Архелай (цар Єгипту)
| Архелай | |
|---|---|
| Народився | 1 століття до н. е. |
| Помер | 55 до н. е. |
| Діяльність | монарх, священник |
| Титул | Фараон |
| Рід | dynasty of Cappadociad |
| Батько | Архелай |
| У шлюбі з | Береніка IV[1][2] |
| Діти | Архелай[d] |
Архелай (грец. Ἀρχέλαος) — верховний Жрець міста Комана в Каппадокії. Керував Єгиптом у 56 році до н. е.[3]
Історія сім'ї[ред. | ред. код]
Архелай був Каппадокійським грецьким дворянином, можливо, македонського походження. Він був першим сином і тезкою понтійського високопоставленого генерала Архелая, який брав участь у Мітрідатових війнах[4], а його брат Діоген був Понтійським солдатом, який служив в армії царя Мітрідата VI Понтійського[5]. Його дядько Неоптолемес був видатним понтійським генералом[4]. Мати царя не відома[3]. Архелай був нащадком короля Мітрідата VI Понтійського. Відповідно до повідомлень Страбона Архелай був сином Мітрідата VI Понтійського[3], проте це маловірогідно[6]. Хронологічно, Архелай міг бути онуком по материнській лінії понтійського царя; його батько, улюблений генерал Мітрідата VI, міг бути одружений з однією з дочок Мітрідата VI[6]. Існує можливість того, що мати Архелая могла бути понтійською принцесою, однією з дочок, народженою від наложниці Мітрідата VI.
Правління[ред. | ред. код]
63 року до н. е. римський тріумвір, генерал Помпей, призначив Архелая верховним жерцем Комани в Каппадокії[7]. Коли Помпей звів його у сан жерця римської богині війни — Беллони. Сан жерця богині у Команах давав владу Архелаю.
Архелай керував храмом, при якому було близько 6000 рабів, проте він не мав права їх продавати[8]. Жрець збирав значні доходи з прилеглої території[9]. Коли Архелай вже був жерцем, він одружився з невідомою грецькою жінкою, відомо, що вона померла 56 року до н. е. Вони мали двох дітей: одного сина назвали Архелай, ім'я дочки невідоме[10].
56 року до н. е. проконсул Сирії Авл Габіній готувався до парфянської війни, й Архелай вирушив до Сирії, щоб запропонувати свою допомогу Габінію. Коли Архелай готувався до подорожі, Єгипетська цариця Береніка IV з династії Птолемеїв вирішила вийти заміж за принца царської крові[7].
Друге одруження[ред. | ред. код]
Влітку 56 року до н. е. Архелай приїхав до Александрії, щоб запропонувати шлюб Береніці IV, стверджуючи, що він син Мітрідата VI[7]. Архелай подарував Береніці особисті дарунки та засвідчив свої військові можливості, щоб стати до шлюбу з нею. Пізніше Архелай і Береніка одружились. То був другий шлюб для обох[3]. Можливо, Береніка зробила Архелая регентом і могла дати йому титул «фараона»[3][7]. Існує папірус, який може бути датований періодом співправління Архелая й Береніки IV[3].
Війна і смерть[ред. | ред. код]
Римський сенат не дозволив Архелаю брати участь у Парфянській війні. Архелай залишив Габінія таємно або дав йому хабаря, щоб він допоміг Архелаю одружитись з Беренікою IV. У той же час Габіній отримував хабара від батька Береніки IV — Птолемея XII, щоб допомогти йому зайняти єгипетський трон[7].
Архелай пробув чоловіком Береніки IV тільки шість місяців, Габіній дотримався обіцянки, даної Птолемею XII. У січні-лютому 55 року до н. е. Птолемей XII пішов на Єгипет з армією, щоб забрати його трон. У битві Архелай загинув. Береніка IV та її дочка від першого шлюбу були страчені. Римський тріумвір Марк Антоній, який був другом сім'ї Архелая, знайшов його тіло та поховав його як царя[7].
Його син став його наступником як верховний жрець і правитель у Комнах.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Архелай // Энциклопедический словарь Гранат — 7 — Александр Наумович Гранат, 1910. — Т. 3.
- ↑ Архелай // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — Сент-Питерсберг: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. II. — С. 221.
- ↑ а б в г д е Berenice IV (footnote 19). Tyndale House. 2010. Архів оригіналу за 18 лютого 2011. Процитовано 1 березня 2011.
- ↑ а б Dueck, Daniela; Lindsay, Hugh; Pothecary, Sarah (2006). Strabo’s cultural geography: The making of a kolossourgia. Cambridge University Press. с. 208—9. ISBN 0-521-85306-0. Архів оригіналу за 2 листопада 2014. Процитовано 7 листопада 2015.
- ↑ Temporani, Hildegard; Haase, Wolfgang (1980). Aufstieg und Niedergang der römischen Welt: Geschichte und Kultur Roms im spiegel der neueren Forschung [Rise and Decline of the Roman World]. Walter de Gruyter. с. 1152. ISBN 3-11-008015-X. Архів [1] оригіналу] за 27 червня 2014. Процитовано 26 травня 2022.
- ↑ а б Mayor, Adrienne (2009). The Poison King: The life and legend of Mithradates, Rome’s deadliest enemy. Princeton University Press. с. 114. ISBN 0-691-12683-6.
- ↑ а б в г д е Archelaus, No. 2. Ancient Library. Архів оригіналу за 12 жовтня 2012. Процитовано 1 березня 2011.
- ↑ Dueck, Strabo's cultural geography: The making of a kolossourgia, стор. 157
- ↑ Temporini, Aufstieg und Niedergang der römischen Welt: Geschichte und Kultur Roms im spiegel der neueren Forschung, стор. 1149
- ↑ Archelaus, No. 2 & 3. Ancient Library. Архів оригіналу за 12 жовтня 2012. Процитовано 1 березня 2011.
|
