Імперія Сонгаї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Імперія Сонгаї
Flag
1462 – 1591 Flag
SONGHAI empire map.PNGДержава Сонгаї близько 1500 року


Столиця Гао[1]
Мова(и) Сонгай
Площа * 1500[2] — 1 400 000 км²
* 1550[3] — 800,000 км²
Форма правління монархія
Сьогодні є частиною Бенін Бенін
Буркіна-Фасо Буркіна-Фасо
Гвінея Гвінея
Гвінея-Бісау Гвінея-Бісау
Малі Малі
Мавританія Мавританія
Нігер Нігер
Нігерія Нігерія
Сенегал Сенегал
Гамбія Гамбія
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Імперія Сонгаї
Sahel Map-Africa rough.png
Політичні структури Сахеля
XI-XIII ст.
Імперія ГанаКанемТекрур
XIII-XVIII ст.
Джолоф (Волоф) • Імперія МаліІмперія Сонгаї
МосиМіста-держави хаусаБагірмі
ВаданДарфурський султанатСеннар
БорнуСокотоМасинаТакедда
XIX-XX ст.
(Колонії)
Британська колонія Нігерія
Судан (колонія)Французька Західна Африка
Французька Екваторіальна Африка
XX ст.
(Незалежні держави)
СенегалМавританіяБуркіна-Фасо
МаліНігеріяНігер
КамерунЧадСуданЕритрея


Сонгаї, Сонгай, Імперія Гао[4] — середньовічна держава в Західній Африці[4], яка домінувала в регіоні Сахель впродовж XVXVI століть[4]. На піці свого розвитку імперія Сонгаї була однією з найбільших країн в історії Африки.

Історія[ред. | ред. код]

Зародження[ред. | ред. код]

Заснована як маленьке королівство не пізніше ІХХІ століття. Протягом XIII століття Гао перетворилося в важливий центр торгівлі і стало приваблювати імперію Малі, яка хотіла збільшитись за рахунок цих багатих територій. Імперія Малі підкорила Гао до кінця XIII століття. Місто залишалось під іноземною окупацією до кінця XIV століття, коли сама імперія Малі почала розпадатись, а Сонгаї повернула над ним владу.

Розквіт і занепад[ред. | ред. код]

Гробниця Аскія

Ослаблена імперія Малі не могла противитись молодій державі Сонгаї, яка, повернувши Гао, стала проводити агресивну політику щодо сусідів. Влада імператорів Сонгаї поширилась на величезні території, які колись належали Малі. Невдовзі імперія Сонгаї стала домінувати в регіоні[4]. Під владою імператора Сонні Алі (14641492) імперія досягла найбільшого розквіту і перевершила всі тогочасні африканські імперії по багатству і впливу. Його син і наступник Сонні Бару (1492-1493) був менш успішним, ніж батько, і правив всього рік, після чого був скинутий з престолу одним з генералів — Мухаммадом Туре (1493-1528; відомий також під іменем Аскія). Аскія здійснив політичні та економічні реформи всієї імперії.

Ряд переворотів наступників Аскія ввели країну в період занепаду і нестабільності. Родичі Аскія спробували керувати державою, але політичний хаос і кілька громадянських війн в межах імперії призвели до подальшого падіння могутності Сонгаї.

Загибель[ред. | ред. код]

Скориставшись однією з громадянських війн, марокканський султан Аль-Мансур у 1590 році відправив армію під керівництвом Джудар-паші для підкорення Сонгаю. Найперше, що цікавило Аль-Мансура, крім територій, були транссахарські торгові шляхи і золоті копальні на території імперії. Після катастрофічної поразки від марокканців в битві при Тондібі 1591 року імперія Сонгаї припинила своє існування і увійшла до складу Марокко[4]. Країною народу сонгаї в майбутньому стало королівство Денді, яке проіснувало до 1901 року.

Економічний розвиток[ред. | ред. код]

Транссахарські торгові шляхи в Західній Сахарі, приблизно 1000-1500 роки

Економічна торгівля існувала по всій імперії. Центральне місце в економіці регіону займали золоті копальні. Імперія була широко відома своєю розвиненою торгівлею як морською, так і транссахарською. Золото, слонова кістка, шкури носорогів та інших африканських тварин були традиційними предметами продажу в Європі та на Близькому Сході.

У Сонгаї були розвинуті ремесла: рибальство, теслярство тощо. Заняття людини визначались родовою приналежністю, оскільки знання про ремесло передавалось від батька до сина: так утворювались цілі клани металургів, шахтарів, теслярів тощо.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Bethwell A. Ogot, Africa from the Sixteenth to the Eighteenth Century, (UNESCO Publishing, 2000), 303.
  2. hunwick 2003, pp. xlix.
  3. Taagepera 1979, pp. 497
  4. а б в г д Сонгаї // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Література[ред. | ред. код]

  • (рос.) Куббель Л. Е. Сонгайская держава. — М., 1974.

Посилання[ред. | ред. код]