Фригійська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фригійська мова
Писемність: грецька абетка[1]
Коди мови

Індоєвропейці

Індоєвропейські мови
Албанська  ·  Вірменська
Балтійські  ·  Кельтські
Германські  ·  Грецька
Арійські  ·  Італійські
Слов'янські  

мертві: Анатолійські ·  Палеобалканські (Дакська,
Фригійська, Фракійська) ·  Тохарські

Індоєвропейці
Албанці ·  Вірмени
Балти ·  Кельти ·  Германці
Греки ·  Індоарійці
Іранці ·  Романці ·  Слов'яни

історичні: Хетти ·  Кельти  ·  Германці  ·  Скіфи  · 
Іллірійці · 
Італіки  ·  Фракійці  ·  Тохари 

Протоіндоєвропейці
Мова ·  Суспільство ·  Релігія
 
Прабатьківщина індоєвропейців
Курганна гіпотеза ·  Анатолійська гіпотеза
Арктична гіпотеза · Вірменська гіпотеза · 
Курганна гіпотеза ·  Індійська гіпотеза · 
Теорія палеолітичної безперервності
Гіпотеза Меллорі
Гіпотеза неолітичної креолізації
 
Індоєвропеїстика

Фригійська мова - одна з індоєвропейських мов, мова фригійців, народу, який мігрував з Балкан в Малу Азію. Становить окрему групу в рамках індоєвропейської сім'ї, найбільш близька до давньогрецької та давньомакедонської мов. Завірена написами, зробленими особливою абеткою, подібною до давньогрецької, починаючи з VIII ст. до н. е. В останній раз фригійська мова як жива згадується в джерелах V ст. н. е., але існують припущення, що остаточно мова вимерла лише після арабського вторгнення в VII ст. н. е.

В історії мови виділяють два періоди - старофригійскій (VIII ст. до н.е. - V ст. до н.е.) і новофригійскій (I ст. н.е. - III ст. н.е.). Наукове вивчення почалося в 1820-і роки.

Назва[ред.ред. код]

Фригія (рожевим)
Напис на могилі царя Мідаса (права сторона)

Слова «Фригія» і «фригійці» походять з дав.-гр. Φρυγία і Φρύγες. Як і у фригійській назва цього народу мала б звучати як *Bruges, що співзвучно з назвою балканського племені бригів [2] [3].

Класифікація[ред.ред. код]

Фригійська представляє окрему групу в складі індоєвропейської мовної сім'ї [4]. Фригійська найбільш близька до давньогрецької та давньомакедонскої мов. З давньогрецькою її об'єднує більше рис, ніж з іншими індоєвропейськими мовами, зокрема [5] [6] [7] [8] [9]:

  • Наявність суфікса -eyo- ;
  • Дієприкметник з суфіксом -meno- ;
  • Використання аугменту;
  • Закінчення -as в називному відмінку у іменників відмінювання на -ā- чоловічого роду;
  • Лексичні елементи, наприклад, autos «той же самий», pant- «увесь», kako- «злий, поганий».

Навпаки, твердження про близькість фригійської до фракійської і вірменської не знаходять підтвердження в мовному матеріалі [10] [7] [8].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Archaeology & Language Pimlico, 1998. — С. 71. — ISBN 978-0-7126-6612-1
  2. Brixhe C. Phrygian // {{{Заголовок}}}. — New York : Cambridge University Press, 2008. — P. 69.
  3. Bičovský J. {{{Заголовок}}}. — Praha : Nakladatelství Univerzity Karlovy, 2009. — ISBN 978-80-7308-287-1.
  4. Нерознак В. П.  // Лінгвістичний енциклопедичний словник. — 1990. — С. 563.
  5. Vavroušek P. Frýžština // {{{Заголовок}}}. — Praha : Univerzita Karlova v Praze, 2010. — ISBN 978-80-7308-312-0.
  6. Fortson B. {{{Заголовок}}}. — Padstow : Blackwell Publishing, 2004. — P. 403.
  7. а б J. P. Mallory, Douglas Q. Adams. {{{Заголовок}}}. — London : Fitzroy Dearborn Publishers, 1997. — P. 419. — ISBN 9781884964985.
  8. а б Brixhe C. Phrygian // {{{Заголовок}}}. — New York : Cambridge University Press, 2008. — P. 72.
  9. відкупників Ю. В. {{{Заголовок}}}. — Л., 1 988. — С. 184.
  10. Vavroušek P. Frýžština // {{{Заголовок}}}. — Praha : Univerzita Karlova v Praze, 2010. — ISBN 978-80-7308-312-0.