Птолемей XIII

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Птолемей XIII
Ptolemy XII Auletes - 185.jpg
Народився 62 до н. е.
Єгипет
Помер 47 до н. е.
Ніл
·утоплення
Громадянство
(підданство)
Стародавній Єгипет
Діяльність суверен
Титул Фараон
Посада Фараон
Рід Птолемеї
Батько Птолемей XII
Мати Клеопатра V[d]
Брати, сестри
У шлюбі з Клеопатра VII

Птолемей XIII Теос Філопатор (дав.-гр. Πτολεμαίος Θεός Φιλοπάτωρ, 61 — 47 роки до н. е.) — цар Єгипту з династії Птолемеїв, що правив в 51-47 роках до н. е. як співправитель і суперник своєї старшої сестри Клеопатри VII. Син Птолемея XII.

Життєпис[ред. | ред. код]

Після смерті Птолемея XII Авлета був одним з претендентів на престол (у числі двох синів і двох дочок Птолемея XII). У 51 році до н. е. олександрійці проголосили царями старшого сина і його сестру Клеопатру VII. Птолемею було всього 10 або 11 років, тому всіма державними питаннями займався євнух Потін[1]. Незабаром Потін підняв повстання і вигнав Клеопатру, яка в 48 році до н. е. разом з сестрою Арсіноєю відпливла до Сирії. У цей час римський полководець Помпей, рятуючись втечею після невдалого бою з Цезарем під Фарсалом, прибув в єгипетський Пелузій. Оточення Птолемея XIII спочатку обіцяло вигнанцеві допомогу, а потім зрадницьки вбило його в надії заслужити цим подяку Цезаря[2].

Цезар, який з'явився в Єгипет за Помпеєм, офіційно примирив Птолемея XIII з Клеопатрою. Однак незабаром Потін, який виступав від імені Птолемея XIII і Арсиної IV, підняв повстання проти римських військ, які тоді перебували в Єгипті, і Цезарю довелося вступити в бойові дії за володіння Александрією. У ході цих сутичок в грудні 48 року до н. е. в місті була зруйнована значна частина будівель. Деякі джерела приписують пожежі, яка тоді розгорілося в Александрії, нанесення серйозних ушкоджень Александрійській бібліотеці, інші стверджують лише про втрату папірусів, які перебували в Александрійському порту і призначалися для бібліотеки. Повстання не мало успіху, Потін був страчений.

Деякий час Птолемей знаходився в полоні у Цезаря і Клеопатри, причому хлопчика вартували дуже строго, відкинувши всякі пристойності[3]. Але незабаром його відпустили, тому що він обіцяв негайно укласти мир. Замість цього Птолемей став на чолі заколоту і в черговий раз повів з Цезарем і Клеопатрою рішучу боротьбу. Коли Цезар на берегах Нілу з'єднався з армією Мітрідата, яка підійшла з Пергаму, Птолемей також виступив до Нілу з усіма своїми силами. Цей бій виявився для царя фатальним. Римляни 15 січня 47 року до н. е. взяли штурмом єгипетський табір. Птолемей намагався врятуватися на одному з кораблів, але корабель затонув разом з ним і безліччю інших втікачів («Александрійська війна»; 24, 28, 31).

Клеопатра, формально одружившись з іншим своїм малолітнім братом Птолемеєм XIV, фактично стала безроздільною правителькою Єгипту під римським протекторатом.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Плутарх, «Помпей», 77
  2. Страбон, 17.1.11; Плутарх, «Помпей»
  3. Плутарх, «Цезар», 49; Діон, 42.39

Джерела[ред. | ред. код]