Карл VI Габсбург

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Карл VI Габсбурґ)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл VI Габсбург
Карл VI Габсбург
Карл VI Габсбург
Імператор Священної Римської імперії
Коронація: 22 грудня 1711
Попередник: Йосиф I Габсбург
Наступник: Карл VII Альбрехт
 
Народження: 1 жовтня 1685(1685-10-01)
Відень
Смерть: 20 жовтня 1740(1740-10-20) (55 років)
Відень
Громадянство: Угорщина і Іспанія
Віросповідання: Римо-католицька церква
Династія: Габсбурги
Батько: Йосиф I Габсбург
Мати: Елеонора Нойбурзька
У шлюбі з: Єлизавета Христина Брауншвейг-Вольфенбюттельська
Діти: Марія-Терезія, Марія Анна, Марія Амалія
Автограф: Signatur Karl VI.jpg
Нагороди:
Орден Золотого руна

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Карл VI Габсбург (нім. Karl VI; 1 жовтня 1685 — 20 жовтня 1740) — імператор Священної Римської імперії з 17 квітня 1711 року, останній нащадок Габсбургів за прямою чоловічою лінією. Король Богемії з 17 квітня 1711 року (коронація 5 вересня 1723 року, вступив на престол під ім'ям Карл II), король Угорщини з 17 квітня 1711 року (вступив на престол під ім'ям Карл III), титулярний король Галичини та Володимирії і претендент на іспанський престол (як Карл III).

Претензії на іспанську корону[ред. | ред. код]

Народився у Відні. Другий син імператора Леопольда I та Елеонори Пфальц-Нойбурзької. Коли згасла іспанська гілка Габсбургів (1700), Карл виступив претендентом на престол Іспанії (див. Війна за іспанську спадщину). Проголошений 1703 року у Відні «Карлом III Іспанським», він вирушив 1704 року до Іспанії, за допомогою каталонців узяв Барселону й Валенсію, у 1706 році витримав облогу Барселони. У вересні 1710 року йому вдалось за допомогою сильних підкріплень з Австрії та завдяки успіхам графа Старемберга вступити до Мадриду, але невдовзі його знову було загнано до невеличкого північно-західного кута півострова.

Царювання[ред. | ред. код]

17 квітня 1711 року помер його брат Йосиф I, і Карл, що успадкував його німецькі землі, повернувся до Німеччини; в грудні 1711 року він отримав імператорську корону. Залишений союзниками та слабо підтримуваний імперськими чинами, Карл у 1714 році був змушений підписати Раштаттський мир з Францією, за яким до нього відійшли Неаполь, Мілан та Іспанські Нідерланди. Більш вдало йшла війна з Туреччиною. Під проводом принца Євгена австрійські війська здобули рішучі перемоги при Петервардейні й Белграді. За Пассаровицьким миром 1718 року Австрія придбала Темеський банат, Північну Сербію з Белградом, частину Боснії та Волощини. Честолюбні плани іспанської королеви Єлизавети Фарнезе та її улюбленця Хуліо Альбероні викликали у 1718 році союз чотирьох держав — Франції, Англії, Голландії та імператора; іспанці були змушені визнати австрійські права на Італію, причому Карл вигідно обміняв у Савойї острів Сицилію за Сардинію.

Прагматична санкція[ред. | ред. код]

Щоб зберегти нероздільно за своїми нащадками австрійські володіння, Карл 19 квітня 1713 року видав «прагматичну санкцію», яка за відсутності чоловічого нащадка віддавала всю монархію жіночій лінії нащадків Карла. У цей час у Карла ще не було дітей; за три роки у нього народився син, який невдовзі помер, а потім народжувались тільки дочки. Більшість держав спочатку не хотіли висловлюватись на користь санкції. Лише 1725 року Карлу вдалось домогтись згоди Іспанії, потім, з приводу складеної проти нього та Іспанії Герренгаузенської угоди, залучити на свій бік Росію в серпні 1726 року й Вустергаузенською угодою 1726 року відхилити Пруссію від її герренгаузенського союзника, визнавши за нею право на Берг. З іншого боку, Франція та Англія залучили на свою сторону Голландію, Данію та Швецію. Суассонський конгрес не досягнув згоди; Іспанія перейшла на бік Франції. До політичних розладів приєднались економічні. Заснована в Остенде Східна торгова компанія посилено заохочувалась Карлом, який дуже цікавився підйомом торгівлі й промисловості — й це тільки збільшувало неприязнь морських держав, що вбачали океанську торгівлю як свою монополію. Напружене становище тривало декілька років; нарешті у 1731 році відбулась угода, яка гарантувала прагматичну санкцію з боку Англії та Голландії в обмін на знищення Остендської торгової компанії.

Шлюб та діти[ред. | ред. код]

23 квітня 1708 року одружився з принцесою Єлизаветою Христіною Брауншвейг-Вольфенбюттельською (1691-1750), дочкою герцога Людвіга Рудольфа.

Війна за польську спадщину 1733-1735[ред. | ред. код]

Франція все ще залишалась ворожою до Карла і скористалась із вакантності польського престолу у 1733 році для відновлення війни з Австрією. Росія та Австрія висловились на користь саксонського курфюрста Августа III Фрідріха; Франція, Іспанія та Сардинія хотіли доставити престол Станіславу I Лещинському, тестю Людовика XV. У війні, що спалахнула після цього, французькі війська зайняли Мілан й усю Ломбардію до Мантуї, іспанське військо оволоділо Неаполем та Сицилією; на берегах Рейну були завойовані Кель, Філіпсбург й уся Лотарингія. За попередньою угодою у Відні 1735 року (остаточно мир було укладено лише 1738 року) Карл домігся визнання прагматичної санкції й придбав Парму та Пьяченцу, але пожертвував Неаполем, Сицилією та деякими округами Мілана, так само як цілком відмовився від Лотарингії, яку віддали Станіслав Лещинському й по його смерті вона мала відійти до Франції.

Війна з Османською імперією[ред. | ред. код]

Не менш невдалим був Карл у війні з Османською імперією. Австрія втратила за Белградським миром (вересень 1739), за винятком Банату, майже всі свої надбання, отримані за Пассаровицьким (Пожаревацьким) миром. Карл помер 20 жовтня 1740 року й залишив монархію своїй 23-річній дочці, Марії-Терезії.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

(нім.)

  • Schirach, «Biographie Kaiser Karls VI» (Галле, 1776);
  • P. von Radix, « Kaiser Karl VI als Staats und Volkswirt» (Інсбрук, 1886);
  • M. Landau, «Geschichte Kaiser Karls VI als Königs von Spanien» (Штутгарт, 1889);
  • Arneth, «Leben Guido von Starhemberg» (Відень, 1853);
  • Arneth, «Prinz Eugen von Savoyen» (Відень, 1858-59).
Попередник
Йосиф I Габсбург
Holy Roman Empire Arms-double head.svg Імператор Священної Римської імперії
1711-1740
Holy Roman Empire Arms-double head.svg Наступник
Карл VII Альбрехт
Попередник
Йосиф I Габсбург
Blason Boheme.svg Король Богемії
1711-1740
Blason Boheme.svg Наступник
Карл III Альбрехт
Попередник
Йосиф I Габсбург
Blason louis II de Hongrie.svg Король Угорщини
1711-1740
Blason louis II de Hongrie.svg Наступник
Марія II Терезія
Попередник
Йосиф I Габсбург
Croatia CoA 1990.svg Король Хорватії
1711-1740
Croatia CoA 1990.svg Наступник
Марія II Терезія
Попередник
Йосиф I Габсбург
Holy Roman Empire Arms-single head.svg Король Німеччини
1711-1740
Holy Roman Empire Arms-single head.svg Наступник
Карл VII Альбрехт
Попередник
Йосиф I Габсбург
оскаржувалося іншими претендентами
Alex K Halych-Volhynia.svg Король Галичини та Володимирії
титулярний
1711-1740
Alex K Halych-Volhynia.svg Наступник
Марія II Терезія
оскаржувалося іншими претендентами
Попередник
Йосиф I Габсбург
Coat of arms of the archduchy of Austria.svg Ерцгерцог Австрії
1711-1740
Coat of arms of the archduchy of Austria.svg Наступник
Марія-Терезія
Попередник
Карл Габсбург
Arms of the Kingdom of Jerusalem.svg Король Єрусалиму
1702-1740
титулярний
Arms of the Kingdom of Jerusalem.svg Наступник
Франц I