Вірменський собор (Львів)
| Вірменський кафедральний собор | |
|---|---|
 Інтер'єр собору | |
| 49°50′36″ пн. ш. 24°01′51″ сх. д. / 49.84333333336077487° пн. ш. 24.03083333336077843° сх. д.Координати: 49°50′36″ пн. ш. 24°01′51″ сх. д. / 49.84333333336077487° пн. ш. 24.03083333336077843° сх. д. | |
| Тип споруди | собор і монастир |
| Розташування |
 Україна, Львів |
| Архітектор | Дорінг |
| Початок будівництва | 1363 |
| Кінець будівництва | 1370 |
| Будівельна система | блочний каміньd |
| Стиль | вірменська архітектура |
| Належність | Вірменська апостольська церква |
| Єпархія | Українська єпархія ВАЦ |
| Власник | Українська єпархія ВАЦ |
| Юрисдикція | Вірменська Апостольска Церква |
| Адреса | вул. Вірменська, 7-13 |
| Епонім | Небовзяття Діви Марії |
  Вірменський собор (Львів) (Львів) | |
 | |
 Вірменський собор у Вікісховищі | |
Вірме́нський кафедра́льний собо́р Успі́ння Пресвято́ї Богоро́диці — пам'ятка архітектури національного значення у Львові, що належить до Світової спадщини ЮНЕСКО; єдиний храм Вірменської апостольської церкви в Західній Україні; до 1945 р. — кафедральний собор Львівської вірменсько-католицької архієпархії, а з 2000 р. — Української єпархії Вірменської апостольської церкви.
Історія
Вірменську церкву збудовано у другій половині XIV століття (1363–1370 роки) майстром Дорінгом[1]. Кс. Садок Баронч стверджував, що храм збудований між вищою та нижчою Вірменськими вулицями у місті.[2]
Протягом століть вона була громадським і релігійним центром вірменської колонії у Львові. У 1367 році церква стала соборною: у Львові був утворений єпархіальний центр вірменів Русі та Валахії. Надалі навколо церкви склався один із найцікавіших ансамблів, до якого ввійшли дзвіниця (1571 рік, арх. Петро Красовський), палац архієпископа (XVIII століття), вірменський банк (XVII століття), монастир бенедиктинок (1682), пам'ятна колона з постаттю святого Христофора та дерев'яний вівтар з композицією «Голгофа» (XVIII століття), огорожі з брамами (XVII—XIX століття).
Сам собор неодноразово перебудовувався: в 1437 році навколо нього зведено відкриту арочну галерею, перероблену на північному фасаді в захристію (1671), а згодом в ризницю (1731). В 1630 році прибудовано прямокутну західну наву. Після пожежі 1712 року інтер'єр набуває барокового характеру: тинькуються стіни, встановлюються нові вівтарі. Під час реставрації 1908–1927 років, що здійснювалася під керівництвом архітектора Франциска Мончинського, замість розібраних житлових будинків з боку вул. Краківської розпочато будівництво західної вхідної частини, а стіни апсид декоровано стилізованими елементами, запозиченої з давньовірменської архітектури, — накладними арками та орнаментами. Із застосуванням стилізації в інтер'єрі виконані різьблена дерев'яна стеля над навою XVII століття, фрески, орнаментальний розпис стін і вітражі (художник Ян Генрик Розен), мозаїка в бані (художник Ю. Мегоффер). 1930 року за проектом Вітольда Мінкевича виконано новий головний вівтар, престол та амвон[3].
За більшовицько-радянської влади Вірменський собор був закритий. Радянські власті закрили структуру Вірменської католицької церкви. 26 листопада 1945 був заарештований адміністратор Архієпископії, о. Діонісій Каєтанович і три інших священиків. Майже всі вірмени поїхали до Польщі.
Спочатку тут знаходилося фондосховище Львівської картинної галереї, а з 1953 року — музею імені Леніна. В січні 2000 року церкву повернули вірменській громаді. 6 січня 2001 року було звершено перше богослужіння, а 28 травня 2003 року собор освятив католикос всіх вірмен Гарегін ІІ[4].
Архітектура
Незважаючи на перебудови добре збереглося об'ємно-планувальне вирішення старої східної частини храму, яке відобразило традиції давньоруського і вірменського монументального будівництва, що сягають Візантії. Вплив вірменської архітектури позначився на формі дванадцятигранного барабана з шатровим дахом, що вивершує середохрестя. Він виявляється в ретельному оздобленні стін тесаними кам'яними плитами з вмонтованими в них хачкарами, в рисунку сталактитового фриза над аркою центральної апсиди, що зберігся в інтер'єрі. Останній був прикрашений властивим для давньоруських пам'яток фресковим розписом (XV століття), фрагменти якого були відкриті в 1925 році на відкосах ніші південного вікна. Окремі архітектурні деталі, епітафії та скульптури свідчать про вплив готики, ренесансу й бароко[5].
Дзвіниця Вірменського собору
Первісна дзвіниця згоріла під час великої пожежі міста 1527 року. Побудову нової вежі-дзвіниці Вірменського собору оплатив Андрій з Кафи, який замовив її проект архітектору Петру Красовському. Вежа була збудована у 1570-1571 роках. У дзвіниці був зроблений наскрізний прохід, через який є входом до подвір'я собору. Поруч із дзвіницею розташований палац вірменського архієпископа, в якому знаходилась бібліотека.
Дзвіниця триярусна, квадратна в плані. Завершення дзвіниці, чотири півкруглі вежі, виконані з оцинкованної бляхи на початку ХІХ ст. У проході під вежею-дзвіницею збереглося зірчасте склепіння, та орнаментальний різьблений портал із розташованою в ньому таблицею з написом вірменською мовою.
Епітафії
У комплексі собору є декілька епітафій латинською мовою:
- «Це могила превелебного отця Стефана патріарха Великої Вірменії, котрий був у Римі і дорогою до Львова душу свою віддав Богові року Божого 1551»;
- «Велебний Стефан Стцекевич, Кустош. „Реквієм“ лунає. 1730»;
- «Землю — землі, душу — Богові віддав Ігнатій [Ну]рович року 1769»;
- «Богові найкращому, найбільшому. Знатний достойний Яків Теодор Бернатович […] скинувши тут одежі смертності життя без смерті сподівається. Молись кожен про те саме. […] року 1772 на 79 році житття [5] травня Яків Теодор Бернатович Інал спочив у Господі»[6].
Діяльність
Церковна служба проходить щонеділі о 11:00 вірменською, українською та російською мовами.
Світлини
-
Святкування 650-річчя собору -
-
-
Примітки
- ↑ є інші варіанти написання імені майстра
- ↑ Barącz S. Lwów // Rys dziejów ormiańskich. — Tarnopol, 1869. — S. 105. (пол.)
- ↑ Cielątkowska. R. Architektura i urbanistyka Lwowa II Rzeczypospolitej. — Gdańsk : Art-Styl, 1998. — S. 76. — ISBN 83-905682-7-6.
- ↑ Ірина Сандуляк. Освячення Вірменського собору // Поступ. — 20 травня 2003 р.
- ↑ Трегубова Т., Мих Р. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — К. : Будівельник, 1989. — С. …
- ↑ Содомора А., Домбровський М., Кісь А. Anno Domini. Року Божого: Латинські написи Львова… — С. .
Джерела
- Сандуляк І. Освячення Вірменського собору // Поступ. — 2003. — 20 травня.
- Содомора А., Домбровський М., Кісь А. Anno Domini. Року Божого: Латинські написи Львова / Автор проекту Василь Ґабор. — Львів : ЛА «Піраміда», 2008. — 288 с.
- Трегубова Т., Мих Р. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — К. : Будівельник, 1989. — 270 с.
Інтернет-посилання
- 3D панорама інтер'єру Вірменського собору
- Відео-1
- Відео-2
- Фотагалерея Вірменського Кафедрального Собору Успіння Пресвятої Богородиці
| |||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||
