Неферефра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Неферефра
Статуетка Неферефра. Каїрський єгипетський музей
Статуетка Неферефра. Каїрський єгипетський музей
Давньоєгипетський фараон
Попередник Шепсескара
Наступник Ніусерра
Місце поховання Піраміда Неферефри

Неферефра (або Ранефереф) — фараон п'ятої династії єгипетських фараонів Стародавнього Єгипту, що правив приблизно у 2460–2458 роках до н. е.[1]

Правління[ред. | ред. код]

Походження і кількість років правління[ред. | ред. код]

До останнього часу про цього фараона було практично нічого не відомо. Не ясно чиїм попередником він був, і хто був його наступником. За усталеною думкою він наслідував фараону Шепсескарі, проте, останнім часом, переважає теорія, що Шепсескара укладачами Саккарського списку був поставлений не на своє місце і не міг бути попередником Неферефра, а правив пізніше.

Ймовірно Неферефра Манефон називає Хересом і приписує йому правління протягом 20 років. Проте з усіх збережених даних відомо, що правління Неферефра було дуже коротким. Ретельне обстеження Туринського папірусу, пошкодженого в тому місці, де повинні бути ім'я Неферефра і роки його правління, дозволяє з упевненістю сказати тільки про одну вертикальну риску (кожна вертикальна риска вказує на один рік правління), що говорить про його правлінні протягом приблизно 1 або 2 років. Дане свідоцтво добре узгоджується з археологічними даними. Єдиний напис, що зберігся від часу правління Неферефра, відноситься до його першого року правління і розташований на великому кутовому блоці у фундаменті передбачуваної майбутньої піраміди фараона, яка так і не була завершена.

Можливо, Неферефра був сином фараона Неферірікари й цариці Хенткаус II, а також старшим братом фараона Ніусерра.

Ймовірно, дружиною Неферефра була Хентакавесс ІІІ.

Піраміда Неферефра[ред. | ред. код]

Недобудована піраміда Неферефра в Абусірі.
Недобудований пірамідальний комплекс Неферефра. Реконструкція

Неферефра почав будівництво власного похоронного комплексу, який отримав назву «Божественна влада Неферефра» в Абусірі на північний захід від піраміди Неферіркара. Через раптову смерть Неферефра роботи над його похованням були перервані, в результаті від піраміди збереглася тільки квадратна підстава (близько 75×75 метрів) і висотою 7 м, що нагадує мастабу. Решта споруд в поховальному комплексі Неферефра були закінчені під час правління його брата Ніусерра Іні. Але розчищення залишків заупокійного храму, який, за винятком святилища і баз колон, був виконаний з сирцевої цегли, принесла значні результати. У 1981–1982 рр. чеська експедиція виявила тут сотні фрагментів і святкові папірусу, що складали архіви, подібні тим, що належали епосі Неферіркара. Потім, в 1984–1985 рр. знайшли чудові статуї царя, риси якого до цього моменту були абсолютно невідомі. Також були знайдені залишки обгорткової матерії і кістки погано збереженої мумії, яку ідентифікують з Неферефром. Антропологічний аналіз показав, що мумія належить чоловікові, померлому у віці від 20 до 23 років, що повністю узгоджується з нашими уявленнями про фараона, що правив протягом дуже короткого часу, і підтверджує хибність повідомлення Манефона про двадцятирічне правління Неферефра.

Судячи з написів, Неферефра будував сонячний храм, що носить ім'я Хотеп-Ра. Однак ні яких слідів цього храму досі не виявлено. Можливо, він залишився недобудованим, з причини короткого правління фараона.

Архів і статуетка Неферефра[ред. | ред. код]

Відкриття вченими Празького університету архіву похоронного храму Неферефри пролило світло на його правління, якому спочатку не надавали великого значення.

Виявлення папірусів і глиняних табличок дало можливість значно впорядкувати і розширити існуючі відомості, витягнуті з архіву Неферіркара Какаї, що представляє докладні записи про управління царською власністю і похоронними заходами V династії. Разом з архівами були знайдені й інші предмети, в тому числі сонячні тури, печатки з картушами фараона, фрагменти гранітного саркофагу, фрагменти чотирьох похоронних урн з алебастру, невеликі фігурки і статуетка фараона з рожевого вапняку. Втрата скульптурою деяких частин не заважає зоровому сприйняттю цілого, а її невеликі розміри дозволяють оцінити точно врівноважену композицію. У портреті царя помітна тенденція до традиційної для подібних зображень ідеалізації моделі, однак майже невловимі риси наділяють особу фараона часткою індивідуальності: тонкий, невеликий ніс, повні щоки, на яких помітні легкі складки, вуса, лінія яких повторює вигин повних, чітко окреслених губ. Атрибутами царської влади є скіпетр, змія-урей на лобі фараона (в перуці залишився слід від її прикріплення), накладна борода (також збереглися лише її сліди) і образ сокола Хору, який, як і в статуї Хафри, прикриває крилами голову свого земного втілення.

Завдяки цим знахідкам, фараон, раніше абсолютно не відомий, став одним з найбільш задокументованих царів Стародавнього царства.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Peter Clayton, Chronicle of the Pharaohs, Thames and Hudson, paperback, 2006. p.61

Посилання[ред. | ред. код]