Танутамон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Танутамон
Голова фараона Танутамона. Музей Ашмола. Оксфорд
Голова фараона Танутамона. Музей Ашмола. Оксфорд
Давньоєгипетський фараон
Панування 664-656 до н. е., 
XXV династія
Попередник Тахарка
Наступник Псамметіх I
Тронне ім'я (преномен)bȝ-kȝ-Rˁ — ба-ка-Ра —
«Могутня душа Ра»
M23 L2
Hiero Ca1.svg
N5 E10 D28
Hiero Ca2.svg
Власне ім'я (номен)tnwt-Jmn — Танут-Амон
G39 N5
 
Hiero Ca1.svg
M17 Y5
N35
N17
N35
V4 U33
Hiero Ca2.svg
Ім'я Гораwȝḥ-mrwt
G5
V29 U7
X1
Srxtail2.GIF




Місце поховання Ель-Курру

Танутамон — останній кушитський фараон на єгипетському престолі[1], син Шабаки та племінник Тахарки[2].

Життєпис[ред.ред. код]

Тахарка в останній рік свого царювання зробив Тануатамона своїм співправителем і намісником Фіваїди.

Коронувавшись того ж року у Напаті, Тануатамон з військом проїхав Єгиптом, де його вітали до самої Дельти. Мемфіс спочатку не прийняв нового фараона, але здався після нетривалого спротиву. Фараон усюди приносив жертви місцевим богам, а у Мемфісі наказав збудувати у храмі нову залу. Дрібні князьки Дельти, які спочатку зачинились у своїх містах, виявили покору та були затверджені у своїх правах. Владнавши єгипетські справи, Тануатамон повернувся до Нубії. Так каже його ієрогліфічний «напис про сон» на горі Джебель-Баркал у Напаті. Літописи Ашшурбаніпала доповнюють його у тому сенсі, що відхід Тануатамона з Єгипту був не добровільним: його вигнали ассирійці, які завойовували країну. Мемфіс був залишений, цар утік також із Фів, які зазнали нового розграбування ассирійцями.

Фліндерс Пітрі знайшов 1896 року біля храму цариці Таусерт шоломи ассирійських солдат. Ассирійські літописи називають Танутамона Тандамані. За його правління, як і за правління Тахарки, у Фівах сидів місцевий правитель Монтуемхет, що мав титул «четвертого жерця Амона». Він утримував владу й під ассирійським володарюванням. У написах на статуях, поставлених ним у храмі Мут та знайдених у 1896–1897 роках, а також у карнакському написі він розповідав про свою діяльність з відновлення та наведення порядку у храмах, зруйнованих чи розграбованих ассирійцями.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Peter A. Clayton, Chronicle of the Pharaohs: The Reign-by-Reign Record of the Rulers and Dynasties of Ancient Egypt, Thames and Hudson, London, 1994. стор. 190
  2. Aidan Dodson & Dyan Hilton: The Complete Royal Families of Ancient Egypt. Thames & Hudson, 2004, ISBN 0-500-05128-3

Джерела[ред.ред. код]