Птолемей XII

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Птолемей XII
Птолемей XII Авлет. Лувр
Птолемей XII Авлет. Лувр
Давньоєгипетський фараон
Панування 80-58 до н. е.
56-51 до н. е., 
Птолемеї
Попередник Птолемей XI Александр
Наступник Береніка IV
Птолемей XIII
Тронне ім'я (преномен)jwˁ-n-pȝ-nṯr-ntj-nḥm stp-n-Ptḥ jrj-Mȝˁt-Rˁ sḫm-ˁnḫ-Jmn
M23 L2
Hiero Ca1.svg

Q3
R8 F44
N35
W24
X1 Z4
N35
N41
D40
Q3
X1
V28 U21
N35
D4
Aa11
W24
C2 C12 S42 S34
Hiero Ca2.svg
Власне ім'я (номен)ptwlmjs ˁnḫ-ḏt mrj-Ptḥ-ȝst
Птулміс анх-джет мері-Пта —
Птолемей, хай живе він вічно, улюбленець Пта
G39 N5
 
Hiero Ca1.svg
Q3
X1
V4 E23
Aa15
M17 M17 S29 S34 D&t&N17 p
t
V28 Q1 X1 H8
N36
Hiero Ca2.svg
Ім'я Гораḥwnw-nfr bnr-mrwt ṯnj-sw-nbt-rḫyt-ḥnˁ-kȝ.f dwȝ.n.f-ẖnmw-šps-r-šzp-n.f-ḫˁ(t)-m-nsw snsn.n-sḥnw-m-ḥˁˁw-mj-Nḏ-jt.f ṯḥn-msw(t)-ḥr-nst-jt.f-mj-Ḥr-kȝ-nḫt jty-psḏ-m-Tȝmrj-mj-Ḥpw-ˁnḫ rdj-n.f-ḥȝbw-sd-ˁšȝw-wrw-mj-Ptḥ-Tȝṯnn-jt-nṯrw
G5
F18
E34
W24
Z7
A17 F35 M30
X1
U6 C18 S29 G16 G24 A3
Z2s
F18
D21
Z1s
D28
A9 N14 A30 F51A F15
A51 D21
N37
Q3
N35

I9
N28
D36
Aa15
S1 T23
X1
W24 T23
X1
W24 N35

O34
V28 M2
N35
W24
Z7
A3 U31 A28 W19
R8 W24 X1
Z9
D40
X1
I9
Z1s
I9
S15 F31 S29 Z3 D2
Z1
W11
X1
O1
X1
I9
Z1s
I9
G5 Z1

E1
D40
W19 M17 M17 U33 M17 C18 U36 N8 U31
N16
O5
X1 O49
E1 W19 D21
X1
D36
W24
F51A
O23
Z7 X1
Z2s
I1
Z2s
Z9
D21
Z2s
W19 Q3
X1
V28 C18 X2
I9
N14
Z2s
Srxtail2.GIF
Ім'я небтіwr-pḥtj ḫntš-nḥḥ smn-hpw-mj-Ḏḥwtj-ˁȝ-ˁȝ
G16
G37
F9 F9
D19
X1
N37
N36
V28 N5 V28 S29 U32 O4
Q3
Z2
H6
W19 G26 O29V O29V
Золоте ім'я Гораˁȝ-jb jty nb-qnw-nḫt-mj-zȝ-ȝst
G8
O29V F34
Z1
M17 U33 M17 M17 C18 V30
N29 W24
Z9
D40
W24 Aa1
D40
H8
Z1
Q1 X1
H8
W19

Народився 117 до н. е.
Помер 51 до н. е.

Птолемей XII Неос Діоніс (Новий Діоніс; дав.-гр. Πτολεμαίος Νέος Διόνυσος Θέος Φιλοπάτωρ Θεός Φιλάδελφος), також званий Птолемеєм Авлетом (Флейтистом, дав.-гр. Αυλητής), і Птолемеєм Філопатором, — правитель Єгипту в 80-51 роках до н. е. з династії Птолемеїв. Тримався при владі завдяки данині та постійним хабарам, які направляв у Рим. Вигнаний в 58 році до н. е. самими олександрійцями, повернувся на престол за допомогою римських легіонів. Був батьком Клеопатри VII, Птолемея XIII, Птолемея XIV, Береніки IV і Арсіної IV.

Походження[ред.ред. код]

Мати Птолемея невідома.

Після вбивства Птолемея XI Александра II, якого пошматував натовп через вбивство популярної співправительки Береніки III, дочки Птолемея IX, не виявилося законних спадкоємців з роду Птолемеїв. Однак у Птолемея IX були два побічних сина, народжених ним від наложниці. Під час перевороту 80 р. обидва вони жили в Сирії. Александрійці викликали їх і старшого зробили царем Єгипту, а молодшому передали під управління Кіпр.

Правління[ред.ред. код]

Спочатку він правив спільно з Клеопатрою V Тріфаєною, остання згадка про яку датується 69 роком до н. е. За свідченням Страбона, своє прізвисько («Флейтист») Птолемей отримав за те, що, крім безпутного способу життя, грав на флейті, акомпануючи хорам, і настільки пишався цим, що не соромився влаштовувати змагання в царському палаці.

Під час свого правління він намагався забезпечити своє майбутнє і майбутнє своєї династії проримською політикою. На піку цієї політики, заплативши великі хабарі як Цезарю так і Помпею, він вступив у формальний союз і його ім'я було внесене до списків «друзів і союзників римського народу». Однак, коли в 58 р. до н. е. він проігнорував завоювання Римом Кіпру, де правив його брат, повстання в Александрії змусило його втекти до Риму. Його дочка Береніка IV стала його спадкоємицею. Для одруження їй спочатку запросили якогось Кібіосака із Сирії, який претендував на походження від сирійських царів. Проте цариця вже через кілька днів веліла задушити цього чоловіка, оскільки не змогла терпіти грубість і ницість його характеру. Замість нього з'явився чоловік, який видавав себе за сина Мітрідата Євпатора. Це був Архелай, жрець з Коман у Понті.

Тим часом Помпей, прийнявши Авлета, який прибув до Риму, відрекомендував його сенату і домігся не тільки його відновлення на престолі, а навіть смерті послів (близько 100 чоловік), які брали участь в посольстві проти нього. Сирійський проконсул Габіній, якому Птолемей XII пообіцяв за допомогу 10 000 талантів, з римським військом розбив Архелая, який захопив владу, і повернув Птолемею XII його державу. Відновлений на престолі, Птолемей XII убив не тільки Архелая, а й власну дочку. Додавши трохи днів до років свого царювання, Птолемей помер від хвороби.

Захворівши, Птолемей XII проголосив свою дочку Клеопатру VII співправителькою. У своєму заповіті він постановив, що вона та її брат Птолемей XIII будуть спільно правити Єгиптом. Виконавцем свого заповіту він призначив Рим.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]