Димитров

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Димитров
Dimitrov gerb big.svg Dimitrov flag.svg
Герб Димитрова Прапор Димитрова
Димитров
Розташування міста Димитров
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Донецька область
Район/міськрада Димитровська міська рада
Код КОАТУУ 1411300000
Засноване 1911
Статус міста з 19651 року
Населення 49646 (01.01.2013)[1]
Площа 23 км²
Густота населення 2158 осіб/км²
Поштові індекси 85320—85329
Телефонний код +380-6239
Координати 48°17′28″ пн. ш. 37°16′05″ сх. д. / 48.29111° пн. ш. 37.26806° сх. д. / 48.29111; 37.26806Координати: 48°17′28″ пн. ш. 37°16′05″ сх. д. / 48.29111° пн. ш. 37.26806° сх. д. / 48.29111; 37.26806
Висота над рівнем моря 183 м
День міста остання неділя серпня
Відстань
Найближча залізнична станція Красноармійськ
До станції 16 км
До обл./респ. центру
 - фізична 59 км
 - залізницею 59 км
 - автошляхами 68,9 км
До Києва
 - фізична 542 км
 - залізницею 797 км
 - автошляхами 634 км
Міська влада
Адреса 85322, Донецька обл., м. Димитров, вул. Артема, 9, 6-11-22
Веб-сторінка Димитровська міськрада
Міський голова Требушкін Руслан Валерійович
1місто обласного підпорядкування з 1990 року

Дими́тров — місто обласного підпорядкування в Донецькій області, 49644 мешканців (2013).

Загальні відомості[ред.ред. код]

Димитров — одне з типових міст Донецької області. Основу промислового комплексу складає вугільна промисловість. Площа міста Димитрова — 2 275 га. У місті проживають 55,8 тисяч чол. : з них чоловіки — 26,9 тис. чол., жінки — 28,9 тис. Працездатне населення становить 33,7 тис. чоловік. Місто має розвинені транспортні зв'язки. Упродовж південної межі міста проходить залізнична магістраль ЯсинуватаЧаплине із зупинним пунктом у місті Димитрові. Усі вантажні перевезення здійснюються через станції Красноармійськ та Гродівка, розташовані відповідно у 16 та 12 км від міста Димитрова. Центральною частиною міста проходить автодорога державного значення КрасноармійськКостянтинівка, якою здійснюється зв'язок із Донецьком та іншими містами України. Зв'язки з населеним пунктом забезпечуються мережею автодоріг місцевого значення. Найближчий аеропорт розташований у м. Донецьк на відстані 75 км, морський порт в м. Маріуполь на відстані 191 км.

Природні ресурси. Екологія[ред.ред. код]

Місто Димитров розташоване у степовій зоні південно-східної частини України, на південному заході Донецького кряжу. Місто входить у Придніпровський агроґрунтовий район. Ґрунтотворними є ліси, лісовидні суглинки. Ґрунтовий покрив переважно складається із звичайних чорноземів.

Клімат помірно континентальний. Характерні сильні вітри, літом висока температура повітря, зливи. Найхолодніші місяці року — січень, лютий, середня температура — — 4,8 °C, найтепліший місяць — червень, середня температура — + 26,4 °C. Середня кількість опадів становить 524 мм. Переважними є вітри східного та південно-східного напрямку. Глибина промерзання ґрунту до 1 метра. Рельєф являє собою степову рівнину, ізрізану овражно-байрачною мережею системи балок Родинської та Сенної. Гідрографія території представлена струмками та водостоками, які протікають на дні байраків. Ґрунтові води у поймах балок залягають на глибині від 0,5 до 3 м, на плато та схилах — вище 10 м.

Для Димитрова як промислового міста поряд з іншими соціальними проблемами найактуальнішими є поліпшення екологічної ситуації і оптимізації природних ресурсів. Екологічна ситуація міста характеризується як напружена і що потребує реалізації комплексу заходів. У місті сконцентровано 6 промислових підприємств: 3 шахти, збагачувальна фабрика, РМЗ, завод «Буддеталь», 12 підприємств, що надають послуги вугільним підприємствам, 3 автопідприємства. Найболючішими проблемами міста є забруднення повітряного та водного басейнів. В атмосферне повітря стаціонарними установами забруднення в 2002 р. було викинуто 38,508 тис. тонн шкідливих речовин у тому числі твердих — 2,541 тонн газоподібних і рідких — 35,961 тонн. Більша частина викидів шкідливих речовин припадає на підприємства вугільної промисловості та комунального господарства. Високі концентрації викидів спостерігаються у межах санітарно-захисних зон підприємств. Для поліпшення екологічної обстановки передбачено ряд заходів, що враховують запобігання забруднення повітряного, водного басейнів, ґрунту.

Історія[ред.ред. код]

Історичними попередниками міста Димитров були два шахтарських селища, утворених біля вугільних рудників — Новоекономічного (1911 р.) та Гродівського (1916 р.). Ці два селища були побудовані на початку XX століття на землях, орендованих у сільських громад сіл Новоекономічного та Гродівки. 1934 року шахті № 5 — 6 (Гродівський рудник) було присвоєно ім'я Георгія Димитрова. А 1972 року шахтарські селища Новоекономічне та Димитров об'єднались під загальною назвою — місто Димитров. Назвали це шахтарське місто прізвищем болгарського політичного діяча, першого президента Болгарії Георгія Димитрова, на честь дружби з болгарським народом, представники якого працювали на шахтах у 60-ті роки. У серпні 1990 року Димитрову наданий статус міста обласного значення.

Трагедія 1966 року[ред.ред. код]

У 1966 році ймовірно внаслідок тривалих злив частина терикону шахти 5/6 у Димитрові зруйнувалась, повністю знісши поселення по вулицях Садовій, Жданова та Розинській. Загинули всі, хто перебував у будинках та поруч. Радянська влада тоді приховала трагедію від суспільства.[2]

Економіка[ред.ред. код]

На території міста функціонують 6 великих промислових підприємств.

  • Державне підприємство шахти ім. О. Г. Стаханова виробничого об'єднання з видобутку вугілля «Красноармійськвугілля» — видобуток коксівного вугілля марки Г і ГЖ.
  • Державне підприємство шахти ім. Г. М. Димитрова виробничого об'єднання з видобутку вугілля «Красноармійськвугілля» — видобуток коксівного вугілля марки Г.
  • Шахта «Центральна» виробничого об'єднання з видобутку вугілля «Красноармійськвугілля» — видобуток коксівного вугілля марки Г і ГЖ.
  • Орендне підприємство ЦЗФ «Комсомольська» Асоціації «Донбаський розрахунково-фінансовий центр» — здійснює збагачення вугілля марки «К», «Г».
  • Закрите акціонерне товариство Димитровський ремонтно-механічний завод виробляє запчастини до гірничо-шахтного устаткування, виготовляє металоконструкції. Здійснює капітальний ремонт гірничошахтного обладнання, лиття чавуну.
  • Державне підприємство завод «Буддеталь» виробничого об'єднання з видобутку вугілля «Красноармійськвугілля» виготовляє залізобетонні, бетонні вироби, шлакоблок, бетоніт, дерев'яні конструкції і пиломатеріали.

У місті містяться 3 автотранспортних підприємства, що займаються вантажоперевезенням породи, вугілля, будматеріалів, обладнання, продуктів. Красноармійський автотранспортний підрозділ № 11464 «Донецьк-автотранс».

Державне підприємство «Автомобіліст» виробничого об'єднання з видобутку вугілля «Красноармійськвугілля». Димитровська автобаза структурний підрозділ ДВАТ тресту «Красно-армійськшахтобуд».

Обсяг промислової продукції міста на 2003 рік у діючих оптових цінах передбачений на рівні 267,3 млн грн. Обсяг промислової продукції у цінах у відсотках до 2002 року передбачений на рівні 92%.

Добування вугілля в обсязі 2430 тис. тонн або 90,3% до 2002 року. На 2003 рік програмою передбачено отримати прибуток по місту у сумі 1,0 млн грн.

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису 2001 року населення міста становило 55677 осіб, із них 25,98% зазначили рідною мову українську, 71,78% — російську, 0,14% — вірменську, 0,09% — білоруську, 0,03% — молдовську, 0,01% — циганську, болгарську та німецьку, а також польську, грецьку, гагаузьку, угорську та єврейську мови[3].

Національний склад населення за переписом 2001 року[4]

чисельність частка, %
українці 36 415 64,2
росіяни 17 742 31,3
татари 399 0,7
білоруси 360 0,6
вірмени 134 0,2

Мікрорайони і частини міста[ред.ред. код]

  • Мікрорайон «Молодіжний»
  • Мікрорайон «Світлий»
  • Мікрорайон «Східний»
  • Мікрорайон «Західний»
  • 40-ий квартал
  • шахта 5/6 (або просто п'ять-шість)
  • селище Новатор
  • селище «Восьмий»

Освіта і культура[ред.ред. код]

У системі освіти функціонують 11 загальноосвітніх шкіл, школа-інтернат, навчально-виробничий комбінат, 2 ПТУ, вечірня школа. У 2002 році у приміщенні загальноосвітньої школи № 11 було відкрито українську гімназію.

Дитяча музична школа, централізована бібліотечна система (6 філій), міський парк культури та відпочинку, кінотеатр «Софія», структурний підрозділ парку культури та відпочинку. У місті працюють підвідомчі заклади : 4 бібліотеки, ПК ім. Артема, клуб ім. Воровського, два музеї.

В ДЮСШ займається близько 1,5 тис. дітей, що становить 20,2% всіх загально-освітніх шкіл міста. На стадіоні проводяться змагання першості футболу серед команд Другої ліги, також проводяться заняття з легкої атлетики.

Спорт[ред.ред. код]

У місті значного розвитку отримав мотокрос. Ведеться будівництво надсучасної траси. У червні 2012 керівництво міста планує прийняти у Димитрові Чемпіонат Європи із мотокросу.[5]

Релігійні організації[ред.ред. код]

На території м. Димитров функціонує 16 релігійних організацій: Свято-Вознесенська православна церква, Православна церква Святого Дмитрія, Православна церква Різдва Христового, релігійна громада Пантелеймонівської парафії Горлівської єпархії Української православної церкви, ЄХБ — 2, Християнська церква повного Євангелія «Світ миру», Місія «Благая весть», Церква християн повного Євангелія «Церква Божа в пророцтвах Рема», Церква християн віри Євангельської «Джерело життя», християнська церква «Жниво Христове», «Свідки Ієгови», ХВЄ Церква Божа в пророцтвах «Слово віри», ХВЄ «Любов Христа», Храм «Петра і Павла Ехзархії Греко-католицької Церкви», мусульманська громада. В м. Димитров спостерігається взаєморозуміння між релігійними громадами.

5 січня 2014 року владика Степан (Меньок), Екзарх Донецько-Харківський УГКЦ, в Димитрові освятив разом із 14-ма священиками новозбудований храм Святих Верховних Апостолів Петра і Павла[6].

Пам'ятки[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]