
 - залізницею: 22 км
 - автошляхами: 24 км
Селищна влада
Адреса Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, смт Гвіздець Коломийського р-ну, Івано-Франківської області
Карта
Гвіздець (Україна)
Гвіздець
Гвіздець
Гвіздець (Івано-Франківська область)
Гвіздець
Гвіздець

Гвізде́ць — селище міського типу Коломийського району Івано-Франківської області, центр селищної ради. Містечко розташоване на правому березі річки Чорнява — притоки Пруту, за 20 км від Коломиї, за 22 км від Городенки.

Історія[ред.ред. код]

Невідомо коли Гвіздець був заснований, але в письмових документах XIV століття Гвіздець згадуєтеся як значне поселення. За деякими історичними працями це поселення існувало ще в XIII–XIV столітті. Боярин або шляхтич Васько Тептукович зазначений як володар поселення починаючи з 1416 року. Теодорик Потоцький у листі від 28 серпня 1648 року до шляхти цієї землі закликав їх формувати загони проти селян-бунтівників. (див. Універсал).

Перша згадка про Гвіздець 15 грудня 1373 р.: князь Владислав Опольський надає поселення Гвіздець Хоткові Лойовичу, також поселення Чернова (Чернява). На умовах: може брати данину грошима, мешканці прикріплюються за землею, Лойович розпоряджається. Повинен виставляти військо в разі війни (1 піший, 1 кінний). [2]

В XVI столітті Гвіздець у володінні Бучацьких, потім Потоцьких, Пузин.

16 серпня 1531 р. головні сили вівйська Польського Корівства вирушили з-під Обертина до Гвіздця, захопленого молдаванами Петру Рареша. 19 серпня відбулась битва біля міста.[3]

В 1715 році князь Козельський Міхал (Михайло) Пузина заснував у Гвіздці дерев'яну резиденцію (кляштор) бернардинів.

1765 року переважну більшість мешканців Гвіздця становили жиди (так було прийнято цей етнос у Речі Посполитій; або євреї — прийнято називати в Московії-Росії, СССР). Єврейське населення становило 541 чоловік, що становило приблизно 60% населення. Родина Пузинів була патроном як костелу бернардинів, так і синаґоґи.

Після приєднання Галичини до Австрійської імперії 1785 року Гвіздець знову отримав статус міста, став значним торговельно-ремісничим містечком. Значно збільшене єврейське населення займалося торгівлею. Гвіздецька домінія мала власну печатку з зображенням герба роду Пузин (на блакитному тлі — червона брама, увінчана срібним хрестом), який в окремих джерелах межі XIX–XX століть трактується як тогочасний герб містечка.

В 1801 році відкрили тривіальну (двомовну) народну школу, а в 1908 році — приватну українську школу. В 1911 році в містечку було відкрито читальню і громадську бібліотеку. В 1912 році в Гвіздці вже діяла п'ятикласна школа з польською мовою навчання.

В 1939 році згідно з Пактом Молотова-Ріббентропа містечко перейшло до УРСР у складі СРСР.

Під час німецько-фашистської окупації 19411943 в Гвіздці знаходилось єврейське ґетто. За роки війни було спалено 329 будинків, загинуло 3633 мирних жителів — переважно євреїв.

У селищі є визначні історичні пам'ятки архітектури: костел і монастир Бернардинів, споруджений в 1723–1725 роках на кошти княгині Пузини (уроджена Потоцька) з надбрамною дзвіницею і чоловічим монастирем, є декілька старовинних будинків, в яких в наш час[Коли?] розміщена школа-інтернат.

Релігія[ред.ред. код]

Церква Різдва Пресвятої Богородиці побудована як православна в 1653 році — дерев'яна. Заново перебудована в 1850 р. також як православна і перенесена на місце православної монастирської церкви на теперішнє місце. Українська Православна церква Київського Патріархату — з 1992 року. Настоятель митрофорний протоієрей Василь Гаврилюк.

В основному в селищі домінує православна віра УПЦ КП.

Є декілька сімей греко-католиків і римо-католиків.

Монастир бернардинів[ред.ред. код]

Бернардинський монастир і костел ( Гвіздець ), фото початку 20 ст.

Маловідома видатна пам'ятка доби Розвиненого бароко.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Комплекс костелу і монастиря бернардинів побудований у 1721–1735 рр. Складові частини :

  • Костел
  • Келії монастиря
  • Надбрамна дзвіниця
  • Хоз. двір
  • Кам'яна огорожа

Костел[ред.ред. код]

Побудований з цегли, з невеликим трансептом. Західний фасад прикрашений двома вежами на три яруси з бароковими дахами. Головний портал прикрашений подвійними колонами коринфського ордеру. В інтер'єрі залишки ліплення і стінописів.

Корпус келій[ред.ред. код]

Прибудовані до костелу з північного боку. Прямокутні, на 2 поверхи, з внутрішнім двориком. Внутрішнє розпланування коридорного типу з однобічним розташуванням келій. Склепіння 1-го поверху хрещаті і напівциркульні. Ще у 1784 році в приміщенні келій влаштували народну школу.

Реставрації проводили у 1838 і 1880 рр., а в 1888 сталась пожежа. Монастир і костел зберіглися в часи 1-ї свтової війни. За часів Польщі у 1918 р. проведено чергову реставрацію.

Відомі особистості[ред.ред. код]

У містечку Гвіздець народилися:

Проживали, працювали[ред.ред. код]

Населення[ред.ред. код]

Рік Населення Українці Німці Поляки Євреї Не поляки
1857
1320
         
1873
1557
         
1880
1867
350
1236
300
   
1900
2084
374
 
260
1650
 
1921
1992
380
 
961
651
 
1931
2729
   
886
 
1837
1935
3314
625
 
358
2331
 
1941
4380
           
1959
1339
           
1967
1598
           
1982
1629
           
1988
1750
           
2004
1896
           

Джерела[ред.ред. код]

  • A.Betlej. Kościół p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Panny Marii i klasztor bernardynów w Gwoźdźcu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, «Antykwa». 1996, tom. 4. 211 s., 402 il. seria: Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. пол. ISBN 83-85739-34-3.


Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Akta grodskie e ziemskie, 1875. — T. V. — S. 9 — 10.
  3. M.Plеwczyński. Sieniawski Aleksander h. Leliwa (ok. 1490–1568) // Polski Słownik Biograficzny.- Warszawa — Kraków, 1996. t. XXXVII/1, zeszyt 152.— S. 115 (пол.)
  4. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня».- Львів: «Тріада плюс», 2010. 228 с., іл. с.186

Посилання[ред.ред. код]