Площа Катедральна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Площа Катедральна
Львів
Кафедральний собор, щільно оточений забудовою площі.

Кафедральний собор, щільно оточений забудовою площі.
Район Галицький
Історичні відомості: колишні назви
Вулиця Катедральна,
площа Капітульна,
площа Катедральна,
Рози Люксембурґ
Координати 49°50′26″ пн. ш. 24°01′49″ сх. д. / 49.8408250° пн. ш. 24.0304472° сх. д. / 49.8408250; 24.0304472
Транспорт
Покриття бруківка
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
commons:Площа Катедральна у Вікісховищі
Каплиця Боїмів — єдина споруда західної сторони площі.
Південна сторона площі. Нинішній і два колишні будинки римо-католицької капітули.
Західна сторона площі. Будинки вулиці Театральної.
Протрасовані залишки віднайдених фундаментів каплиці.

Площа Катедра́льна — площа в історичному центрі Львова. Розташована між вулицями Галицькою та Театральною і примикає до площі Ринок.

Назва[ред.ред. код]

Перша відома назва — вулиця Катедральна вже існувала не пізніше 1795 року. У XIX ст. вживались паралельно назви площа Капітульна і площа Катедральна. Назви пов'язані із Латинським кафедральним собором, що від часів середньовіччя знаходиться на цій площі та з римо-католицькою капітулою, що діяла при храмі. У радянський час від 1950 року була названа на честь Рози Люксембурґ. Історичну назву повернуто 1991 року.[1]

Опис[ред.ред. код]

Площа утворена на місці колишнього кладовища, що знаходилось навколо Кафедрального собору.[2] Кладовище було оточене муром, а від брами сходи вели додолу, оскільки терен кладовища був значно нижчий від сусідньої вулиці Галицької та площі Ринок. Поодинокі гробівці-каплиці утворювали дисперсну забудову. Зі старих гробівців зберігся лише «Гріб Господній» — скульптурна композиція, перенесена нині під стіни собору. Збереглась також каплиця-усипальниця родини Боїмів, котра однак влилась у нинішню лінійну забудову (до південного фасаду прибудовано житловий будинок). Західна лінія забудови утворена непарною стороною вулиці Театральної (будинки № 5, 7, 9). Від вулиці Беринди і до Ринку через площу проходить двостороння трамвайна лінія.

Будівлі[ред.ред. код]

Латинський кафедральний собор

Один із найдавніших збережених донині львівських храмів. Точна дата початку будівництва невідома. Більшість дослідників сходилась на думці що це були 13501360-ті роки. 1429 року при катедрі заснована капітула, котра зокрема наглядала за будівництвом. Датою закінчення спорудження традиційно вважають 14931494 роки, коли було засклеплено хори і захристію. Храм сильно пошкоджено пожежею 1527 року і до 1550 повністю відбудовано та наново оздоблено. З ініціативи архієпископа Ієроніма Сєраковського та під керівництвом архітектора Петра Полейовського у 17651776 роках було проведено реконструкцію, під час якої храм набув барокових рис, хоч готична структура збереглась. Давно заплановану другу вежу добудувати так і не вдалось. Тоді ж Станіславом Строїнським виконано високомистецькі внутрішні розписи. Наприкінці XIX століття розпочато нову реконструкцію із метою повернути храмові початковий готичний вигляд. На практиці ж храм втратив багато автентичних рис суворої галицької середньовічної архітектури, котрі були замінені модними на той час неоготичними деталями. В той же час змонтовано коштовні вітражі. Реконструкція тривала довго і 1905 року цісарська комісія з реставрації призупинила роботи, не прийнявши проект ґрунтовної перебудови нави. За своєю структурою собор є тринавною готичною базилікою із видовженим презбітерієм. Головний фасад утворений двома брилами веж, одна з яких недобудована. Головний вхід акцентований передсінком. Між контрфорсами нав влаштовано різні за стилем і часом побудови каплиці. З обидвох боків презбітерія прибудовані захристії. Нині собор є головним храмом Львівської архідієцезії Римо-Католицької Церкви.[3][2]
Пам'ятка архітектури національного значення № 316/0

Каплиця Боїмів

Пам'ятка ренесансної архітектури з елементами маньєризму. Як і кафедральний собор, має № 1 на площі. Збудована у 16091611 роках для родини купця і львівського патриція Георгія Боїма. Протягом 16111615 років рясним маньєристичним скульптурним декором оздоблено головний (західний) фасад зі сторони площі та інтер'єр. Горельєфи фасаду відображають тему «Страстей», котра логічно продовжується вже в інтер'єрі в композиціях вівтаря. Всередині також міститься епітафія зятя Боїмів Зигмунта Бреслера із портретом та скульптурна композиція «Пієта». Купол зсередини почленований кесонами, у які вміщено зображення пророків, алегоричні постаті. Архітектором каплиці ймовірно виступав Андреас Бемер. Автори скульптурного оздоблення — Ян Пфістер і Ганс Шольц. За будовою каплиця являє собою куб, на якому розміщено короткий восьмерик із куполом. До окремо стоячої каплиці згодом було прибудовано житловий будинок (№ 4 «Капітульна кам'яниця»). На тильному фасаді, що виходить до вулиці Галицької уміщено фрескові портрети Георгія і Ядвіги Боїмів. У каплиці поховано 14 членів родини Боїмів. Після Другої світової війни каплицю закрито, а 1969 року передано Львівській картинній галереї, котра після реставрації відкрила каплицю для відвідувачів.[4]
Пам'ятка архітектури національного значення № 316

Докладніше: Каплиця Боїмів

№ 2. Кам'яниця «Під левом». Житловий будинок, збудований у XVIII столітті. На другому ярусі фасаду над вікном замість сандрика уміщено скульптуру лева. За припущенням мистецтвознавця Юрія Бірюльова вона могла бути виконана Павлом Евтельє під час реконструкції 1844 року.[5] На першому поверсі свого часу розміщувалась крамниця тканин Ігнатія Дрекслера — батька львівської скульпторки Люни Амалії та відомого урбаніста Ігнатія Тадеуша[6]. У 1908-1909 роках на другому поверсі діяло Львівське фотографічне товариство[7].
Пам'ятка архітектури національного значення № 1246

№ 3. Кам'яниця дармухівська Житловий будинок, збудований у XVIII столітті. Реконструйований 1889 року за проектом Міхала Фехтера.[8]
За Польщі перший поверх займали магазини колоніальних товарів «Індра», модних та галантерейних товарів Прухніка, а також ремонтна майстерня парасольок Кесслера. За радянських часів – міжобласна база «Союзоптгалантерея», меблевий та трикотажний магазини, ремонт взуття, пізніше взуттєве ательє «Башмачки». А до кінця 1990-х років з площі Катедральної № 3 був вхід до так званої «Булочки». Так в народі називали найбільший у місті хлібний магазин, хоча офіційною адресою магазину була пл. Ринок, 23.[джерело?]

Пам'ятка архітектури національного значення № 1250

№ 5. Кам'яниця капітульна. Г-подібна в плані, має також фасад від вулиці Галицької, де має № 4 (друга адреса). Назва походить від того, що належала римо-католицькій капітулі. Збудована у 17781780 роках за проектом Антона Косинського на місці давнішої. Знаходиться разом із вищезгаданою каплицею Боїмів в одній лінії забудови. За виключенням вітрин, кам'яниця зберегла незмінними характерні риси архітектури кінця XVIII ст.[9] У 1850-х роках тут розміщувалась 4-класна польськомовна філія II гімназії. Згодом перетворена на самостійну III гімназію і перенесена на вулицю Бляхарську, 13 (тепер вул. Федорова, 13).[10]
Пам'ятка архітектури національного значення № 1247

№ 6. Кам'яниця академічна.
Пам'ятка архітектури національного значення № 1248

№ 7. Будинок латинського архієпископа. Триповерховий класицистичний, збудований у 17891792. Наприкінці XIX ст. тут працювало архітектурно-будівельне бюро Івана Левинського[11]. 1888 року дім реконструйовано. Разом із цим на фасаді від вулиці Театральної встановлено чотири погруддя польських королів скульптора Віктора Заккі.[12]

Пам'ятка архітектури національного значення № 1249

№ 8. За Польщі кам'яницю займало товариство «Бібліотека релігійна» та ательє дамських капелюхів Ванди Карпінської[13].

Археологічні дослідження[ред.ред. код]

У 1910-х роках, під час ремонту каналізації виявлено фрагменти людських кістяків, ідентифіковані як такі, що належали львівському патриціату. Знахідку передано у Відділ антропології Львівського університету.[14]

2006 року в північно-західній частині площі, під час ремонтних робіт по заміні дорожнього покриття, археологами виявлено залишки фундаменту і муру готичної каплиці. Збереглась частина стіни і два кути із характерно перев'язаною готичною цеглою (спосіб мурування вказує на XIVXV століття). Долівка знаходиться на глибині 3,5 м від сучасного рівня площі. Відкрито також залишки інших неідентифікованих споруд, фрагменти готичного дерев'яного мощення.[15]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 26. — ISBN 966-603-115-9.
  2. а б Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 68—71. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  3. Смірнов Ю. Катедра римо-католицька // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 144—149. — ISBN 978-966-7007-99-7.
  4. Смірнов Ю. Каплиця Боїмів // Енциклопедія Львова — Т. 3. — С. 83—86.
  5. Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 57. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  6. Biriulow J. Rzeźba… — S. 190.
  7. Dawna fotografia lwowska 1839—1939. — Lwów: Centrum Europy, 2004. — S. 150, 168. — ISBN 966-7022-55-2.
  8. Вуйцик В. С. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. — 2-ге вид. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 170. — ISBN 5-7745-0358-5.
  9. Вуйцик В. С. Вулиця Галицька у Львові // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 1999. — № 10. — С. 37—61. — ISBN 966-95066-3-8.
  10. Gajak-Toczek M. Męskie gimnazja państwowe we Lwowie w latach 1772—1914 // Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Polonica. — 2010. — № 13. — S. 351. — ISSN 1505-9057.
  11. Жук І. Іван Левинський — портрет на фоні епохи // Галицька брама. — 1994. — № 3. — С. 7.
  12. Biriulow J. Rzeźba… — S. 171.
  13. Як територія кладовища стала Катедральною площею[неавторитетне джерело]
  14. Мацкевий Л. Г. Археологічні пам'ятки Львова. — Львів : Логос, 2008. — С. 75. — ISBN 966-7379-47-5.
  15. Юрій Лукомський: Археологія — це майже криміналістика // Поступ. — 27 травня, 2006.