Леопольд Штейнбатц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Леопольд Штейнбатц
Leopold Steinbatz
Народження 25 жовтня 1918(1918-10-25)
Австро-Угорщина Відень
Смерть 23 червня 1942(1942-06-23) (23 роки)
Союз Радянських Соціалістичних Республік поблизу Вовчанська, Харківська область
Країна Австрія Перша Австрійська Республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Flag of Austria.svg Збройні сили Австрії
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Люфтваффе Люфтваффе
Рід військ винищувальна авіація
Роки служби 19371942
Звання Luftwaffe epaulette Leutnant.svg лейтенант
Формування JG 52
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Золотий німецький хрест
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач Почесний Кубок Люфтваффе Авіаційна планка Люфтваффе для денних винищувачів у золоті з підвіскою «300»

Леопольд Штейнбатц (нім. Leopold Steinbatz; нар. 25 жовтня 1918, Відень — пом. 23 червня 1942, поблизу Вовчанська, Харківська область) — німецький військовий льотчик-ас за часів Третього Рейху. За час Другої світової війни здійснив більше за 300 бойових вильотів, здобувши 99 перемог у повітрі над противником. Лейтенант (посмертно, 1942) Люфтваффе. Один з 160 кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та мечами (посмертно, 1942).

Біографія[ред.ред. код]

Леопольд Штейнбатц народився 25 жовтня 1918 року у столиці Австро-Угорської імперії Відні. У 1937 році поступив на військову службу до австрійської армії, а після аншлюсу Австрії, коли збройні сили країни інтегрувались до Вермахту, вступив до Люфтваффе. У 1939 році був зарахований на курси підготовки льотного складу, після закінчення яких в листопаді 1940 року отримав звання унтер-офіцера та прибув для подальшого проходження служби до 9./JG52. Часто літав у парі з майбутнім героєм та асом Германном Графом.

У квітні 1941 року III./JG 52[1] переведений до Бухареста, де німецька армія готувалась до вторгнення в Югославію. У квітні-травні Штейнбатц брав участь у кампанії на Балканах, виконуючи головним чином вильоти на штурмовку наземних цілей. Однак, в основному головним завданням авіагрупи була повітряна охорона об'єктів нафтової промисловості в Плоєшті. У травні бився в Греції та за острів Крит. Потім залишався у складі групи фахівців-пілотів Люфтваффе, що займались підготовкою румунських льотчиків. У середині червня III./JG 52 переозброїлась на новітні Bf 109F.

З перших днів вторгнення до Радянського Союзу в червні 1941 року унтер-офіцер Штейнбатц на південному фланзі німецько-радянського фронту. Протистояв спробам радянських бомбардувальників бомбити нафтові поля біля Плоєшті. 4 серпня під час супроводження бомбардувальників Ju 87 здобув свою першу перемогу у повітрі, збивши І-16. Його рахунок став швидко зростати, і 29 листопада він збив 25-й літак.

З грудня 1941 року авіаційний підрозділ Штейнбатца забезпечував повітряне прикриття наземних військ Вермахту на півдні України, під Ростовом, у Криму. 8 січня 1942 року німецький ас збив три літаки, і число його перемог досягло 42-х. 22 січня фельдфебеля Штейнбатца спочатку нагородили Золотим Німецьким хрестом, а 14 лютого — Лицарським Хрестом.

5 травня він подолав рубіж у 50 перемог, а вже 20 травня здобув 75-ту перемогу в небі Східного фронту. Збивши 2 червня чотири літаки, обер-фельдфебель Штейнбатц довів свій рахунок до 91-ї перемоги і того ж дня нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста з дубовим листям (Nr.96).

15 червня він здобув 99-у і, як виявилося, останню перемогу. У той же день він загинув, коли на зворотному шляху на свій аеродром його Bf-109F-4 W.Nr. 13357 був збитий зенітним вогнем і впав у лісі біля міста Вовчанськ, Харківська обл., Україна. Всього він здійснив близько 300 бойових вильотів.

23 червня Штейнбатца посмертно нагородили Лицарським Хрестом з дубовим листям та мечами (Nr. 14) і одночасно присвоїли звання лейтенанта.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Vienna, Austria: Selbstverlag Florian Berger. ISBN 978-3-9501307-0-6.(нім.)
  • Bergström, Christer; Mikhailov, Andrey (2001). Black Cross / Red Star Air War Over the Eastern Front, Volume II, Resurgence January–June 1942. Pacifica, * California: Pacifica Military History. ISBN 978-0-935553-51-2.(англ.)
  • Bergström, Christer; Dikov, Andrey; Antipov, Vlad; Sundin, Claes (2006). Black Cross / Red Star Air War Over the Eastern Front, Volume 3, Everything for Stalingrad. Hamilton MT: Eagle Editions. ISBN 978-0-9761034-4-8.(англ.)
  • Patzwall, Klaus D.; Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941—1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 978-3-931533-45-8.(нім.)
  • Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
  • Weal, John (2001). Bf 109 Aces of the Russian Front. Oxford, UK: Osprey Publishing. ISBN 978-1-84176-084-1.(англ.)
  • Зефиров М. В. Кто есть кто. Скорость. — М.: АСТ — 2010 г.(рос.)

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. у січні 1941 перейменована на I./JG 28