Яхмос (син Ібани)
| Яхмос | |
|---|---|
 | |
| Народився |
16 століття до н. е. Ель-Каб, Асуан, Єгипет |
| Помер |
1501 до н. е. Ель-Каб, Асуан, Єгипет |
| Країна | Стародавній Єгипет |
| Діяльність | військовослужбовець, автобіограф |
| Військове звання | адмірал і солдат |
| Яхмос (син Ібани) | |
| |
| Народження: |
XVI ст. до н.е. Ель-Каб, Єгипет[1] |
|---|---|
| Смерть: |
XV ст. до н. е. район Месопотамії[2] |
| Країна: | Стародавній Єгипет |
| Батько: | Ібана |
| Нагороди: | сім разів отримував «золото за хоробрість»[3] |
Яхмес, син Ібани (адмірал Яхмос) — давньоєгипетський вельможа, член династії номархів Нехена (сучасний Ель-Каб). Яхмес відомий тим, що в його гробниці був знайдений напис, який повідомляє про подвиги цього номарха під час фараона Яхмоса I, цей напис містив важливі свідчення про історичні події в часи цього фараона. Майже все, що відомо про цього номарха, вчені дізнались з гробниці Яхмеса[4][5].
Сім'я[ред. | ред. код]
Рід Яхмеса був достатньо багатий і походив з XIII династії. Батько Яхмеса займав посаду командуючого флотом[3]. Згідно з написами на стіні гробниці Яхмеса, він був «офіцером за царя Секененра»[1].
Життя[ред. | ред. код]
Яхмес, син Ібани був вельможею нома Нехен. Згідно з написом в його гробниці, він ще юнаком служив на бойовому єгипетському кораблі «Телець». Потім[4], незабаром після його одруження[6], Яхмеса перевели у північний флот, під час облоги Аваріса він бився в лавах піхоти поблизу царя. Потім його перевели на корабель «Сяючий в Мемфісі», і він брав участь у битвах на озерах і каналах навколо Аваріса[4]. Яхмес згадує численні нагороди, якими обсипав його цар за вбивство і полон ворогів під час захоплення Аваріса: нагороди складались зі своєрідного давньоєгипетського ордена — «золота хоробрості» — і захоплених ним полонених, відданих йому в рабство[1][5]. Після захоплення Аваріса Яхмес взяв участь у захопленні Палестини, він особисто взяв участь у захопленні міста гіксосів Шарухена[4]. Після цього Яхмес взяв участь у низці кампаній Яхмоса I проти Куша (сучасна Нубія)[5] (а також в погромі Тетіана і ще одного бунтівника). За участь в цих кампаніях Яхмес також отримав безліч нагород[7]. Останній похід за участі Яхмеса був здійснений вже під час правління фараона Тутмоса I, це був азійський похід, який закінчився тим, що єгиптяни дійшли до Євфрата і розпочали бій. Згідно зі спогадами Яхмеса, цього разу він був сам командувачем у битві. Незабаром після цієї битви Яхмес помер[2].
Значення для єгиптології[ред. | ред. код]
Автобіографічний напис у гробниці Яхмеса мав величезне значення для єгиптології, завдяки йому єгиптологам стало відомо про те, як були остаточно розбиті і вигнані гіксоси, а також про завоювання Яхмосом I Палестини і Куша[5]. Також завдяки похвальбам Яхмеса про земельні наділи, які подарував йому фараон, єгиптологам стало відомо що Яхмос I у внутрішній політиці заохочував номархів, даруючи їм земельні наділи і таким чином утримуючи їх вірність[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Тураев, 1935, Гіксоси.
- ↑ а б Тураев, 1935, Расцвет Египта при первых царях XVIII династии.
- ↑ а б Эрман, 2013.
- ↑ а б в г Тураев, 1935, Гиксосы.
- ↑ а б в г д Егорова, Любовь. Яхмос I. XVIII династия, Новое царство. Древний мир. Архів оригіналу за 20 листопада 2014. Процитовано 19 квітня 2015.
- ↑ Мертц, 2013.
- ↑ Мюррей, 2009, с. 54-55.
Джерела[ред. | ред. код]
- Тураєв Борис Олександрович. История Древнего Востока / Под редакцией Струве В. В. и Снегирева И. Л.. — Л.: Социально-экономическое, 1935. — Т. 1. — 340 с.
- Барбара Мерц. Древний Египет. Храмы, гробницы, иероглифы. — Litres, 2013. — ISBN 5457029328.
- Маргарет Мюррей. Величие Древнего египта. — Москва: ЗАО Центрполиграф, 2009. — 319 с. — ISBN 978-5-9524-44829.
- Адольф Ерман. Государство, армия и общество Древнего Египта. — Litres, 2013. — ISBN 9785457029286.