Кай Сігбан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кай Манні Бер’є Сігбан
швед. Kai Manne Börje Siegbahn
Kai Manne Börje Siegbahn.jpg
Народився 20 квітня 1918(1918-04-20)
Лунд, Швеція
Помер 20 липня 2007(2007-07-20) (89 років)
Ангельхольм, Швеція
Громадянство Швеція
Галузь наукових інтересів фізика
Alma mater Упсальський університет
Стокгольмський університет
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1981)
Nobel prize medal.svg

Кай Манні Берье Сігбан (швед. Kai Manne Börje Siegbahn; 20 квітня 1918, Лунд, Швеція — 20 липня 2007, Ангельхольм, Швеція) — шведський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики в 1981 р. (Половина премії «за внесок у розвиток електронної спектроскопії високого дозволу». Другу половину премії отримали Ніколас Бломберген і Артур Шавлов «за внесок у розвиток лазер ної спектроскопії».)

Кай Сігбан народився в сім'ї майбутнього Нобелівського лауреата (1924) Карла Манне Сігбана. Закінчив гімназію в Упсалі. З 1936 по 1942 рр.. вивчав в Упсальському університеті фізику, математику і хімію. У 1944 р. захистив дисертацію в Стокгольмському університеті. З 1942 по 1951 рр.. працював в Нобелівському інституті фізики. У 1951 р. став професором фізики в Королівському технологічному інституті в Стокгольмі. У 1954 р. перейшов на кафедру в університеті Упсали, якою раніше, до 1937 р. завідував його батько. Був членом багатьох наукових спільнот, серед інших, Королівської шведської академії наук. Кай Сігбан був президентом Міжнародного союзу чистої та прикладної фізики . Іноземний член РАН (1994).[1]

Сігбан розробив методи хімічного аналізу за допомогою електронної спектроскопії високої розподільності.

23 травня 1944 одружився на Ганні Бріт Рєдін. Батько трьох дітей — П'єр (1945), Ганс (1947; зараз професор фізики в Упсалі) і Нільс (1953).

На честь науковця названо астероїд 10446 Сігбан[2].

Примітки[ред.ред. код]

  1. 52119 .ln-ru Персональна сторінка Кая Сігбана на офіційному сайті РАН
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред.ред. код]