Середньодніпровська культура
| Середньодніпровська культура | |
|---|---|
 | |
| Розташування | Білорусь  |
| Доба | бронзова доба |
| Час існування | 3200 до н. е. – 2300 до н. е. |
| Наступна культура | Сосницька культура |
 Середньодніпровська культура у Вікісховищі | |
Середньодніпро́вська культу́ра — археологічна культура бронзової доби.
Датується радіовуглецевим методом 2750—1950 рр. до н. е. Була поширена на території сточища середньої і верхньої течії Дніпра і Десни. Вважається, що її носіями були прибулі з заходу ранні племена культури шнурової кераміки. Виділена В. Городцовим на початку 20 сторіччя спершу як придніпровська археологічна культура, а пізніше ним же перейменована на середньодніпровську в 1927 р.
Головними знахідками середньодніпровської культури є
- просвердлені кам'яні сокири
- різноманітна кераміка, виготовлена з глини з домішкою дрібнозернистого піску, здебільшого з відбитками шнура.
- на місцях поселень та в могильниках знайдено кам'яні зернотертки та долота,
- вістря до стріл та прикраси, виконані з кременю і бронзи. Останні свідчать про зв'язки племен шнурової кераміки з племенами Північного Кавказу, Карпато-Дунайського басейну та Балтійського регіону.
Житла племен Середньодніпровської культури — наземні хати.
Племена середньодніпровської культури займалися хліборобством, скотарством (між знахідками — кістки рогатої худоби, свиней і коней) і мисливством.
Як вказує назва, вона була зосереджена в середній течії Дніпра. Нижня хронологічна межа синхронна з пізньою ямною культурою, а також блоку пізньокатакомбних культур степової та передстепової зон.
Географічно середньодніпровська культура зайняла територію східної групи культури кулястих амфор та північної периферії ямної культурно-історичної спільності.
Фатьяново-баланівська культура, у свою чергу, що вважалася певний час східним продовженням середньодніпровської культури, розглядається як окреме явище експансії носіїв культур шнурової кераміки.
Найкраще досліджені в Україні місця поселень Середньодніпровської культури на території Канівських дислокацій - у Каневі (урочища Ланок, Ісковщина, Пилипенкова Гора), Селище (урочище Бугаєве) неподалік с. Бучак, а також Пекарі (поблизу урочища Безнесів Яр).
Долинка (колишні Яцьковиці), Новоселки, Мокіївка, Гамарня, Яблунівка, Деренковець, Іванівка, Беркозівка, Зеленки, Липовець, Бурти, Кагарлик, Забара, Грищенці, Шандра, Городище.
- у Черкаській області: Трахтемирів, Канів-1, Канів-2, Канів-3, Канів-4, Канів-5, Гамарня.
- у Київській області: Кийлів, Новоукраїнка, Вишенки, Софіївка (частина села Проців), Підвисоке, Красне, Черняхів, Стрітівка, Стасева, Гороховатка, Софіївка, Червоний Хутір, Євминка.
- у Чернігівській області: Борзна, Золотинки.
- у Сумській області: Волинцеве, Річки, Мис Очкинський.
Домантове, Пекарі, Канів, Трахтемирів, Зарубинці, Козинці, Бортничи, Селище-5, Старосілля, Завалівка, Євминка, Погорелівка, Мар'янівка, Новоселки, Коритне, Шуляки, Дубрівка, Мокіївка, Медвин, Хирівка, Деренковець, Будківка, Нетеребки, Іванівка, Ємчиха, Зеленки, Гамарня, Гамарня-Яблунівка, Потік, Моства, Василівка.[1]
- І. Т. Черняков, С. Д. Лисенко. Середньодніпровська культура [Архівовано 9 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 545. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Артеменко И. И. Племена Верхнего и Среднего Поднепровья в эпоху бронзы. — Москва: Наука, 1967.
- Бондарь Н. Н. Поселения среднего Поднепровья эпохи ранней бронзы. — Киев: Вища школа, 1974.
- Артеменко І. І. Середньодніпро́вська культу́ра // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 10 : Салют — Стоговіз. — С. 132.
- ↑ Археология Украинской СССР. Том 1 (російською) . Київ: Наукова думка. 1985. с. 363.