Вулиця Лесі Українки (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Лесі Українки
Львів
Горішня частина вулиці (2012 р.)

Горішня частина вулиці (2012 р.)
Район Галицький
Назва на честь Лесі Українки
Історичні відомості: колишні назви
Вірменська нижня, кінець 18 ст.
Скарбовська, 1871 р.
Лесі Українки, лютий 1941 р.
Скарбовська, серпень 1941 р.
Альтштадтштрассе, листопад 1941 р.
Скарбовська, липень 1944 р.
Лесі Українки, грудень 1944 р.
Загальні відомості
Координати початку 49°50′37″ пн. ш. 24°01′36″ сх. д. / 49.8438194° пн. ш. 24.0267639° сх. д. / 49.8438194; 24.0267639
Координати кінця 49°50′36″ пн. ш. 24°02′05″ сх. д. / 49.8434556° пн. ш. 24.0347306° сх. д. / 49.8434556; 24.0347306
Транспорт
Рух пішохідна, за винятком відрізку між Проспектом Свободи і вул. Театральною
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Навчальні заклади Українська академія друкарства
Заклади культури Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim

Ву́лиця Ле́сі Українки — вулиця у Галицькому районі Львова. Простягається від Проспекту Свободи до вулиці Підвальної. Перетинає вулиці Театральну, Краківську та Друкарську.

Історія та назва вулиці[ред.ред. код]

Сучасна вулиця Лесі Українки складається з трьох частин, які свого часу мали різні назви.

  • Частина вулиці між Проспектом Свободи та вулицею Театральною у 1863 році належала до Театральної.
  • Відрізок між вулицями Театральною та Краківською носив назву Краківська бічна.
  • Верхня частина вулиці в кінці 18 століття називалась Вірменська нижня та належала до вірменського кварталу. У 1871 році вулиця отримала назву Скарбковська, в лютому 1941 року — Лесі Українки, в серпні 1941 року — Скарбковська, в листопаді 1941 року — Альтштадтштрассе, в липні 1944 року — Скарбковська, у грудні 1944 року — Лесі Українки.[1]

У 1781 було демонтовано мури в районі Краківської брами, завдяки цьому розширилась вулиця Нижня Вірменська (сучасна вулиця Лесі Українки). У 1811 році вулиця сполучена з валом, а через нього з передмістям.[2]

У 2012 році була проведена реконструкція проїжджої частини, після чого вулиця Лесі Українки майже повністю стала пішохідною.[3]

Будинки[ред.ред. код]

  • № 10. Монастир вірменських бенедиктинок. У 1872 році зроблено реконструкцію за проектом Едмунда Келера.[4]
  • № 11. 1873 року тут збудовано дім за проектом Юзефа Мецького. Наступного року надбудовано ще поверх. У цьому будинку від народження і до 1913 року проживав поет Леопольд Стафф. 1913 року дім перейшов у власність Зигмунта Кеффлера. Його розібрано і до наступного року споруджено новий модерністичний, за проектом, виконаним у бюро Станіслава Борковського.[5]
  • № 16. У подвір'ї будинку збереглись елементи вірменського житлового будівництва XVI століття — сім кам'яних балконних консолей, прикрашених різьбленими зображеннями лицарів, левів та химер, наличники другого поверху оздоблені вірменськими написами та портал декорований орнаментом.[7]
  • № 39. У 1872 році в будинку містилась жіноча вчительська семінарія. З 1 жовтня 1899 року в цьому будинку розташовувалась Торговельна академія, яка була в ньому понад 20 років. Також у цьому будинку певний час розташовувалась урядова друкарня. З 1922 року приміщення віддають торговельному ліцею.[8]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів: Світ, 2001. — С. 34. — ISBN 966-603-115-9.
  2. Вуйцик В. С. Будівельний рух у Львові другої половини XVIII ст. // Записки Наукового товариства імені Шевченка — Том 241 (CCXLI), 2001. — С. 116.
  3. Нова пішохідна
  4. Бірюльов Ю. О. Кеглер Едмунд // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів: Літопис, 2010 — Т. 3. — С. 177.
  5. Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893–1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 332—333. — ISBN 83-88372-29-7.
  6. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст.. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 495. — ISBN 978-966-7022-77-8.; Lewicki J. Między tradycją... — S. 333—336.
  7. Липка Р. М. Ансамбль вулиці Вірменської. — Львів : Каменяр, 1983. — С. 51.
  8. Гранкін П. Е. Будинки Комерційної Академії у Львові // Галицька брама. — 2003. — № 1-3(97-99). — С. 21—22.
  9. Архітектура Львова... — С. 284—285.