Городенка

Городенка
	Герб Городенки
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Івано-Франківська область
Район/міськрада	Городенківський район
Рада	Городенківська міська рада
Код КОАТУУ	2621610100
Засноване	1195
Магдебурзьке право	1668
Статус міста	з 1940 року
Населення	▲12428 (01.01.2011)
Площа	56 км²
Густота населення	168 осіб/км²
Поштові індекси	78100
Телефонний код	+380-3430
Координати	48°40′12″ пн. ш. 25°30′00″ сх. д. / 48.67000° пн. ш. 25.50000° сх. д.Координати: 48°40′12″ пн. ш. 25°30′00″ сх. д. / 48.67000° пн. ш. 25.50000° сх. д.
Висота над рівнем моря	280 м
Водойма	річка Ямгорів
День міста	28 серпня
Відстань
Найближча залізнична станція	Городенка
До обл./респ. центру
- фізична	63 км
- залізницею	106 км
- автошляхами	75 км
До Києва
- фізична	408 км
- автошляхами	482 км
Міська влада
Адреса	вул. Шевченка, 77
Міський голова	Осадчук Роман Романович

Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Городенка (значення).

Городе́нка — місто на історичному Покутті, районний центр Івано-Франківської області, адміністративний центр Городенківської районної ради.

Історія [ред.]

Заснування. Походження назви [ред.]

Пам'ятний знак заснуванню Городенки

Вважається, що назва міста походить від слова " — укріплення з частоколів та зрубів. Повість врем'яних літ подає, що у 993 році Володимир Великий пішов походом на увійшла до Київської держави.

Феодалізм [ред.]

З 1349 року Галичина — під владою Польської корони. У 15 столітті на урвищі над річкою Ямгорів збудовано замок, і Городенка перетворилася в типову феодальну резиденцію.

Докладніше у статті Городенківський замок

Позаяк протягом 15-16 столітть Покуття було спірною територією між Польщею і Молдавським князівством, а у 16-17 століттях зазнавало спустошливих нападів турків і татар, городенківська твердиня стала певною мірою стратегічною.

В 1491 році Стефан Великий під час походу на Покуття спалив Снятин, Городенку, Коломию і дійшов до Галича. В 1497 році, після невдалого походу на Волощину, військо польського короля Яна Ольбрахта повернулося на Покуття і своїм постоєм його спустошило. Поблизу Городенки у 1509 році великий гетьман коронний Миколай Каменецький вщент розбив молдавське військо (можливо, саме в пам'ять про це долина ріки Ямгорів між Городенкою і Серафинцями називається Червоною). Катастрофічним був похід на Покуття 33-тисячного війська молдовського господаря Петра Рареша (Петрила) у 1531 році.

У 1648 році під впливом Хмельниччини в Галичині спалахнуло повстання під проводом Височана. Селяни Чернятина, Заболотова, Олеші та Любківців напали на Городенківський замок (який тоді належав Янові Жулчинському (Стжемовському), роззброїли його залогу, а будівлі спалили. Власник врятувався втечею.

Після отримання Магдебурзького права [ред.]

У 1668 році Городенка отримала Магдебурзьке право. Тоді місто входило до складу Руського воєводства з центром у Львові, але саме не творило якоїсь адміністративної частини, а належало до Коломийського староства. Надання Городенці самоврядування створило сприятливі умови для розвитку ремесла і торгівлі, що зумовило наплив переселенців — переважно вірмен та євреїв.

Столиця Потоцьких [ред.]

Під владою Габсбургів [ред.]

У 1772 році (після першого поділу Речі Посполитої) Городенківщина в складі Галичини дісталася Габсбургам. Під час правових, освітніх і релігійних реформ австрійського імператора Йосифа II, які він здійснював в дусі європейського просвітительства, у 80-х роках 18 століття було ліквідовано обидва городенківські монастирі. В 1788 році відкрито першу світську школу — з німецькою мовою навчання.

20 століття [ред.]

В 1995 році відзначалося 800-річчя першої письмової згадки про місто.

Сучасність [ред.]

Економіка [ред.]

У місті працює ряд промислових підприємств — ТОВ «Цукровий завод Городенка»,ПАТ «Городенківський сирзавод», птахофабрика «Авангард», філія «Перспектив» ЗАТ «Зернопродукт» МХП, Цегельний завод, завод ТОВ «Сільмаш Городенка». працюють підрозділи «Укртелеком», дві залізничні станції, мережа торгових підприємств, ковальські майстерні, ПАТ «Будівельник», виробництво будівельного каменю, вапна, асфальту та інше.

Освіта і культура [ред.]

Функціонують дві середні школи, гімназія, сільськогосподарське ПТУ, спортивна та музична школи, існують більше 10 народних самодіяльних художніх колективів.

Національні громади [ред.]

Українці [ред.]

Поляки [ред.]

Вірмени [ред.]

З 17 століття в місті селилися вірмени, які понад сто років утримували в своїх руках майже всю місцеву торгівлю. Про впливовість і заможність вірменської громади свідчить побудова у 1706 році великого вірменського костелу — найдавнішої збереженої пам'ятки міста.

Євреї [ред.]

Помітний слід в історії та культурі Городенки і краю залишила єврейська громада. З'явилися тут вони ще у 16 столітті, але справжній їх наплив почався після надання Городенці Магдебурзького права. В 1743 році Миколою Потоцьким їм даровано привілеї у торгівлі та ремеслі, виділено місця під будівництво синагоги і кіркут.

Протягом 18 століття євреї витіснили з городенківської торгівлі вірмен і посіли в ній панівне становище. Вони торгували зерном, лісом, сіллю, займалися виноробством, пивоварінням, тримали корчми, були орендарями та управителями маєтків. В середині 18 століття серед місцевих євреїв з'явились послідовники пізнього саббатіанства та франкізму. У 1760-х роках виникла група прихильників хасидизму (одним із них був Нахман із Городенки).

У 1765 році в Городенці і прилеглих до неї 14 селах було близько тисячі євреїв. Станом на 1775 рік у місті мешкали 863 єврейські родини. Протягом 19 століття єврейське населення Городенки невпинно зростало і у 1900 році становило 4255 осіб (36,64% від загальної кількості мешканців міста). Євреям належало близько половини місць у муніципальному управлінні.

Протягом 1898–1914 років у місті діяло єврейське училище, фінансоване фондом барона Моріса де Гірша. У 1907 році відкрито реформований хедер, викладання у якому велося виключно на івриті. Під час Першої світової війни городенківські євреї постраждали від російської окупації — їх будинки було підпалено, дев'ять євреїв повісили за звинуваченнями у шпигунстві. У 1921 році єврейське населення міста налічувало 3048 чоловік (з 9907 жителів), багато хто протягом 1920-30-х років емігрував до США, Канади, Південної Америки, Ерец-Ісраель.

Під час Голокосту єврейська громада була повністю знищена. Ті, що вижили, були змушені назавжди емігрувати.

Докладніше у статті Голокост євреїв Городенки

Згідно з даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, євреї в Городенці не проживають. З назвою міста пов'язане виникнення єврейських прізвищ Ороденкер (англ. Orodenker) та Городенчик. Окрім Великої синагоги, з єврейських пам'яток збереглися бейт-мідраш та частково кіркут.

Пам'ятки [ред.]

Назва	Споруджено	Координати	Зображення
Вірменський костел	1706	Координати: Широту не вказано {{#coordinates:}}: недопустима широта	[[Файл:\|200px]]
Костел Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії та монастир театинців	1743-1769	Координати: Широту не вказано {{#coordinates:}}: недопустима широта
Три Мости	середина 18 століття	Координати: Широту не вказано {{#coordinates:}}: недопустима широта	[[Файл:\|200px]]
Велика синагога	після 1743, реконструйована у 1885	Координати: Широту не вказано {{#coordinates:}}: недопустима широта	[[Файл:\|200px]]
Церква Успіння Пресвятої Діви Марії	1763	Координати: Широту не вказано {{#coordinates:}}: недопустима широта
Церква Святого Миколая	1879	Координати: Широту не вказано {{#coordinates:}}: недопустима широта	[[Файл:\|200px]]

Персоналії [ред.]

Уродженці [ред.]

Копач Олександра (1913) — українська письменниця, літературознавець.
1680 — Нахман із Городенки, рабин, діяч раннього хасидизму, один із найближчих учнів Баал Шем Това.
Меїр Маргаліот (†1790) — учень Баал Шем Това, рабин Острога.
1807 — Ценґлевич Каспер, польський та український поет-романтик і громадсько-політичний діяч.
1903 — Яків Едельштейн.
21 жовтня 1908 — Флор Саломон Михайлович, чехословацький та радянський шахіст, міжнародний гросмейстер.
3 грудня 1920 — Марія Лялькова (чеськ. Marie Ljalková), радянський снайпер часів Другої світової війни.
1928 — Александр Топольський, боєць Армії Андерса, польсько-канадський архітектор і письменник, автор книги «Без горілки» (англ. «Without Vodka»).
13 листопада 1937 — Кіндрачук Остап Юрійович, відомий бандурист.
1909 р. Кулик Емілія — українська письменниця, театральна діячка.