Архелай (цар Єгипту)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Архелай
Давньоєгипетський фараон
Панування 56 до н. е., 
Птолемеї
Попередник Береніка IV
Наступник Птолемей XII

Архелай (грец. Ἀρχέλαος) — був верховним жерцем міста Комана в Каппадокії. Керував Єгиптом у 56 році до н. е.[1]

Історія сім'ї[ред.ред. код]

Архелай був Каппадокійським грецьким дворянином, можливо, македонського походження. Він був першим сином і тезкою понтійського високопоставленого генерала Архелая, який брав участь у Мітрідатових війнах[2], а його брат Діоген був Понтійським солдатом, який служив в армії царя Мітрідата VI Понтійського[3]. Його дядько Неоптолемес був видатним понтійським генералом[2]. Мати царя не відома[1]. Архелай був нащадком короля Мітрідата VI Понтійського. Відповідно до повідомлень Страбона Архелай був сином Мітрідата VI Понтійського[1], проте це маловірогідно[4]. Хронологічно, Архелай міг бути онуком по материнській лінії понтійського царя; його батько, улюблений генерал Мітрідата VI, міг бути одружений з однією з дочок Мітрідата VI[4]. Існує можливість того, що мати Архелая могла бути понтійською принцесою, однією з дочок, народженою від наложниці Мітрідата VI.

Правління[ред.ред. код]

63 року до н. е. римський тріумвір, генерал Помпей, призначив Архелая верховним жерцем Комани в Каппадокії[5]. Коли Помпей звів його у сан жерця римської богині війни — Беллони. Сан жерця богині у Команах давав владу Архелаю.

Архелай керував храмом, при якому було близько 6000 рабів, проте він не мав права їх продавати[6]. Жрець збирав значні доходи з прилеглої території[7]. Коли Архелай вже був жерцем, він одружився з невідомою грецькою жінкою, відомо, що вона померла 56 року до н. е. Вони мали двох дітей: одного сина назвали Архелай, ім'я дочки невідоме[8].

56 року до н. е. проконсул Сирії Авл Габіній готувався до парфянської війни, й Архелай вирушив до Сирії, щоб запропонувати свою допомогу Габінію. Коли Архелай готувався до подорожі, Єгипетська цариця Береніка IV з династії Птолемеїв вирішила вийти заміж за принца царської крові[5].

Друге одруження[ред.ред. код]

Влітку 56 року до н. е. Архелай приїхав до Александрії, щоб запропонувати шлюб Береніці IV, стверджуючи, що він син Мітрідата VI[5]. Архелай подарував Береніці особисті дарунки та засвідчив свої військові можливості, щоб стати до шлюбу з нею. Пізніше Архелай і Береніка одружились. То був другий шлюб для обох[1]. Можливо, Береніка зробила Архелая регентом і могла дати йому титул «фараона»[1][5]. Існує папірус, який може бути датований періодом співправління Архелая й Береніки IV[1].

Війна і смерть[ред.ред. код]

Римський сенат не дозволив Архелаю брати участь у Парфянській війні. Архелай залишив Габінія таємно або дав йому хабаря, щоб він допоміг Архелаю одружитись з Беренікою IV. У той же час Габіній отримував хабара від батька Береніки IV — Птолемея XII, щоб допомогти йому зайняти єгипетський трон[5].

Архелай пробув чоловіком Береніки IV тільки шість місяців, Габіній дотримався обіцянки, даної Птолемею XII. У січні-лютому 55 року до н. е. Птолемей XII пішов на Єгипет з армією, щоб забрати його трон. У битві Архелай загинув. Береніка IV та її дочка від першого шлюбу були страчені. Римський тріумвір Марк Антоній, який був другом сім'ї Архелая, знайшов його тіло та поховав його як царя[5].

Його син став його наступником як верховний жрець і правитель у Комнах.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е Berenice IV (footnote 19). Tyndale House. 2010. Процитовано 1 March 2011. 
  2. а б Dueck, Daniela; Lindsay, Hugh; Pothecary, Sarah (2006). Strabo’s cultural geography: The making of a kolossourgia. Cambridge University Press. с. 208–9. ISBN 0-521-85306-0. 
  3. Temporani, Hildegard; Haase, Wolfgang (1980). [1] Aufstieg und Niedergang der römischen Welt: Geschichte und Kultur Roms im spiegel der neueren Forschung [Rise and Decline of the Roman World]]. Walter de Gruyter. с. 1152. ISBN 3-11-008015-X. 
  4. а б Mayor, Adrienne (2009). The Poison King: The life and legend of Mithradates, Rome’s deadliest enemy. Princeton University Press. с. 114. ISBN 0-691-12683-6. 
  5. а б в г д е Archelaus, No. 2. Ancient Library. Процитовано 1 March 2011. 
  6. Dueck, Strabo's cultural geography: The making of a kolossourgia, стор. 157
  7. Temporini, Aufstieg und Niedergang der römischen Welt: Geschichte und Kultur Roms im spiegel der neueren Forschung, стор. 1149
  8. Archelaus, No. 2 & 3. Ancient Library. Процитовано 1 March 2011.