Мірошниченко Юрій Романович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Романович Мірошниченко

Голова підкомітету з питань реформування пенітенціарної системи, діяльності органів виконання покарань та пробації
Нині на посаді
На посаді з3 грудня 2014

Народився3 лютого 1970(1970-02-03) (48 років)
с. Лісіно-Корпус, Тосненський район, Ленінградська область
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Політична партіяГолова Партії розвитку України
Дітисин Максим, доньки Віта, Соломія
Професіяполітик; науковець правник
РелігіяПравослав'я
Нагороди

У 2011 році «Заслужений юрист України»

У 2003 році нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України

У 2002 році нагороджений Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України
miroshnychenko.ua
Юрій Романович Мірошниченко на сайті Верховної Ради

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Народний депутат України Україна
8 скликання
Опозиційний блок 27 листопада 2014 до тепер
7-го скликання
Партія Регіонів 12 грудня 2012 27 листопада 2014
6-го скликання
Партія Регіонів 30 березня 2007 12 грудня 2012
5-го скликання
Партія Регіонів 26 березня 2006 2 квітня 2007

Мірошниченко Юрій Романович на сайті Верховної Ради України

Ю́рій Рома́нович Мірошниче́нконародний депутат України V, VI, VII, VIII скликань. Заслужений юрист України (2011)[1]; кандидат політичних наук, доктор юридичних наук.

Верховна Рада України VІІІ скликання – Голова підкомітету з питань реформування пенітенціарної системи, діяльності органів виконання покарань та пробації Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з грудня 2014 року).

Обраний від партії «Опозиційний блок» по партійному списку (№ 20)[2].

Представник Президента України у Верховній Раді (березень 2010 року — лютий 2014 року);

Верховна Рада України VІІ скликаннязаступник Голови Комітету у закордонних справах (грудень 2012 року – листопад 2014 року);

Верховна Рада України VІ скликаннячлен Комітету з питань правової політики, голова підкомітету з питань організації та діяльності органів юстиції, нотаріату, адвокатських об’єднань та надання правової допомоги громадянам  (грудень 2007 року – грудень 2012 року);

Верховна Рада України V скликання – член Комітету з питань правосуддя, голова підкомітету з питань процесуального законодавства (травень 2006 року – грудень 2007 року);

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 3 лютого 1970, село Лісіно-Корпус, Тосненський район, Ленінградська область ; мати Валентина Сергіївна (1949); донька Віта (1993 р.н.); син Максим (2005 р.н.); донька Соломія (2009 р.н.).

Освіта: 1987-1988 та 1989-1990 – закінчив школу із золотою медаллю у Ніжинському педагогічному інституті на факультеті іноземних мов;

1990-1994 – навчався у Київському університеті імені Тараса Шевченка на факультеті іноземних мов (Чернігівська обл.);

2001 – закінчив з червоним дипломом юридичний факультет Академії праці та соціальних відносин (м. Київ);

2004 – здобув кваліфікацію магістра державного управління у Національній академії державного управління при Президентові України (м. Київ);

2011 - Заслужений юрист України.


Громадська діяльність[ред. | ред. код]

19982007 — засновник і президент Всеукраїнського громадського об'єднання «НОВА ГЕНЕРАЦІЯ» та реалізовано такі проекти: «Школа лідера» та «Школа політика»;
19992006 — член громадської колегії Державного комітету з питань регуляторної політики і підприємництва;
20002005 — член, голова правління Регіонального екологічного центру РЕЦ-Київ;
20012005 — ректор Всеукраїнської школи політика нової генерації;
20032007 — ректор Всеукраїнської школи молодіжних лідерів;
20032007 — заступник голови Національної ради молодіжних організацій України;
20052006 — президент Центру ефективного управління.

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

19971998 — кандидат у народні депутати України в одномандатному окрузі;
1999 — балотувався на посаду Київського міського голови;
19992004 — засновник і голова політичної партії «Нова генерація України»;
2000 — кандидат у народні депутати України у виборчому окрузі № 130 в Миколаївській області;
2002 — кандидат в народні депутати України від партії «Нова генерація України» (№ 1 у виборчому списку);
20042005 — член президії, заступник голови партії «Трудова Україна» (голова — Сергій Тігіпко);
2004 року — член виборчої команди кандидата в Президенти України Віктора Федоровича Януковича; 2005 року — член Партії регіонів у 2006, 2007 та 2012 роках обирається народним депутатом Верховної Ради п'ятого, шостого та сьомого скликань за виборчим списком Партії регіонів;

З 23 березня 2010 року по 25 лютого 2014 — Представник Президента України у Верховній Раді України;

У 2014 році обраний народним депутатом України за виборчим списком новоствореної політичної партії «Опозиційний блок»;

З 2014 року – голова Партії розвитку України.

Парламентська діяльніст[ред. | ред. код]

Член Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській асамблеї ЄС - Східні сусіди (ПА ЕВРОНЕСТ).

Грудень 2014 - 2017 - Голова підкомітету з питань реформування пенітенціарної системи, діяльності органів виконання покарань та пробації Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Заступник співголови групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Ісламською Республікою Афганістан.

Липень 2013 року — Юрій Мірошниченко відвідав з лекцією про європейську інтеграцію України Український дослідницький інститут Гарварду Harvard Ukrainian Research Institute).

Мірошниченко Юрій Романович Вадим Чуприна ©.jpg

Лютий 2011 та 2012 — Юрій Мірошниченко в складі делегації українських політиків є почесним гостем Національного молитовного сніданку[en] з президентом Бараком Обамою у Вашингтоні.

З грудня 2012 року обіймає посаду заступника голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах. У Верховній Раді України VII скликання політик займає посаду співголови груп дружби між Верховною Радою України та парламентами ФРН та Республікою Сінгапур.

Наукова кар'єра[ред. | ред. код]

25 лютого 2016 року рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України Юрію Мірошниченку присвоєно вчене звання доцентакафедри історії та теорії держави і права;

28 березня 2013 року рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України присуджено науковий ступінь доктора юридичних наук зі спеціальності «Конституційне право; муніципальне право»;



27 листопада 2012 року відбувся публічний захист дисертації Юрія Мірошниченка на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Тема дисертаційної роботи – «Конституційно-правове забезпечення народовладдя в Україні (теоретичний та практичний аспекти)»;

27 листопада 2012 р. під час засідання Спеціальної вченої ради Інституту законодавства Верховної Ради України відбувся публічний захист докторської дисертації Юрія Мірошниченка на тему "Конституційно-правове забезпесчення народовладдя в Україні (теоретичний та практичний аспекти)";


У 2006 р. успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Демократичні механізми підготовки і прийняття державно-політичних рішень» (Інститут держави і права ім. Корецького Національної академії наук України), кандидат політичних наук за спеціальністю «Політичні інститути і процеси».


Нагороди[ред. | ред. код]

Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2002);

Почесна грамота Верховної Ради України (2003).
Володіє: англійською мовою.
Захоплення: спорт, зелений туризм.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]