Площа Данила Галицького

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Площа Данила Галицького
Львів
Панорама площі (вигляд зі сходу)
Панорама площі (вигляд зі сходу)
Місцевість Історичний центр Львова
Район Галицький
Назва на честь Данила Галицького
Історичні відомості: колишні назви
Торговиця дровами, Гольцмаркт, Стрілецька, Шютценплятц, Стрілецька
австрійського періоду (українською) Гольцмаркт
австрійського періоду (німецькою) Holzmarkt
польського періоду (польською) Targowica drzewa opałowego, plac Strzelecki
радянського періоду (українською) пл. Стрілецька
радянського періоду (російською) пл. Стрелецкая
Загальні відомості
Протяжність 200 м.
Поштові індекси 79008[1]
Транспорт
Рух односторонній (на відтинку між вулицями Кривоноса та Гонти — двосторонній лише для пасажирського транспорту)
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки № 1,2,3,13,14,15
Пам'ятники Юрієві Кульчицькому
Державні установи Головне управління ДСНС України у Львівській області
Заклади культури Львівський обласний театр ляльок
Поштові відділення ВПЗ № 8 (вул. Валова, 14) [1]
Забудова класицизм, сецесія, конструктивізм
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim

Пло́ща Дани́ла Га́лицького — одна з цетральних площ Львова у Галицькому районі міста. Сполучає між собою вулиці Гонти, Кривоноса, Гавришкевича та Підвальну.

Прилучаються вулиці: Друкарська, Вічева.

Топографія площі[ред. | ред. код]

Площа розміщена на північ від площі Ринок і на південь від місцевості Підзамче (через площу проходить адміністративна межа Галицького і Шевченківського районів міста). Має форму витягнутого зі сходу на захід прямокутника, який є продовженням спуску, що веде від підніжжя Замкової гори до площі Ярослава Осмомисла та долини річки Полтви.

Історія[ред. | ред. код]

За часів середньовіччя на місці нинішньої площі проходив третій зовнішній пояс міських фортифікацій з белюардами — Низьким та Королівським. Під ними протікав потічок, який брав свій початок на схилах Замкової гори. Поміж зовнішнім муром та валом влаштовано стрільницю, де міщани вчилися стріляти з луків та вогнепальної зброї. Тому згодом площа, яка виникла на місці валів та мурів, отримала назву Стрілецької (пол. plac Strzelecki). Однак офіційно це сталося лише після впорядкування маґістратом назв львівських вулиць та площ у 1871 році. Попередня назва площі була Гольцмаркт (нім. Holzmarkt) через те, що на ній знаходилася торговиця (ринок) дровами для опалювання міських будинків.

26 травня 1902 р. у Львові розпочався загальний страйк будівельників. 1-2 червня 1902 р. на Стрілецькій площі відбулися сутички страйкуючих будівельників з військом та поліцією. Зранку того дня на площі проводився мітинг страйкарів. Після його закінчення лідер галицьких соціал-демократів Семен Вітик закликав робітників розійтися. Коли люди залишали Стрілецьку площу, через неї проходила сотня 15-го галицького піхотного полку. Один із страйкарів сказав щось образливе у бік вояків і ті його затримали. Цей інцидент обурив страйкарів, які знову зібралися на площі. Тоді на Стрілецьку площу були викликані підрозділи війська та поліції, які почали витісняти з неї учасників мітингу. Страйкарі ж почали кидати каміння у вояків та поліціантів та бити шибки у навколишніх будинках. Військо почало стріляти. Внаслідок цього загинуло п'ятеро осіб, а близько п'яти десятків учасників мітингу отримали важкі поранення. Загиблі страйкарі були поховані на Личаківському цвинтарі (поле № 62), а 1904 р. на їх спільній могилі встановлено пам'ятний обеліск. На фасаді лялькового театру 1956 р. було встановлено меморіальну таблицю з написом[2][3]:

На цьому майдані 2 червня 1902 р. відбулася масова демонстрація страйкуючих робітників-будівельників

У 2000-х рр. пам'ятна таблиця безслідно зникла.

У 1944 р. площу перейменували на честь Данила Галицького, який вважається засновником Львова. За радянських часів на ній планували встановити пам'ятник Данилові Галицькому або Тарасові Шевченку, однак ці проекти були реалізовані в інших місцях. Не був реалізований також план встановлення на Стрілецькій площі пам'ятника Міхалу Михальському — президентові міста Львова у 19051907 рр..

У роки І Світової війни посеред площі встановили дерев'яні бараки, в яких розмістили дешеву кухню та їдальню. А на початку 1950-х рр. через площу провели трамвайну лінію після того, як ліквідували колії на тодішній вулиці 1-го Травня.

22 жовтня 2013 р. на площі урочисто відкрили бронзовий пам'ятник герою оборони Відня, популяризатору кави в Європі — Юрієві Кульчицькому[4], роботи скульптора Романа Кикти. 12 липня 2017 р. невідомі облили його фіолетовою фарбою[5]

Також при площі знаходиться ще один пам'ятник, точніше стовп у невеликому трикутному сквері, де до ІІ світової війни стояла стара кам'яниця при неіснучій нині вул. Рабина Кона, що сполучала тодішні Стрілецьку та Бенедиктинську (нині — вулиця Вічева) площі.

Забудова[ред. | ред. код]

З протилежних кінців площі стоять дві величні споруди — управління пожежної охорони та лялькового театру.

Вгорі площу увінчує будинок Центральної пожежної станції з нетинькованої цегли (вул. Підвальна, 6, нині — Головне управління ДСНС України у Львівській області), який споруджений на місці літнього театру у 18991901 рр. за проектом Ігнатія Брунека та Юліуша Гохберґера[6]. Споруду прикрасила скульптура святого Флоріана — покровителя пожежників, виготовлена Петром Війтовичем. У новозбудованому будинку поряд з пожежниками розмістилась також станція швидкої медичної допомоги.

На ділянці, що знаходиться в долішній частині Стрілецької площі (пл. Данила Галицького, 1, нині — Львівський обласний театр ляльок) у 1913 р. почали будувати дім Ремісничої палати, будову якого завершили вже після Першої світової війни. Будівлю оздоблена фігурами муляра та коваля, які неначе стали пам'ятниками загиблим страйкарям та президентові-ковалеві. Автор проекту — архітектор Ян Протшке, скульптури фасаду ймовірно Яна Щепковського, дрібне скульптурне оздоблення приписується Михайлові Маковичу. На фасаді будинку є табличка, яка увічнила пам'ять про людину за чиїм проектом споруджено будинок:

Projektował Jan Protschke 1913

За Польщі, тут також діяли Спілка виробників сирих шкір та Спілка ювелірів і годинникарів.

Від 1926 р. в приміщенні Ремісничої палати діяв кінотеатр «Штука», заснований Мареком Парізером. У 1934 р. перейменований на «Балтик», а зал кінотеатру був розрахований на 290 глядацьких місць, а керував ним Францішек Адамський. У 19371939 рр. кінотеатр «Балтик» був у власності Владислава Баара, Броніслава Новорієра, Фриди Хазін, Зофії Вехшер, але його керівником залишився Ф. Адамський. У 19411944 рр. кінотеатр діяв під назвою «Космос». 1946 р. був перейменований на «Комсомолець» і функціонував принаймні до 23 листопада 1946 р.[7]. 15 квітня 1946 р. у цьому будинку розпочав роботу Львівський обласний театр ляльок.[8]

У підвальному приміщенні будинку від 1990-х рр. діяв надзвичайно популярний молодіжний музичний клуб «Лялька», спроби закрити клуб 2004 р. спричинили масові протести молоді на площі перед будівлею[9].

В будинку під № 4, наприкінці 1940-х рр., містилася середня школа міського відділу народної освіти № 33[10], нині — вечірня (змінна) середня загальноосвітня школа № 28[11] та навчально-методичний центр освіти м. Львова[12].

Під № 8 у 1930-х рр., на місці колишньої вчительської семінарії, спорудили будинок Торгівельного ліцею. Перед війною тут був магазин запчастин для автомобілів Фредерика Арнольда[13], а від повоєнних часів тут містилися технікуми харчової та смакової промисловості[14], нині — Львівський професійний ліцей харчових технологій.

У житловому будинку під № 12 у 1950-х рр. містився гуртожиток № 2 львівського Інституту фізкультури. Наприкінці 2000-х рр. на першому поверсі будинку містився магазин автозапчастин[15], а нині місце магазину займає офіс групи компаній «Екополіс», основним напрямком якої є розробка та реалізація проектів будинків, торгових центрів, офісних приміщень і готелів[16].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України
  2. Драк М. Революції безсмертя. Місцями революційної слави на Львівщині. — Львів : Каменяр, 1977. — С. 11-12. — 13000 прим.
  3. Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 312.
  4. У Львові з'явився бронзовий рятівник Відня
  5. Вандали у Львові облили фарбою пам'ятник натхненнику «віденської кави» // ГЛавком. — 2017. — 13 липня.
  6. Бірюльов Ю. О. Гохберґер Юліуш // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 569. — ISBN 978-966-7007-68-8.
  7. Пл. Данила Галицького, 1 — колишній кінотеатр «Комсомолець», «Космос», «Балтик», «Штука»
  8. Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa : Neriton, 2007. — С. 238. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  9. Ляльковий театр (№ 1)
  10. Дудыкевич Б. Справочник. Львов. — Львів : Вільна Україна, 1949. — С. 121. — 3000 прим.(рос.)
  11. Історія школи
  12. НМЦО: інформація про заклад
  13. Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939...s. 63 (пол.)
  14. Дудыкевич Б. Справочник. Львов. — Львів : Вільна Україна, 1949. — С. 117. — 3000 прим.(рос.)
  15. Данила Галицького пл.
  16. Забудовник «Екополіс»

Джерела[ред. | ред. код]

  • Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 42-43. — 200 прим. — ISBN 978-617-629-077-3.
  • Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939-2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 71. — ISBN 978-966-2154-24-5.
  • Мельник Б. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 19,92,106,118,120. — ISBN 966-603-115-9.
  • Мельник І. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 55,58-60,138,143. — ISBN 978-966-7022-79-2.
  • Мельник І., Масик Р. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 108-109. — ISBN 978-617-629-077-3.
  • Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)