Психогігієна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Психогігіє́на — це система наукових знань і практичних заходів, спрямованих на збереження і зміцнення психічного здоров'я людини.

Виникла в кінці XIX століття разом з психопрофілактикою, коли виникла психіатрія як галузь наукового знання і з'явилася необхідність не тільки лікування, а й попередження, запобігання психічних порушень, психічних розладів. Основне завдання психогігієни — формування і підтримка психічного здоров'я.

Близькі до психогігієни завдання має психологія здоров'я, тому безсумнівним є взаємозв'язок цих наук, хоча деякі науковці навіть не схильні розрізняти ці поняття, вважаючи їх синонімічними[1].

Історія[ред. | ред. код]

Цей термін був введений в 1900 році німецьким психіатром Робертом Зомером[en] (1864—1937), який заснував в 1896 р. психіатричну клініку у місті Гіссені. Однак термін отримав визнання тільки завдяки зусиллям Кліфорда Уітінгема Бірса[en], спрямованих на поліпшення ситуації з психічно хворими: «початок сучасної психогігієни було закріплено в літературі з появою книги Кліфорда У. Бірса (США) „Розум, який знайшов себе“[2]»[3]. Книга Бірса ґрунтувалася на його власному досвіді в якості пацієнта.

Основні завдання психогігієни, постульовані К. У. Бірсом і Адольфом Мейєром[en] в 1908 році, такі:

  • турбота про збереження психічного здоров'я, профілактика психічних і нервових захворювань та дефектних станів;
  • поліпшення лікування психічно хворих і догляд за ними;
  • роз'яснення значення психічних аномалій для проблем виховання, економічного життя, злочинності й узагалі людської поведінки.

Ці завдання повинні виконуватися за допомогою соціального забезпечення та взаємодії з громадськими та приватними благодійними організаціями.

У 1909 році Бірс заснував Національний комітет психічної гігієни, щоби продовжувати свою реформу лікування психічно хворих людей. У 1913 році він заснував «Клініку Кліфорда У. Бірса» в Нью-Гейвені.

У 1924 році німецьким психіатром Р. Зомером була заснована «Німецька асоціація психогігієни». 20 вересня 1928 року в Гамбурзі пройшов перший з'їзд Німецької асоціації психічної гігієни.

Перший Міжнародний конгрес з психічної гігієни відбувся у травні 1930 році в Вашингтоні.

Ідея психогігієни, іменованої також «психічною гігієною», зіграла свою роль в гетто Терезин (нім. Ghetto Theresienstadt) / концтаборі Терезієнштадт, де віденський лікар і засновник екзистенціального аналізу Віктор Франкл створив «Відділ психогігієни» — свого роду втручання в кризових ситуаціях. Більшість прибулих були непідготовлені й шоковані тим, з чим вони зіткнулися в Терезієнштадті. Франкл виходив з того, що при відповідній допомозі шанси на виживання будуть вищі, і попросив про співпрацю Регіну Йонас. Її завдання полягало в прийомі новоприбулих. Крім того, в цих умовах вона продовжувала також свою викладацьку й проповідницьку діяльність.

Ув'язнений в Терезієнштадті філософ Еміль Утіц[de] використовував також це поняття. Вже 24 листопада 1942 року він зробив там доповідь під назвою «Гігієна душі в Терезієнштадті».

Генріх Менг[de] у 1929 році став одним із засновників Франкфуртського психоаналітичного інституту[de], а після розпуску цього інституту в 1933 році за пропозицією швейцарського виховного закладу вирушив у Базель, щоби там вдосконалюватися в галузі педагогіки і психогігієни. Вже через чотири роки він став викладачем Базельського університету, в 1945 році був запрошений на спеціально створену для нього першу в Європі кафедру психогігієни.

Де Менг створив після Другої світової війни науково-дослідний центр, який відвідували вчені з усього світу. При щедрій підтримці швейцарських видавництв він створив наукову бібліотеку психогігієни. Одночасно були засновані в Швейцарії та в інших країнах товариства психогігієни, що присвячували себе різноманітним, переважно практичним завданням охорони психічного здоров'я.

Медична та психологічна модель психогігієни[ред. | ред. код]

У медицині та в психології різні підходи до проблеми психічного здоров'я.

При медичному (психіатричному) підході психічне здоров'я розглядають як міру ймовірності розвитку психічної хвороби («негативне» визначення здоров'я як відсутність хвороби); про здоров'я судять із позицій психічних порушень й аномалій особистості як відхилень від норми (Карвасарський Б. Д.[en] та інші).

При психологічному підході базуються на аналізі здорового функціонування особистості як позитивного процесу, описуваного через поняття самореалізації, самоактуалізації (Гольдштейн К.[en], Маслоу А., Бюлер Ш.[en]), повноцінного життя (Роджерс К.), автентичності (Дж. Бюдженталь), прагнення до змістовності (Франкл Ф.[4])[5].

Завдання психогігієни[ред. | ред. код]

К. Мірке бачить три рівні психогігієни[6]:

  • превентивна психогігієна має на меті збереження здоров'я людини й суспільства;
  • реститутивна психогігієна намагається завчасно вжити відновлювальні та коригувальні заходи в життєвих кризах чи конфліктних ситуаціях;
  • лікувальна психогігієна бере на себе вже існуючі обмеження, щоби зцілювати їх клінічними або психотерапевтичними методами.

Е. Шомбург сформулював такі основні потреби життя[7]:

  • кохання;
  • безпека;
  • визнання, ствердження, почуття успіху;
  • простір для вільної та творчої діяльності;
  • досвід позитивних спогадів;
  • самоповага.

Психогігієна націлена на задоволення цих основних потреб.

Розділи психогігієни[ред. | ред. код]

  1. За масштабом:
    • організаційна
    • національна
    • особистісна
  2. За віком:
    • психогігієна дитини та підлітка
    • психогігієна юнацького віку
    • психогігієна зрілого віку
    • психогігієна старшого віку
  3. За критерієм активності:
    • праці
    • спілкування
    • трудової діяльності
    • спорту
    • відпочинку та побуту
    • сімейних стосунків

Складові здорової людини:

  • соматичне (фізичне) здоров'я
  • нервово-психічне здоров'я
  • соціально-моральне.

Методи психогігієни[ред. | ред. код]

Всесвітній день психічного здоров'я[ред. | ред. код]

Від 1992 року 10 жовтня відмічається Всесвітній день психічного здоров'я.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ (рос.)Гурвич И. Н., «Социальная психология здоровья». — СПб., 1999.
  2. ↑ (англ.)„A mind that found itself“. 1907, 1910.
  3. ↑ (рос.)Бирс У., Разум, нашедший себя // American Journal of Public Health. Пер. с англ. Н. Д. Фирсовой (2017).
  4. ↑ Франкл В., Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі / Віктор Франкл; пер. з англ. О. Замойської. — Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. — 160 с. — ISBN 978-617-12-0452-2.
  5. ↑ (рос.)Дружилов С. А.,. Психическое здоровье и экология личности // Успехи современного естествознания. — 2012. — № 12. — С. 12-16.
  6. ↑ (нім.)Mierke K., «Psychohygiene im Alltag». Bern, Stuttgart 1967. — С.8.
  7. ↑ (нім.)Schomburg E., «Psychohygiene und Sonderschule». In: Ehrhardt, H.E. (Hrsg.): «Aggressivität, Dissozialität, Psychohygiene». Bern/Stuttgart/Wien 1975, Bellingen im Westerwald.

Джерела[ред. | ред. код]

  • (нім.)Kretz, H. (Hrsg.). Lebendige Psychohygiene 2000 plus. — München: Eberhard, 2002.
  • (нім.)Heinrich Meng: Zur Psychohygiene. (= Sonderdruck aus Medizinische Klinik, Jg. 50, H. 3). Mchn. / Bln., Urban & Schwarzenberg 1955. 10 S. (Sign. 170/272).
  • (нім.)Mierke, K.: Psychohygiene im Alltag. Bern, Stuttgart 1967.
  • (нім.)Schomburg, E.: Psychohygiene und Sonderschule. In: Ehrhardt, H.E. (Hrsg.): Aggressivität, Dissozialität, Psychohygiene. Bern/Stuttgart/Wien 1975, Bellingen im Westerwald.
  • (рос.)Каппони В., Новак Т., «Сам себе психолог». — СПб.: Питер, 2001.

Посилання[ред. | ред. код]


Псі, буква грецького алфавіту, символ психології Це незавершена стаття з психології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Це незавершена стаття про здоров'я.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Психогігієна&oldid=39671112