Португальці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Португальці
D. Afonso Henriques (Quinta da Regaleira).png
D. João I (Quinta da Regaleira).png
D. Manuel I (Quinta da Regaleira).png
D. João IV (Quinta da Regaleira).png
Ferdinand Magellan.jpg
Ignoto portoghese, ritratto di un cavaliere dell'ordine di cristo, 1525-50 ca. 02.jpg
Pedro Alvares Cabral.jpg
Retrato de Afonso de Albuquerque (após 1545) - Autor desconhecido.png
Marcantonio Bassetti - St Antony Reading - WGA01483.jpg
Luís de Camões por François Gérard.jpg
Pessoa chapeu.jpg
Saramago, José (1922)-2.jpg
Pope John XXI (crop).jpg
JohannesvonGott.jpg
RostroBeatrizSilva.jpg
Lúcia Santos (ChildrensofFatima).jpg
Retrato do Prof. Egas Moniz (1932) - José Malhoa (Hospital de Santa Maria).png
Antonio Salazar-1.jpg
José Manuel Barroso MEDEF 2.jpg
Rus-Por2012 (16).jpg
Кількість 42—270 млн осіб
Ареал Португалія Португалія: 10374822
Близькі народи галісійці, іспанці, романські народи
Мова португальська мова
Релігія християни (католицизм)

Португа́льці (порт. os Portugueses, МФА: [uʃ puɾ.tu.ˈge.zɨʃ]) — романський народ і нація, що проживає на крайньому півдні Західної Європи, на заході Піренейського півострова. Корінне населення держави Португалія. Говорять португальською мовою, що належить до романської групи індоєвропейських мов. Творці і носії португальської культури. Християни, переважно римо-католики. Є нащадками іберів, кельтів, римлян та германців (візиготів, свебів, франків), що мешкали на теренах римської провінції Лузітанія. Сформувалися як народ в XII—XIV століттях в Португальському королівстві під час Реконкісти; як нація гартувалися в боях з мусульманськими державами Магрібу та Іспанією. У XV—XVII століттях були однією з провідних європейських спільнот в епоху великих географічних відкриттів. Першими серед європейців відкрили морські шляхи до Індії, Бразилії, Індокитаю, Індонезії, Китаю, Японії тощо. Утворили розгалужену мережу португальських колоній і факторій в Африці, Азії та Південній Америці, що склали так званий «португальський світ». Після перемоги лібералізму в ХІХ столітті, що призвів до повалення монархії та проголошення Португальської республіки (1910), поступово перетворилися на регіональну політичну силу. Загальна чисельність становить близько 40 мільйонів осіб, з яких понад 10 мешкають в Португалії. Мають велику португальську діаспору в Бразилії, Кабо-Верде, Анголі, Мозамбіку, Макао, Східному Тиморі тощо. Чисельність нащадків португальців змішаного походження сягає до 270 мільйонів.

Етнонім[ред.ред. код]

Етноніму португальці походить від топоніму Португалія, який в свою чергу, походить від назви форту римлян Portus Cale. Кале було давнім поселенням — карфагенська колонія у гирлі річки Дору. Приблизно 200-го року до н. е. в результаті Пунічних вієн римляни відвоювали його і перейменували на Портус Кале («Порт Кале»). Поступово назва, трансформуючись у Портукале- Португале (Portucale-Portugale) поширюється на оточуючий регіон, і протягом Х-ХІІ століття остаточно закріплюється за територію сучасної Португалії і народом, який на ній проживає.

Поетичні назви португальців — «лузітани» (від античного племені лузітан), або «народ Луза» (від імені легендарного короля Луза). Вони освячені в національній епопеї «Лузіади» Луїша де Камоенша.

Етногенез[ред.ред. код]

Гаплогруппа R1b (Y-ДНК), R1b1a1a2 (R-M269)

Згідно з генетичним дослідженням гаплогруа людської Y-хромосоми серед португальців, проведеними 2005 року, чоловіки з континентальної Португалії, Азорських островів і Мадейри на 78—83% належали до «західноєвропейської» гаплогрупи R1b (до 50%), та середземноморських J та E3b[1].

  • Гаплогруппа H (мтДНК): H3 (6776) — 61% лівійських туарегів, 25% португальців, 25% басків, 20% марокканських берберів, 18% фінів, 13% росіян, 9,9% українців

Чисельність[ред.ред. код]

За різними підрахунками загальна чисельність португальців у світі становить від 42 до 270 мільйонів осіб[2][3][4][5]

Понад 10 мільйонів осіб португальців складають абсолютну більшість населення Португалії (понад 97 %), що робить Португалію однією з небагатьох моноетнічних європейських держав. Значне число португальців живе у Бразилії — понад 1,2 млн осіб і у Франції — близько 1 млн осіб. Португальці живуть також у США (0,75 ~ 1,2 млн осіб), Канаді (бл. 250 тис. осіб), Німеччині (бл. 150 тис. осіб), Іспанії (понад 100 тис. осіб), багатьох державах — колишніх португальських колоніях у Африці (Анґола, Мозамбік, Ґвінея-Бісау тощо), країнах Західної Європи та Латинської Америки тощо.

Взагалі судити хоча б про приблизну кількість португальців у світі досить важко. По-перше, слід розрізняти саме кількість португальців (як представників португальської нації) та кількість носіїв португальської мови, адже остання належить до найпоширеніших у світі, і кількість осіб, що активно володіють нею (як першою, другою, а нерідко і третьою мовою), тобто застосовують її у повсякденному житті, за оцінками може сягати 200 млн осіб — див..

По-друге, португальські вчені часто включають бразильців (як португальців у другому, третьому і т. д. поколіннях) або значно перебільшують кількість португальців Бразилії, тобто осіб з португальською національною ідентичністю.

Вертаючись до проблематики загальної чисельності португальців у світі варто приблизно оцінити чисельність португальців у основних ареалах проживання, пам'ятаючи, що зараз португальці живуть по всьому світу, включаючи Азію (в Індії понад 20 тис. осіб, Макао та Східному Тиморі та в Австралії та Океанії (Нова Зеландія) — до 5 тис. осіб — див. дані про португальську еміграцію у світі.

Отже, чисельність португальців У Португалії — 10 млн чол. (умовно всі португальці, хоча у їх складі є незначна кількість «повторних емігрантів» з Бразилії, африканських держав — колишніх колоній тощо) — див.. Португальці у країнах Євросоюзу, включаючи Францію і Німеччину, де існують найбільші португальські діаспори нараховують понад 1,5 млн осіб. У Бразилії та інших країнах Латинської Америки, включаючи Венесуелу, еміграція до якої в 40-50-і роки XX століття значної кількості португальців (до 200 тис. осіб разом з нащадками) лишається справжнім феноменом, можна нарахувати близько 2 мільйонів осіб; ще півтора мільйона португальців оціночно живе у Північній і Ценртральній (Кариби) Америці (передовсім у США та Канаді), у країнах Африки — до 200 тис. осіб.

Таким чином, загальна чисельність португальців у світі за приблизним підрахунком — 15 ~ 16 млн осіб.

Мова[ред.ред. код]

Лузосфера — світ поширення португальської мови.

Португальці розмовляють португальською мовою західно-романської підгрупи романської групи індоєвропейської мовної родини. Діалекти португальської мови — центральний, північний, південний, острівний (говори Азорських островів і острову Мадейра) і звичайно бразильський варіант португальської мови.

Серед інших романських португальська є набільш спорідненою до гальєго (в межах 85 % лексичної близькості — див.), і на думку деяких лінґвістів за Середньовіччя являла з нею спільну португальсько-галісійську мову. Португальська — не лише основа сучасного бразильського варіанту мови, а й є кістяком деяких креольських мов, зокрема Кабо-Верде, Сан-Томе і Принсипі, Ґвінеї-Бісау тощо.

Писемність на основі латинки. Найдавніша писемна пам'ятка португальською мовою належить до ХІІ століття.

Релігія[ред.ред. код]

За віросповіданням переважна більшість португальців — католики, але є і протестанти (ієговисти, баптисти, п'ятидесятники тощо).

Історія[ред.ред. код]

Античність[ред.ред. код]

Основою португальців є іберійське плем'я лузітани. Протопортугальці зазнали впливу кельтів, які вторглися на Піренейський півострів у І тисячолітті до н. е. З ІІ століття до н. е. і до V століття н. е. португальські землі входили до складу провінції Лузитанія Римської імперії, що зумовило мовну і культурну романізацію місцевого населення. У V столітті н. е. на територію сучасної Португалії проникають візіготи, які поступово були асимільовані. У 711 році португальські землі зазнали арабо-берберської навали — територія Португалії майже на три століття виявилася під контролем маврів.

В результатті Реконкісти землі Північної Португалії були захоплені сусідніми іспанськими королівствами наприкінці Х — середині ХІ століть. Як вдячність за допомогу у війні з маврами кастильський король Альфонсо I подарував Генріху Бургундському у 1093 році титул графа Португальського. Після смерті кастильського короля Генріх Бургундський відмовився визнати владу Кастильського королівства і розпочав війну. У 1143 році син Генріха Альфонсо Енрікес був проголошений португальськими лицарями королем Португалії Альфонс І Великий. 1179 року Папа римський визнав незалежність Португалії.

Королівство[ред.ред. код]

Португальські колонії

До часу утворення незалежної португальської держави у ХІІ столітті вже були закладені підвалиини португальської народності і її самобутньої культури. Період з ХІІІ до XVI століття є «золотим» в історії Португалії, коли продовжилося формування португальської нації і були досягнуті значні військові-політичні і економічні (на той час) успіхи.

Піднесення і розквіт Португалії пов'язується перш за все активністю і цілковитим пануванням у зазначений період португальців на морі. Зокрема, у 1415 році португальці захопили заможне арабське торгове місто Сеута у Африці; у 1418 році у Атлантичному океані була відкрита Мадейра; у 1427 році до португальських володінь приєднані Азорські острови, у 1460 році — острови Зеленого Мису. У 1488 році Бартоломеу Діаш обігнув мис Доброї Надії, що в подальшому допомогло португальцям дістатися східного узбережжя Африки та Індії. У 1498 році Васко да Гама відкрив Португалії морський шлях до Індії навколо Африки, а у 1500 році Педру Альваріс Кабрал — до Бразилії, яка відтоді стає основним невичерпним джерелом існування Португальського королівства.

У цей час має місце і не припиняється до ХХ століття значна португальська еміграція, найбільша за всю етнічну історію португальців, яка в тому числі стала основою формування молодої нації бразильців. Відток населення із Португалії був таким значним, що нещасливий історичний збіг обставин — у 1580 році Португалія лишилася без короля, і права на португальську корону пред'явив іспанський король Філіп ІІ призвели до того, що починається тривалий занепад Португалії — іспанське панування 1580—1640 років, економічна залежність від Британії у XVIII—XIX століттях. До того ж Португалія потерпає від природних катаклізмів — землетрус у Лісабоні 1755 року вщент зруйнував місто. На довершення у 1807 році Португалія тричі окупована наполеонівськими військами, а 1822 року змушена погодитись на незалежність Бразилії.

Республіка[ред.ред. код]

На початку ХХ століття в країні зароджується республіканський рух. Після революції 1910 року Португалію було проголошено республікою, проте упродовж наступних 16 років у країні змінюється 44 уряди.

У 1933 році міністр економіки Антоніу Салазар здійснює державний переворот і встановлює в країні профашистську диктатуру (Нова держава). Встановлений жорсткий порядок рятує економіку країни, але призводить до повної ізоляції Португалії від Європи і всього світу, а також переслідування будь-якої опозиції. Салазар відійшов від справ у 1968 році, а диктаторський режим протримався ще 7 років за його послідовників Марселу Каетану і Амеріку Томаша.

25 квітня 1974 року в країні відбулася «Революція гвоздик», в результаті якої було повалено півстолітню диктатуру і відкрився шлях до демократії, а 25 квітня став національним святом — днем свободи.

Святкування 34-ї річниці Революції Гвоздик у Лісабоні

Португалія поступово втрачала свої останні колонії: у 1961 році вона втратила Гоа, а її африканські колонії (Мозамбік, Ангола, Гвінея-Бісау, Кабо-Верде та Сан-Томе і Принсіпі) стали незалежними в 1975 році.

Новообраним парламентом у 1976 році була прийнята конституція, що забезпечувала поворот до громадянського правління. Нова конституція була прийнята в 1982 році, у ній обмежуються права президента.

Світової слави набула «королева фаду» Амалія Родрігеш, ставши послом португальської культури у всьому світі.

У 1986 Маріу Соареш був обраний першим за 60 років цивільним президентом. У тому ж році Португалію прийнято в Європейський Союз, що сприяло її стабільному економічному зростанню. Після вступу в ЄС, в основному завдяки субсидіям, економіка Португалії розвивається досить швидко. Будуються сучасні дороги та автомагістралі, здійснюється планомірне оновлення житлового фонду. У 1999 році повернуто незалежність останній з колоній Макао, яка була передана Китаю. У 2002 країна перейшла на євро, а у 2004 році прийняла Чемпіонат Європи з футболу.

Португалія, яку ще недавно називали найбіднішою країною Західної Європи, сьогодні розвивається дуже динамічно, маючи високий рівень інфраструктури.

Примітки[ред.ред. код]

  1. R. Gonçalves, A. Freitas, M. Branco, A. Rosa, A. T. Fernandes, L. A. Zhivotovsky, P. A. Underhill, T. Kivisild, A. Brehm: Y-chromosome lineages from Portugal, Madeira and Açores record elements of Sephardim and Berber ancestry. In: Annals of human genetics. Band 69, Pt 4Juli 2005, S. 443–454, ISSN 0003-4800. DOI:10.1111/j.1529-8817.2005.00161.x. PMID 15996172.
  2. Estudo descobre 31,19 milhões de portugueses pelo mundo. Dn.pt. Процитовано 24 August 2014. 
  3. Portuguese ethnicity is more clear-cut than Spanish ethnicity, but here also, the case is complicated by the Portuguese ancestry of populations in the former colonial empire. Portugal has 11 million nationals. The 42 million figure is due to a study estimating a total of an additional 31 million descendants from Portuguese grandparents; these people would be eligible for Portuguese citizenship under Portuguese nationality law (which grants citizenship to grandchildren of Portuguese nationals). Emigração: A diáspora dos portugueses (2009)
  4. Color and genomic ancestry in Brazilians. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America 100 (1). January 2003. с. 177–82. Bibcode:2002PNAS..100..177P. PMC 140919. PMID 12509516. doi:10.1073/pnas.0126614100.  Проігноровано невідомий параметр |vauthors= (довідка)
  5. The Genomic Ancestry of Individuals from Different Geographical Regions of Brazil Is More Uniform Than Expected. Plos One. 2011-02-16. Процитовано 25 August 2014. 
  6. Statistics Portugal. Ine.pt. Процитовано 28 April 2016. 
  7. Gomes, Laurentino (2015). 1822: Como um homem sábio, uma princesa triste e um escocês louco por dinheiro ajudaram dom Pedro a criar o Brasil - um país que tinha tudo para dar errado [1822: A wise man, a sad princess and a Scot crazy for money helped Dom Pedro create Brazil - a country that had everything to go wrong] (pt). Globo Livros. с. 268. ISBN 978-85-250-6160-7. 
  8. Schwartzman, Simon. Fora de foco: diversidade e identidades étnicas no Brasil [Out of focus: diversity and ethnic identities in Brazil]. br.monografias.com. Процитовано 9 September 2017: Quadro 6. Cor ou raça por origem [Table 6. Colour or race by origin] 
  9. Foto: LUIS ACOSTA/AFP. Maior comunidade portuguesa da América Latina esperançada numa nova Venezuela. JN. Процитовано 28 April 2016. 
  10. а б в г Observatório da Emigração [Emigration Observatory] (XLS) (pt). Observatório da Emigração. 27 May 2014. Архів оригіналу за 26 July 2015. Процитовано 28 April 2016.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  11. Ethnic Origin (264), Single and Multiple Ethnic Origin Responses (3), Generation Status (4), Age Groups (10) and Sex (3) for the Population in Private Households of Canada, Provinces, Territories, Census Metropolitan Areas and Census Agglomerations, 2011 National Household Survey. 
  12. José Eduardo dos Santos diz que trabalhadores portugueses são bem-vindos em Angola. Observatório da Emigração. Процитовано 22 July 2013. «...presença de cerca de 200 mil trabalhadores portugueses no país...» 
  13. Rausa, Fabienne; Sara Reist (2008). Ausländerinnen und Ausländer in der Schweiz: Bericht 2008 [Foreigners in Switzerland: Report 2008] (PDF) (de). Neuchâtel: Swiss Federal Statistical Office. с. 16. ISBN 978-3-303-01243-7. Архів оригіналу за 2 August 2013. Процитовано 24 August 2014.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  14. Afonso, Alexandre (2015). Permanently Provisional. History, Facts & Figures of Portuguese Immigration in Switzerland. International Migration 53 (4). с. 120–134. doi:10.1111/j.1468-2435.2010.00636.x. Процитовано 5 October 2012. 
  15. TablaPx. Ine.es. Процитовано 2 August 2017. 
  16. The Portugal-born Community. Dss.gov.au. Процитовано 28 April 2016. 
  17. Expresso. Jornal Expresso. Процитовано 28 April 2016. 
  18. Demographic Report. The Guardian. 2011. с. 15. 

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]