Снятин
| Снятин | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Регіон | Івано-Франківська область | ||||||||
| Район | Коломийський район | ||||||||
| Тер. громада | Снятинська міська громада | ||||||||
| Засноване | 1158 | ||||||||
| Магдебурзьке право | 1448 | ||||||||
| Статус міста | від 1939 року | ||||||||
| Населення | ▼ 9 718 (01.01.2022)[1] | ||||||||
| - повне | ▼ 9 718 (01.01.2022)[1] | ||||||||
| Площа | 35.29 км² | ||||||||
| Густота населення | 200 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 78300 | ||||||||
| Координати | 48°27′4″ пн. ш. 25°34′16″ сх. д. / 48.45111° пн. ш. 25.57111° сх. д. | ||||||||
| Водойма | Річка Прут | ||||||||
| Назва мешканців | сня́тинець сня́тинка сня́тинці | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Снятин | ||||||||
| До станції | 5 км | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - залізницею | 96 км | ||||||||
| - автошляхами | 108 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 78300, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, м. Снятин, пл. Незалежності України, буд. 1 | ||||||||
| Вебсторінка | Snyatyn | ||||||||
| |||||||||
Сня́тин — місто в Україні на Покутті, знаходиться в Коломийському районі Івано-Франківської області.
Місто знаходиться на південному сході Івано-Франківської області, за 92 км від обласного центру, на лівому березі річки Прут, на кордоні з Буковиною. За 5 км на південь від міста проходить залізнична колія Львів — Чернівці.
Перша історична згадка про Снятин — 1158 р. (Іпатіївський літопис). Назва міста походить від імені його власника — воєводи Костянтина (Коснятина) Сірославича, знатного боярина при дворі галицького князя Ярослава Осмомисла.
Після переходу Галичини під владу польського короля Казимира III (1349) Снятин став центром староства. Першим старостою був Отто з Ходеча (або з Ходча, Ходецький). Тривалий час старостами у Снятині були представники роду шляхтичів Бучацьких, зокрема, Міхал «Мужило» Бучацький, його син Міхал, внук Давид. В Снятині під угодою, укладеною з молдавським канцлером Міхаєм (Михайлом), підписалися як свідки, зокрема, Бартоломей Язловецький (Бучацький) разом з снятинським та коломийським старостою — стрийком Михайлом «Мужилом» Бучацьким.[2]
Місто перетворюється на важливий торговельний центр зі щорічними ярмарками; 1448 року отримує магдебурзьке право.
У XVI—XVII століттях Снятин неодноразово потерпав від татарських набігів. Особливо спустошливими вони були в 1498, 1520–1524, 1589, 1594 та 1621 роках.
1457 року селяни-повстанці під проводом Лева захопили Снятин, але невдовзі зазнали поразки.
У 1490–1492 роках місто опиняється в зоні нового селянського повстання під проводом Івана Мухи (деякі історики вважають його місцевим виходцем). Влітку 1490 року біля міста Рогатин королівськими військами були розбиті основні сили повстанців, а залишки їх, на чолі з Мухою, відступили на Покуття в райони Коломиї і до Снятина, а потім у ліси Північної Буковини.
У місті під час дороги до Кракова для сходження на трон Речі Посполитої зупинявся король Стефан Баторій. 3 квітня 1576 р. Ян Димітр Соліковський (пізніший львівський латинський архієпископ) мав авдієнцію короля в місті, під час якої сказав, що «тільки католицька віра є утвердженням Польського королівства».[3]
1594 року татари спалили місто під час нападу на Галичину через прорахунки коронного комадування.[4]
1646 року міщани Снятина піднялись на акції протесту через відібрання старостою Пйотром Потоцьким решток вольностей міщан (вислали делегацію до короля зі скаргою на нього та підстаросту Марціна Кобилянського). Відмовляючись платити податки старості, частина снятинців переселилась на інший берег Пруту, 5 серпня 1646 року під керівництвом Василя Цинти здобули місцеву церкву. Ситуацію змінили волоські драгуни П. Потоцького. Після повернення делегації снятинців з королівським ґлейтом від помсти старости на 6 місяців повстанці 2 листопада оволоділи містом з ратушею, примусили райців відмовитись від присяги старості. Провідника повстання В. Цинту піймали драгуни Потоцького, скоро заволоділи й містом. Король Владислав IV видав універсал для повстанців, яким наказував коритись Потоцькому, поки суд не розгляне суперечку. Було укладено угоду, за якою взамін 1000 золотих на утримання залоги міщани будуть вільними від стацій содатських. Потоцький видержавив маєтки снятинського староства (згода короля від 11 лютого 1647 року) на 4 роки Яну Левському за 28000 золотих.[5]
У часи Хмельниччини в околицях Снятина діяли повстанські загони Леся Березовського, Микити Горбачека, Григорія Угорницького. 1665 року повстанці штурмом здобули місто і зруйнували Снятинський замок.
Снятин був розташований на кордоні з Молдовою, тому саме тут діяла головна митниця на Молдавському торговельному шляху. Наприкінці XVI століття у Снятині проживали ремісники 15 професій. Розвиткові ремесел сприяли вірмени, які почали заселяти місто з 1628 року, а розвиткові сільського господарства сприяли німці, які прибули з Баварії, Бадена, Вюртемберга, Нассау в 1777–1787 рр. (після того, як 1772 року за першим поділом Польщі Галичина потрапила під владу Габсбургів, під якою була до 1918 р.). До 1939 року Снятин був повітовим містом.
Під час Барської конфедерації 22 травня 1768 р. Йоахім Потоцький на чолі 400 вояків напав на місто.[6]
5 листопада 1790 року грамотою цісаря Леопольда ІІ для Снятина було затверджено герб: на блакитному тлі — срібний глухий фортечний мур з трьома вежами, на якому золота літера «S» (символіка герба, вочевидь, нагадувала про назву міста).
Наприкінці 1793 року дідичка Катажина з Потоцьких Коссаковська через погіршення стосунків з представниками австрійської влади мала від них попередження про можливість позбавлення прав на місто.[7]
1812 р. з Монастириська до Снятина було перенесено Монастириську тютюнову фабрику[8]
У березні 1881 року священик Теофіл Кобринський організував у Снятині першу українську читальню, яка 1899 року перетворилася на філію товариства «Просвіта». У наступні роки на теренах Снятинщини виникають товариства «Січ», «Боян», «Просвіта», «Союз українок». На початку ХХ століття на місцевих вічах двічі виступав Іван Франко. 1903 року місто відвідав класик української музики М. Лисенко. Найперший пам'ятник Тарасу Шевченку на Снятинщині побудували у 1914 році у селі Микулинцях.[9]
1978 року приєднано до міста приміські села Микулинці (південно-західна частина міста) і Кулачин (південно-східна)[10].
- Снятинська ратуша — одна з найвищих в Україні (висота вежі — 50 метрів). Її будівництво розпочалося в 1861 році і тривало майже 40 років
- Русівський літературно-меморіальний музей Василя Стефаника (відкритий 1941 року)
- Пам'ятник Василеві Стефанику (письменник більшу частину життя прожив у с. Русів Снятинського району)
- Літературно-меморіальний музей Марка Черемшини в будинку, де він жив і працював у 1912–1927 рр. (відкритий 1949 року)
- Могила Марка Черемшини на місцевому цвинтарі
- Пам'ятник Марку Черемшині
- Художньо-меморіальний музей Василя Касіяна
- Пам'ятник Василеві Касіяну
- Пам'ятник Степану Бандері[11]
- Пам'ятник Михайлові Бажанському
- Музей культури і книги Покуття, відкритий 2012 року
- Церкви XVIII століття та 1838 р.
- Костел Успіння Пречистої Діви Марії з дзвіницею
- Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці XVIII ст.
- Будинок товариства «Сокіл», кінець ХІХ ст.
- Будівля повітової ради другої половини ХІХ ст.
-
-
-
![Церква Святого Михайла[12]](//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/f2/1._%D0%A1%D0%BD%D1%8F%D1%82%D0%B8%D0%BD_.%D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0_%D0%9F%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%97_%D0%A2%D1%80%D1%96%D0%B9%D1%86%D1%96_%28%D0%BC%D1%83%D1%80.%29.JPG/120px-1._%D0%A1%D0%BD%D1%8F%D1%82%D0%B8%D0%BD_.%D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0_%D0%9F%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%97_%D0%A2%D1%80%D1%96%D0%B9%D1%86%D1%96_%28%D0%BC%D1%83%D1%80.%29.JPG)
Церква Святого Михайла[12] -
Вознесенська церква -
-
Єврейський театр -
Синагога -
Пам'ятник Степану Бандері
.JPG)
![Церква Святого Михайла[12]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:1._%D0%A1%D0%BD%D1%8F%D1%82%D0%B8%D0%BD_.%D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0_%D0%9F%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%97_%D0%A2%D1%80%D1%96%D0%B9%D1%86%D1%96_(%D0%BC%D1%83%D1%80.).JPG)
.JPG)
Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[13]:
| Національність | Відсоток |
|---|---|
| українці | 97.98% |
| росіяни | 1.20% |
| поляки | 0.29% |
| білоруси | 0.15% |
| інші/не вказали | 0.38% |
| Усього | 100% |
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[14][15]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 10079 | 98.72% |
| російська | 94 | 0.92% |
| польська | 13 | 0.13% |
| білоруська | 9 | 0.09% |
| вірменська | 4 | 0.04% |
| румунська | 3 | 0.03% |
| єврейська | 3 | 0.03% |
| інші/не вказали | 5 | 0.04% |
| Усього | 10210 | 100% |
- Андрусяк Василь — український військовий діяч, полковник Української Повстанської Армії
- Бажанський Михайло — український громадсько-політичний діяч, член УВО, Пласту, письменник, публіцист, краєзнавець.
- Виноградник Василь — командир кулеметної сотні УГА, учасник I-го Конгресу Українських Націоналістів.
- Гоїв Юліан Іванович (1894—1937) — десятник легіону УСС, поручник 1-ої бригади Українських січових стрільців, пізніше — майор РСЧА.
- Ґорук Семен — журналіст, отаман Легіону Українських Січових Стрільців і Української Галицької армії
- Гуменний Володимир Лук'янович — український художник, графік, Член Національної спілки художників України, академік Міжнародної Академії Модерного Мистецтва, Рим.
- Гуцуляк Борис Володимирович (1943—2009) — український скульптор
- Длужанський Іван — український правник, громадський діяч, посол (депутат) до австрійського Райхсрату
- Зінковська Ірина — співачка, Заслужена артистка України
- Касіян Василь Ілліч — український радянський художник, графік, народний художник СРСР, професор Київського художнього інституту, Герой Соціалістичної Праці
- Ніцович Роман — український медик-науковець
- Ніцович Ігор Романович — український медик-науковець
- Ніцович Володимир Михайлович — український фізик-науковець
- Ніцович Богдан Михайлович — український фізик-науковець
- Романович Марко — український-католицький священик, василіянин, родом з Снятина (Галичина), церковний і громадський діяч у Канаді
- Рубінгер Роман Павлович — скрипаль, довголітній директор Коломийської музичної школи.
- Самуляк Надія Іванівна (* 1945) — український тележурналіст.
- Степанков Роман — український футболіст, нападник
- Турин Роман — український живописець, портретист, громадський діяч, а також український-католицький священик, василіянин
- Мордехай Шатнер (1904—1964) — ізраїльський державний і громадський діяч
Іван Семанюк (Марко Черемшина), письменник, адвокат, громадський діяч.
- Наталя Кобринська — письменниця та громадська діячка.[16]
- Роман Сімович — композитор.
- Петро Голота — письменник.
- Василь Стефаник — письменник, який народився в селі Русові Снятинського району; на його честь названо ЗОШ № 1 в м. Снятині.
- Марта Вецька — монахиня-шаритка, померла і похована тут.[17]
- Іван Ґдуля — професор реальної школи в Снятині, сотник УГА[18].
- Мартинець Гнат — повітовий комісар часів ЗУНР, у 1915-17 роках — посадник у Володимирі[19][20]
- Хронович Володимир (19.10.1890–20.11.1973) — січовий стрілець, письменник, громадськи
- Станіслав Єзерський — бакеуський єпископ РКЦ, до міста переніс свою резиденцію через політичну ситуацію
- Міхал «Мужило» Бучацький
- Міхал Бучацький (син «Мужила»)[21]
- Міхал, Станіслав, Ян (нероздільні) — сини Давида Бучацького[21]
- Миколай Язловецький
- Миколай Зебжидовський — рокошанин
- Михайло Зебжидовський — внук Миколая Зебжидовського (дружина Маріанна зі Жмигроду Стадніцка)[22]
- Мальхер Зебжидовський — староста коломийський[23]
- Пйотр Потоцький — 3-й син Станіслава Потоцького[24]
- ↑ http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf
- ↑ Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków / opracowali E. Janas, W. Kłaczewski, J. Kurtyka, A. Sochacka. — Kórnik, 1998. — S. 126. — ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8. (пол.)
- ↑ Kotarski E., Kumor B. Solikowski Jan Dymitr herbu Bończa (1539—1603) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 2000. — T. XL/2, zeszyt 165. — S. 284
- ↑ Леп'явко С. Северин Наливайко // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К. : Варта, 1994. — С. 61. — ISBN 5-203-01639-9.
- ↑ Nagielski M. Potocki Piotr h. Pilawa (zm. 1648) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 120. (пол.)
- ↑ Szczygielski W. Potocki Jachim Karol h. Pilawa (zm. 1791) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 50—57. (пол.)
- ↑ Krakowski B. Kossakowska Katarzyna z Potockich (1722—1803) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1969. — T. XIV/2, zeszyt 61. — S. 259. (пол.)
- ↑ Монастириська, Березівка і фільварки / Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 584.
- ↑ На Снятинщині нарахували 37 пам'ятників Кобзареві. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 10 червня 2018.
- ↑ Снятинщина. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 18 жовтня 2015.
- ↑ У Снятині відкрили пам'ятник Степану Бандері. Архів оригіналу за 7 грудня 2015. Процитовано 5 грудня 2015.
- ↑ Інтерактивна карта Української Греко-Католицької Церкви. Інтерактивна карта Української Греко-Католицької Церкви (укр.). Архів оригіналу за 16 вересня 2018. Процитовано 16 вересня 2018.
- ↑ Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
- ↑ Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
- ↑ Піонерка українського фемінізму
- ↑ Siostra Marta Wiecka[недоступне посилання] (пол.)
- ↑ Визвольні змагання (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 грудня 2013. Процитовано 20 листопада 2015.
- ↑ Мартинець Гнат // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 4. — С. 1478.
- ↑ Хто керував Володимиром-Волинським у період з 1915 по 1923 роки. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 4 березня 2016.
- ↑ а б Buczaccy (01) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Zebrzydowsccy (01) [Архівовано 4 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 727. (пол.)
- ↑ Potoccy (02) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- Вортман Д. Я. Снятин [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 683. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Barącz S. Sniatyn // Rys dziejów ormiańskich [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]. — Tarnopol, 1869. — S. 165—167. (пол.)
- Illustrirter Führer auf den k.k. Österr. Staatsbahnen für die Strecken… / inlender, Adolf Władysław (ca 1854—1920) — S. 70−71. (нім.)
- Kołaczyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 271. (пол.)
- Mikulińce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 414. (пол.)
- Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Najśw. Serca Jezusa i Matki Boskiej Częstochowskiej oraz Dom SS. felicjanek w Śniatynie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — 386 s., 509 il. — S. 257—278. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
- Ostrowski J. K. Kościół p.w. Wniebowzęcia Najśw. Panny Marii w Śniatynie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — 386 s., 509 il. — S. 279—281. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-79-6 (пол.).
- Śniatyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 929. (пол.) — S. 929—933.
- Снятин — Інформаційно-пізнавальний сайт | Івано-Франківська область у складі УРСР [Архівовано 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Івано-Франківська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — 639 с.)
- Офіційний сайт БК «Снятин» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Замки та храми України [Архівовано 16 травня 2011 у Wayback Machine.]
- Snyatyn, Ukraine
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Погода в м. Снятин [Архівовано 24 травня 2011 у Wayback Machine.]
 Населені пункти Снятинського району | |
|---|---|
| Міста | |
| Смт | |
| Села | Балинці • Белелуя • Борщів • Борщівська Турка • Будилів • Бучачки • Видинів • Вишнівка • Вовчківці • Ганьківці • Горішнє Залуччя • Джурів • Долішнє Залуччя • Драгасимів • Завалля • Задубрівці • Запруття • Зібранівка • Іллінці • Келихів • Княже • Красноставці • Кулачківці • Любківці • Новоселиця • Олешків • Орелець • Підвисоке • Попельники • Потічок • Прутівка • Рожневі Поля • Рудники • Русів • Стецева • Стецівка • Троїця • Тростянець • Трофанівка • Тулова • Тулуків • Тучапи • Устя • Хлібичин • Хом'яківка • Хутір-Будилів • Шевченкове |
 | ||
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
