Чудновський Григорій Ісакович

Григорій Ісакович Чудновський
Григорій Ісакович Чудновський
Київський цивільний комісар
8 лютого 1918 — 1 березня 1918
Попередник	посаду утворено
Наступник	посаду ліквідовано
Народився	3 (15) жовтня 1890 Катеринослав, Російська імперія
Помер	8 квітня 1918(1918-04-08) (27 років) Люботин, Люботинська волость, Валківський повіт, Харківська губернія, УНР
Відомий як	політик
Країна	РРФСР Російська імперія
Національність	єврей
Політична партія	РСДРП
Діти	Марк Григорович Чудновський
Професія	партійний і державний діяч
Медіафайли у Вікісховищі

Чудно́вський Григо́рій Іса́кович (3 (15) жовтня 1890, Дніпро — 8 квітня 1918(1918-04-08), Люботин, Харківська губернія) — російський революціонер, партійний та державний діяч Радянської України. На його честь з 1961 до 2016 року в Києві було названо вулицю (тепер вулиця Григорія Чупринки).

Життєпис

Дореволюційна діяльність

Походив з заможної єврейської родини. Син адвоката Ісака Чудновського. Народився 3 (15) жовтня 1890(18901015) року в Катеринославі.

1905 року стає членом Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП). Долучився до меншовиків.

1908 року поступив юридичний факультет Петербурзького університету. 1910 року за революційну діяльність заслано до Єнісейської губернії. Звідси Григорій Чудновський у 1913 році втік за кордон.

За різними версіями в період Першої світової війни працював в Інституті з вивчення причин і наслідків світової війн (Копенгаген) або в паризькій газеті «Наше слово» (разом з Юлієм Мартовим і Левом Троцьким). У 1916 році разом з Троцьким перебрався до США, де працював в газеті «Новий світ». 27 березня 1917 року разом з Левом Троцьким та 5 іншими російськими соціалістами попрямував до Росії на норвезькому пароплаві «Хрістіаніафьорд» через канадський порт Галіфакс, де був арештований та інтернований британською владою до концтабору Амхерст.

Участь у Жовтневому перевороті в Петрограді

У 1917 року Григорія Чудновського було звільнено за запитом Петроградської ради робітничих і солдатських депутатів. У травні перебрався до Петрограду. Стає членом організацій «міжрайонців», яку очолив Троцький (вона в серпні 1917 року на VI з'їзді об'єдналася з більшовиками).

У червні 1917 року Чудновського призвано до війська. Під час липневого контрнаступу німецької армії був поранений і помилково включено до списків загиблих. Восени того ж року обирається членом корпусного комітету Південно-Західного фронту. Прибувши в жовтні до Петрограду в якості делегата ІІ Всеросійського з'їзду Рад, увійшов до Всеросійських бюро Військової організації при ЦК РСДРП(б) і Петроградського військово-революційного комітету. Невдовзі стає комісаром останнього в Преображенському полку.

Був одним з керівників штурму Зимового палацу, заарештовував міністрів Тимчасового уряду і супроводжував їх до Петропавловської фортеці. На II Всеросійському з'їзді Рад обирається членом Всеросійського центрального виконавчого комітету.

У жовтні—листопаді 1917 року відзначився у боях під Пулковим (діяв під орудою В. Антонова-Овсієнка) проти козаків Петра Краснова.

Дії під час Української революції

У листопаді 1917 року був призначений надзвичайним комісаром Південно-Західного фронту. Очолив загони, зорганізовані на території Росії, яких назвав «червоними партизанами». У грудні того ж року був заарештований Центральною радою і засуджений до смертної кари.

Після захоплення Києва російськими військами Михайла Муравйова Григорій Чудновський був звільнений. В ніч на 8 лютого (за старим стилем — 26 січня) 1918 року його призначено комісаром Києва у цивільних справах. Сприяв організації репресій проти українських патріотів та прихильників Центральної ради^{[джерело?]}. Вже 1 березня російські революційні загони вимушені були залишити Київ під тиском німецької армії. З ними Чудновський рушив до Харкова. 8 квітня 1918 року за однією версією був убитий в бою з німцями, за іншою — застрелився сам, коли був оточений загонами П. Скоропадського і німцями біля міста Люботин під Харковом.

Джерела

• Чудновский Григорий Исаакович // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Москва : Советская энциклопедия, 1969—1978. — Т. 29.
• Leo Trotzki: Mein Leben. Versuch einer Autobiographie. Aus dem Russischen übertragen von Alexandra Ramm. 543 Seiten. Dietz Verlag, Berlin 1990 (Lizenzgeber: S. Fischer, Frankfurt am Main). — ISBN 3-320-01574-5. (нім.)
• Соболев Г. Л. Тайный союзник. Русская революция и Германия. — СПб., 2009. — С. 123. (рос.)
• Чудновский Григорий Исаакович // Памятник борцам пролетарской революции, погибшим в 1917—1921 гг. / Сост. Л. Лежава, Г. Русаков. — 3-е изд., испр. и доп. — М.–Л.: Гос. изд-во, 1925. — С. 670—675. (рос.)