Синьхайська революція

Синьхайська революція
Країна	Китай і  Республіка Китай (1912—1949)
Місце розташування	Династія Цін
Момент часу	10 жовтня 1911
Час/дата початку	10 жовтня 1911
Час/дата закінчення	12 лютого 1912
Синьхайська революція у Вікісховищі

Синьха́йська револю́ція в Китаї (кит. трад. 辛亥革命, піньїнь: Xīnhài Gémìng, акад. Сінь-хай ґемін) — революційні події 1911-1913 у Китаї, під час яких було повалено правління маньчжурської династії Цін (правила на півночі Китаю з 1636, змінила династію Мін у 1644).

Політична криза в Китаї загострювалася. У 1908, по смерті імператриці Ци Сі, правителем проголошено її онука — дворічного Пуї, а реальну владу захопила маньчжурська знать, яка усунула з найвищих посад китайську аристократію.

У травні 1911 уряд передав право на будівництво залізниць у ряді провінцій спільному британо-франко-німецько-американському консорціуму, відібравши його у китайських акціонерних компаній. Це викликало хвилю невдоволення та спровокувало повстання у Сичуані, а ввечері 10 жовтня виступили революційно налаштовані солдати гарнізону в Учані. «Тунменхой» очолив ці повстання та поширив їх на сусідні провінції — почалася Сіньхайська революція (від назви року з 30 січня 1911 до 17 лютого 1913 за китайським календарем).

29 грудня 1911 представники 17-ти повсталих провінцій у Нанкіні («південній столиці») проголосили Китай республікою й обрали Сунь Ятсена її тимчасовим президентом. Однак республіканський уряд контролював лише частину терену країни, в Китаї тривала Громадянська війна. Командувач імператорськими військами генерал Юань Шикай (1859—1916), який свого часу мав репутацію ліберала, не приховував власних претензій на абсолютну владу. Тому, прагнучи припинити громадянську війну й уникнути іноземного вторгнення, Сунь Ятсен у середині лютого 1912 вдався до компромісу. Він відмовився від посади президента на користь Юань Шикая, а маньчжурська династія, у свою чергу, відмовилася від престолу, хоча за нею залишалися палаци, землі, майно. Новий президент відразу ж перевів уряд із революційного півдня до Пекіна, контрольованого його військами, жорстоко придушив селянські та робітничі виступи та встановив режим особистої диктатури. Його підтримали й іноземні держави, надавши велику банківську позику.

Сунь Ятсен та інші діячі «Тунмінхою» за участю частини лібералів створили 25 серпня 1912 нову партію — Ґоміньдан («Національна партія»). Загалом вона дотримувалася «трьох народних принципів», щоправда, без вимоги зрівняльного переділу землі. Юань Шикай відразу ж розпочав переслідування ґоміньданівців, і тоді в липні 1913 Сунь Ятсен закликав народ до «другої революції». Проте повстання придушили урядові війська, керівники забороненого Ґоміньдану емігрували, а Юань Шикай, розпустивши парламент, скасував конституцію та проголосив себе військовим диктатором. У 1915 він спробував оголосити себе імператором, але його монархія тривала лише 82 дні. Республіканський устрій було повернуто. Незабаром, за підтримки Комінтерну, партія Ґоміньдан посилила свої позиції: перемога революції стала остаточною.

Див. також

• Китайська революція
• Громадянська війна в Китаї (1927—1936, 1946—1950)
• Сунь Ятсен — ідеолог Синьхайської революції в Китаї
• Кокурюкай

Джерела

• Dingle, Edwin J. (1912). China's Revolution: 1911–1912. A Historical and Political Record of the Civil War. Shanghai, China: Commercial Press.
• Kent, P. H. B. (1912). The Passing of the Manchus. London: E. Arnold.

Література

1. Синьхайская революция 1911—1913 гг. / Сборник документов и материалов. М.,1968 г.
2. Сунь Ятсен. Избранные произведения. М., 1985 г.
3. Белов Е. А. Революция 1911—1913 гг. в Китае. М., 1958 г.
4. Ефимов Т. В. Революция 1911 г. в Китае. М., 1959 г.
5. Ефимов Т. В. Буржуазная революция в китае и Сунь Ятсен (1911—1913 гг.). Факты и проблемы. М.,1974 г.
6. Крымов А. Г. Общественная мысль и идейная борьба в Китае (1900—1917 гг.). М., 1972 г.
7. Белов Е. А. Учанское восстание в Китае 1911 г. М., 1971 г.
8. Борох Л. Н. Союз возрождения в Китае. М., 1974 г.
9. Никифоров В. Н. Китай в годы «пробуждения Азии». М., 1982 г.
10. Новая история Китая. М., 1972 г.
11. Вопросы истории. 2004 г. № 10.
12. Дмитриев С. В., Кузьмин С. Л. Что такое Китай? Срединное государство в историческом мифе и реальной политике. — Восток (Oriens), № 3, 2012, с.5-19.
13. 신승하 (10 квітня 2004). 중국근현대사: 근대중국 개혁과 혁명)(상.하). 대명출판사. ISBN ISBN 978-89-5774-109-2. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)