Шепсескаф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шепсескаф
Голова статуї Шепсескафа (або Менкаура). Музей витончених мистецтв. Бостон
Голова статуї Шепсескафа (або Менкаура). Музей витончених мистецтв. Бостон
Давньоєгипетський фараон
Панування бл. 2471-2465 до н. е., 
IV династія
Попередник Мікерин
Наступник Джедефптах
Власне ім'я (номен): шепсес-каф — «Благородна його Ка (душа)»
G39N5
 
Hiero Ca1.svg
A50S29S29D28
I9
Hiero Ca2.svg
Ім'я Гора: шепес-хет — «Благородний тілом»
G5
A50F32
 
 
 
Srxtail2.GIF
Ім'я небті: шепес-Небті —
«Благородний з Обома Володарками (тобто богинями Нехбет та Уаджит
G16
G16A50



Шепсескаф (Асіхіс, Себерхерес) — єгипетський фараон з IV династії Стародавнього царства.

Життєпис[ред. | ред. код]

Імовірно, був сином Мікерина від наложниці (чи другорядної дружини). Був одружений зі своєю зведеною сестрою — дочкою Мікерина від головної цариці Хенткау, що і сприяло його сходженню на престол. Шепсескаф спадкував батькові після смути, що сталась, вірогідно, через ранню смерть фараона. Свідченням тих подій стали термінові роботи з завершення заупокійного комплексу його батька та незавершений стан деяких царських статуй, а також фрагменти виявленої в заупокійному храмі Мікерина стели. Зведена на другому році правління Шепсескафа у присутності самого царя, та стела згадує ритуальні церемонії, що проводились в заупокійному комплексі його батька.

Мастаба Шепсескафа у Саккарі

Незважаючи на те, що всі попередні представники його династії були поховані у пірамідах, Шепсескаф змінив традицію та збудував для себе величезну мастабу у Саккарі (про неї повідомляв навіть Геродот). Арабська назва заупокійного пам'ятника у південній Саккарі відома як «Мастабат ель-Фараун» («мастаба фараона»), але єгипетська назва звучала як Кебеху Шепсескаф («Шепсескаф чистий»).

Пам'ятник Шепсескафа у його завершеному стані мав вигляд гігантського саркофагу звдовжки 100 м, завширшки 75 м, заввишки 18 м. В ньому зазвичай вбачали наперед продумане зречення традиційної форми піраміди та, відповідно, розрив із сонячною теологією, що, підтвердило відсутність елемента «Ра» у картуші Шепсескафа. Деякі дослідники вважають, що такий відхід від бога Ра був результатом боротьби з посиленням геліопольських жерців.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]