Жозе Сарамагу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Жозе ді Соуза Сарамаґу
José de Sousa Saramago
Жозе Сарамагу у вересні 2006
Жозе Сарамагу у вересні 2006
Народження 16 листопада 1922(1922-11-16)
  Flag of Portugal.svg Азіньяґа, округ Сантарен, (провінція Алентежу), Португалія
Смерть 18 червня 2010(2010-06-18) (87 років)
  Flag of Spain.svg Тіас, острів Лансароте, Іспанія
  • лейкоз
  • Національність португалець
    Громадянство Португалія Португалія
    Релігія атеїст[d]
    Мова творів португальська
    Рід діяльності прозаїк
    Роки активності: 1947-2009
    Жанр роман
    Magnum opus: Євангеліє від Ісуса, Blindness[d], Seeing[d], Death with Interruptions[d] і Cain[d]
    Дружина Пілар Дель Рьйо і Ilda Reis[d]
    Нагороди та премії
    Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з літератури (1998)
    Автограф: Assinatura José Saramago.png
    Сайт: josesaramago.org

    CMNS: Жозе ді Соуза Сарамаґу на Вікісховищі
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    Жозе́ ді Со́уза Сарама́ґу також Жозе́ ді Со́уза Сарама́ґо[2] (порт. José de Sousa Saramago; 16 листопада 1922, Азіньяґа — 18 червня 2010, Тіас, острів Лансароте) — португальський письменник, класик світової літератури, володар багатьох літературних премій та нагород, у тому числі відзначений і Нобелівською премією в галузі літератури 1998 року.

    Життя та творчість[ред. | ред. код]

    Народився у селі Азіньяґа (провінція Алентежу) на південь від Лісабона. Син безземельних селян, проте в трирічному віці його сім'я перебралася в Лісабон, з яким було пов'язано практично все життя письменника. Він був вимушений рано покинути школу і продовжував навчання в училищі, де опановував фах автослюсаря, оскільки це обіцяло реальні заробітки. До того як стати професійним письменником змінив цілий ряд професій (від слюсаря і кресляра – до перекладача і журналіста).

    Його перша книга була опублікована в 1947 році, проте потім Сарамаґо нічого не видавав до 1966 року; критики відзначали, що літературний талант прийшов до нього пізно. Сарамаґо працював журналістом, писав про політику, а жити виключно за рахунок літературної праці почав в 1976 році, в 54-річному віці.

    У 1944 році письменник одружився із португальською художницею Ілдою Рейс, у подружжя народилася донька Віоланте. У 1970 році пара розлучилася[3].

    Перші літературні успіхи Сарамаґо припадають на середину 1970-х років. Роман «Підручник живопису і каліграфії» (1977), п'єса «Що мені робити з цією книгою» (1979), роман «Той що піднявся з землі» (1980, за загальним визнанням, його перший великий роман) принесли автору визнання на батьківщині.

    З романом «Спогади про монастир» (1985) до Сарамаґо прийшла світова слава. Він став володарем Премії критики, премії «ПЕН-клубу», й інших іноземних нагород. Після цього вже кожний наступний роман автора читацька спільнота зустрічала з неабияким захопленням.

    У 1988 році одружився із іспанською журналісткою Пілар Дель Рьйо, яка згодом переклала багато його творів іспанською мовою та очолила Фонд Жозе Сарамаґо.

    У 1991 році побачив світ роман «Євангелія від Ісуса Христа». Головний сюжет роману зав'язується навколо біблійної оповіді про вбивство безвинних немовлят у Вифлеємі, а сам Ісус постає перед читачами звичайною людиною зі своїми пристрастями та вадами. Роман відразу викликав гнівну реакцію католицької церкви та португальської критики, а автору було заборонено висувати його на здобуття літературних нагород. Португальська влада піддала цензурі роман, і на знак протесту Сарамаґо оселився на острові Лансароте, що на Канарах. А 1998 році шведський комітет нагородив письменника Нобелівською премією[4].

    Негативні відгуки з боку християн та юдеїв отримували і наступні книжки письменника, зокрема — його останній роман «Каїн», що вийшов в 2009 році. Крім того, Сарамаґо відкрито засуджував дії Ізраїлю в Палестині, а в 2009 році балотувався в Європарламент від Португальської комуністичної партії.

    Особливість письмової мови[ред. | ред. код]

    Одним із «секретів успіху» Сарамаґо є його – унікальний стиль письма. Його зацікавлення творчістю Сервантеса і Гоголя, його роки праці перекладачем та журналістом, його «народне коріння», його геній і талант, у своєму синтезі, дали унікальну мову його романів. Історія Португалії передається, як частинка світової історії. І ось уже перед нами «гіпертекстуальний» текст, повний магії, фантастики, реальності, філософської глибини і незвиклих, чарівних пасажів. Руйнуються звичні словосполучення, слово набирають нових, несподіваних значень. «Безкінечні», неподільні абзаци перетворюються на тонку гру ерудита. Слова персонажів підхоплюються (або перебиваються) словами автора. То чується шум майже екзальтованого захоплення, то чуються нотки тих хто сумнівається, то чується крик тих хто проти. І все це (з особливим синтаксисом і пунктуацією) передається автором надзвичайно легко, так ніби ми слухаймо казку.

    Суспільно-політична позиція[ред. | ред. код]

    За своїми переконаннями Жозе Сарамоґо песиміст, атеїст та комуніст. Сарамаго член комуністичної партій Португалії з 1969 року. Проте, навряд чи хтось з читачів побачить у його романах якусь «крайню лівизну». Іншими словами, як про це сказав англійський письменник Джон Фаулз:

    « «Мені смішно коли Сарамаґо називають комуністом. Він не заслуговує такого приниження. Так, він, безперечно, радикальний, але з головою у нього все в порядку». »

    Щодо песимізму і атеїзму португальця, то дехто (мабуть зважаючи на його вік) натякав письменнику, мовляв: досить так легко гратися з «серйозними» темами. Та Сарамаґо вірний собі:

    « «Я – не безбожник. Щодня я намагаюсь відшукати ознаки Бога, але, на жаль, я їх не знаходжу». »
    « «Я не песиміст і не оптиміст. Крім того, вважаю, що всі розмови, усі дискусії про песимізм та оптимізм нічого не варті і не мають жодного значення. Що дійсно має значення, так це факти. Ну а факти такі, якими ми їх бачимо і знаємо. Враховуючи ці факти дехто живе досить добре, щоб з оптимізмом дивитися на ці самі факти[5]». »

    Екранізації[ред. | ред. код]

    У 2010 році португальський режисер Антоніу Феррейра зняв фільм «Ембарго» за однойменною повістю Жозе Сарамаґо, вперше виданою у 1978 році[6]. Прем'єра відбулася 30 вересня 2010 року, фільм був у португальському, іспанському та бразильському прокаті[7].

    У 2013 році режисер Дені Вільнев зняв психологічний трилер «Ворог». Подвійну головну роль виконав Джейк Джилленгол. Фільм є екранізацією роману Жозе Сарамаґо «Двійник». Прем'єра в США відбулася 4 січня 2014 року.

    Цікаві факти[ред. | ред. код]

    Справжнє прізвище родини – «ді Соуза». Однак хлопчика Жозе записали в офіційних документах під прізвищем «ді Соуза Сарамаґу», до прізвища працівник архіву додав простонародне прізвисько сім'ї майбутнього письменника, що у перекладі з португальської мови означало «дика редька»[8]. Про цю деталь стало відомо лише тоді, коли хлопчику виповнилося 7 років[9].

    Українські переклади[ред. | ред. код]

    Література[ред. | ред. код]

    • Жозе Сарамаго // Шкляр Л. Є., Шпиталь А.Г. Під знаком нобеля. Лауреати Нобелівської премії з літератури 1901-2006. Київ, Грамота, 2006. — 504 с. ISBN 966-349-040-3

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
    2. Сарамаґо Ж. Сліпота (2013)
    3. Violante Saramago Matos: filha de José Saramago fala com emoção das suas heranças: "É um imenso orgulho ser filha dele". Caras. Процитовано 2018-06-08. 
    4. The Nobel Prize in Literature 1998. www.nobelprize.org. Процитовано 2017-12-03. 
    5. Ж. Сарамаго. Первое русское интервью автора Евангелия [НГ, июнь 2001] | noblit.ru. noblit.ru (ru). Процитовано 2018-05-05. 
    6. Objecto Quase (1978) - | José Saramago. | José Saramago (pt-PT). 2014-11-03. Процитовано 2018-02-14. 
    7. Costa, Filipe; Carvalho, Cláudia; Diogo, Pedro (2010-09-30). Embargo. Процитовано 2018-02-14. 
    8. Умер нобелевский лауреат Жозе Сарамаго, ненавидевший Израиль. Девятый канал. Процитовано 2018-05-29. 
    9. José Saramago. IMDb. Процитовано 2018-05-29. 

    Посилання[ред. | ред. код]